Рішення

від 19.08.2015 по справі 914/2120/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.08.15 Справа№ 914/2120/15

Господарський суд Львівської області розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи:

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Айс-Крім Сервіс» (м. Рава-Руська, Львівська обл.)

до відповідача: Приватного підприємства «Евер Ест» (с. Звенигород, Львівська обл.)

про: стягнення боргу в розмірі 10250,00 грн.

Суддя: Пазичев В.М.

При секретарі: Черменєвій В.С.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 - довіреність б/н від 06.08.2015 року.

від відповідача: Не з'явився.

Суть спору: На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Айс-Крім Сервіс» (м. Рава-Руська, Львівська обл.) до Приватного підприємства «Евер Ест» (с. Звенигород, Львівська обл.) про стягнення боргу в розмірі 10250,00 грн.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 02.07.2015 року порушено провадження у справі і призначено до розгляду на 07.07.2015 року. Ухвалою суду від 07.07.2015 року розгляд справи відкладено до 07.08.2015 року, в зв'язку з відсутністю представника відповідача. Ухвалою суду від 07.08.2015 року розгляд справи відкладено до 13.08.2015 року, в зв'язку з відсутністю представника відповідача та для надання доказів. Ухвалою суду від 13.08.2015 року розгляд справи відкладено до 19.08.2015 року, в зв'язку з відсутністю представника відповідача.

Позивач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 02.07.2015 року, про відкладення від 07.07.2015 року, від 07.08.2015 року, від 13.08.2015 року виконав частково, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

05.08.2015 року за вх. № 32359/15 позивач подав клопотання про долучення додаткових доказів до справи.

05.08.2015 року за вх. № 32361/15 позивач подав клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.

07.08.2015 року за вх. № 33089/15 позивач подав клопотання про відшкодування витрат на оплату послуг адвоката.

13.08.2015 року за вх. № 33980/15 позивач подав додаткові пояснення по справі.

19.08.2015 року за вх. № 34901/15 позивач подав клопотання про долучення додаткових доказів до матеріалів справи.

Відповідач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 02.07.2015 року, про відкладення від 07.07.2015 року, від 07.08.2015 року, від 13.08.2015 року не виконав, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, хоча і був своєчасно, належним чином, відповідно до ст.64 ГПК України, повідомлений про час, місце і дату розгляду справи.

Згідно п. 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.2011 р. № 18 (із змінами та доповненнями) "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, Приватне підприємство «Евер Ест» знаходиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, місцезнаходження: 81156, Львівська обл., Пустомитівський район, с. Звенигород.

Відтак, суд виконав умови Господарського процесуального кодексу України щодо належного повідомлення відповідача про час і місце розгляду справи. До повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Інші адреси відповідача, крім вказаної у позовній заяві та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, ні позивачу, ні суду невідомо.

Відповідно до ст.75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути спір, відповідно до ст. 75 ГПК України, за наявними у справі матеріалами, при відсутності представників відповідачів.

Відповідно до ст. 85 ГПК України, вступну та резолютивну рішення виготовлено, підписано та оголошено 19.08.2015 року.

Розглянувши матеріали і документи, подані сторонами, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

Як зазначено у позовній заяві, 25 листопада 2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «АЙС-КРІМ СЕРВІС» (надалі - позивач) та Приватним підприємством «ЕВЕР ЕСТ» (надалі - відповідач) було укладено Договір про надання послуг, що підтверджується рахунком № 14 від 25.11.2014 року (надалі - Договір).

Позивач зазначає, що відповідно до даного договору, відповідач був зобов'язаний надати позивачу послуги з пошуку об'єктів нерухомого майна та подальшого укладення договору оренди.

Позивач наголошує, що на виконання умов Договору позивачем було перераховано відповідачу суму у розмірі 10250,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 522 від 27.11.2014 року та випискою з банку (копія платіжного доручення та копія виписку з банку додаються). Проте, після перерахування позивачем коштів, відповідач не виконав свої зобов'язання за Договором.

