Постанова

від 30.07.2009 по справі 26/146-08-4446

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

26/146-08-4446

 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В АІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"30" липня 2009 р.Справа № 26/146-08-4446

 Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді: Лавренюк О.Т.

суддів: Савицького Я.Ф., Гладишевої Т.Я.  

при секретарі судового засідання: Кубік О.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Ксьондз А.В., дов. № 131 від 08.01.2009 р.

від відповідача: Березовський Д.М., дов. № 17/07-5 від 09.01.2009 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „ТІС–РУДА” (далі по тексту –ТОВ „ТІС–РУДА”)

на рішення господарського суду Одеської області від 16.06.2009 р.

по справі № 26/146-08-4446

за позовом Державного підприємства „Одеська залізниця” (далі по тексту –ДП „Одеська залізниця”)

до ТОВ „ТІС–РУДА”

про стягнення 4 655,61 грн.

ВСТАНОВИВ:

ДП „Одеська залізниця” звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до ТОВ „ТІС-РУДА” про стягнення 4655,61 грн. за користування вагонами.

Рішенням господарського суду Одеської області від 16.06.2009 р. по справі   № 26/146-08-4446 (суддя Никифорчук М.І.) позов задоволено, з ТОВ „ТІС-РУДА” на користь Позивача стягнуто плату за користування вагонами, витрати по сплаті державного мита та ІТЗ судового процесу.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ТОВ„ТІС-РУДА” звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Одеської області, в задоволені позовних вимог відмовити, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги.

Представник позивача відзив на апеляційну скаргу не надавав, в судовому засіданні представник позивача просить рішення суду залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

За згодою сторін в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників сторін, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що  рішення суду підлягає скасуванню з прийняттім нового рішення про відмову в задоволені позову на підставі наступного.

Звертаючись з позовом, ДП „Одеська залізниця” вказала: відповідно до ст. 119 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 457 від 06.04.1998 р. та Правилами користування вагонами та контейнерами, затвердженими наказом Мінтрансу України № 113 від 25.02.1999 р. за користування вагонами та контейнерами вантажовідправники, вантажоодержувачів, власники під'їзних колій, порти, організації, установи, громадяни –суб'єкти підприємницької діяльності вносять плату.

Облік часу користування вагонами і контейнерами та нарахування плати за користування ними провадиться на станції відправлення та призначення за „Відомістю плати за користування вагонами” форми ГУ-46, яка складається на підставі „Пам'яток про користування вагонами ГУ-45”.

Час користування вагонами обчислюється з моменту їх передачі вантажовласникові до моменту їх фактичного прийняття від вантажовласника.

В червні 2008 року на станцію Чорноморка Одеської залізниці на адресу відповідача прибували приватні вагони ВАТ „Перша Вантажна Компанія”. Станцією Чорноморська було нараховано плату за користування вагонами, які відповідач оплатити відмовився, посилаючись на телеграми ВАТ „РЖД” НР 06677 від 10.06.2008 р. та Нр 011353 432 від 18.06.2008 р.

Відповідно до вказаних телеграм, плата за знаходження вагонів на Українських залізничних дорогах не нараховується та не стягується.

Як зазначає позивач, вказані телеграми не є нормативно-правовим документом тому не звільняє відповідача від сплати за користування вагонами власності ВАТ „Перша Вантажна Компанія”.

Крім того, позивач послався на лист Кабінету Міністрів України від 02.08.2001 р. № 21-2533/47, яким роз'яснено, що: Користування вагонами - це використання вагонів тим чи іншим суб'єктом господарської діяльності, який безпосередньо приймає вагони від залізниці для виконання з ними подальших операцій, а потім  повертає їх залізниці. Час користування, за який цим суб'єктом вноситься  відповідна плата відлічується з моменту прийому вагонів від залізниці до моменту повернення їх залізниці.

Тобто, позивач вважає, що відповідач безпідставно ухиляється від сплати за користування вагонами в сумі 4655,61 грн., так як ця плата нараховано відповідачеві згідно приписів ст. 119 Статуту залізниць та  вищевказаних Правил.

Відповідач позовні вимоги не визнав, вказуючи, що всі вагони, які прибули на станцію Чорноморська Одеської залізниці на адресу ТОВ “ТІС-РУДА” є приватними вагонами ВАТ “Перша Вантажна Компанія” і відповідно до п. 14 Правил користування  вагонами та контейнерами, за час перебування на під'їзних коліях та інших місцях не загального користування вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними, плата не вноситься.

Суд першої інстанції погодився з викладеними доводами позивача щодо обґрунтування позову, визнав їх законними та обґрунтованими та прийшов до висновку про задоволення позову в повному обсязі, заперечення відповідача судом першої інстанції відхилені.

Судова колегія не може погодитись з таким висновком суду на підставі наступного:

Згідно ст. З Закону України "Про залізничний транспорт" законодавство про залізничний транспорт загального користування складається із Закону України "Про транспорт", цього Закону, Статуту залізниць України, який затверджується Кабінетом Міністрів України, та інших актів законодавства України.

На підставі п. 9 постанови Кабінету Міністрів України № 457 від 06.04.1998 р. “Про затвердження Статуту залізниць України” місця незагального користування це - приколійні склади, майданчики та інші пункти, які належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам - суб'єктам підприємницької діяльності або надані їм залізницею на підставі договору.

