Рішення

від 15.09.2009 по справі 2526-2009

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

2526-2009

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 103

РІШЕННЯ

Іменем України

15.09.2009Справа №2-15/2526-2009

За позовом Красноперекопського відкритого акціонерного товариства «Бром» (49010, м. Дніпропетровськ, вул.. Лабораторна, 45а; 96000, АР Крим, м. Красноперекопськ, вул.. Північна, 1, ідентифікаційний код 05444552)

До відповідача Приватного підприємства «Родон» (96000, АР Крим, м. Красноперекопськ, вул.. Первушина, 2, кв. 78, ідентифікаційний код 31972918)

Про  стягнення 3557,23 грн.

Суддя ГС АР Крим І.А.Іщенко

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача – Мельник М.О., довіреність б/н від 31.03.2009 р., у справі

Від відповідача – не з'явився

           Обставини справи: Красноперекопське відкрите акціонерне товариство «Бром» звернулося до господарського суду АР Крим з позовом  до Приватного підприємства «Родон» про стягнення 3557,23 грн.

Позивач позовні вимоги підтримав, мотивуючи тим, що відповідно договору № Э 01-07 про постачання електричної енергії від 01.11.2007 р. свої обов'язки щодо постачання електричної енергії виконував належним чином, однак відповідач обов'язки за договором щодо повної та своєчасної оплати за отриману електроенергію не виконав неналежним чином, що призвело до утворення заборгованості у розмірі 2930,03 грн. за період серпень-грудень 2008 року, що стало причиною для звернення позивача з позовом до суду для стягнення цієї заборгованості в примусовому порядку. Крім  того, позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 38,99 грн., інфляційні втрати у розмірі 286,38 грн., пеню у розмірі 301,83 грн.

Відповідач явку представника у судове засідання жодного разу не забезпечив, причини неявки суду не повідомив, відзиву на позов не надав, про час та місце розгляду справи був поінформований належним чином рекомендованою кореспонденцією.

Розгляд справи відкладався в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Строк розгляду справи був продовжений відповідно вимог статті 69 Господарського процесуального кодексу України.

За такими обставинами, суд вважає, що матеріали справи в достатній мірі характеризують правовідносини, що склалися між сторонами, та вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши|розгледівши| матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши  пояснення представника позивача, суд –

ВСТАНОВИВ:

01 листопада 2007 року між Красноперекопським відкритим акціонерним товариством «Бром» (Постачальник електричної енергії) та Приватним підприємством «Родон»(Покупець) був укладений Договір про поставку електричної енергії № Э 01-07. (а.с. 9-15)

Пунктом 1. Договору встановлено, що Постачальник електричної енергії поставляє електричну енергію Споживачу, а Споживач оплачує Постачальнику електричної енергії її вартість та здійснює інші платежі згідно умов цього Договору, додатків до договору, які є його невід'ємними частинами.

Відповідно до пункту 2 Договору під час виконання умов цього договору, а також вирішення всіх питань, які не обумовлені цим Договором, сторони зобов'язуються керуватися діючим законодавством України, зокрема, Правилами користування електричної енергією, затвердженими у встановленому порядку.

Споживач зобов'язується сплачувати Постачальнику вартість електричної енергії на підставі виставленого ним рахунку (п. 2.2.2 Договору).

Згідно пункту 8.5 Договору оплата за використану електричну енергію Постачальника, за втрати електричної енергії та за послуги передачі електричної енергії здійснюється Споживачем протягом 5 днів після отримання рахунку від Постачальника.

На виконання умов договору Постачальником надавалися послуги з постачання електроенергії, про що свідчить додані до матеріалів справи акти на відпуск енергоресурсів за період липень-грудень 2008 р., підписані споживачем -  ПП «Родон», а також рахунками  за спожиту електричну енергією (а.с.42-48).

Проте, відповідач не виконав свої обов'язки за договором щодо повної та своєчасної оплати спожитої електроенергії, в результаті чого за ним склалася заборгованість  за надані послуги у розмірі 2930,03 грн., що і послужило підставою для звернення Красноперекопського відкритого акціонерного товариства «Бром» із позовом до суду про стягнення вказаної заборгованості в примусовому порядку.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов  договору  та  вимог  цього  Кодексу,  інших актів цивільного законодавства,  а за відсутності таких умов та вимог -  відповідно до   звичаїв   ділового  обороту  або  інших  вимог,  що  звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов'язань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання — відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від  зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Згідно статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами Договору.

Відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Судом встановлено, що відповідач всупереч вимогам Договору та вимогам чинного законодавства  зобов'язання за договором по оплаті за отриману електроенергію не виконав належним чином у повному обсязі, у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість у розмірі 2930,03 грн., яка встановлена судом, належним чином підтверджена, а отже підлягає стягненню з відповідача.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача суму інфляційних втрат у зв'язку з несвоєчасним виконанням відповідачем своїх зобов'язань у розмірі 286,38 грн., 3% річних у розмірі 38,99 грн.

Так, частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Проте, сума інфляційних втрат, заявлена позивачем до відшкодування, підлягає зменшенню з огляду на наступне.

Оскільки дата виникнення у відповідача зобов'язання по оплаті знаходиться у безпосередній залежності від дати отримання рахунку Споживачем від Постачальника, суд вважає необхідним дослідити вказані обставини для перевірки правильності здійсненого позивачем розрахунку.

Проте, всупереч вимогам суду та положенням статті 33 Господарського процесуального кодексу України позивачем не було представлено доказів отримання відповідачем рахунків за липень, серпень, вересень, жовтень 2008 року, а отже судом не вбачається можливим перевірити розрахунок інфляційних втрат за прострочення оплати по вказаним рахункам.

Супровідним листом № 08/129 від 23.12.2008 р. позивачем було направлено на адресу відповідача рахунки за листопад та грудень 2008 р.

Вказані рахунки були отримані відповідачем 30.12.2008 р., про що свідчить підпис уповноваженої особи на картці поштового повідомлення (а.с. 63-64)

Отже, зобов'язання по оплаті вказаних рахунків мало бути виконане відповідачем до 04.01.2009 р.

Отже, розрахунок інфляційних втрат станом на 24.04.2009 (на дату, визначену позивачем) повинен бути здійснений наступним чином:

1802,42 грн. (сума заборгованості по рахункам за листопад-грудень 2008 р.) *107,39 (середній індекс інфляції за період січень - квітень 2009 р.) – 1802,42 грн. = 133,20 грн.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується сума інфляційних втрат у розмірі 133,20 грн., а тому підлягає стягненню з відповідача.

Положення частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України щодо встановлення обов'язку боржника по сплаті на користь кредитора 3% річних від простроченої суми суд вважає таким, що кореспондується зі статтею 536 Цивільного кодексу України, яка встановлює, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти.

Так, відповідно статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, сума 3% річних підлягає перерозрахунку з викладених вище обставин.

1802,42 грн. (сума заборгованості по рахункам за листопад-грудень 2008 р.) *3% * 116 днів (з 05.01.2009 р. по 30.04.2009 р.) / 365 дн.  = 17,18 грн.

Таким чином, стягненню з відповідача підлягає сума 3% річних, що підтверджена матеріалами справи, у розмірі 17,18 грн.

Крім того позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 301,83 грн.

Частиною 1 статті 199 Господарського кодексу України передбачено, що виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу  України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобов'язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов'язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов'язань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов'язувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

В пункті 4.2.1 Договору  сторони передбачили, що за прострочення оплати Споживач зобов'язаний сплатити на користь Постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу.

Сума пені підлягає перерозрахунку наступним чином:

1802,42 грн. х 116 днів (з 05.01.2009 р. по 30.04.2009 р.) х 24% (подвійна облікова ставка НБУ) / 365 днів = 137,48 грн.

Судом встановлено, що сума пені у розмірі 137,48 грн. підтверджується матеріалами справи, а отже підлягає стягненню з відповідача.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог  відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням викладеного, керуючись статями 33, 34, 49, 82-84  Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Приватного підприємства «Родон» (96000, АР Крим, м. Красноперекопськ, вул.. Первушина, 2, кв. 78, ідентифікаційний код 31972918) на користь Красноперекопського відкритого акціонерного товариства «Бром» (49010, м. Дніпропетровськ, вул.. Лабораторна, 45а; 96000, АР Крим, м. Красноперекопськ, вул.. Північна, 1, ідентифікаційний код 05444552) 2930,03 грн. заборгованості, 17,18 грн. 3% річних, 133,20 грн. інфляційних втрат, 137,48 грн. пені, 92,27 грн. державного мита та 282,69 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В іншій частині позову відмовити.

4.          Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Іщенко І.А.