Постанова

від 30.07.2009 по справі 4/195-08-5284

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

4/195-08-5284

 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В АІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"30" липня 2009 р. Справа № 4/195-08-5284

   Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді:  Шевченко В.В.

суддів: Бєляновського В.В., Мирошниченко М.А.

при секретарі судового засідання: Волощук О.О.

за участю представників сторін:

від ЗАТ „Сімєкс”: Гавриленков В.О. –голова ліквідаційної комісії  

від ТОВ „Дельфій-С”: Буран В.М. –за дорученням

від ТОВ „Юкрейніан Шугар Компані”: Ільчик І.С., Пожидаєв А.М., Колчанов О.С. –за дорученням

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Юкрейніан Шугар Компані”, с.м.т. Первомайське, Жовтневого району, Миколаївської області

на рішення господарського суду Одеської області

від 14 травня 2009 року                    

у справі № 4/195-08-5284                                                                                                                                                                                                                                                                                    

за позовом  Закритого акціонерного товариства „Сімєкс”, м. Одеса

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Дельфій-С”, м. Одеса

про стягнення 60 950 грн.

та

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Дельфій-С”, м. Одеса

до:

-          Закритого акціонерного товариства „Сімєкс”, м. Одеса;

-          Товариства з обмеженою відповідальністю „Юкрейніан Шугар Компані”,

с.м.т. Первомайське, Жовтневого району, Миколаївської області

про витребування майна з незаконного володіння

В С Т А Н О В И Л А:

   17.12.2008 р. Закрите акціонерне товариство „Сімєкс” (далі ЗАТ) звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Дельфій-С” (далі ТОВ) про стягнення 60950 грн.

   Позов мотивований тим, що 13.04.2007 р. між ЗАТ та ТОВ був укладений договір № 13/04/07-1 купівлі-продажу майна. ЗАТ повністю виконало свої зобов'язання за укладеним договором та за актом прийому-передачі від 13.04.2007 р. передало ТОВ обумовлене договором майно, а саме: скіповий підіймач на піч № 3, елеватор цукру сирцю ЕДФ-450, транспортер похилий цукру-сирцю В-800Д, транспортер похилий цукру-сирцю на клеровку В-800 L-14 м, похилий транспортер цукру-сирцю № 2 В-800, транспортер горизонтальний В-800 №1 L -70 м , збірний транспортер на упаковці, бункер буряку перед вагами, бункер буряку, система збору хвостиків буряку (Матишек), транспортер стружки під бурякорізками КВН-, транспортер стружки похилий до дифузії, транспортер В-800 (дифузія),транспортер В-800 (дифузія) № 1, транспортер В-800 (дифузія) № 2, збірник конденсату у кількості 4 шт., збірник не фільтрованого соку V-32 м3, збірник сиропу перед  ВА V -135 м3, збірник білої патоки перед ВА V -20 м3,  збірник зеленої патоки перед ВА V -65,2 м3, збірник аффінац. відттоку перед ВА V -16 м3, утфелерозподілювач І прод. V -18,7 м3 у кількості 2 шт., утфелерозподілювач II прод., утфелерозподілювач III прод., шнек жовтого цукру III прод., збірник води після конденсатора, збірник води після пароконтактного конденсатора, гідрозатвор після пасток ВА , елеватор у силосах на 5-й пов., елеватор із силосів в упаковку, елеватор у силосах на 10-й пов., мех. фільтр вакуум фільтрів, збірник сульф. сиропу V - 47 м3, збірник розливу, збірник перед випаркою V-60 м3, збірник освітленого соку V-63 м3, транспортер коритообразний у силос, транспортер коритообразний у силос № 2 L –610 м, реверсивний коритообразний транспортер 650 мм, транспортери підсилосні № 1 та №2 400 мм  у кількості 16 шт., трубопровід пит. води на котли -159 L-148 м., трубопровід ХОВ води в завод  -100 L-70 м., трубопровід конденсату із БЗК на деар. –89  L - 140  м., трубопровід конденсату на БЗК із деар. - 89  L -140 м., трубопровід не преривної та періодичної продувки - 51 L - 28, димосос Д-22 казана № 2, дуйний вентилятор ТЕЦ 78000 м3/рік, компресор ТЕЦ, сепаратор періодичної продувки - 2м Н-3м, зливальна естакада мазуту L-78 м, паропровід із ТЕЦ на насосну мазуту -159 L -350м , трубопровід вільт. прісного бруду -273 мм  L - 3 км., труби повернення води в ставок - 325 L-6 км., бункер запасу цементу, транспортер сипучих на БРУ, бункер щебеня, збірник часткового спорожнення (сокоцех ФИЛС), збірник соку промоя (далі –спірне майно). Але, ТОВ до теперішнього часу не перерахувало ЗАТ обумовлені договором грошові кошти в сумі 60950 грн., у зв'язку з чим останнє просить задовольнити його позов у повному обсязі та стягнути з ТОВ на його користь не лише зазначену суму боргу, а ще й понесені судові витрати по справі: 609 грн. 50 коп. на сплату держмита та 118 грн. на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

