Рішення

від 18.08.2015 по справі 911/1332/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. Симона Петлюри, 16 тел. 235-24-26 РІШЕННЯ

Іменем України

"18" серпня 2015 р. Справа № 911/1332/15

Суддя господарського суду Київської області Подоляк Ю.В., розглянувши справу

за позовом Публічного акціонерного товариства «Київобленерго», м. Вишневе до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рибальський клуб «Куба» про стягнення 194575,31 грн. за участю представників:

позивача:ОСОБА_1 - дов. від 22.01.2015 № 16 відповідача:ОСОБА_2 - дов. від 17.06.2015 суть спору:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства «Київобленерго» (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рибальський клуб «Куба» (далі - відповідач) про стягнення 194575,31 грн., з яких 140421,33 грн. основний борг, 22929,32 грн. інфляційні втрати, 3694,25 грн. 3% річних, 27530,41 грн. пеня.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором про постачання електричної енергії від 11.01.2012 № 220043113 щодо здійснення розрахунку за поставлену електричну енергію у спірному періоді.

В процесі розгляду справи позивач подав до суду клопотання від 18.08.2015, яким в порядку ст. 22 ГПК України, у зв'язку з частковим погашенням відповідачем заявленої до стягнення суми заборгованості, зменшив розмір позовних вимог та просить стягнути з відповідача 184575,31 грн., з яких 130421,33 грн. основний борг, 22929,32 грн. інфляційні втрати, 3694,25 грн. 3% річних, 27530,41 грн. пеня.

За таких обставин, в даному провадженні суд розглядає остаточні вимоги позивача про стягнення з відповідача 184575,31 грн., з яких 130421,33 грн. основний борг, 22929,32 грн. інфляційні втрати, 3694,25 грн. 3% річних, 27530,41 грн. пеня.

Присутній в судовому засіданні представник позивача повністю підтримав позовні вимоги в редакції зазначеного клопотання та просить суд їх задовольнити з мотивів викладених в позові.

Присутній в судовому засіданні представник відповідача проти позовних вимог заперечив з підстав викладених у запереченнях на позовну заяву, які зводяться до того, що основним видом господарської діяльності товариства відповідача є організування інших видів відпочинку та розваг, разом з тим кризова ситуація, яка сталася в Україні через проведення антитерористичної операції, привела до втрати клієнтів та призупинення господарської діяльності товариства відповідача. З огляду на вказану обставину, відповідач просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, присутніх в судовому засіданні, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

Між Публічним акціонерним товариством «АЕС Київобленерго» (правонаступником якого є позивач) та відповідачем у справі було укладено договір про постачання електричної енергії від 11.01.2012 № 220043113 (далі - договір), відповідно до умов якого позивач - постачальник продає електричну енергію відповідачу - споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю 147 кВт, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) ним електричної енергії та здійснює інші платежі за умовами цього договору (п. 1.1 договору).

Відповідно до п. 2.3.3, 2.3.4 договору споживач зобов'язується оплачувати постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами додатку № 4 «Порядок розрахунків за активну електроенергію» та додатку № 6 «Порядок зняття показів розрахункових приладів обліку електричної енергії та форма звіту споживача про покази приладів обліку», здійснювати оплату за перетікання реактивної електричної енергії між електромережею постачальника та електроустановками споживача, згідно з умовами додатку № 5 (5а) «Порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії».

Додатком № 4 до договору сторони погодили порядок розрахунків за активну електроенергію, відповідно до п. 1.1 якого розрахунковий період встановлено споживачу з 17 числа календарного місяця до 17 числа наступного місяця.

Положеннями п. 2.1 вказаного додатку до договору сторони погодили, що порядок оплати за активну електроенергію здійснюється у формі авансової оплати та планових платежів з остаточним розрахунком по закінченні розрахункового періоду. Остаточний розрахунок протягом 5 операційних днів з дати закінчення розрахункового періоду.

Рахунки для оплати за електроенергію споживач отримує нарочно за адресою: м. Вишгород, Кургузова, 12 (п. 3 додатку № 4 до договору).

