Рішення

від 25.08.2015 по справі 917/1289/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 серпня 2015 р. Справа № 917/1289/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Саутком", вул.Зоологічна, 4-А, офіс 139, м.Київ, 04119

до Приватного акціонерного товариства "Райз-Максимко", вул.Матросова,10, м.Червонозаводське, Лохвицький район, Полтавська область, 37240

про стягнення грошових коштів у сумі 145 960, 96 грн.

Суддя Гетя Н.Г.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1

від відповідача: не з'явився

У судовому засіданні оголошено вступну і резолютивну частини рішення та повідомлено дату складання повного тексту рішення згідно ст. 85 ГПК України.

Суть справи: Розглядається позовна заява про стягнення з відповідача 145960,96 грн. заборгованості по договору №19/06/12 від 19.06.2012 р. з яких: 75000,00 грн. основної заборгованості, 58415,00 грн. інфляційних втрат та 12545,96 грн. 3% річних.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав в повному обсязі, з підстав викладених у позовній заяві, та надав письмові пояснення по справі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, у відзиві на позовну заяву проти задоволення позовних вимог заперечує посилаючись на те, що строк виконання зобов'язання щодо оплати третього та четвертого платежу ще не настав.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, дослідивши та оцінивши подані сторонами докази, суд встановив:

19 червня 2012 року між сторонами укладено Договір № 19/06/12, за яким підрядник (позивач) зобов'язувався виконати розробку робочої документації технічного забезпечення і прикладного програмного забезпечення АСУТП (автоматизована система управління технологічними процесами управління), надати технічні консультації при монтажі системи, виконати монтажні і пусконалагоджувальні роботи АСУТП (надалі по тексту Роботи), а Замовник прийняти і оплатити ці Роботи на умовах даного Договору. Роботи проводяться у відповідності з Кошторисом-специфікацією робіт (пункт 1.1.1. Договору).

Пунктом 2.2 договору визначено, що загальна вартість робіт становить 911 996 , 74 грн., в тому числі ПДВ 20% - 151 999.46 грн. Ціни на виконувані роботи зазначені в Специфікації робіт (Додаток № 1).

Умови оплати виконуваних робіт визначені в п. 3.3 Договору та погоджено, що:

замовник здійснює авансовий платіж за роботи, що становить 366 945.00 грн., в тому числі ПДВ 20% - 61 157.50 грн., протягом 5-ти робочих днів з моменту підписання даного Договору, в термін до 26.06.2012 року;

другий платіж за Роботи, що становить 366 945 , 00 грн., в тому числі ПДВ 20% - 61 157,50 грн., протягом 5-ти робочих днів з моменту підписання Замовником і ОСОБА_2 виконаних робіт по першому етапу;

третій платіж за роботи, що становить 108 986 , 74 грн., в тому числі ПДВ 20% - 18 164,46 грн., протягом 5-ти робочих днів з моменту підписання Замовником і ОСОБА_2 виконання робіт по другому етапу;

четвертий платіж за Роботи, що становить 69 120.00 грн., в тому числі ПДВ 20% - 11 520 , 00 грн. протягом 5-ти робочих днів з моменту підписання Замовником і ОСОБА_2 виконання робіт по третьому етапу.

Як вбачається з матеріалів справи, 23 серпня 2012 року сторонами підписано ОСОБА_2 № 1 здачі-приймання виконаних робіт, за яким Замовник прийняв Перший етап робіт на суму 513 723 , 00 грн., в тому числі ПДВ 80 620 , 00 грн.

01.10.2012 року Сторонами підписано ОСОБА_2 № 2 здачі-приймання виконаних робіт, за яким Замовник прийняв Другий етап робіт на суму 98 400 , 00 грн., в тому числі ПДВ 16 400,00 грн.

09.10.2012 року Сторонами підписано ОСОБА_2 № 3 здачі-приймання виконаних робіт, за яким Замовник прийняв Другий етап Робіт на суму 230 753 , 74 грн., в тому числі ПДВ 38 458 , 96 грн.

