Рішення

від 20.08.2015 по справі 904/3255/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.08.15 Справа№ 904/3255/15

Господарський суд Львівської області розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи:

за позовом: Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» (м. Енергодар, Запорізька обл.)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Захисні технологічні комплекси та системи «Компресор Україна» (м. Львів)

про: зобов'язання до виконання умов Договору № 66(6)14 УК від 12.03.2014 року та стягнення неустойки в розмірі 1252,90 грн.

Суддя: Пазичев В.М.

При секретарі: Черменєвій В.С.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 - довіреність від 19.03.2015 року.

від відповідача: Не з'явився.

Суть спору: Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 15.06.2015 року за підсудністю передано до Господарського суду Львівської області позов Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» (надалі - ВП «ЗАЕС») до Товариства з обмеженою відповідальністю «Захисні технологічні комплекси та системи «Компресор Україна» (надалі - ТзОВ «ЗТКС «Компресор Україна») про зобов'язання до виконання умов Договору № 66(6)14 УК від 12.03.2014 року та стягнення неустойки в розмірі 1252,90 грн.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 26.06.2015 року порушено провадження у справі і призначено до розгляду на 03.07.2015 року. Ухвалою суду від 03.07.2015 року розгляд справи відкладено до 05.08.2015 року, в зв'язку з відсутністю представників сторін. Ухвалою суду від 05.08.2015 року розгляд справи відкладено до 13.08.2015 року, в зв'язку з відсутністю представника відповідача. Ухвалою суду від 13.08.2015 року розгляд справи відкладено до 20.08.2015 року, в зв'язку з відсутністю представника відповідача.

Позивач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 26.06.2015 року, про відкладення від 03.07.2015 року, від 05.08.2015 року, від 13.08.2015 року виконав частково, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

05.08.2015 року за вх. № 3447/15 позивач подав клопотання про продовження строку розгляду справи понад такий, що встановлений ст. 69 ГПК України.

12.08.2015 року за вх. № 33794/15 позивач подав додаткові докази по справі.

20.08.2015 року за вх. № 24949/15 позивач подав пояснення по справі.

20.08.2015 року за вх. № 35041/15 позивач подав додаткові докази по справі.

Відповідач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 26.06.2015 року, про відкладення від 03.07.2015 року, від 05.08.2015 року, від 13.08.2015 року не виконав, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив.

Згідно п. 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.2011 р. № 18 (із змінами та доповненнями) "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Доказом надсилання відповідачу ухвали суду від 13.08.2015 р. про відкладення розгляду справи на 20.08.2015 р. є копія Списку № 953 згрупованих внутрішніх поштових відправлень рекомендованих листів за 17.08.2015 року.

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Товариство з обмеженою відповідальністю «Захисні технологічні комплекси та системи «Компресор Україна» знаходиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, місцезнаходження: Львівська обл., м. Львів, вул. Академіка Лазаренка, 1.

Відтак, суд виконав умови Господарського процесуального кодексу України щодо належного повідомлення відповідача про час і місце розгляду справи. До повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Інші адреси відповідача, крім вказаної у позовній заяві та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, ні позивачу, ні суду невідомо.

Відповідно до ст.75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути спір, відповідно до ст. 75 ГПК України, за наявними у справі матеріалами, при відсутності представників відповідачів.

Відповідно до ст. 85 ГПК України, вступну та резолютивну частини рішення виготовлено, підписано та оголошено 20.08.2015 року.

Розглянувши матеріали і документи, подані сторонами, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

Як зазначено у позовній заяві, 12.03.2014 р. між ДП «НАЕК «Енергоатом» (надалі - позивач) та ТОВ «ЗТКС «Компресор Україна» (надалі - відповідач) був укладений Договір № 66(6)14УК (надалі - Договір) про поставку продукції на загальну суму 74940,77 грн.

Позивач зазначає, що, згідно з п. 1.2 Договору, поставка товару мала відбутись протягом 120 днів з моменту підписання договору (02.04.2014 р.).

