Рішення

від 27.08.2015 по справі 914/2131/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.08.15 Справа№ 914/2131/15

Господарський суд Львівської області у складі судді Матвіїва Р.І. при секретарі судового засідання О.Сало розглянув матеріали

за позовом: Публічного акціонерного товариства Комерційного банку В«ПриватбанкВ» , м. Дніпропетровськ;

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю проектно-будівельного підприємства В«КонтурВ» , м. Новий Розділ, Львівська область;

про: стягнення 27 882 грн. 53 коп.

У судовому засіданні взяли участь представники:

позивача: ОСОБА_1 - представник на підставі довіреності № 3072-О від 19.09.2012 року;

відповідача: не з'явився.

Обставини розгляду справи. Ухвалою суду від 03.07.2015 року прийнято позовну заяву та порушено провадження у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційного банку В«ПриватбанкВ» до Товариства з обмеженою відповідальністю проектно-будівельного підприємства В«КонтурВ» про стягнення 27 882 грн. 53 коп. Розгляд справи призначено на 27.08.2015 року.

У судовому засіданні 27.08.2015 року представник позивача позовні вимоги підтримав, подав клопотання про долучення документів до матеріалів справи. Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про час і місце повідомлений належним чином, що підтверджено повідомленням про вручення поштового відправлення.

Відповідно до п. 3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Клопотань про здійснення фіксації судового процесу технічними засобами сторони не заявляли.

Представнику сторони, що брав участь у судовому засіданні, роз'яснено зміст ст. ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України щодо його прав та обов'язків, зокрема про право заявляти відводи судді.

У судовому засіданні 27.08.2015 року судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору. Спір між сторонами виник у зв'язку із невиконанням відповідачем грошових зобов'язань. Публічне акціонерне товариство Комерційний банк В«ПриватбанкВ» (надалі по тексту рішення - позивач, банк згідно з Умовами) звернулось до суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю проектно-будівельного підприємства В«КонтурВ» (надалі по тексту рішення - відповідач, клієнт згідно з Умовами) про стягнення 27 882 грн. 53 коп., з яких 17 070 грн. 17 коп. заборгованість за кредитом, 5 841 грн. 79 коп. заборгованість по процентах за користування кредитом, 3 881 грн. 21 коп. пеня за невчасне виконання зобов'язань за договором та 1 089 грн. 36 коп. заборгованість по комісії за користування кредитом.

Відповідачу було відкрито поточний рахунок із кредитним лімітом 24 000 грн. 00 коп. на підставі заяви відповідача від 02.12.2011 року. Кредит надавався взамін на зобов'язання клієнта щодо його повернення, сплати процентів і винагороди. Однак, клієнт порушував взяті на себе зобов'язання, у результаті чого станом на березень 2015 року у нього виникла заборгованість в описаному вище розмірі.

Відповідач про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, явки представника в судове засідання не забезпечив, відзиву не подав, доказів сплати боргу не представив.

У процесі розгляду справи суд встановив наступне. 02.12.2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю проектно-будівельне підприємство В«КонтурВ» приєдналося до Умов та правил надання банківських послуг, що розміщені в мережі Інтернет на сайті http://ргіvаtbаnk.uа , і Тарифами Банку, які разом із заявою складають договір банківського обслуговування № б/н від 02.12.2011 року (надалі по тексту рішення - договір). Згідно із заявою клієнту відкрито поточний рахунок за № 26009053807160, а банк за наявності вільних грошових коштів зобов'язався здійснювати обслуговування кредитного ліміту на вказаному рахунку.

Як зазначено в заяві, про розмір ліміту банк повідомляє клієнта на свій вибір або у письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку банку та клієнта. Порядок встановлення, зміни ліміту, погашення заборгованості та розмір відсоткової ставки за користування кредитним лімітом регламентуються Умовами та правилами надання банківських послуг і тарифами банку. Підписавши заяву, клієнт приєднався і погодився з умовами, викладеними в Умовах та правилах надання банківських послуг і Тарифах банку. Клієнтом накладено електронно-цифровий підпис у системі інтернет-клієнт-банкінгу у Приват 24 02.12.2011 року.

