Рішення

від 26.08.2015 по справі 920/1194/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

26.08.2015 Справа № 920/1194/15

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю В«Еко-ЩитВ» , м. Суми,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю В«СумимостобудВ» , м. Суми,

про стягнення 60327 грн. 10 коп.,

Суддя О.Ю. Резніченко

Представники:

від позивача: ОСОБА_1,

від відповідача: ОСОБА_2

У засіданні брали участь: секретар судового засідання - А.І. Сидорук.

В судовому засіданні 25.08.2015 року було оголошено перерву до 26.08.2015 року.

Суть спору: Позивач просить суд стягнути з відповідача 34160 грн. 84 коп. основного боргу, 10742 грн. 34 коп. пені, 14843 грн. 21 коп. інфляційних втрат, 581 грн. 55 коп. 3% річних за неналежне виконання відповідачем укладеного між сторонами 01.09.2011 року договору про надання охоронних послуг № 49.

Позивач 21.08.2015 року подав заяву про уточнення позовних вимог, в якій просить суд стягнути з відповідача 31660 грн. 00 коп. боргу, 8230 грн. пені, 14843 грн. 21 коп. інфляційних втрат, 665 грн. 28 коп. 3% річних.

Суд приймає до розгляду вищезазначену заяву, оскільки право позивача на її подання передбачено ст. 22 Господарського процесуального кодексу України.

Представник позивача в судовому засіданні усно зазначив, що наполягає на задоволенні позовних вимог.

Відповідач у відзиві на позовну заяву проти позовних вимог заперечує та зазначає про сплату боргу, однак доказів такої сплати не надає.

Крім того, у відзиві відповідач просить суд витребувати у позивача докази сплаченого відповідачем боргу.

Суд визнав клопотання неправомірним та таким, що не підлягає задоволенню, оскільки позивач надав докази сплати відповідачем 29.07.2015 року 2500 грн., а доказування відсутності боргу повинно здійснюватись відповідачем, шляхом подання належних та допустимих доказів.

Представник відповідача в судовому засіданні усно зазначив, що позовні вимоги визнає, докази сплати боргу у відповідача відсутні.

Крім того, представник відповідача заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи, для надання сторонам можливості врегулювати спір мирним шляхом.

Представник позивача зазначив, що категорично заперечує проти відкладення розгляду справи, оскільки у позивача було достатньо часу для врегулювання спору, однак відповідач до позивача не звертався.

Суд визнав клопотання неправомірним та таким, що не підлягає задоволенню, оскільки розгляд справи вже відкладався, для надання відповідачу можливості реалізувати свої права, а також клопотання не підтверджене жодними належними та допустимими доказами намагання мирно врегулювати спір.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

01.09.2011 року між сторонами було укладено договір № 49 про надання охоронних послуг (надалі - Договір), відповідно до якого позивач зобов'язався здійснювати фізичну охорону об'єктів відповідача.

Позивач надав відповідачу охоронні послуги, а саме: у травні 2014 року на суму 12984 грн., у жовтні 2014 року на суму 12984 грн., у листопаді 2014 року на суму 12984 грн., у грудні 2014 року на суму 6984 грн., у січні 2015 року на суму 5118 грн., а всього на 51054 грн.

Факт надання послуг на вищезазначену суму підтверджується наявними в матеріалах справи, підписаними сторонами та скріпленими печатками актами здачі-приймання робіт №№ ОУ-0000009, ОУ-0000019, ОУ-0000021, ОУ-0000025, ОУ-0000001.

Позивач одночасно з підписанням актів надавав відповідачу відповідні рахунки.

Відповідно до п. 5.1 Договору відповідач зобов'язаний здійснювати оплату за надані послуги не пізніше 3 днів після закінчення звітного місяця, тобто: за травень 2014 року - до 05 червня 2015 року, за листопад 2014 року - до 04 грудня 2014 року, за грудень 2014 року - до 07 січня 2015 року, за січень 2015 року - до 05 лютого 2015 року.

Позивач частково оплатив надані послуги, а саме, як вбачається з банківських виписок, 05 серпня 2014 року перерахував 12894 грн. за травень 2014 року, а 16.01.2015 року - 4000 грн. за жовтень 2014 року.

Між сторонами було складено та підписано акт звірки розрахунків (період з 01.01.2014 року по 23.07.2015 року) та визначено суму боргу в розмірі 34160 грн.

08.04.2015 року відповідач отримав від позивача лист-вимогу, однак на лист не відповів, борг не погасив, а тому позивач звернувся до суду з даним позовом.

29.07.2015 року, після подання позову, відповідач сплатив позивачу ще 2500 грн., а тому позивач подав заяву про уточнення позовних вимог на вищезазначену суму.

Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено правило, згідно якого суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг виконавець зобов'язується за завдання замовника надати послугу, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Статтями 33-34 ГПК передбачено, що кожна сторона повинна довести свою позицію по справі та підтвердити її належними та допустимими доказами.

Факт надання позивачем послуг на суму 31660 грн. встановлений судом та підтверджений матеріалами справи, відповідач належних та допустимих доказів сплати боргу (платіжні доручення, квитанції, банківські виписки тощо) не подав, а тому позовна вимога про стягнення з відповідача на користь позивача вищезазначеної суми є правомірною, обгрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 3 % річних в розмірі 665 грн. 28 коп., за загальний період з 06.11.2014 року по 28.07.2015 року та 14843 грн. 21 коп. інфляційних втрат, за загальний період з листопада 2014 року по червень 2015 року, які нараховані окремо по кожному факту прострочення виконання грошового зобов'язнання та з урахуванням часткових проплат відповідачем боргу.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.

Враховуючи порушення відповідачем строків виконання зобов'язання, суд вважає, що вимога про стягнення з відповідача 3 % річних в розмірі 665 грн. 28 коп., за загальний період з 06.11.2014 року по 28.07.2015 року та 14843 грн. 21 коп. інфляційних втрат, за загальний період з листопада 2014 року по червень 2015 року є правомірною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Крім того, відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання до учасника господарських відносин застосовуються штрафні санкції, які відповідно до ст. 231 Господарського кодексу України застосовуються у розмірі, встановленому договором.

Пунктом 5.2 Договору встановлено, що при несвоєчасній оплаті відповідачем вартості наданих послуг, відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.

Позивач нарахував відповідачу пеню в розмірі 8230 грн., за загальний період з 06.11.2014 року по 05.08.2015 року, яка нарахована окремо по кожному факту прострочення виконання грошового зобов'язнання та з урахуванням часткових проплат відповідачем боргу.

Враховуючи, що заборгованість відповідача перед позивачем встановлена судом, пеня самостійно передбачена сторонами у Договорі та розрахована з урахуванням ст. 232 Господарського кодексу України, то суд задовольняє вимогу про стягнення з відповідача пені в розмірі 8230 грн., за загальний період з 06.11.2014 року по 05.08.2015 року.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК витрати по сплаті судового збору понесені позивачем покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумимостобуд» (пр. курський, 32, м. Суми, 40020, код 21118361) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Еко-Щит» (пл. Привокзальна, буд. 9, к. 62, м. Суми, 40011, код 33079224) 31660 грн. боргу, 8230 грн. пені, 14843 грн. 21 коп. інфляційних втрат, 665 грн. 28 коп. 3% річних, 1827 грн. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 28.08.2015 року.

Суддя ОСОБА_3