   ТОВ пред'явлений до нього позов не визнало та звернулось до суду із зустрічними позовними вимогами до ЗАТ та Товариства з обмеженою відповідальністю „Юкрейніан Шугар Компані” (далі Компанія) –про витребування майна з чужого незаконного володіння посилаючись на те, що платіжними дорученнями: № 176 від 30.05.2007 р. на суму  16100 грн., № 179 від 31.05.2007 р. на суму 12000 грн., № 191 від 08.06.2007 р. на суму 19750 грн., № 201 від 19.06.2007 р. на суму 3100 грн. та № 202 від 19.06.2007 р. на суму 10000 грн. ТОВ повністю розрахувалось з ЗАТ за придбане спірне майно сплативши останній обумовлені договором грошові кошти в сумі 60950 грн.

   У листопаді 2008 р. ТОВ надіслало ЗАТ і Компанії лист з проханням передати товарно-матеріальні цінності, які ЗАТ повинно було передати ТОВ за договором № 13/04/07-1 від 13.04.2007 р. Але, ЗАТ і Компанія проігнорували вимоги ТОВ та не здійснили будь-яких дій, які свідчили би, що останні збираються повернути спірне майно ТОВ, що знаходилось на території цукрового заводу, який належав ЗАТ та розташований за адресою: Миколаївська область, Жовтневий район, с.м.т. Первомайське, вул. Заводська, будинок № 2.

   12.07.2007 р. ЗАТ продало Компанії вищеназваний цілісний майновий комплекс цукрового заводу до складу якого увійшло і спірне майно, яке вже було раніше продано за договором купівлі-продажу № 13/04/07-1 від 13.04.2007 р., у зв'язку з чим ТОВ просить задовольнити його позовні вимоги та витребувати від ЗАТ і Компанії придбане ТОВ за названим договором купівлі-продажу спірне майно на підставі ст. ст. 386, 387 ЦК України.   

  Компанія позовні вимоги ТОВ вважала необґрунтованими та безпідставними оскільки, підстави для задоволення віндикаційного позову (яким є факт вибуття спірного майна з володіння ТОВ та факт знаходження його в натурі у Компанії) –відсутні.

   ЗАТ відзив на зустрічний позов ТОВ не надала.   

   Ухвалою господарського суду Одеської області від 14.05.2009 р. провадження у справі за первісним позовом ЗАТ до ТОВ про стягнення 60950 грн. боргу –припинено на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України, у зв'язку з відсутністю предмету спору. Названа ухвала ніким не оскаржена, а тому не є предметом розгляду апеляційного суду.