Позивач зазначає, що 04 лютого 2015 року на адресу ПП «ЕВЕР ЕСТ» було надіслано Претензію-Вимогу вих. № 04-1/02/15 від 04 лютого 2015 року з вимогою надати посередницькі послуги під час здавання в оренду нерухомості невиробничого призначення або повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «АЙС-КРІМ СЕРВІС» сплачені кошти в сумі 10250,00 грн. (копія претензії-вимоги та квитанції про надсилання додаються). Проте, станом на день звернення до суду відповідач не надав відповідних послуг і не повернув сплачені кошти.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Таким чином, оскільки відповідач не виконав зобов'язань за договором про надання послуг, а саме: не надав позивачу обумовлених посередницьких послуг під час здавання в оренду нерухомості та, в порушення вимог ст. 530 ЦК України, не повернув суму попередньої оплати у встановлені строки позивачу, оскільки вважає, що його права порушені та є такими, що підлягають захисту у судовому порядку.

Позивач зазначає, що, у відповідь на запит № 57/15, Звенигородською сільською радою надано лист № 02-18/342 від 12.08.2015 року, яким повідомлено, що Приватне підприємство «ЕВЕР ЕСТ» у с. Звенигород відсутнє, а тому, точної адреси повідомити не може (копія листа додається). Даний факт, на думку позивача, свідчить ні про що інше, як про недобросовісні наміри відповідача уникати відповідальності у випадку наявності спорів зі своїми контрагентами.

Крім того, позивач зазначає, що відповідно до абз. 3 п. 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого Господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами перших інстанцій» № 18 від 26.12.2011 р., в разі якщо ухвалу суду у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи той факт, що 06.07.2015 року позивач надіслав відповідачу копію Ухвали від 02.07.2015 року про порушення провадження у справі на адресу, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, то позивач вважає, що відповідач є таким, який повідомлений про існування спору, час та місце розгляду справи.

Відповідач, всупереч вимогам суду, позовні вимоги у встановленому чинним законодавством України порядку не спростував, належних та допустимих доказів виконання своїх господарських зобов'язань не подав, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив.

Також, 07.08.2015 року за вх. № 33089/15 позивач подав клопотання про відшкодування витрат на оплату послуг адвоката в сумі 6000,00 грн.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного:

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, в тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Згідно ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог вказаного кодексу. Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як встановлено в ході судового розгляду справи, 25 листопада 2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «АЙС-КРІМ СЕРВІС» та Приватним підприємством «ЕВЕР ЕСТ» було досягнуто домовленості про надання послуг, що підтверджується рахунком № 14 від 25.11.2014 року.

Відповідно до даної домовленості, відповідач був зобов'язаний надати позивачу послуги з пошуку об'єктів нерухомого майна та подальшого укладення договору оренди.

На виконання досягнутих умов позивачем було перераховано відповідачу суму у розмірі 10250,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 522 від 27.11.2014 року та випискою з банку (копія платіжного доручення та копія виписку з банку додаються). Проте, після перерахування позивачем коштів, відповідач не виконав свої зобов'язання.

04 лютого 2015 року на адресу ПП «ЕВЕР ЕСТ» було надіслано Претензію-Вимогу вих. № 04-1/02/15 від 04 лютого 2015 року з вимогою надати посередницькі послуги під час здавання в оренду нерухомості невиробничого призначення або повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «АЙС-КРІМ СЕРВІС» сплачені кошти в сумі 10250,00 грн. (копія претензії-вимоги та квитанції про надсилання додаються). Проте, станом на день звернення до суду відповідач не надав відповідних послуг і не повернув сплачені кошти.

Також, 07.08.2015 року за вх. № 33089/15 позивач подав клопотання про відшкодування витрат на оплату послуг адвоката в сумі 6000,00 грн.

Відповідно до п. 1. Постанови пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 року «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» (надалі - Постанова), відповідно до розділу VI Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) судовими витратами є витрати сторін та інших учасників судового процесу в господарському суді, які пов'язані з розглядом справи і складаються з: судового збору; сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом; витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження; оплати послуг перекладача, адвоката; інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Склад судових витрат не є вичерпним, і оцінка тих чи інших витрат сторін як судових здійснюється господарським судом з урахуванням обставин конкретної справи.

Відповідно до п. 6.3. Постанови, витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій. У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

За змістом частини третьої статті 48 та частини п'ятої статті 49 ГПК у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі.

