Рішення

від 18.08.2015 по справі 911/3097/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. Симона Петлюри, 16 тел. 235-24-26 РІШЕННЯ

Іменем України

"18" серпня 2015 р. Справа № 911/3097/15

Суддя господарського суду Київської області Подоляк Ю.В., розглянувши справу

за позовом Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ до Приватного підприємства «Термо-Крим», АР Крим, м. Сімферополь про стягнення 739573,29 грн. за участю представників:

позивача:ОСОБА_1 - дов. від 18.04.2014 № 14-104 відповідача:не з'явились, про час і місце судового засідання повідомлені можливими засобами зв'язку суть спору:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (далі - позивач) до Приватного підприємства «Термо-Крим» (далі - відповідач) про стягнення 739573,29 грн., з яких 599998,44 грн. основний борг, 73946,40 грн. інфляційні втрати, 18863,45 грн. 3% річних та 46765 грн. пеня.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором купівлі-продажу природного газу від 28.12.2012 № 13/2048-БО-19 щодо здійснення розрахунку за поставлений природний газ у строк визначений договором

Присутній в судовому засіданні представник позивача повністю підтримав позовні вимоги та просить суд їх задовольнити з мотивів викладених в позові.

Відповідач, повідомлений можливими засобами зв'язку про час і місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився, відзиву на позовну заяву не надіслав, про причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи відповідно до ст. 75 ГПК України за відсутності представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, присутніх в судовому засіданні, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

Між сторонами у справі було укладено договір купівлі-продажу природного газу від 28.12.2012 № 13/2048-БО-19 (далі - договір), відповідно до умов якого позивач - продавець зобов'язався передати у власність відповідачу - покупцю у 2013 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ «Національна акціонерна компанія» «Нафтогаз України» за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, або/та природний газ, видобутий на території України підприємствами, які не підпадають під дію статті 10 Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу», а покупець зобов'язався прийняти та оплатити цей природний газ (далі - газ), на умовах цього договору (п. 1.1 договору).

Відповідно до п. 1.2 договору газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установа та організаціями та іншими споживачами (далі - споживачам покупцям).

Згідно з п. 2.1 договору продавець передає покупцеві з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2013 року газ обсягом до 286,7 тис.куб.м, у тому числі по місяцях кварталів (тис.куб.м): у січні - 67,0 тис.куб.м., у лютому - 56,0 тис.куб.м., у березні - 45,0 тис.куб.м., у квітні - 13,0 тис.куб.м., у жовтні - 17,0 тис.куб.м., у листопаді - 33,5 тис.куб.м., у грудні - 55,2 тис.куб.м.

Приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу (п. 3.3 договору).

У відповідності до п. 5.2 договору ціна за 1000 куб.м газу становить 3509 грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того: збір у вигляді цільової надбавки до затвердження тарифу на природний газ - 2%; податок на додану вартість за ставкою - 20%. Крім того, тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами - 305,60 грн., крім того ПДВ - 20% - 61,12 грн., всього з ПДВ - 366,72 грн. До сплати за 1000 куб.м. природного газу - 3884,78 грн., кріт того ПДВ - 20% - 776,96 грн., всього з ПДВ - 4661,74 грн.

Відповідно до п. 6.1 договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа місяця наступного за місяцем поставки газу.

Договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, діє в частині реалізації газу до 31 грудня 2013 року, а в частині проведенні розрахунків - до їх повного здійснення (п. 11.1 договору).

Додатковою угодою від 15.07.2013 № 1 до договору сторони вирішили з 01.07.2013 викласти п. 5.2 договору в наступній редакції: «Ціна за 1000 куб.м газу становить 3459 грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того: збір у вигляді цільової надбавки до затвердження тарифу на природний газ - 2%; податок на додану вартість за ставкою - 20%. Крім того, тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами - 295 грн., крім того ПДВ - 20% - 59,12 грн., всього з ПДВ - 354,72 грн. До сплати за 1000 куб.м. природного газу - 3823,78 грн., крім того ПДВ - 20% - 764,76 грн., всього з ПДВ - 4588,54 грн.».

На виконання умов договору позивач у період з січня 2013 року по грудень 2013 року поставив, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 727505,08 грн., що підтверджується відповідними актами приймання-передачі природного газу від 31.01.2013 на суму 177486,27 грн., від 28.02.2013 на суму 132020,37 грн., від 31.03.2013 на суму 122832,07 грн., від 30.04.2013 на суму 9910,86 грн., від 31.10.2013 на суму 39906,50 грн., від 30.11.2013 на суму 67552,42 грн., від 31.12.2013 на суму 177796,59 грн. Зазначені акти приймання-передачі природного газу підписані в двохсторонньому порядку повноважними представниками сторін та скріплені печатками підприємств, завірені копії яких залучені до матеріалів справи.