  Рішенням господарського суду Одеської області від 14.05.2009 р. (суддя Літвінов С.В.) позовні вимоги ТОВ задоволені у повному обсязі та прийнято рішення про витребування спірного майна, що знаходиться за адресою: Миколаївська область, Жовтневий р-н, с.м.т. Первомайське, вул. Заводська, будинок № 2 із чужого незаконного володіння одночасно у двох осіб: і ЗАТ і Компанії. З останніх на користь ТОВ стягнуто по 42 грн. 50 коп. понесених витрат на сплату держмита та по 59 грн. понесених витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

   Рішення суду мотивовано тим, що ТОВ набуло право власності на спірне майно відповідно до вимог діючого законодавства. Не задовольняючи вимоги власника майна повернути це майно Компанія порушує права ТОВ та фактично, без правових підстав заволоділа спірним майном, у зв'язку з чим, на підставі ст. ст. 328, 386, 387 ЦК України, позов ТОВ підлягає задоволенню у повному обсязі та з ЗАТ і Компанії, у рівному розмірі, підлягають стягненню понесені ТОВ судові витрати по справі на сплату держмита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, згідно зі ст. ст. 44, 49 ГПК України.

   В апеляційній скарзі Компанія просить рішення місцевого суду скасувати, оскільки воно прийнято без достатніх на це підстав, не відповідає фактичним обставинам і матеріалам справи, ухвалено з  порушенням норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги ТОВ залишити без задоволення. В судовому засіданні представники Компанії доводи апеляційної скарги підтримали.            

   Відзив на апеляційну скаргу не надходив. В судовому засіданні представники ТОВ і ЗАТ просили рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу Компанії без задоволення.

   До початку розгляду справи по суті представником ТОВ заявлено клопотання про витребування додаткових доказів та відкладення розгляду справи, оскільки зі слів колишнього директора Яровициної С.А. ТОВ стало відомо, що 14.04.2007 р. між ТОВ і ЗАТ був укладений договір схову спірного майна, але цей договір не був наданий суду першої інстанції, так як він був втрачений з бухгалтерського та первинного обліку ТОВ, у зв'язку з чим представник останнього просив суд задовольнити його клопотання та відкласти розгляд справи на іншу дату та зобов'язати ЗАТ надати оригінал договору схову від 14.04.2007 р.

   Відповідно до вимог ч. 1 ст. 101 ГПК України додаткові докази приймаються апеляційним судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

   Поважною причиною не надання відповідних доказів суду першої інстанції може вважатися та, існування якої зумовлено факторами об'єктивного характеру, які не залежали від волі заявника, тобто ні за яких обставин не могли бути ним змінені чи усунуті. Втрата з бухгалтерського та первинного обліку документів свідчить не про поважність причини не надання цих доказів суду першої інстанції, а про недбалість ТОВ не тільки при веденні бухгалтерського та фінансового обліку, а ще й при підготовці справи до судового розгляду, оскільки ТОВ не тільки мав можливість, а ще й був зобов'язаний, відповідно до вимог ст. ст. 33, 34, 36 ГПК України, зібрати належні та допустимі докази у справі та надати їх місцевому господарському суду.       

   При викладених обставинах колегія суддів, на підставі ст. ст. 77, 101 ч. 1 ГПК України, клопотання відповідача про відкладення розгляду справи та витребування додаткових доказів визнає необґрунтованим та безпідставним та відхиляє його.

   Після відхилення вищезазначеного клопотання представником ТОВ заявлений відвід складу колегії суддів, що розглядала справу.

   Ухвалою заступника голови Одеського апеляційного господарського суду від 30.07.2009 р. заява представника ТОВ про відвід складу колегії суддів –відхилена, внаслідок чого розгляд справи був продовжений в тому ж складі суддів.

   Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників процесу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

   Як вбачається з матеріалів справи 13.04.2007 р. між ЗАТ та ТОВ був укладений договір  № 13/04/07-1 купівлі-продажу спірного майна за 60950 грн. В цей же день, тобто 13.04.2007 р. ЗАТ і ТОВ складений акт прийому-передачі зазначеного майна, згідно якого перший передав, а другий прийняв це майно.

   Платіжними дорученнями № 176 від 30.05.2007 р. на суму  16100 грн., № 179 від 31.05.2007 р. на суму 12000 грн., № 191 від 08.06.2007 р. на суму 19750 грн., № 201 від 19.06.2007 р. на суму 3100 грн. та № 202 від 19.06.2007 р. на суму 10000 грн. ТОВ повністю розрахувалось з ЗАТ за придбане спірне майно сплативши останньому обумовлені договором грошові кошти в сумі 60950 грн.

