Рішення

від 05.10.2009 по справі 45/175-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

45/175-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" жовтня 2009 р.                                                            Справа № 45/175-09

вх. № 4220/5-45

Суддя господарського суду  

при секретарі судового засідання

за участю представників сторін:

позивача - Мокрий В.Р., директор

відповідача - Москалець О.О., довіреність від 25.03.2009 р.

треті особи на стороні позивача - не з'явились

третя особа на стороні відповідача - Москалець О.О., довіреність від 12.01.2009 р.    

розглянувши справу за позовом ПП "Спецмонтаждіагностика", м. Харків

3-я особа на стороні позивача, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, ДПІ в Київському районі м. Харкова, м. Харків

3-я особа на стороні позивача, що не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, Фірма "Онікс ЛТД" у формі ТОВ, м. Харків  

до  ВАТ "Південспецатоменергомонтаж", м. Харків

3-я особа на стороні відповідача, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, ВАТ "Трест "Жилстрой-1", м. Харків  

про стягнення 37182,56 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач просить суд визнати послуги, відображені в акті від 12.01.2009 року такими, що надані та підлягають оплаті в строки, передбачені договором № 18 від 06.06.2008 року, укладеним між позивачем та відповідачем, та стягнути з відповідача заборгованість за надані позивачем послуги в сумі 36049,26 грн., річні в сумі 233,35 грн., інфляційні в сумі 899,97 грн. мотивуючи неналежним виконанням з боку відповідача умов вищевказаного договору. Також до стягнення заявлено державне мито, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та оплату правової допомоги.

06 липня 2009 року через канцелярію суду від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог (вх. № 17757 від 06.07.2009 року), відповідно до якої  позивач уточнив свої позовні вимоги щодо пред'явлених до стягнення сум та просить суд стягнути з відповідача заборгованість за надані позивачем послуги в сумі 36040,26 грн., річні в сумі 233,35 грн., інфляційні в сумі 899,97 грн., а також 3717,36 грн. витрат по оплаті правової допомоги.

Ухвалою суду від 08 липня 2009 року суд прийняв до розгляду заяву позивача про уточнення позовних вимог (вх. №17757 від 06.07.2009 року).

Під час розгляду справи в суді позивач позовні вимоги із врахуванням уточнень підтримує, наполягає на задоволенні позову.   

Відповідач під час розгляду справи в суді  проти задоволення позову заперечує, про що надав суду відзив на позовну заяву, додатково в засідання суду 30 вересня 2009 року, відповідач надав суду витребувані судом докази, а саме замовлення відповідача на  об'єкти робіт.

Також, під час розгляду справи, ухвалою суду від 14 вересня 2009 року, до участі у справі  було залучено  у якості третьої особи, що не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні позивача - Фірму "Онікс ЛТД" у формі ТОВ.

Треті особи на стороні позивача в засідання суду не з'явились.

Третя особа на стороні відповідача проти позову заперечує.

Враховуючи необхідність підготовки повного тексту рішення у справі та в зв'язку з цим необхідністю оголошення  перерви у судовому засіданні, в судовому засіданні 30 вересня 2009 року була оголошена перерва  до 05 жовтня  2009 року до 16 год. 00 хв. для оформлення рішення відповідно до ст. 84 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані суду докази, суд встановив наступне:

06 червня 2008 року між позивачем та відповідачем було укладено договір            № 18, згідно п. 1.1 якого замовник (відповідач) доручив, а виконавець (позивач) зобов`язався виконати роботи (послуги): контроль якості зварювальних з'єднань і основного матеріалу. Відповідно розділу 2 (п.п 2.1.1, 2.1.2, 2.1.3) договору відповідач повинен передати позивачу технічну документацію для виконання робіт (послуг), підготувати об'єкт для виконання робіт (послуг), направити позивачу письмове замовлення на кожен об'єкт  з зазначенням всіх необхідних даних і обсягів робіт (послуг). Позивач, відповідно до п.п 2.2.1, 2.2.2 договору, повинен виконати передбачені даним договором роботи (послуг) у відповідності до технічної документації і додаткових письмових замовлень  відповідача в узгоджені відповідачем строки, забезпечити якість виконаних робіт (послуг) у відповідності до вимог нормативно-технічної документації. Відповідно до п. п. 2.1.4, 2.2.3,  3.3 договору документом, який засвідчує виконання робіт, є акт приймання-передачі виконаних робіт (послуг). Згідно до п.п 2.1.5, 4.1, 4.2 договору повна вартість робіт (послуг) за договором становить: згідно калькуляцій на контроль якості зварювальних з'єднань трубопроводів різних діаметрів і актів здачі-прийняття виконаних робіт за замовленнями згідно п. 2.1 3 договору; відповідач перераховує позивачу аванс в розмірі 100% від вартості виконуємої роботи за кожним замовленням згідно п. 2.1.3 договору на протязі 3 днів з дня подання замовлення; остаточний розрахунок проводиться на протязі 10 днів від дня підписання акту здачі-прийняття виконаних робіт (послуг). Відповідно до п. 7.1 договору, договір діє до 31 грудня 2008 року, умови вказаного пункту передбачають подовження дії договору у зв'язку із неврегульованістю взаємних розрахунків або у зв'язку із неповним виконанням взаємних зобов'язань.

06 червеня 2008 року між сторонами було складено калькуляцію до договору.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України за   договором   підряду    одна    сторона    (підрядник) зобов'язується  на  свій  ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника),  а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно ч. 1 ст. 844 Цивільного кодексу України ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі. Якщо робота виконується відповідно до кошторису,  складеного підрядником,  кошторис набирає чинності та стає частиною договору підряду з моменту підтвердження його замовником.

