Рішення

від 17.08.2015 по справі 911/2452/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" серпня 2015 р.                                                             Справа № 911/2452/15

Господарський суд Київської області у складі судді Черногуза А.Ф., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Державного підприємства “Селидіввугілля” в особі відокремленого підрозділу “Шахта 1/3 “Новогродівська” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Люкс Борте” про стягнення суми,

за участю представників:          

позивача: не з'явився;

відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У провадженні господарського суду Київської області знаходиться справа за позовом Державного підприємства “Селидіввугілля” в особі відокремленого підрозділу “Шахта 1/3 “Новогродівська” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Люкс Борте” про стягнення суми.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором на постачання кам'яного вугілля № 86-У від 05.12.2014.

Ухвалою господарського суду Київської області від 17.06.2015 порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 04.08.2015.

Ухвалою від 04.08.2015 розгляд справи було відкладено на 17.08.2015.

В судове засідання 17.08.2015 представники сторін не з'явились.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої ст. 64 та ст. 87 Господарського процесуального кодексу України. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. (Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»)

Враховуючи, що сторони були належним чином повідомлені про судове засідання та те, що реалізація норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України щодо витребування господарським судом у сторін документів і матеріалів, необхідних для вирішення спору, безпосередньо залежить від суб'єктивної реалізації сторонами їх диспозитивного права подавати та витребовувати через суд докази, а також враховуючи положення п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, який визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарський суд вважає, що судом в межах наданих повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі документами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

Установив:

05.12.2014 між Державним підприємством “Селидіввугілля” в особі відокремленого підрозділу “Шахта 1/3 “Новогродівська” (постачальник) до Товариством з обмеженою відповідальністю “Люкс Борте” (покупець) було укладено договір постачання кам'яного вугілля № 86-У, відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов'язується поставити кам'яне вугілля, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити кам'яне вугілля згідно п. 3.3. даного договору.

За умовами п. 2.1. договору поставка може здійснюватись на адресу покупця або за його реквізитами, а також відвантаження може відбуватись самовивозом.

Ціна на вугілля договірна встановлюється в національній валюті України – гривні та відображається у Специфікаціях до даного договору. Кінцева ціна на вугілля встановлюється на підставі цін, що діють на момент відвантаження (п. 3.2. договору).

Розрахунки за кам'яне вугілля здійснюються грошовими коштами на поточний рахунок постачальника шляхом 100% передоплати згідно Указу Президента від 25.05.2004 №576/2004. Кінцевий розрахунок здійснюється з врахуванням фактичного відвантаження (п. 3.3. договору).

Так, покупцем було здійснено передоплату за вугілля у сумі 102594,77 грн.

Відповідно до акту приймання-передачі вугільної продукції від 13.03.2015, а також талонів на відвантаження постачальником було передано покупцю вугілля загальною вартістю 108969,40 грн (містяться в матеріалах справи).

Таким чином, за наслідками дослідження матеріалів справи, судом встановлено, що позивач виконав взяті на себе зобов'язання щодо передачі товару належним чином та відповідно до умов договору.

Відповідачем не надавалось суду жодних скарг щодо якості, комплектності товару або строків поставки. Відтак, у відповідача виник обов'язок сплатити його вартість у повному обсязі.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав і обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини. Однією з підстав виникнення господарського зобов'язання згідно ст. 174 Господарського кодексу України, є господарський договір.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 265 ГК України визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Дана норма кореспондується зі ст. 712 ЦК України, відповідно до якої за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч. 1 ст. 530, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст.ст. 251, 252 ЦК України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

З матеріалів справи вбачається, що позивач за отриманий вугіль у повному обсязі не розрахувався, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість перед позивачем у сумі 6374,63 грн (вказаний факт підтверджується банківськими виписками, що містяться в матеріалах справи, бухгалтерською довідкою позивача тощо).

Суд зазначає, що в ухвалах суду про порушення провадження у справі та про відкладення розгляду справи відповідачу пропонувалось надати відзив на позов з документальним обґрунтуванням його доводів, проте відповідач ані відзиву, ані доказів сплати боргу не надав.

Відтак, суд вважає вимогу позивача про стягнення з відповідача суми боргу у розмірі 6374,63 грн обґрунтованою, підтвердженою належними та допустимими доказами, відповідачем належним чином не спростованою, а відтак такою, що підлягає задоволенню.

Також у позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача 639,19 грн пені, 74,80 грн 7% річних, 897,58 грн втрат від інфляції.

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п.п. 5.1.1., 5.1.2. договору прострочення виконання грошових зобов'язань тягне за собою право добросовісної сторони на стягнення пені з винної сторони в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на момент прострочення від загальної суми заборгованості за кожен день прострочення. За прострочення виконання грошових зобов'язань покупець зобов'язується сплатити постачальнику суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 7% річних від простроченої суми.

Перевіривши розрахунок пені, наданий позивачем, суд встановив, що він є арифметично вірним, а відтак вимога про стягнення з відповідача 639,19 грн пені підлягає задоволенню.

Щодо розрахунків 7% річних та втрат від інфляції, то вони є арифметично невірними. Склавши власний розрахунок, суд встановив, що вказані вимоги підлягають задоволенню частково у сумі 74,57 грн 7% річних та 892,45 грн втрат від інфляції.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відтак, сторони, звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд. Суд вирішує спір на підставі поданих та витребуваних в порядку ст. 38 ГПК України сторонами доказів.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст.ст. 44-49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача.

За таких обставин, керуючись ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Люкс Борте” (код ЄДРПОУ 34808819) на користь Державного підприємства “Селидіввугілля” (код ЄДРПОУ 33426253) в особі відокремленого підрозділу “Шахта 1/3 “Новогродівська” (код ЄДРПОУ 33621589) 6374,63 грн боргу, 639,19 грн пені, 74,57 грн 7% річних та 892,45 грн втрат від інфляції, а також 1827,00 грн судового збору.

3.          В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4.          Видати наказ.

Повний текст рішення складено 25.08.2015

Суддя                                                             А.Ф. Черногуз