Згідно п. 6.5. Постанови, розподіл сум інших, крім судового збору, судових витрат здійснюється за загальними правилами частини п'ятої статті 49 ГПК, тобто при задоволенні позову вони покладаються на відповідача, при відмові в позові - на позивача, а при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. За тими ж правилами здійснюється й розподіл сум цих витрат у розгляді господарським судом апеляційних і касаційних скарг.

Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову . У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

02 березня 2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «АЙС-КРІМ СЕРВІС» та Адвокатським об'єднанням «Юридична фірма «Гринчук та партнери» (надалі - Фірма) було укладено Договір про надання правової допомоги (далі - Договір), відповідно до якого Фірма зобов'язалась надати правову допомогу позивачу у справі в господарському суді щодо стягнення на його користь грошових коштів із Приватного Підприємства «ЕВЕР ЕСТ», перерахованих останньому платіжним дорученням № 522 від 27.11.2014 року, а Товариство з обмеженою відповідальністю «АЙС-КРІМ СЕРВІС» зобов'язалося оплатити Фірмі гонорар в сумі б 000,00 грн. за виконання покладених цим Договором обов'язків (копія Договору додається). Згідно Договору, правова допомога полягає у аналізі матеріалів та фактичних обставин справи, перевірці їх належного підтвердження доказами, підготовці позиції по справі, підготовці позовних матеріалів (позовної заяви та додатків), поданні позову до суду та представництві у господарському суді.

Однак, дослідивши звіт про виконання доручення ТзОВ «АЙС-КРІМ СЕРВІС» Адвокатським об'єднанням «Юридична фірма «Гринчук та партнери» судом встановлено, що 3 години із загальних 12,25 години було витрачено на підготовку клопотання про стягнення витрат на правову допомогу адвоката, хоча стягнення вищезазначених витрат не є предметом позову, не потребує вивчення матеріалів, а зайняло часу на годину більше, ніж підготовка позовної заяви.

Крім того, сума позову складає 10250,00 грн., а витрати на оплату послуг адвоката складають 6000,00 грн., що є неспіврозмірним.

Враховуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку, що клопотання позивача щодо відшкодування витрат на оплату послуг адвоката підлягає задоволенню частково, а саме: в частині відшкодування 2000,00 грн. витрат на оплату послуг адвоката.

Отже, судом встановлено, що з відповідача підлягає до стягнення на користь позивача суму основного бору у розмірі 10250,00 грн., витрати на оплату послуг адвоката в розмірі 2000,00 грн., та судовий збір у розмірі 1827,00 грн.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Належних доказів наявності передбачених законом чи договором підстав для звільнення відповідача від відповідальності суду не надано.

На час розгляду справи, відповідач не подав докази погашення боргу в повному обсязі, позовні вимоги не заперечив та не спростував, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив.

Враховуючи, що позивачем представлено достатньо об'єктивних та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, а відповідач позовні вимоги не заперечив та не спростував, суд прийшов до висновку, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Айс-Крім Сервіс» до Приватного підприємства «Евер Ест» про стягнення боргу в розмірі 10250,00 грн. є обґрунтованими та підлягає до задоволення.

Згідно ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно ч.1 ст.3 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється: за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством; за подання до суду апеляційної і касаційної скарг на судові рішення, заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами, заяви про скасування рішення третейського суду, заяви про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду та заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України; за видачу судами документів.

Згідно ч.1 ст.4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно п.2 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір», ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру - 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Як доказ сплати судових витрат, позивач подав платіжне доручення № 3 від 23.06.2015 року на суму 1827,00 грн. про сплату судового збору.

Господарські витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти на відповідача, оскільки спір виник з його вини.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 4 3 , 33, 43, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

1.Позов - задоволити.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Евер Ест» (81156, Львівська обл., Пустомитівський р-н, с. Звенигород, код ЄДРПОУ 35653654) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Айс-Крім Сервіс» (80316, Львівська обл., Жовківський р-н, м. Рава-руська, вул. Лесі Українки, 5, код ЄДРПОУ 36652850) суму основного бору у розмірі 10250 (десять тисяч двісті п'ятдесят) грн. 00 коп., витрати на оплату послуг адвоката в розмірі 2000 (дві тисячі) грн. 00 коп. та судовий збір у розмірі 1827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп.

3. Наказ видати, в порядку ст. 116 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.

Суддя Пазичев В.М.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 21.08.2015 року