   З тексту позовної заяви вбачається, що придбане ТОВ за вищеназваним договором купівлі-продажу спірне майно фактично не було передано за актом прийому-передачі від ЗАТ до ТОВ, оскільки останній в позові прямо зазначає, що у листопаді 2008 р. ТОВ надіслало ЗАТ і Компанії лист з проханням передати товарно-матеріальні цінності, які ЗАТ повинно було передати ТОВ за договором № 13/04/07-1 від 13.04.2007 р. Але, ЗАТ і Компанія проігнорували вимоги ТОВ та не здійснили будь-яких дій, які свідчили б, що останні збираються повернути спірне майно ТОВ, що знаходилось на території цукрового заводу, який належав ЗАТ та розташований за адресою: Миколаївська область, Жовтневий район, с.м.т. Первомайське, вул. Заводська, будинок № 2.

   Викладені ТОВ в позовній заяві обставини підтверджуються і наданими ним на вимогу апеляційного суду балансами підприємства, згідно яких спірне майно в балансах основних засобів ТОВ не знаходиться, а пояснення представника останнього про те, що спірне майно обліковується в графі виробничі запаси до уваги прийнятими бути не можуть, оскільки згідно Положення (стандарт) бухгалтерського обліку у статті „Виробничі запаси” показується вартість запасів малоцінних та швидкозношуваних предметів, сировини, основних і допоміжних матеріалів, палива, покупних напівфабрикатів і комплектуючих виробів, запасних частин, тари, будівельних та інших матеріалів, призначених для споживання в ході нормального операційного циклу.

   Таким чином, докази, що надані сторонами та містяться в матеріалах справи однозначно свідчать про те, що фактична передача спірного майна від ЗАТ до ТОВ за договором купівлі-продажу № 13/04/07-1 від 13.04.2007 р. не відбулась.

   Згідно ч. 1 ст. 334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

   Договором купівлі-продажу № 13/04/07-1 від 13.04.2007 р. та законом не передбачений інший порядок виникнення у ТОВ права власності на спірне майно, ніж з моменту його передання, внаслідок чого колегія суддів доходить до висновку, що у останнього і не виникло право власності на це майно, оскільки передання спірного майна від ЗАТ до ТОВ не відбулось.

   На зазначені обставини справи суд першої інстанції увагу не звернув та не надав їм належну правову оцінку, у зв'язку з чим дійшов до помилкового висновку про те, що ТОВ є власником спірного майна.

   Відповідно до вимог ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

   Оскільки, ТОВ не є власником спірного майна, то він не має право витребувати це майно від інших осіб, а тому місцевому суду в позові ТОВ слід було відмовити лише з зазначених підстав.

   Але, як вбачається з тексту позовної заяви позов ТОВ заявлений не до одної, а зразу до двох осіб, а саме: і до ЗАТ і до Компанії, що свідчить про те, що ТОВ невідомо, хто із зазначених осіб порушує його права власника та незаконно, без відповідної правової підстави заволодів спірним майном.

   На зазначені обставини справи суд першої інстанції також увагу не звернув та витребував спірне майно одночасно у двох осіб і від ЗАТ і від Компанії, що є незаконним та неприпустимим.

   ТОВ стверджує, що спірне майно знаходиться на території цукрового заводу і було продано ЗАТ –Компанії в складі цілісного майнового комплексу цукрового заводу за договором купівлі-продажу від 12.07.2007 р.

   Але, ці ствердження ТОВ повністю спростовуються матеріалами справи, так як згідно нотаріально засвідченого договору купівлі-продажу від 05.07.2007 р., що пройшов державну реєстрацію Компанія придбала у ЗАТ лише нерухоме майно у вигляді приміщень та споруд цукрового заводу, а все інше обладнання та устаткування з 849 найменувань придбано Компанією у ТОВ „БІГ-АЛЬЯНС 2006” за договором купівлі-продажу від 05.07.2007 р., який до сьогоднішнього часу є чинним, оскільки не визнаний недійсним у встановленому законом порядку. Все придбане за названими договорами купівлі-продажу майно знаходиться на балансі Компанії в якості основних засобів.

