Ухвала

від 27.08.2015 по справі 335/2696/15-к

ОРДЖОНІКІДЗЕВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

1Справа № 335/2696/15-к 1-кп/335/503/2015

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 серпня 2015 року м. Запоріжжя

Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого судді ОСОБА_1 , суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , при секретарі ОСОБА_4 , за участю прокурора ОСОБА_5 , обвинуваченого: ОСОБА_6 , захисника: ОСОБА_7 , розглянувши у підготовчому судовому засіданні кримінальне провадження №12015080060000111 за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.27, ч.2 ст.205, ч. 2 ст.27, ч. 4 ст. 190, ч.4 ст.358 Кримінального кодексу України,

ВСТАНОВИВ:

12.08.2015 року до Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя надійшов обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.27, ч.2 ст.205, ч. 2 ст.27, ч. 4 ст. 190 , ч.4 ст.358 Кримінального кодексу України.

У підготовчому судовому засіданні прокурор вважав за можливе призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акта.

Крім того, як зазначав прокурор у підготовчому судовому засіданні, місцем скоєння найтяжчого злочину, інкримінованого обвинуваченому ОСОБА_6 є Орджонікідзевський район м. Запоріжжя, а саме перехрестя пр. Леніна та вул. Миру у м. Запоріжжя, а тому вважає, що дане кримінальне провадження підсудне Орджонікідзевському районному суду м. Запоріжжя.

Обвинувачений ОСОБА_6 та захисник ОСОБА_7 вважають за можливе призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акта.

Дослідивши матеріали обвинувального акту з реєстром матеріалів досудового розслідування №12015080060000111, заслухавши думку учасників кримінального провадження з приводу можливості призначення судового розгляду на підставі обвинувального акту, суд приходить до наступного висновку.

Згідно п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України, у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам КПК України.

Пунктом 5 ч. 2 ст. 291 КПК України передбачено, що обвинувальний акт має містити: виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення;

При цьому, ч. 1 ст. 91 КПК України регламентовано, що у кримінальному провадженні підлягає доказуванню подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення, вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

Згідно положення п. (а) ч. 3 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, ратифікованої Верховною Радою

України 17 липня 1997 р., згідно якого кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, має право бути негайно і детально поінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причину обвинувачення проти нього.

Обвинувачення повинно бути конкретним, обвинувачена особа, реалізує своє право на захист від пред`явленого їй конкретного обвинувачення (відомості про час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення). При цьому можливість зміни обвинувачення прокурором під час судового розгляду справи, коли суд звертає увагу на неконкретність обвинувачення на підготовчому судовому засіданні, а прокурор має можливість у стислі терміни усунути вказані порушення, фактично призводить до порушення як права обвинуваченого особи на захист, передбачене ст.20 КПК України через неконкретність обвинувачення, так і на порушення розумних строків судового розгляду кримінального провадження відповідно до вимог ч.4,5 ст.28 КПК України та в кінцевому результаті призводить по порушень вимог ч.3 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод ратифіковану Законом України № 475/97- ВР від 17.07.97 року.

Суд, не оцінюючи доведеність обвинувачення, а лише перевіряючи його з приводу виконання вимог п.5 ч.2 ст.291 КПК України, з метою забезпечення права обвинуваченого знати в чому його обвинувачують, констатує, що воно є неконкретним і не містить, як того вимагає п.5 ч.2 ст.291 КПК України, опису обставин вчинення обвинуваченим злочинів, передбачених ч.2 ст.27 ч.2 ст.205, ч. 2 ст.27 ч. 4 ст. 190 КК України, що не відповідає вимогам п.1 ч.1 ст. 91 КПК України щодо викладення об`єктивної сторони злочину способу (механізму) вчинення злочинів.

