Рішення

від 02.10.2009 по справі 24/308-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

24/308-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ   

29.09.09р.

Справа № 24/308-09

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Любас-Україна", м.Київ 

до  товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропродпостач", м.Дніпропетровськ 

про стягнення 243 543,32грн.

Суддя  Калиниченко Л.М.

Представники:

  від позивача - Мазур О.П доручення № б/н від 09.06.09р.

  від відповідача - не з'явився  

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "ЛЮБАС - УКРАЇНА",                              м. Київ (надалі - позивач) звернулось з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропродпостач" м. Дніпропетровськ (надалі - відповідач) про стягнення заборгованості на користь позивача суму основного боргу у сумі 214 394,17 грн.; інфляції - 4 184,50 грн.; 20 % річних - 11 577,18 грн.; пені - 13 387,47 грн.

Позивач додатково просить стягнути з відповідача судові витрати по справі 2 435,43 грн. державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення у розмірі 315,00 грн.

Відповідач у судове засідання, двічі, не з'явився, в матеріалах справи є докази про повернення ухвали господарський суд з відміткою пошти "По даному адресу не значиться".          

Позивач просить розглянути справу без участі відповідача.

29.09.09р. на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справу було розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Вивчивши матеріали справи, вислухавши пояснення позивача, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

02.02.09р між позивачем та відповідачем було укладено договір № ЛУ - 1/02/02 (надалі -договір ).

Відповідно до вказаного договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 1103126,37 грн, що підтверджується видатковими накладними: № 43 від 04.02.09р.,  № 62 від 11.02.09р., № 122 від 26.02.09р., № 126 від 02.03.09р., № 152 від 06.03.09р., № 154 від 12.03.09р., № 192 від 19.03.09 р.,  № 191 від 19.03.09р., № 219 від 01.04.09р., № 220 від 01.04.09р., № 265 від 13.04.09р.,  № 266 від 13.04.09р.

Відповідач частково повернув товар на загальну суму 20830,20 грн., та частково оплатив поставлений позивачем товар на суму 867902,00 грн., що підтверджується банківськими документами.

03.06.09р. сторони підписали акт звірки взаєморозрахунків, загальна сума складає - 249394,17 грн. ( а/с 32 ).

Відповідно до п. 11.1.5 договору передбачено, що за порушення зобов'язань з оплати товару відповідач без попередньої письмової вимоги позивача на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України сплачує суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 20 % річних від суми боргу за весь період, що обчислюється з першого дня від дати виконання заборгованості з оплати і до дати здійснення оплати.

Відповідно до п.11.1.8 додаткової угоди №1 від 02.02.09р. до договору № ЛУ - 1/02/02 передбачена відповідальність сторін за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань у вигляді пені

На момент розгляду справи у суді відповідачем не була здійснена оплата за вищезазначеним договором.

Факт заборгованості відповідача перед позивачем підтверджується умовами договору, актом звірки, взаєморозрахунків, підписаного повноважними представниками сторін та скріпленими  печатками сторін на 03.06.09р., матеріалами справи та документами наданих позивачем.

          Ст.193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання  та  інші  учасники  господарських відносин  повинні  виконувати  господарські  зобов'язання належним чином відповідно до закону,  інших правових актів,  договору, а за відсутності   конкретних   вимог  щодо  виконання  зобов'язання  - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

    До    виконання    господарських   договорів   застосовуються відповідні положення  Цивільного  кодексу  України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

    Кожна сторона повинна вжити усіх заходів,  необхідних  для належного виконання нею зобов'язання,  враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань  є  підставою  для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

    Застосування  господарських  санкцій  до  суб'єкта,   який порушив зобов'язання,  не  звільняє  цього суб'єкта від обов'язку виконати  зобов'язання  в  натурі,  крім   випадків,   коли   інше передбачено   законом   або договором,   або  управнена  сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання.

    Управнена  сторона  має  право   не   приймати   виконання зобов'язання частинами,  якщо інше не передбачено законом,  іншими нормативно-правовими актами або  договором,  або  не  випливає  із змісту зобов'язання.