Додатком № 6 до договору сторони погодили порядок зняття показів розрахункових приладів обліку електричної енергії та форму звіту споживача про покази приладів обліку, відповідно до п. 1 якого покази розрахункових приладів обліку електричної енергії (лічильників) знімаються станом на 24-00 годин на дату закінчення розрахункового періоду.

Положеннями п. 7 зазначеного додатку споживач зобов'язаний протягом 24 годин з моменту зняття показів лічильників довести їх значення до постачальника електричної енергії нарочно за адресою: м. Вишгород, Кургузова, 12 за встановленою формою.

На виконання умов договору позивач у період з 11.01.2012 по 11.02.2014 поставив відповідачу електричну енергію.

Для сплати наданих послуг з електропостачання позивачем виставлені відповідачу відповідні рахунки, завірені копії яких залучені до матеріалів справи.

Разом з тим, відповідач в супереч умов договору та взятих на себе зобов'язань не розрахувався в повному обсязі за надані послуги з електропостачання, в зв'язку з чим за ним рахується заявлена до стягнення сума заборгованості в розмірі 130421,33 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Проте, всупереч згаданих приписів закону, положень укладеного між сторонами договору, відповідач не виконав своїх договірних зобов'язань щодо здійснення розрахунку з оплати послуг з постачання електроенергії у визначені договором строки, в зв'язку з чим за останнім на час розгляду справи рахується заборгованість в розмірі 130421,33 грн. Доказів сплати вказаного боргу відповідач суду не надав.

Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином, суд вважає, що позивач правомірно заявлено позов про стягнення 130421,33 грн. основної заборгованості з оплати послуг з постачання електроенергії.

З огляду на зазначене та враховуючи, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття рішення не погашений, його розмір підтверджується наявними матеріалами справи, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача 130421,33 грн. заборгованості є доведеною, обґрунтованою, відповідачем не спростованою, а відтак підлягає задоволенню.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача 22929,32 грн. інфляційних втрат, 3694,25 грн. 3% річних, 27530,41 грн. пені.

Проте, обґрунтованого розрахунку заявлених до стягнення сум інфляційних втрат, 3% річних, пені, окремо по кожному місяцю за час прострочення з зазначенням на які суми прострочених платежів позивач здійснює нарахування інфляційних втрат, 3% річних, пені з зазначенням та наданням доказів, які б підтверджували вказаний розрахунок, позивачем не надано. А тому у суду відсутня можливість перевірити здійснені позивачем нарахування інфляційних втрат, 3% річних та пені. Обґрунтованого розрахунку заявлених до стягнення сум інфляційних втрат, 3% річних, пені позивач суду не надав.

В зв'язку з чим, суд дійшов висновку, про залишення позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат, 3% річних та пені без розгляду на підставі п. 5 ч. 1 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України.

Заперечення відповідача проти позовних вимог з підстав того, що основним видом господарської діяльності товариства відповідача є організування інших видів відпочинку та розваг, разом з тим кризова ситуація, яка сталася в Україні через проведення антитерористичної операції, привела до втрати клієнтів та призупинення господарської діяльності товариства відповідача не приймається судом до уваги при вирішенні даного спору та відхиляється судом з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

Відповідно до ст. 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до ст. 229 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання.

За таких обставин, відсутність можливості виконання відповідачем своїх договірних зобов'язання щодо здійснення розрахунку з оплати послуг з постачання електроенергії з зазначених вище обставин не є підставою для звільнення відповідача від відповідальності за порушення договірного зобов'язання.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 49 ГПК України покладається на відповідача.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 4 3 , 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Рибальський клуб «Куба» (07320, Київська обл., Вишгородський район, с. Сухолуччя, вул. Травнева, 73, ідентифікаційний код 37143759) на користь Публічного акціонерного товариства «Київобленерго» (08132, Київська обл., Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Київська, 2-Б, ідентифікаційний код 23243188) 130421 (сто тридцять тисяч чотириста двадцять одну) грн. 33 коп. основного боргу, 2608 (дві тисячі шістсот вісім) грн. 43 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Позовні вимоги в частині стягнення 22929,32 грн. інфляційних втрат, 3694,25 грн. 3% річних, 27530,41 грн. пені залишити без розгляду.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя Ю.В. Подоляк

Дата підписання рішення 27.08.2015.