Вимоги ст.ст. 91,291 КПК України не виконані слідчим належним чином, оскільки в обвинувальному акті не зазначено часу, місця та способу (механізму) заволодіння грошовими коштами саме співучасниками: невстановленою особою та ОСОБА_6 , у акті не зазначено за якою адресою, яким способом (переказ/готівка) невстановленій особі та ОСОБА_6 було надано кредитну позику і коли знімалися (отримувалися) грошові кошти і кому безпосередньо після зняття (отримання) повертались ці кошти, що утворює об`єктивну сторону інкримінованого їм злочину, хоча такі фактичні обставини є такими, що підлягають доказуванню прокурором, які належить викласти в обвинувальному акті.

Крім того, в акті взагалі не зазначені юридичні та фактичні адреси ПАТ «Укрінбанк» та відділення ПАТ «Укрінбанк» та не зазначено у яких банках (адреса) розташовані розрахункові рахунки цього Товариства.

До того ж, у акті не відображено в чому полягав корисливий мотив та умисел обвинуваченого ОСОБА_6 на заволодіння грошовими коштами з урахуванням того, що в акті зазначено, що «….невстановленій особи та ОСОБА_6 було надано кредитну позику, якими після отримання невстановлена особа, розпорядилася на власний розсуд…».

При цьому варто відмітити наявність суттєвих протиріч у викладі фактичних обставин, зокрема, зазначено, що "...після укладених договорів...було відкрито два рахунки, перший рахунок ...на який зараховано 2200000 грн, другий рахунок...на який зараховано 800000 грн, з яких сумою 2200000 грн. заволоділа невстановлена особа, та розпорядилася на власний розсуд.." однак викладаючи фактичні обставини за обвинуваченням по ч.2 ст.27 ч.4 ст.190 КК зазначено "...надано кредитну позику в сумі 3000000 грн, якими після отримання невстановлена особа, розпорядилася на власний розсуд"...

Викладаючи фактичні обставини, слідчий зазначив, що ОСОБА_6 діючи умисно, з корисливих мотивів, за попередньою змовою з невстановленою особою, маючи намір на отримання кредитної позики від банку ПАТ «Укрінбанк» в сумі 3000000 грн. без мети подальшого виконання кредитних обов`язків, та заволодіння вказаною сумою, розробили злочинний план, до якого входило придбання юридичної особи, з метою прикриття умислу, направленого на заволодіння майном.

При цьому є незрозумілим, яким чином, «…невстановлена особа, за участю ОСОБА_6 , та від імені останнього звернувся до ПАТ «Укрінбанк» з метою отримання кредитної позики», і яких інших обставин «…. на підставі заставного майна, та інших обставин, невстановленій особі та ОСОБА_6 було надано кредитну позику..», що також свідчить про неконкретність пред`явленого обвинувачення.

Стаття 190 КК України передбачає спосіб заволодіння чужим майном або придбання права на майно - шляхом обману чи зловживання довірою, однак викладаючи обвинувачення за ч. 4 ст. 190 КК України слідчий способу шахрайства не зазначив, що також свідчить про неконкретність пред`явленого обвинувачення.

Пред`являючи обвинувачення ОСОБА_6 за ч. 2 ст.27 ч.2 ст.205 КК України, його дії органом досудового слідства кваліфіковані, як створення юридичної особи, з метою прикриття незаконної діяльності, що заподіяло велику матеріальну шкоду банкові, однак у обвинувальному акті взагалі не зазначено місце і час створення вказаної юридичної особи, її місцезнаходження .

Диспозиція ст.205 КК України, визначає, що фіктивне підприємництво може здійснюватися виключно або шляхом створення або шляхом придбання суб`єктів підприємницької діяльності.

У цій частині обвинувачення у викладі фактичних обставин злочину зазначено про залучення невстановленою особою ОСОБА_6 , роль якого при вчиненні злочину полягала у придбанні суб`єкту підприємницької діяльності та організацію ОСОБА_6 придбання ТОВ «ТФМ Сіурат-2011»…», що суперечить правовій кваліфікації злочину, яка викладена слідчим як «створення юридичної особи, з метою прикриття незаконної діяльності, що заподіяло велику матеріальну шкоду банкові», що свідчить про неконкретність обвинувачення за цією статтею.