18.12.2012 року Сторонами підписано ОСОБА_2 № 4 здачі-приймання виконаних робіт, за яким Замовник прийняв Третій етап Робіт на суму 69 120 , 00 грн., в тому числі ПДВ 11 520 , 00 грн. (копії ОСОБА_2 в матеріалах справи, а.с. - 23-26).

Оплата за виконані Роботи здійснювалася шляхом перерахування коштів на рахунок Позивача наступним чином:

05.07.2012 року - авансовий платіж в сумі 100 000.00 грн.

09.07.2012 року - авансовий платіж в сумі 100 000.00 грн.

16.07.2012 року - авансовий платіж в сумі 100 000,00 грн.

02.08.2012 року - авансовий платіж в сумі 66 945.00 грн.

10.10.2012 року - другий платіж за роботи в сумі 166 945.00 грн.

09.11.1012 року - другий платіж за роботи в сумі 50 000.00 грн.

12.11.2012 року - другий платіж за роботи в сумі 50 000.00 грн.

23.11.2012 року - другий платіж за роботи в сумі 100 000.00 грн.

29.08.2013 року - за технічні консультації при експлуатації АСУТП 5 000.00 грн.

10.09.2013 року- за технічні консультації при експлуатації АСУТП 2 000.00 грн.

12.09.2013 року - за технічні консультації при експлуатації АСУТП 3 000.00 грн.

18.09.2013 року - за технічні консультації при експлуатації АСУТП 5 000.00 грн.

23.09.2013 року - за технічні консультації при експлуатації АСУТП 5 000.00 грн.

17.10.2013 року- за технічні консультації при експлуатації АСУТП 5 106.74 грн.

18.10.2013 року- за технічні консультації при експлуатації АСУТП 3000.00 грн.

22.10.2013 року- за технічні консультації при експлуатації АСУТП 5 000.00 грн.

23.10.2013 року- за технічні консультації при експлуатації АСУТП 5 000.00 грн.

24.10.2013 року - за технічні консультації при експлуатації АСУТП 5 000.00 грн.

19.11.2013 року - за технічні консультації при експлуатації АСУТП 20 000.00 грн.

03.12.2013 року - за технічні консультації при експлуатації АСУТП 20 000.00 грн.

13.05.2014 року- за технічні консультації при експлуатації АСУТП 20 000.00 грн.

Всього за виконані Роботи Відповідач сплатив 836 996 , 74 грн. Таким чином, як вбачається з матеріалів справи, позивач належним чином виконував зобов'язання за вищезазначеним Договором щодо надання послуг. Відповідач відповідно до ОСОБА_2 приймання-здачі виконаних робіт послуги прийняв без зауважень, але не оплатив їх у встановлені у Договорі строки, у зв'язку з чим заборгованість останнього на момент розгляду даної справи, за даними позивача, складає 75000,00 грн.

Крім того, позивач на підставі ст. 625 ЦК України нарахував та просить стягнути з відповідача 12545,96 грн. 3% річних та 58415,00 грн. інфляційних втрат (розрахунок в матеріалах справи, а.с - 8-9).

Таким чином, загальна сума, заявлена до стягнення, становить 145960,96 грн .

При винесенні рішення суд виходив з наступного:

Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України). Відповідно до ст.631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права та виконати обов'язки відповідно до договору.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов'язання з договору про надання послуг, за яким в силу ст. 901 ЦК України, одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч.1 ст.903 ЦК України).

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог , що звичайно ставляться.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, встановлених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 222 ГК України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

На підставі матеріалів справи, поданих сторонами доказів суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення основного боргу в сумі 75000,00 грн. є правомірними, обґрунтованими, підтверджуються належними та допустимими доказами (Договір №19/06/12 від 19.06.2012 р., ОСОБА_2 приймання виконаних робіт, які містять всі необхідні реквізити, передбачені ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ОСОБА_2 звірки взаємних рахунків за період 01.01.2014 р.-19.06.2014 р. та станом на 08.07.2015 р.(арк.38,87-90 справи), підписані сторонами та скріплені їх печатками, які відповідно до вимог статті 34 Господарського процесуального кодексу України приймаються до уваги судом не лише в якості доказу проведення та відображення сторонами певних господарських операцій, а й доказом на підтвердження факту надання послуг позивачем та наявності у відповідача боргу в зазначеній сумі) та підлягають задоволенню .

