Рішення

від 13.08.2015 по справі 911/2453/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"13" серпня 2015 р.                                                             Справа № 911/2453/15

За позовом державного підприємства “Селидіввугілля”, Донецька обл., м. Селидове

в особі відокремленого підрозділу “Шахта 1/3 “Новогродівська”, Донецька обл., м. Новогродівка

до приватного підприємства “Стандарт Груп”, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Боярка

про стягнення 52342,00 грн

Суддя Третьякова О.О.

Представники сторін:

Позивача – не з'явився,

Відповідача – не з'явився.

Обставини справи:

До Господарського суду Київської області з позовною заявою звернулось державне підприємство “Селидіввугілля” в особі відокремленого підрозділу “Шахта 1/3 “Новогродівська” (далі - Позивач) до приватного підприємства “Стандарт Груп” (далі – Відповідач) про стягнення 52342,00 грн, з яких 33370,17 грн основного боргу, 6730,59 грн пені, 966,45 грн 7% річних та 11274,79 грн інфляційних втрат.

Позивач в обґрунтування заявлених позовних вимог посилається на порушення Відповідачем грошового зобов'язання за Договором поставки кам'яного вугілля №85-У від 05.12.2014 (далі – Договір).

Ухвалою Господарського суду Київської області від 18.06.2015 порушено провадження у справі №911/2453/15 та призначено її до розгляду на 07.07.2015 об 11:20 год.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 07.07.2015 на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з неявкою сторін розгляд справи відкладено на 12.08.2015.

Через канцелярію Господарського суду Київської області Позивачем подано клопотання №20-367 від 10.08.2015 (за вх.суду №18674/15 від 11.08.2015) про розгляд справи без його участі.

Відповідач у судові засідання жодного разу не з'явився, відзив на позовну заяву та витребувані судом документи не подав, про причини неявки суд не повідомив.

Ухвали Господарського суду Київської області від 18.06.2015 та 07.07.2015 направлялись Відповідачу з рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення на адресу (08150, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Боярка, вул. Васильківська, буд. 32-А), зазначену Позивачем у позові, яка відповідає адресі, зазначеній в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців, про що свідчить здійснений судом витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців від 13.08.2015 за №21031832, однак вказані ухвали повернуті у зв'язку з тим, що Відповідач за зазначеною адресою не знаходиться.

Як зазначається у п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції” особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час та місце розгляду справи у разі виконання судом вимог ч.1 ст.ст. 64, 87 Господарського процесуального кодексу України. За змістом зазначеної ст.64 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи обмежений ст.69 Господарського процесуального кодексу України строк розгляду справи, а також те, що Відповідач належним чином повідомлявся про дату, час та місце судового розгляду, явка Відповідача обов'язковою не визнавалась і його відсутність не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, а матеріалів справи достатньо для вирішення спору по суті, відповідно до права суду, наданого йому ст.75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Керуючись ст.85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 13.08.2015 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

Між державним підприємством “Селидіввугілля” в особі відокремленого підрозділу “Шахта 1/3 “Новогродівська” (далі – Позивач, Постачальник) та приватним підприємством “Стандарт Груп” (далі – Відповідач, Покупець) укладено Договір поставки кам'яного вугілля №85-У від 05.12.2014 (далі – Договір).

Відповідно до п.п.1.1.,1.2. Договору Постачальник зобов'язується поставити кам'яне вугілля, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити отримане кам'яне вугілля згідно з п.3.3.Договору. Найменування, ціна, кількість, якість, вид споживання, строки та умови поставок зазначені в специфікаціях, які є невідємною частиною даного Договору.

Як зазначається в п.п.3.1., 3.2. Договору загальна сума Договору визначається на основі доданих до Договору Специфікацій. Ціна на вугілля встановлюється договірна в національній валюті України – гривнях відображається в Специфікаціях до даного Договору. Остаточна ціна на вугілля встановлюється на основі цін, діючих на момент відвантаження. Фактична ціна на поставлене вугілля для здійснення розрахунків з Постачальником визначається виходячи з базової з врахуванням цінових поправок (знижок, надбавок) в залежності від відхилень фактичних значень від середніх розрахункових норм зольності і вологості, якщо сторони передбачать це в Спеціфікаціях до Договору.