    Зобов'язана   сторона   має  право  виконати  зобов'язання достроково,   якщо   інше   не    передбачено    законом,    іншим нормативно-правовим актом або договором, або не випливає із змісту зобов'язання.

    Зобов'язана сторона має право  відмовитися  від  виконання зобов'язання   у   разі   неналежного  виконання  другою  стороною обов'язків, що є необхідною умовою виконання.

     Не  допускаються  одностороння   відмова   від   виконання зобов'язань,  крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву,  що  зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

     Управнена  сторона,  приймаючи  виконання  господарського зобов'язання,  на  вимогу  зобов'язаної  сторони  повинна   видати письмове  посвідчення  виконання  зобов'язання  повністю  або його частини.

    Частиною 1 ст. 216 Господарського  кодексу України встановлено, що учасники  господарських відносин несуть господарсько-правову  відповідальність  за  правопорушення у сфері господарювання    шляхом    застосування    до     правопорушників господарських  санкцій на підставах і в порядку,  передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

    Застосування  господарських  санкцій  повинно  гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в  тому  числі відшкодування  збитків   учасникам   господарських відносин,  завданих внаслідок  правопорушення,  та  забезпечувати правопорядок у сфері господарювання. Господарсько-правова    відповідальність    базується    на принципах, згідно з якими: потерпіла сторона   має   право   на   відшкодування  збитків незалежно  від  того,  чи  є  застереження  про  це  в   договорі; передбачена   законом  відповідальність  виробника  (продавця)  за недоброякісність  продукції застосовується  також  незалежно  від того, чи є застереження про це в договорі;     сплата штрафних  санкцій  за порушення зобов'язання,  а також відшкодування  збитків  не  звільняють  правопорушника  без  згоди другої сторони від виконання прийнятих зобов'язань у натурі; у господарському   договорі  неприпустимі застереження  щодо виключення або  обмеження  відповідальності  виробника  (продавця) продукції.  

        Ч.1 ст.230 Господарського  кодексу України встановлено, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової  суми (неустойка,  штраф, пеня),  яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним  правил  здійснення  господарської  діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

    Відповідно до ч.6 ст. 231 Господарського кодексу України,  штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються за відсотками, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Крім цього, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом , а саме відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, у зв'язку з чим інфляційні витрати у сумі 4184,50 грн.; 20 % річних від суми заборгованості у розмірі 11577,18 грн. та пені у розмірі 13387,47 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.  526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та умов цього Кодексу або інших актів цивільного законодавства.

Додаткові вимоги позивача про стягнення з відповідача на його користь 2435,43 грн. державного мита та 315,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, слід покласти на відповідача з тих підстав, що дану справу до суду було доведено з вини відповідача.

Керуючись ст.ст.193, 216, 230, 231 Господарського кодексу України, ст.ст.4, 11,15,16, 525, 526, 625 Цивільного кодексу України, ст.4, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,      

ВИРІШИВ:

      Позов задовольнити у повному обсязі.

  Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропродпостач",                        м Дніпропетровськ (49041, м. Дніпропетровськ, вул. Комбрига Петрова,2, код ЄДРПОУ 33383283, р/р 26005050501386 в КБ "Приватбанк", МФО 305299) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім"Любас - Україна" м. Київ (01021, м. Київ, вул. Грушевського, 28/2 н/п  № 43, код ЄДРПОУ 35921167, р/р 26006187241600 в АКІБ "Укрсиббанк", м.Харків, МФО 351005) суму основного боргу - 214 394,17 грн.; інфляційні  збільшення суми боргу - 4184,50 грн., 20 % річних - 11577,18 грн., пені - 13387,47 грн., державне мито у сумі - 2435,43 грн., та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу 315,00 грн.  

       Наказ видати після набрання судового рішення законної сили.

     Рішення господарського суду набирає законної сили після 10-го терміну з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Суддя

 Л.М. Калиниченко

Рішення оформлено та підписано відповідно до ст. 84 ГПК України02.10.09р.