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву №534 від 08.07.2015 р. (а.с.- 68-69). Зокрема зазначає, що вказана сума не є простроченою, оскільки відповідно до п. 3.1 договору замовник здійснює платежі за роботи у гривнях на поточний рахунок підрядника шляхом оплати виставлених підрядником рахунків. За даних обставин відповідач вважає, що зобов'язання відповідача оплатити позивачу роботи виникає не з дати складання акту здачі-приймання виконаних робіт, а за умови обов'язкового настання кількох послідовних подій, а саме: складання (підписання) сторонами акту виконаних робіт і направлення позивачем і отримання відповідачем рахунку на оплату виконаних робіт. Враховуючи, що відповідач рахунку на оплату третього та четвертого платежу не отримував, то останній вважає, що строк виконання зобов'язань по їх оплаті ще не настав.

Суд відхиляє дані заперечення відповідача як необґрунтовані з наступних підстав:

Пункт 3.3 Договору чітко визначає строки оплати робіт, які обраховуються: аванс - протягом 5-ти робочих днів з моменту підписання договору, другий-четвертий платежі - протягом 5-ти робочих днів з моменту підписання замовником і підрядником актів виконання робіт по першому, другому та третьому етапам робіт.

Крім того, представником позивача надані докази надсилання та отримання позивачем рахунку фактури щодо здійснення оплати по третьому платежу.

Також суд зазначає, що відсутність рахунків на оплату не є підставою для затримки оплати, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 212 ЦК України особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина).

Згідно з ч. 1 ст. 613 ЦК України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку.

Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора (ч. 2 ст. 613 ЦК України).

Разом з тим, рахунок-фактура є документом, який містить лише платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти; ненадання рахунку-фактури не є відкладальною обставиною у розумінні ст. 212 ЦК України та не є простроченням кредитора в розумінні ст. 613 ЦК України; тому наявність або відсутність рахунку-фактури не звільняє відповідача від обов'язку сплатити належні за договором платежі.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 29.09.2009 у справі № 37/405.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

Судом перевірено методику розрахунку інфляційних втрат та 3% річних з використанням калькулятора ІАЦ "Ліга". За результатами проведеного перерахунку, суд задовольняє позовні вимоги про стягнення 11905,39 грн. 3% річних та 55475,00 грн. В частині стягнення 640,57 грн. 3% річних та 2940,00 грн. інфляційних втрат позовні вимоги задоволенню не підлягають, як необгрунтовані.

Відповідно до статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі статтею 33 цього ж Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Відповідно до статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі статтею 33 цього ж Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).

Частиною 1 ст.43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, а згідно ч. 2 цієї ж статті ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно положень ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

За викладеного, застосовуючи основні конституційні засади судочинства, принцип верховенства права, виходячи з фактичних обставин справи, з'ясування природи дійсних правовідносин між сторонами у даному спорі та чинного законодавства України, яке повинно застосовуватися до них при вирішенні спору, господарський суд дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Судовий збір, сплачений позивачем, підлягає відшкодуванню йому за рахунок відповідача частково, пропорційно розміру задоволених позовних вимог з урахуванням приписів ст.49 ГПК України .

На підставі матеріалів справи та керуючись статтями 32,33,43,49, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Райз-Максимко" (вул.Матросова,10, м.Червонозаводське, Лохвицький район, Полтавська область, 37240, код ЄДРПОУ 30382533) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Саутком" (вул.Зоологічна, 4-А, офіс 139, м.Київ, 04119, код ЄДРПОУ 35830410) 75000,00 грн. основного боргу, 11905,39 грн. 3% річних та 55475,00 грн та 2847,61 грн. судового збору.

3. В іншій частині позову - відмовити.

4.Видати наказ після набрання рішенням законної сили

Повне рішення складено 28.08.2015р.

Суддя Н.Г. Гетя