Відповідно до п.п.1, 2 Специфікації від 05.02.2014 до Договору, базова ціна на узгоджений в Специфікації товар складала 596,94 грн в т.ч. ПДВ за тонну і була дійсна до 30.11.2014 включно, визначення ціни реалізації вугілля продукції (вугілля кам'яне марки Гр (0-200) за грудень 2014 здійснюєтьсяна основі збалансованої діяльності Оптового ринку вугільної продукції України Міністерством енергетики та вугільної промисловості України.

Згідно з п.3.3. Договору розрахунки за кам'яне вугілля проводяться грошовими коштами на поточний рахунок Постачальника шляхом 100% попередньої оплати відповідно до Указу Президента від 25.05.2004 №576/2004. Остаточний розрахунок здійснюється з врахуванням фактичного відвантаження.

Як вбачається з платіжного доручення №8 від 08.12.2014 та виписки з рахунку Позивача, відкритого в акціонерному товаристві «Ощадбанк» за 08.12.2014, Відповідачем здійснено предоплату у розмірі 100000,00 грн за кам'яне вугілля.

На виконання умов Договору Позивачем поставлено, а Відповідачем прийнято кам'яне вугілля в кількості 163,64 тонн, що підтверджено талонами на відпуск кам'яного вугілля самовивозом №406, №407, №408, №409, №410, №411 від 12.12.2014 та №412, №413, №414, №415, №416 від 17.12.2014, №453 від 25.12.2014, копії яких містяться в матеріалах справи.

В Специфікації встановлено та узгоджено сторонами, що базова ціна на погоджений товар дійсна до 30.11.2014 включно. Однак, Позивач зазначає, що згідно з Протоколом засідання Ради оптового ринку вугільної продукції України від 25.12.2014 №28 базову ціну вугілля марки ГР 0-200 було змінено, після чого вона склала 826,54 грн (без ПДВ) за тонну, у зв'язку з чим вартість поставленої Відповідачу вугільної продукції в грудні 2014 року в кількості 163,64 тонн складає 133370,17 грн (в т.ч. ПДВ), а отже Відповідачем лише частково оплачено отримане вугілля, у зв'язку з чим Позивач звернувся до суду з вимогою щодо сплати 33370,17 грн основної заборгованості.

Згідно з ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України підставами для виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму, як це передбачено ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України.

Згідно з ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не виникає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Враховуючи, що факт поставки кам'яного вугілля та заборгованості, що утворилась шляхом недоплати у зв'язку зі змінами вартості вугілля Відповідачем не заперечено та належним чином не спростовано, оскільки відзиву на позовну заяву та будь-яких доказів, що спростовують наведені у позові обставини, зокрема, первинних документів в підтвердження часткового або повного погашення заборгованості, останнім не подано, суд дійшов висновку, що Відповідач повну оплату поставленого вугілля не здійснив, основна заборгованість станом на день подачі позову складала заявлений розмір і під час розгляду спору не погашена, а тому вимога Позивача про стягнення з Відповідача 33370,17 грн основного боргу підлягає задоволенню.

У зв'язку з неналежним виконанням Відповідачем своїх грошових зобов'язань за Договором Позивач заявляє до стягнення з Відповідача 6730,59 грн пені, 966,45 грн 7% річних та 11274,79 грн інфляційних втрат.

Як зазначено в ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст.612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою.

Згідно з ч.ч.1, 3 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За змістом ч.1 ст.216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

В ч.2 ст.217 Господарського кодексу України зазначається, що у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Відповідно до ст.230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства, як це передбачено ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України.

Частиною 6 ст.232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з п.5.1. Договору при порушенні умов Договору сторони несуть відповідальність у відповідності до діючого законодавства України. Прострочення виконання грошових зобов'язань тягне за собою право добросовісної сторони на стягнення пені з винної сторони в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої на момент прострочки від загальної суми заборгованості за кожен день прострочення. За прострочення виконання грошових зобов'язань Покупець зобов'язується заплатити Постачальнику суму заборгованості з врахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 7% річних від простроченої суми.