Як вбачається із матеріалів справи, на виконання умов договору відповідачем робились письмові замовлення позивачу на виконання робіт (послуг)  від 01 вересня 2008 року та від 31 жовтня 2008 року, 12 вересня 2008 року та 14 листопада 2008 року  між сторонами було  складено та підписано акти здачі-прийняття виконаних робіт. Акт здачі-прийняття виконаних робіт від 12 вересня 2008 року відповідачем було сплачено частково, за ним рахується заборгованість у розмірі 689,88 грн., акт здачі-прийняття виконаних робіт  від 14 листопада 2008 року відповідачем було сплачено повністю. Також, 23 січня 2009 року позивачем  було направлено відповідачу акт здачі-прийняття виконаних робіт від 12 січня 2009 року,  який відповідач отримав 27 січня 2009 року.

Позивач просить суд визнати послуги, відображені в акті від 12 січня 2009 року такими, що надані та підлягають оплаті в строки, передбачені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України, встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу та згідно ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України, кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Права та законні інтереси зазначених суб`єктів можуть захищатися способами визначеними ст. 16 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України.

Так, відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії,  яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання  обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;  10)  визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Статтею 20 Господарського кодексу України встановлено, що права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково  недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів,  що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або  споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення  становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання;  припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до  виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення,  зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб'єкт захисту, вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Судом встановлено, що позовні вимоги позивача щодо визнання послуг, які відображені в акті від 12 січня 2009 року такими, що надані та підлягають оплаті в строки, передбачені договором,  не відповідають встановленим законом способам захисту порушених прав, передбачених діючим законодавством України. Така вимога  є нічим іншим, як встановленням факту, що має юридичне значення.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що по позовним вимогам  про визнання послуг, які відображені в акті від 12 січня 2009 року такими, що надані та підлягають оплаті в строки, передбачені договором,  провадження у справі підлягає припиненню, що не позбавляє позивача права звернення до господарського суду за захистом своїх порушених прав та законних інтересів у спосіб, як це передбачено чинним законодавством.

Згідно ст. 526 ЦК України та ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних  для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).

Як вже зазначалось вище в рішенні суду, п. 2.1 3 договору № 18 від 06 червня 2008 року передбачає виконання робіт (послуг) на підставі письмового замовлення відповідача щодо кожного з об'єктів із зазначенням усіх необхідних даних і конкретних обсягів робіт; документ, якій свідчить про виконання робіт, - це акт здачі-прийняття виконаних робіт (послуг), який підписано керівниками сторін.

Відповідно до п. 4 ст. 882 ЦК України  передання робіт  підрядником  і  прийняття  їх  замовником оформляється  актом,  підписаним  обома сторонами; у разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується  в  акті  і він підписується другою стороною; акт, підписаний  однією  стороною,  може  бути визнаний судом недійсним лише у разі,  якщо мотиви  відмови  другої  сторони  від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем не доведено суду наявності  замовлення (із боку відповідача) на виконання робіт, які відображені позивачем у акті здачі-прийняття виконаних робіт  від 12 січня 2009 року, як не доведено й передачі від відповідача позивачу технічної документації для виконання робіт за вказаним актом. Відповідно до калькуляції до договору позивач зобов'язувався виконати контроль якості зварювальних з'єднань трубопроводів .... діаметр труби 150 мм, в акті ж здачі-прийняття виконаних робіт від 12 січня 2009 року позивачем вказано діаметр труби 159 мм.

В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог  і заперечень.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі  яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність  чи  відсутність  обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За таких обставин, суд визнав позовні вимоги позивача щодо стягнення із відповідача  689,88 грн. основного боргу (за актом від 12 вересня 2008 року), інфляційних в розмірі 86,92 грн. та річних в розмір 12,45 грн., нарахованих на підставі ст. 625 ЦК України, обґрунтованими та підлягаючими задоволенню. Решта позовних вимог щодо стягнення основного боргу, річних та інфляційних не підлягає задоволенню у зв'язку із безпідставним пред'явленням до стягнення.

Вимога позивача щодо стягнення на його користь 3717,36 грн. витрат по оплаті правової допомоги не підлягає задоволенню,   оскільки зазначені витрати не мають обов'язкового характеру. Стаття 44 ГПК України передбачає відшкодування сум у вигляді судових витрат, які були сплачені стороною за отримання послуг лише адвокатом, а не будь-яким представником.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито у розмірі 102 грн. та судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 312,50 грн. підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.  

Враховуючи вищевикладене та керуючись  ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 38, 43, 44, 49, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -     

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити частково.

Стягнути з ВАТ "Південспецатоменергомонтаж", 61002, м. Харків, вул. Артема, 43 (в тому числі з п/р 2600301300695 в ХФ ТОВ "Укрпромбанк" м. Харків, МФО 380009, код ЗКПО 04827073) на користь ПП "Спецмонтаждіагностика", 61121,                    м. Харків, вул. Світла, 1-А, к. 22 (п/р 260072015364 в ХФ АКРБ "Регіон-Банк", МФО 351254, код ЗКПО 31558023) 689,88 грн. основного боргу, 86,92 грн. інфляційних, 12,45 грн. річних, 102 грн.  державного мита та 312,50 грн. судових витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

По позовним вимогам щодо визнання послуг, відображених в акті від 12 січня 2009 року такими, що надані та підлягають оплаті в строки, передбачені договором, провадження у справі припинити.

Суддя                                                                                            

Повний текст рішення у справі № 45/175-09 виготовлено та проголошено сторонам 05 жовтня 2009 року.