Позивач наголошує, що на виконання умов Договору, ТОВ «ЗТКС «Компресор Україна» здійснило поставку продукції на суму 69058,80 грн., що підтверджується накладними № РН-0415/01 від 15.04.2014 р. та № РН-0619/01 від 19.06.2014 р.

Позивач звертає увагу на те, що, відповідно до п. 1.2 Договору, граничною датою поставки продукції є 31.07.2014 р.

Позивач зазначає, що залишок продукції, недопоставленої по п. 1.1 Договору, становить 4 одиниці (фільтруючий елемент ФМ-10) загальною вартістю 5881,97 грн. (п. 2 Переліку продукції).

Позивач звертає увагу на те, 31.07.2014 р. до ВП ЗАЕС надійшов лист від ТОВ «ЗТКС «Компресор Україна» про перенесення строку поставки продукції по Договору № 66(6)14УК від 12.03.2014 р. на вересень - жовтень 2014 р.

Позивач зазначає, що 15.08.2014 р. ВП ЗАЕС направив ТОВ ЗТКС «Компресор Україна» лист № 07-35/18632 про погодження перенесення строку поставки продукції по договору № 66(6)14УК від 12.03.2014 р. на вересень-жовтень 2014 р., однак в зазначений строк поставка продукції здійснена не була.

Позивач звертає увагу на те, що пунктом 7.2 Договору встановлена відповідальність за порушення передбачених договором строків поставки у вигляді сплати пені у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів, додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості. Нарахування штрафних санкцій здійснюється за весь час прострочення виконання зобов'язань.

Позивач зазначає, що 04.03.2015 р. ВП ЗАЕС звернувся до ТОВ «ЗТКС» Компресор Україна» з претензією-вимогою № 28-23/5424 про допоставку товару по Договору № 66(6)14УК від 12.03.2014 р.

На дату звернення до суду з позовною заявою ТОВ «ЗТКС» Компресор Україна» не виконало зобов'язання по Договору.

Відповідачем пропущений строк поставки 4 одиниць (фільтруючих елементів ФМ-10) загальною вартістю 5881,97 грн., передбачений в п. 1.2 Договору.

Строк прострочення почав свій перебіг з 01.11.2014 р., та на дату звернення з позовом » становить 143 дні.

Таким чином, за твердженням позивача, ТОВ «ЗТКС «Компресор Україна» зобов'язане сплатити ВП ЗАЕС пеню в розмірі 841,10 грн. і штраф в розмірі 411,8 грн., всього 1252 грн. 90 коп.

Відповідач, всупереч вимогам суду, позовні вимоги у встановленому чинним законодавством України порядку не спростував, належних та допустимих доказів виконання своїх господарських зобов'язань не подав, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного:

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, в тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Згідно ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог вказаного кодексу. Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 230 ГК України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як встановлено в ході судового розгляду справи, 12.03.2014 р. між ДП «НАЕК «Енергоатом» (надалі - позивач) та ТОВ «ЗТКС «Компресор Україна» (надалі - відповідач) був укладений Договір № 66(6)14УК (надалі - Договір) про поставку продукції на загальну суму 74940,77 грн.

Згідно з п. 1.2 Договору, поставка товару мала відбутись протягом 120 днів з моменту підписання договору (02.04.2014 р.).

На виконання умов Договору ТОВ «ЗТКС «Компресор Україна» здійснило поставку продукції на суму 69058,80 грн., що підтверджується накладними № РН-0415/01 від 15.04.2014 р. та № РН-0619/01 від 19.06.2014 р.

Відповідно до п. 1.2 Договору, граничною датою поставки продукції є 31.07.2014 р.

Залишок продукції, недопоставленої по п. 1.1 Договору, становить 4 одиниці (фільтруючий елемент ФМ-10) загальною вартістю 5881,97 грн. (п. 2 Переліку продукції).