Крім того, в цій частині у формулюванні обвинувачення не містить посилання на умисність дій ОСОБА_6 та мотив вчинення злочину, що є обов`язковим.

Відповідно до п.18 ПВСУ №3 від 25.04.2003 року «Про практику застосування судами законодавства про відповідальність за окремі злочини у сфері господарської діяльності» такий злочин вважається закінченим з моменту державної реєстрації суб`єкта підприємницької діяльності (юридичної особи) або набуття права власності на нього, разом із змісту обвинувального акту неможливо встановити чи є вказаний злочин закінченим, і якщо так, то коли.

Щодо викладення фактичних обставин обвинувачення за ч.4 ст.358 КК України слідчим зазначено, що ОСОБА_6 маючи намір на використання завідомо підроблених документів, в яких містилися недостовірні відомості- наказ про призначення директора ТОВ "ТФМ Сіурат- 2011" та протокол загальних зборів учасників ТОВ "ТФМ "Сіурат-2011", надав зазначені підроблені документи для отримання кредиту і правовою кваліфікацією дій ОСОБА_6 є використання завідомо підробленого документа.

Разом із тим, враховуючи раніш зазначене пред`явлене обвинувачення ОСОБА_6 про створення юридичної особи ТОВ "ТФМ "Сіурат-2011" з метою прикриття незаконної діяльності, є незрозумілим в чому полягає підробка вказаних документів, тим паче, використання завідомо підробленого документів, і не зазначено суб`єктивної сторони вказаного злочину.

Варто зазначити, що дії особи, яка спочатку підробила документ, а згодом його використала, кваліфікуються за сукупністю злочинів, передбачених ч.1 і 3 ст.358 КК України. При цьому підробленням офіційного документа є повна або часткова зміна змісту офіційного документа шляхом виправлення, підчищення, дописки, витравлення змісту, підроблення підпису, заміна картки, відбитку печатки, штампа тощо.

Отже, обвинувальний акт складений слідчим та затверджений прокурором не відповідає вимогам п.5 ч.2 вказаної статті, так як викладені фактичні обставини кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими не узгоджуються між собою, наявні об`єктивно існуючі суперечності і неузгодженості свідчать про неконкретність обвинувачення, що позбавляє суд визначити межі судового розгляду стосовного обвинуваченого та прийняти об`єктивне рішення по справі з огляду на ч.1 ст. 337 КПК України, відповідно до якої судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту.

При прийнятті рішення про повернення обвинувального акту прокурору, суд не вирішував питання про доведеність вини обвинуваченого, не вдавався до оцінки доказів, а лише проаналізував викладені фактичні обставини у співставленні із правовою кваліфікацією його дій слідчим.

Окрім того, відповідно до ст. 291 ЦПК України до обвинувального акта додається: 3) розписка підозрюваного про отримання копії обвинувального акта, копії цивільного позову, якщо він був пред`явлений під час досудового розслідування, і реєстру матеріалів досудового розслідування.

Як вбачається, з розписки обвинуваченого ОСОБА_6 та захисника ОСОБА_7 вони отримали копії обвинувального акту, копії цивільних позову, копію реєстру матеріалів досудового розслідування, однак вказана розписка не містить кількості аркушів, які були вручені стороні захисту, що є порушенням ст. 291 КПК України.

Відповідно до ч.1 ст. 290 КПК України визнавши зібрані під час досудового розслідування докази достатніми для складання обвинувального акта, … прокурор або слідчий за його дорученням зобов`язаний повідомити підозрюваному, його захиснику, …про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування.