Пеню та 7% річних нараховано Позивачем за період прострочки з 01.01.2015 по 31.05.2015 на суму простроченого платежу у розмірі 33370,17 грн.

Враховуючи умови Договору, період та суму прострочки оплати вугілля, отриманого Відповідачем, заявлений Позивачем період нарахування пені, вимоги ч.6 ст.232 Господарського кодексу України щодо обмеженого строку нарахування штрафних санкцій, суд здійснив власний розрахунок, що наведений нижче:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення

33370.1701.01.2015 - 05.02.20153614.0000 %0.077 %*921.57

33370.1706.02.2015 - 03.03.20152619.5000 %0.107 %*927.05

33370.1704.03.2015 - 31.05.20158930.0000 %0.164 %*4882.10

Оскільки, вірна сума пені, за розрахунком суду, складає 6730,72 грн, а суд, приймаючи рішення не може виходити за межі позовних вимог, вимога Позивача про стягнення з Відповідача 6730,59 грн пені підлягає задоволенню.

Враховуючи умови Договору, період та суму прострочки оплати вугілля, отриманого Відповідачем, заявлений Позивачем період нарахування 7% річних, а також передбачений п.5.1.2. Договору розмір відсотків річних, суд здійснив власний розрахунок, що наведений нижче:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів

33370.1701.01.2015 - 31.05.20151517 %966.36

Оскільки, вірна сума 7% річних, за розрахунком суду, становить 966,36 грн, вимога Позивача про стягнення з Відповідача 966,45 грн 7% річних підлягає частковому задоволенню в сумі 966,36 грн.

Інфляційні втрати нараховано Позивачем за період прострочки з 01.02.2015 по 31.05.2015 на суму простроченого платежу у розмірі 33370,17 грн. .

Враховуючи умови Договору, період та суму прострочки оплати вугілля, отриманого Відповідачем, заявлений Позивачем період нарахування інфляційних втрат, суд здійснив власний розрахунок, що наведений нижче:

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за період№Інфляційне збільшення суми боргуІСума боргу з врахуванням індексу інфляціїі

01.02.2015 - 31.05.201533370.171.35911979.8945350.06

Оскільки, вірна сума інфляційних втрат, за розрахунком суду, складає 11979,89 грн, а суд, приймаючи рішення не може виходити за межі позовних вимог, вимога Позивача про стягнення з Відповідача 11274,79 грн інфляційних втрат підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень

Втім, Відповідачем відзиву на позовну заяву та будь-яких доказів, що спростовують наведені у позові обставини, зокрема, первинних документів в підтвердження часткового або повного погашення заборгованості, суду не подано.

За таких обставин, суд вважає, що вимоги Позивача про стягнення з Відповідача 33370,17 грн основного боргу, 6730,59 грн пені, 966,36 грн 7% річних та 11274,79 грн інфляційних втрат є правомірними, обґрунтованими, документально підтвердженими, Відповідачем не запереченими і належним чином не спростованими, а отже, такими, що підлягають задоволенню. В інших вимогах позов задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України відшкодування понесених Позивачем витрат по сплаті судового збору покладається судом на Відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 2, 43, 33, 34, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

вирішив:

1.          Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з приватного підприємства “Стандарт Груп” (08150, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Боярка, вул. Васильківська, буд. 32 А, код 39280375) на користь державного підприємства “Селидіввугілля” в особі відокремленого підрозділу “Шахта 1/3 “Новогродівська” (85483, Донецька обл., м. Новогродівка, вул. Шахтна, 1, код 33621589) 33370,17 грн (тридцять три тисячі триста сімдесят гривень сімнадцять копійок) основного боргу, 6730,59 грн (шість тисяч сімсот тридцять гривень п'ятдесят дев'ять копійок) пені, 966,36 грн (дев'ятсот шістдесят шість гривень тридцять шість копійок) 7% річних, 11274,79 грн (одинадцять тисяч двісті сімдесят чотири гривні сімдесят дев'ять копійок) інфляційних втрат та 1826,97 грн (одну тисячу вісімсот двадцять шість гривень дев'яносто сім копійок) витрат по сплаті судового збору.

3. В інших вимогах у позові відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено “28” серпня 2015 року

Суддя                                                             О.О. Третьякова          

          Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному порядку.