Ухвала

від 27.08.2015 по справі 803/308/14

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2015 року Справа № 876/3585/14

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Багрія В.М.,

суддів Рибачука А.І., Гінди О.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу сільськогосподарського виробничого кооперативу «Любченський» на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 12.03.2014 року у справі за позовом відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Рожищенському районі Волинської області до сільськогосподарського виробничого кооперативу «Любченський» про стягнення капіталізованих платежів,

В С Т А Н О В И В :

У лютому 2014 року відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Рожищенському районі Волинської області звернулося до суду з позовом до сільськогосподарського виробничого кооперативу «Любченський» про стягнення капіталізованих платежів.

Позивач посилався на те, що оскільки СГВК «Любченський» ліквідовується як юридична особа без правонаступника, тому має бути проведена капіталізація страхових платежів для продовження страхових виплат особам, які отримали трудове каліцтво на підприємстві.

Позивач просив стягнути з СГВК «Любченський» 87929, 01 грн. капіталізованих платежів.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 12.03.2014 року позов задоволено.

Стягнуто з СГВК «Любченський» на користь відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у Рожищенському районі Волинської області 87929, 01 грн. капіталізованих платежів.

Постанову суду першої інстанції оскаржило СГВК «Любченський», подавши на неї апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що судом першої інстанції не враховано, що Порядком капіталізації платежів передбачено, що такі платежі повинні здійснюватися платоспроможними підприємствами. Оскільки СГВК «Любченський» є неплатоспроможним та у нього відсутнє майно, тому немає підстав для задоволення позову та стягнення з підприємства 87929, 01 грн. капіталізованих платежів.

Апелянт просить скасувати постанову Закарпатської окружного адміністративного суду від 12.03.2014 року та закрити провадження у справі.

Особи, які беруть участь в розгляді справи, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, в судове засідання не прибули, що дає підстави для розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними в ній матеріалами.

Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.

В справі встановлено, що 17.03.2000 року відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи СГВК «Любченський» зареєстрований Рожищенською районною державною адміністрацією Волинської області як суб'єкт господарювання.

Згідно з страховим свідоцтвом № 0317000133 від 5.06.2001 року СГВК «Любченський» зареєстрований у відділенні Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Рожищенському районі як страхувальник зі сплатою обов'язкових страхових платежів.

На момент розгляду справи в суді першої інстанції СГВК «Любченський» перебував у стані припинення юридичної особи за рішенням загальних зборів членів від 3.03.2009 року.

Також встановлено, що 16.11.1981 року в колгоспі «Зоря комунізму», який згідно довідки у 1999 році реорганізоване в СГВК «Любченський» стався нещасний випадок з ОСОБА_1, що підтверджується актом про нещасний випадок на виробництві № 4 від 17.11.1981 року. Відповідно до акта № 22 прийняття-передачі особових справ потерпілих на виробництві відповідачем були передані документи потерпілої ОСОБА_1 позивачеві 27.07.2001 року.

Постановою позивача від 27.07.2001 року № 60 продовжено потерпілій раніше призначені щомісячні страхові виплати, а згідно постанови від 29.03.2013 року №0317/60/60/43 щомісячну страхову виплату потерпілій встановлено в розмірі 750,76 грн. Згідно довідки управління Пенсійного фонду України в Рожищенському районі Волинської області від 11.09.2004 року, ОСОБА_1 перебуває на обліку і одержує пенсію за віком у розмірі 132,42 грн.

За висновком медико-соціальної експертної комісії (МСЕК) від 27.02.2004 року потерпілій ОСОБА_1 встановлена ступінь втрати професійної працездатності - 65 % та ІІ група інвалідності.

У зв'язку з необхідністю виплати майбутніх платежів для потерпілої ОСОБА_1 позивачем розраховано розмір капіталізації платежів у зв'язку із ліквідацією юридичної особи СГВК «Любченський» в розмірі 87929,01 грн.

СГВК «Любченський» відмовився сплачувати позивачу 87929,01 грн. капіталізованих платежів, що стало підставою для звернення до суду з позовом.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції прийшов до висновку, що сума капіталізованих платежів в розмірі 87929,01 грн. підлягає стягненню з відповідача відповідно до ст. 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» та Порядку капіталізації платежів для задоволення вимог, що виникли із зобов'язань суб'єкта підприємницької діяльності - банкрута перед громадянами внаслідок заподіяння шкоди їх життю і здоров'ю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 6.05.2000 року № 765.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає його правильним, враховуючи наступне.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 112 Цивільного кодексу України, у разі ліквідації платоспроможної юридичної особи вимоги кредиторів задовольняються у першу чергу щодо відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, та вимоги кредиторів, забезпечені заставою чи іншим способом.