Однак, у реєстрі матеріалів відсутні дані про повідомлення згідно з вимогами ст. 290 КПК України захиснику обвинуваченого про завершення досудового розслідування та надання йому доступу до матеріалів досудового розслідування.

Крім того, в порушення вимог п.4) ч.4 ст. 291 КПК України до обвинувального акту не додано розписку про отримання цивільного позову цивільним відповідачем ТОВ «Сіурат-2011» оскільки позов пред`явлено не до обвинуваченого ОСОБА_6 .

До того ж, прокурор у підготовчому судовому засіданні зазначив, що місцем скоєння найтяжчого злочину, передбаченого ч.2 ст.27 ч. 4 ст.190 КК є місце знаходження відділення банку на перехресті пр..Леніна та вул.. Миру у м. Запоріжжя, який територіально знаходиться в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя.

Найтяжчий злочин інкримінуємий ОСОБА_6 , передбачений ч.2 ст.27 ч.4 ст. 190 КК України, вважається закінченим з моменту переходу чужого майна у володіння винного або з моменту отримання ним права розпоряджатися таким майном.

Однак, обвинувальний акт таких відомостей не містить. Місце скоєння інкримінованих ОСОБА_6 злочинів в ньому не зазначено, а місце знаходження відділення юридичної особи у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя, тим паче, без зазначення адреси місця знаходження вказаного відділення, не свідчить про скоєння інкримінованого злочину саме за вказаною адресою.

Під час підготовчого судового засідання, відповідно до вимог ст. 314 КПК України з`ясовується питання підсудності кримінального провадження.

Суд звертає увагу, що відсутність відомостей про місце скоєння найтяжчого закінченого злочину, враховуючи ті обставини, що місце вчинення даного злочину, зі слів прокурора, є встановленим, також позбавляє суд вирішити питання щодо підсудності зазначеного кримінального провадження Орджонікідзевському районному суду м. Запоріжжя, хоча вказана обставина має істотне значення у кримінальному провадженні під час прийняття судом рішення при підготовчому судовому засіданні.

При цьому суд звертає увагу, що відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 412 КПК України, порушення підсудності розгляду кримінального провадження є обов`язковою підставою для скасування судового рішення, в тому числі і вироку.

Наведені істотні порушення вимог КПК України не дають суду підстав для призначення судового розгляду на підставі обвинувального акту відносно ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.27 ч.2 ст.205 , ч.4 ст.190, ч.4 ст.358 КК України, у зв`язку з чим вказаний обвинувальний акт підлягає поверненню на підставі п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України прокурору для усунення зазначених недоліків.

При поверненні обвинувального акту прокурору, суд враховує відсутність правового механізму для примусу прокурора змінити обвинувачення в суді під час судового розгляду, а тому вважає, що перевірений обвинувальний акт підлягає безумовному поверненню прокурору без обговорення питання про можливе використанні прокурором у наступному під час

судового розгляду можливостей, які надає прокурору ст. 338 КПК України, оскільки закон дозволяє прокурору змінити обвинувачення в суді не для виправлення описок, граматичних помилок, неузгодженостей окремих частин тексту обвинувального акту, а виключно для зміни правової кваліфікації та/або обсягу обвинувачення і тільки за результатами судового розгляду при встановленні нових фактичних обставин кримінального правопорушення.

Керуючись ст. 314 КПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Повернути обвинувальний акт у кримінальному провадженні №с 12015080060000111 за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.27, ч.2 ст.205, ч. 2 ст.27, ч. 4 ст. 190, ч.4 ст.358 Кримінального кодексу України, прокурору прокуратури Орджонікідзевського району м.Запоріжжя для усунення зазначених в ухвалі недоліків протягом розумного строку.

На ухвалу суду про повернення обвинувального акту прокурору може бути подана апеляція до апеляційного суду Запорізької області через Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя протягом 7 діб з дня її проголошення.

Головуючий : ОСОБА_1

Судді: ОСОБА_2

ОСОБА_3