Відповідно до ст. 119 Статуту Залізниць України , за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під'їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами –суб'єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами ( контейнерами) та звільнення вантажовідправника від зазначеної плати у разі затримки забирання вагонів ( контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюються Правилами.

Вантажовласники, порти відшкодовують залізницям плату за користування вагонами інших держав від часу прийому цих вагонів від залізниці до повернення їх після виконання вантажних операцій у порядку, визначеному Укрзалізницею відповідно до міжнародних договорів України з цих питань.

Згідно п.1 Правил користування вагонами і контейнерами (ст.ст. 119-126 Статуту залізниць України), затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 р. № 113, Правила користування вагонами і контейнерами визначають порядок і умови користування вагонами і контейнерами: парку залізниць України, парку залізниць інших держав, які належать підприємствам, організаціям, портам, установам і громадянам, а також орендовані ними ( за час затримки на коліях залізниць загального користування).

За користування вагонами і контейнерами вантажовідправники, вантажоодержувачі, власники під'їзних колій, порти, організації, установи, громадяни –суб'єкти підприємницької діяльності ( далі вантажовласники) вносять плату.

Пунктом 14 Правил ( в редакції станом на 16.04.2008 р.) встановлено, що розмір плати за користування вагонами в залежності від часу користування встановлюється згідно з чинним законодавством.

Плата за користування вагонами, які є власністю інших держав, відшкодовується залізниці вантажовласниками за ставками, затвердженими Радою залізничного транспорту держав - учасниць СНД та іншими міжнародними угодами. Час користування вагонами, за який відшкодовується плата, визначається для кожного вагона за відомостями плати за користування вагонами та актами про затримку вагонів.

Ставки плати за користування контейнерами залізниць України та інших держав (крім власних) встановлені наказом Міністерства транспорту України від 02.02.1999 р. № 353, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 18.02.1999 р. за  № 103/3396.

Як встановлено матеріалами справи, 01.02.2007 р. між Одеською залізницею, ТОВ „Трансівестсервіс” було укладено договір про експлуатацію під'їзної колії, яка належить ТОВ „Трансінвестсервіс” при станції Чорноморська.

В червні 2008 року призначенням на ст. Чорноморська Одеської залізниці на адресу ТОВ “ТІС-РУДА” прибували приватні вагони ВАТ “Перша Вантажна Компанія”. Станцією. Чорноморська нарахована плата за користування зазначеними вагонами на суму 4655,61 грн.

Вагони за користування якими нарахована плата є власністю ВАТ “Перша Вантажна Компанія”, про що свідчать залізничні накладні № АД 148981, № АД 148998, № АД 148997, № АД 149108, № АД 149137, № АД 149138, № АД 149217, № АД 149455, № АД149462, № АД 149463, в графі 11 яких «Найменування вантажу»вказано : «Вагон не належить перевізнику. Власник ВАТ «ПВК»та телеграми ВАТ “РЖД” від 10.06.2008 р. НР 06677, від 18.06.2008 р. НР 011353 432.

Тобто, матеріалами справи встановлено, що вагони, які прибули на ст. Чорноморська Одеської залізниці по залізничним накладним № АД 148981, № АД 148998, № АД 148997, № АД 149108, № АД 149137, № АД 149138, № АД 149217, № АД 149455, № АД149462, № АД 149463 є власністю ВАТ «ПВК»і відповідно до п. 15 наказу Міністерства транспорту України № 113 від 25.02.1999 р. «Про затвердження Правил користування вагонами і контейнерами»за час перебування на під'їзних коліях та інших місцях не загального користування вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними плата не вноситься.

За таких обставин у залізниці не було підстав для нарахування Відповідачеві плати за користування вагонами.

Доказів, які б спростовували належність залізничних вагонів компанії ВАТ «ПВК»позивач суду не надав, посилання позивача на те, що відомості про власника вагонів повинні бути вказані в графі 27 залізничної накладної, що номера вказаних вагонів починаються з цифри «6», а не «5», як передбачено для власного вантажного вагону  судовою колегією відхиляються, оскільки матеріалами справи доведено, що вищевказані вагони є власністю ВАТ «ПВК».

За таких обставин, судова колегія вважає, що висновки суду першої інстанції, викладені у рішенні , не відповідають обставинам справи, у зв'язку з чим апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду скасуванню з прийняттям рішення про відмову в задоволені позову.

Витрати по сплаті державного мита та ІТЗ судового процесу, понесені Відповідачем, відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на ДП „Одеська залізниця”.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101-103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „ТІС-РУДА” задовольнити.

Рішення господарського суду Одеської області від 15.06.2009 р. по справі     № 26/146-08-4446 скасувати.

В задоволені позову Державного підприємства „Одеська залізниця” відмовити.

Стягнути з Державного підприємства „Одеська залізниця” (65012, м. Одеса, вул Пантелеймонівська, 19, р/р 26003000001 в АБ „Експрес-банк”, Одеська філія, МФО 328801, ОКПО 01071315) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „ТІС-РУДА” (67543, Одеська обл., Комінтернівський район, с. Визирка, вул. Чапаєва, 50, код ЄДРПОУ 34526544) державне мито за подачу апеляційної скарги в сумі 102,00 грн. та витрати по сплаті ІТЗ судового процесу в сумі 118,00 грн.

Господарському суду Одеської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя                                                                         О.Т. Лавренюк

 Суддя                                                                                                Я.Ф. Савицький

    Суддя                                                                                                Т.Я. Гладишева