Згідно з ст. 1205 Цивільного кодексу України, у разі ліквідації юридичної особи платежі, належні потерпілому або особам, визначеним ст. 1200 цього Кодексу, мають бути капіталізовані для виплати їх потерпілому або цим особам у порядку, встановленому законом або іншим нормативно-правовим актом.

У разі відсутності в юридичної особи, що ліквідується, коштів для капіталізації платежів, які підлягають сплаті, обов'язок щодо їх капіталізації покладається на ліквідаційну комісію на підставі рішення суду за позовом потерпілого.

Правову основу, економічний механізм та організаційну структуру загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності або загибелі застрахованих на виробництві, визначено Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (далі Закон № 1105-ХІV).

Основними принципами страхування від нещасного випадку, зокрема, є: своєчасне та повне відшкодування шкоди страховиком; обов'язковість страхування від нещасного випадку осіб, які працюють на умовах трудового договору (контракту) та інших підставах, передбачених законодавством про працю, а також добровільність такого страхування для осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, та громадян-суб'єктів підприємницької діяльності.

В силу вимог п. 2 ч. 2 ст. 45 Закону № 1105-XIV (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), роботодавець як страхувальник зобов'язаний своєчасно та повністю нараховувати і сплачувати в установленому порядку страхові внески до Фонду.

За змістом ст.ст. 15, 46 цього Закону, Фонд - це некомерційна самоврядна організація, яка провадить збір та акумулювання страхових внесків.

За приписами ст. 46 Закону № 1105-XIV, фінансування Фонду здійснюється за рахунок, зокрема, внесків роботодавців та капіталізованих платежів, що надійшли у випадках ліквідації страхувальників у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 6.05.2000 року № 765 затверджений Порядок капіталізації платежів для задоволення вимог, що виникли із зобов'язань суб'єкта підприємницької діяльності - банкрута перед громадянами внаслідок заподіяння шкоди їх життю і здоров'ю (далі - Порядок).

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що капіталізація платежів платоспроможної юридичної особи, яка ліквідується, здійснюється на підставі Порядку.

Відповідно до п. 1 Порядку, капіталізація платежів здійснюється щодо кожної особи з урахуванням заборгованості за попередні роки та необхідності виплати майбутніх платежів. Під час розрахунку сум цих платежів повинні враховуватися заробітна плата потерпілого, відсоток втрати професійної працездатності, витрати по догляду за потерпілим, на реабілітацію, протезування, придбання транспортних засобів та види соціальної допомоги відповідно до медичного висновку, необхідність сплати одноразової допомоги у зв'язку з травмою або професійним захворюванням, які можуть призвести до смерті потерпілого, а також інших виплат, передбачених законодавством.

Згідно з п. 3 Порядку, капіталізація платежів, передбачених підпунктами 1 - 5 пункту 2 цього Порядку, розраховується на період, що визначається як різниця між середньою тривалістю життя для чоловіків і жінок у країні та їх віком на момент здійснення капіталізації.

На момент проведення капіталізації ОСОБА_1 досягла 75 років, коефіцієнт очікуваної тривалості життя - 9, 76 (згідно даних Держкомстату України), загальна потреба в капіталізації становить 87929, 01 грн.

Таким чином, Законом № 1105-XIV страхувальника зобов'язано проводити капіталізацію страхових виплат у всіх випадках ліквідації (не лише у випадку ліквідації підприємства-банкрута, але й за інших підстав, передбачених законодавством), із застосуванням порядку, який передбачений постановою Кабінету Міністрів України № 765 від 6 травня 2000 року «Про порядок капіталізації платежів для задоволення вимог, що виникли із зобов'язань підприємства - банкрута перед громадянами внаслідок заподіяння шкоди їх життю і здоров'ю».

Такою ж є правова позиція Верховного суду України висловлена у постанові від 26.06.2012 року у справі № 21-156а12.

За таких обставин, сума капіталізованих платежів в розмірі 87929, 01 грн. згідно розрахунку позивача (а.с. 14) підлягає стягненню з СГВК «Любченський». Посилання апелянта на відсутність у підприємства майна не є підставою для відмови в задоволенні позову.

Згідно ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду першої інстанції без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції розглянув спір з дотриманням норм матеріального та процесуального права, внаслідок чого обґрунтовано задовольнив позов, у зв'язку з чим підстав для скасування оскаржуваної постанови колегія суддів не вбачає.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, тому відсутні підстави для її задоволення.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу сільськогосподарського виробничого кооперативу «Любченський» залишити без задоволення.

Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 12.03.2014 року у справі № 803/308/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: В.М. Багрій

Судді : А.І. Рибачук

О.М. Гінда