31.07.2014 р. до ВП ЗАЕС надійшов лист від ТОВ «ЗТКС «Компресор Україна» про перенесення строку поставки продукції по Договору № 66(6)14УК від 12.03.2014 р. на вересень - жовтень 2014 р.

15.08.2014 р. ВП ЗАЕС направив ТОВ ЗТКС «Компресор Україна» лист № 07-35/18632 про погодження перенесення строку поставки продукції по Договору № 66(6)14УК від 12.03.2014 р. на вересень-жовтень 2014 р., однак, в зазначений строк поставка продукції здійснена не була.

Частиною 3 ст. 611 ЦК України передбачено, що в разі неналежного виконання умов договору настають правові наслідки у вигляді сплати неустойки, якщо це передбачено договором чи законом.

Статтею 231 ГК України передбачено, що у разі, якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Пунктом 7.2 Договору встановлена відповідальність за порушення передбачених договором строків поставки у вигляді сплати пені у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів, додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості. Нарахування штрафних санкцій здійснюється за весь час прострочення виконання зобов'язань.

04.03.2015 р. ВП ЗАЕС звернувся до ТОВ «ЗТКС» Компресор Україна» з претензією-вимогою № 28-23/5424 про допоставку товару по Договору № 66(6)14УК від 12.03.2014 р.

На дату винесення даного рішення ТОВ «ЗТКС» Компресор Україна» не виконало зобов'язання по Договору.

Відповідачем пропущений строк поставки 4 одиниць (фільтруючих елементів ФМ-10) загальною вартістю 5881,97 грн., передбачений в п. 1.2 Договору.

Строк прострочення почав свій перебіг з 01.11.2014 р., та на дату звернення з позовом » становить 143 дні.

Судом встановлено, що ТОВ «ЗТКС «Компресор Україна» зобов'язане сплатити ВП ЗАЕС пеню в розмірі 841,10 грн. і штраф в розмірі 411,8 грн., всього 1252 грн. 90 коп.

Відповідно до п. 7.3 Договору та ч. 1 ст. 552 ЦК України, сплата неустойки не звільняє винну сторону від виконання договірних зобов'язань.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи, що позивачем представлено достатньо об'єктивних та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, а відповідач позовні вимоги не заперечив та не спростував, суд прийшов до висновку, що позов Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Захисні технологічні комплекси та системи «Компресор Україна» про зобов'язання до виконання умов Договору № 66(6)14 УК від 12.03.2014 року та стягнення неустойки в розмірі 1252,90 грн. є обґрунтованим та підлягає до задоволення.

Згідно ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно ч.1 ст.3 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється: за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством; за подання до суду апеляційної і касаційної скарг на судові рішення, заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами, заяви про скасування рішення третейського суду, заяви про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду та заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України; за видачу судами документів.

Згідно ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру - 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Як доказ сплати судових витрат, позивач подав платіжне доручення № 1953 від 20.02.2015 року на суму 1827,00 грн. про сплату судового збору.

Згідно ст.49 ГПК України, судові витрати покладаються на відповідача, оскільки спір виник з його вини.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 33, 43, 49, 75, 84, 85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги - задоволити.

2. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Захисні технологічні комплекси та системи «Компресор Україна» (79000, м. Львів, вул. Академіка Лазаренка, 1, код ЄДРПОУ 36727810) виконати зобов'язання по Договору № 66(6)14УК від 12.03.2014 р. з поставки 4 (чотирьох) фільтруючих елементів ФМ-10.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Захисні технологічні комплекси та системи «Компресор Україна» (79000, м. Львів, вул. Академіка Лазаренка, 1, код ЄДРПОУ 36727810) на користь Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» (71504, Запорізька обл., м. Енергодар, вул. Промислова, 133, код ЄДРПОУ 19355964) пеню в розмірі 841 (вісімсот сорок одна) грн.10 коп., штраф в розмірі 411 (чотириста одинадцять) грн. 80 коп. та судовий збір у розмірі 1827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп.

4. Накази видати в порядку статті 116 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.

Суддя Пазичев В.М.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 25.08.2015 року