   Доводи Компанії про те, що іншого майна, ніж придбаного за договорами купівлі-продажу від 05.07.2007 р. в неї немає та на території цукрового заводу не знаходиться не спростовуються жодним із доказів, що міститься в матеріалах справи, внаслідок чого вважати, що Компанія незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа спірним майном –неможливо.

   ТОВ не заперечує і той факт, що спірного майна у ЗАТ немає.

   Крім того, фактично ТОВ до суду поданий віндикаційний позов, враховуючи положення ст. 387 ЦК України, за яким може бути витребувана лише індивідуально визначена річ.

   Ні в позовній заяві, ні в матеріалах справи не міститься доказів, які б визначали характерні ознаки індивідуально визначеної речі, а саме, технічна документація (для механізмів та агрегатів), їх марка, маса, розмір, матеріали з якого вони складаються (метал, марка металу, пластик, цегла та інше), рік виготовлення речей, документація, щодо придатності для експлуатації та інше, у зв'язку з чим колегія суддів доходить висновку, що матеріалами справи не доведено, що майно, яке витребує ТОВ знаходиться у Компанії або у ЗАТ.

   При викладених обставинах позовні вимоги ТОВ задоволені бути не можуть внаслідок їх безпідставності та недоведеності, а тому в позові слід відмовити.

   Доводи апелянта про те, що суд першої інстанції незаконно об'єднав в одному провадженні первісний та зустрічний позов до уваги колегією суддів не приймаються, оскільки згідно ч. 3 ст. 15 та ч. 3 ст. 17 ГПК України справи у спорах за участю кількох відповідачів розглядаються господарським судом за місцезнаходженням одного з відповідачів за вибором позивача та справа, прийнята господарським судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута по суті і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому господарському суду.

   Помилковими є і доводи скаржника про те, що в матеріалах справи відсутні належні докази того, що ТОВ перерахував ЗАТ грошові кошти в сумі 60950 грн., так як цей факт підтверджується не лише платіжними дорученнями, але і виписками про рух коштів на рахунках ЗАТ і ТОВ, що витребувані та залучені до матеріалів справи апеляційним судом.

   Відповідно до вимог ст. ст. 44, 49 ГПК України понесені ТОВ судові витрати по справі повинні бути покладені на позивача за його позовом та останній зобов'язаний відшкодувати Компанії 42 грн. 50 коп. понесених судових витрат на сплату держмита за подану апеляційну скаргу.

   Оскільки при ухваленні судового рішення місцевий суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи та його висновки не відповідають обставинам справи, то колегія суддів вважає за необхідне це рішення скасувати і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ.

                             Керуючись ст. ст. 99, 101–105 ГПК України, колегія суддів, –

                                                            П О С Т А Н О В И Л А:

   Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Юкрейніан Шугар Компані”, с.м.т. Первомайське, Жовтневого району, Миколаївської області  –задовольнити частково.

   Рішення господарського суду Одеської області від 14.05.2009 року у справі № 4/195-08-5284 –скасувати.

   Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Дельфій-С” до Закритого акціонерного товариства „Сімєкс” та Товариства з обмеженою відповідальністю „Юкрейніан Шугар Компані” про витребування майна з чужого незаконного володіння –залишити без задоволення.

   Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Дельфій-С”, м. Одеса на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Юкрейніан Шугар Компані”, с.м.т. Первомайське, Жовтневого району, Миколаївської області –42 грн. 50 коп. понесених судових витрат на сплату держмита за подану апеляційну скаргу.

   Доручити господарському суду Одеської області видати відповідний наказ.  

   Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.   

            Головуючий суддя                                                         В. В. Шевченко

            Судді                                                                               В. В. Бєляновський

                                                                                                     М. А. Мирошниченко

            Постанову підписано 31.07.2009 р.