Разом з тим, відповідач свої зобов'язання щодо здійснення повного розрахунку за поставлений природний газ по вищепереліченим актам приймання-передачі природного газу в строки визначені договором у повному обсязі не виконав, в зв'язку з чим, за ним рахувався борг в розмірі 599998,44 грн. - різниця між перерахованими грошовими коштами та загальною вартістю поставленого природного газу.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п. 1 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п. 2 ст. 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не виникає з характеру відносин сторін.

Приписами ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Проте, всупереч згаданих приписів закону, положень укладеного між сторонами договору, відповідач не виконав своїх зобов'язань щодо здійснення повного розрахунку за поставлений природний газ у зазначеному вище періоді, в зв'язку з чим за ним рахується заборгованість в розмірі 599998,44 грн. Доказів протилежного відповідач суду не надав.

Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином, суд вважає, що позивачем правомірно заявлено позов про стягнення 599998,44 грн. заборгованості за поставлений природній газ.

Враховуючи те, що відповідач порушив строки виконання грошових зобов'язання щодо здійснення розрахунку за поставлений природний газ, позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати та 3% річних з простроченої суми грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку позивача інфляційні втрати з прострочених сум за загальний період прострочення з лютого 2013 по липень 2014 включно складають 73946,40 грн., 3 % річних з прострочених сум за загальний період прострочення з 14.02.2013 по 07.08.2014 включно складають 18863,45 грн.

Згідно з правильним арифметичним розрахунком, який був зроблений судом, з урахуванням заявлених позивачем періодів, стягненню підлягають інфляційні втрати з прострочених сум в розмірі 73922,86 грн. В решті заявленої до стягнення суми інфляційних втрат в розмірі 23,54 грн. суд відмовляє, з огляду на їх безпідставність.

Згідно з правильним арифметичним розрахунком, який був зроблений судом, з урахуванням заявлених позивачем періодів, стягненню підлягають 3 % річних з прострочених сум в розмірі 18852,97 грн. В решті заявленої до стягнення суми 3% річних в розмірі 10,48 грн. суд відмовляє, з огляду на їх безпідставність.

На підставі п. 7.2 договору позивач просить стягнути з відповідача за прострочення оплати вартості поставленого природного газу, пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу, яка за розрахунком позивача за загальний період прострочення з 14.02.2013 по 13.07.2014 складає 46765 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, а згідно частини першої ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» визначає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Згідно із частиною 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 1.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» від 17 грудня 2013 року № 14 (далі - постанова) день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення пені.

При нарахуванні пені за прострочення виконання грошових зобов'язань, позивач включає день фактичної сплати суми заборгованості в період часу, за який здійснюється стягнення пені, що суперечить п. 1.9 вказаної постанови, у зв'язку з чим суд здійснив власний розрахунок пені.

Згідно з правильним арифметичним розрахунком, який був зроблений судом, з врахуванням п. 1.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» від 17 грудня 2013 року № 14 та зазначених позивачем періодів нарахування пені, стягненню підлягає пеня з прострочених сум в розмірі 46721,86 грн. В решті заявленої до стягнення суми пені в розмірі 43,14 грн. суд відмовляє, з огляду на їх безпідставність.

З огляду на зазначене та враховуючи те, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття рішення не погашений, його розмір підтверджується наявними матеріалами справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 599998,44 грн. основного боргу, 73922,86 грн. інфляційних втрат, 18852,97 грн. 3% річних, 46721,86 грн. пені є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростовані, а відтак підлягають задоволенню. В решті позовних вимог суд відмовляє з огляду на їх безпідставність.

Відшкодування витрат по сплаті судового збору відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладається судом на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 4 3 , 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Термо-Крим» (95017, Автономна Республіка Крим, м. Сімферополь, вул. Федька, 49, ідентифікаційний код 32681317) на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01001, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 6, ідентифікаційний код 20077720) 599998 (п'ятсот дев'яносто дев'ять тисяч дев'ятсот дев'яносто вісім) грн. 44 коп. основного боргу, 73922 (сімдесят три тисячі дев'ятсот двадцять дві) грн. 86 коп. інфляційних втрат, 18852 (вісімнадцять тисяч вісімсот п'ятдесят дві) грн. 97 коп. 3% річних, 46721 (сорок шість тисяч сімсот двадцять одну) грн. 86 коп. пені, 14789 (чотирнадцять тисяч сімсот вісімдесят дев'ять) грн. 93 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В решті позову відмовити.

Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя Ю.В. Подоляк

Дата підписання рішення 27.08.2015.