Кредитний ліміт являє собою суму грошових коштів, в межах якої банк здійснює оплату розрахункових документів клієнта понад залишок його грошових коштів на його поточному рахунку (п. 3.2.1.1.5 Умов).

Відповідно до договору відповідачу було встановлено кредитний ліміт на поточний рахунок № 26009053807160 в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв'язку Банку і Клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт банк, «sms - повідомлення або інших), що визначено і врегульовано «Умовами та правилами надання банківських послуг».

Кредитними коштами клієнт скористався, підтвердженням чого є виписка за період з 17.07.2014 року по 20.03.2015 року по особовому рахунку клієнта Товариства з обмеженою відповідальністю проектно-будівельне підприємство В«КонтурВ» за № 26009053807160, а також виписки за період з 02.12.2011 року по 15.07.2015 року по особовому рахунку клієнта за № 26009053807160.

Відповідно до п. 3.2.1.1.6. Умов ліміт може бути змінений Банком в односторонньому порядку, передбаченому Умовами і правилами надання банківських послуг, у разі зниження надходжень грошових коштів на поточний рахунок або настання інших факторів, передбачених внутрішніми нормативними документами Банку. Підписавши Угоду, клієнт висловлює свою згоду на те, що зміна Ліміту проводиться Банком в односторонньому порядку шляхом повідомлення Клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку Банку і Клієнта.

Розмір встановлених лімітів для клієнта Товариства з обмеженою відповідальністю проектно-будівельне підприємство В«КонтурВ» підтверджується довідкою вих. № 08.7.0.0.0/150514181811 від 14.05.2015 року, відповідно до якої 02.12.2011 року розмір ліміту становив 0 грн., 06.06.2012 року - 2 000 грн., 04.03.2013 року - 8 000 грн., 21.06.2013 року - 12 000 грн., 20.09.2013 року - 14 000 грн. 00 коп., 12.02.2014 року - 24 000 грн. 00 коп., 01.03.2014 року - 24 000 грн. 00 коп., 02.03.2014 року - 14 108 грн. 28 коп.

Відповідно до п. 3.2.1.1.1 Умов, кредитний ліміт на поточний рахунок надається на поповнення обігових коштів та здійснення поточних платежів клієнта, в межах кредитного ліміту. Про розмір ліміту банк повідомляє клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку банка та клієнта.

Відповідно до п. 3.2.1.4.1 Умов за користування кредитом в період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку клієнта при закритті банківського дня клієнт виплачує проценти, виходячи з процентної ставки, розмір якої залежить від строку користування кредитом (диференційована процентна ставка).

Під «непогашенням кредиту» мається на увазі не виникнення на поточному рахунку нульового дебетового сальдо при закритті банківського дня (п. 3.2.1.4.1.4).

При несплаті винагороди, відсотків у відповідні їм дати сплати, вони вважаються простроченими (п. 3.2.1.4.10).

Відповідачем взяті на себе зобов'язання виконувались неналежним чином, а саме не сплачено вчасно кошти, необхідні для погашення заборгованості, що вбачається з наявних у матеріалах справи виписок по особовому рахунку клієнта за періоди з 17.07.2014 року по 20.03.2015 року, з 02.12.2011 року по 15.07.2015 року, в яких відображено рух коштів по рахунку: надання коштів банком та часткове виконання клієнтом своїх зобов'язань по їх поверненню. Як вбачається з розрахунку заборгованості, долученого до матеріалів справи, станом на 01.08.2014 року сальдо прострочене становило 18 619 грн. 64 коп., що також відображено у виписці по рахунку клієнта, 06.08.2014 року та 12.08.2014 року клієнтом було здійснено платіж по погашенню тіла кредиту на суму 1 549 грн. 47 коп., у зв'язку з чим станом на 12.08.2014 року основний боргу по тілу кредиту становив 17 070 грн. 17 коп.

Враховуючи порушення умов договору клієнтом, банк надсилав відповідачу претензію № E0209LVRZO019 від 13.02.2015 року про наявність заборгованості у розмірі 25 688 грн. 37 коп. та вимагав негайно погасити її. Вказана претензія відправлена клієнту 02.03.2015 року, що підтверджується наявними у матеріалах справи описом вкладення, списком згрупованих поштових відправлень та поштовою квитанцією. Докази надання відповіді на претензію чи сплати боргу у матеріалах справи відсутні.

Дані факти матеріалами справи підтверджуються, сторонами не заперечувались та документарно не спростовувались.

Дослідивши представлені суду докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд вважає позовні вимоги підставними, обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення повністю з огляду на наступне.

Пункт 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Як встановлено судом вище, підставою виникнення правовідносин між сторонами є договір банківського обслуговування № б/н від 02.12.2011 року, укладений внаслідок підписання заяви про відкриття поточного рахунку та приєднання до «Умов та правил надання банківських послуг», тарифів Банку, що розміщені в мережі Інтернет.

Заява про приєднання до умов і правил надання банківських послуг підписана клієнтом, а саме клієнтом накладено електронно-цифровий підпис у системі інтернет-клієнт-банкінгу у Приват 24 02.12.2011 року, про що зазначено у заяві. Відповідно до п. 3.2.1.1.16 Умов, при укладанні договорів і угод, чи вчиненні інших дій, що свідчать про приєднання Клієнта до «Умов і правил надання банківських послуг» (або у формі «Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки» або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/інтернет клієнт - банк, або у формі обміну паперовій або електронній інформацією, або в будь-якій іншій формі), банк і клієнт допускають використання підписів клієнта у вигляді електронно-цифрового підпису та/або підтвердження через пароль, спрямований банком через верифікований номер телефону, який належить уповноваженій особі клієнта з правом «першого» підпису. Підписання договорів і угод таким чином прирівнюється до укладання договорів та угод у письмовій формі.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про електронний цифровий підпис» - електронний цифровий підпис за правовим статусом, прирівнюється до власноручного підпису (печатки). Електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через те, що він має електронну форму.

Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. ч. 1, 2 ст. 639 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ч. 1 ст. 640 Цивільного кодексу України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Відповідно до ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відтак, заява про відкриття поточного рахунку укладена та підписана клієнтом належним чином. Аналогічна позиція зазначена Вищим господарським судом України, зокрема, у постанові від 17.02.2015 року у справі № 904/1517/14.

За договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком (ч. 1 ст. 1066 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1069 Цивільного кодексу України, якщо відповідно до договору банківського рахунка банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу.

Судом встановлено, що на виконання умов договору банківського обслуговування позивач надав відповідачу кредитні кошти у загальному розмірі 24 000 грн. 00 коп., що підтверджується довідкою про розмір встановлених кредитів для клієнта та випискою по особовому рахунку клієнта, описаними вище, копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 6 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» порядок ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в банках встановлюється Національним банком України відповідно до цього Закону та міжнародних стандартів фінансової звітності.

Згідно зі ст. 68 Закону України «Про банки та банківську діяльність» Банки організовують бухгалтерський облік відповідно до внутрішньої облікової політики, розробленої на підставі правил, встановлених Національним банком України відповідно до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку. Бухгалтерський облік має забезпечувати своєчасне та повне відображення всіх банківських операцій та надання користувачам достовірної інформації про стан активів і зобов'язань, результати фінансової діяльності та їх зміни. У фінансових звітах кожного банку відображаються результати його діяльності за звітний період.

Відповідно до п. п. 1.10., 4.1. - 4.3. Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України № 254 від 18.06.2003 року, операційна діяльність банку - це сукупність технологічних процесів, пов'язаних з документуванням інформації за операціями банку (далі - операції), проведенням їх реєстрації у відповідних регістрах, перевірянням, вивірянням та здійсненням контролю за операційними ризиками. Операції, які здійснюють банки, мають бути належним чином задокументовані. Підставою для відображення операцій за балансовими та/або позабалансовими рахунками бухгалтерського обліку є первинні документи. Первинні документи мають бути складені під час здійснення операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення в паперовій та/або в електронній формі.

Відповідно до п. п. 5.1.-5.5. Положення про організацію операційної діяльності в банках України інформація, що міститься в первинних документах, систематизується в регістрах синтетичного та аналітичного обліку. Регістри синтетичного та аналітичного обліку ведуться на паперових носіях або в електронній формі. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа (паперового або електронного). Регістри бухгалтерського обліку повинні містити назву, період реєстрації операції, прізвища і підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у їх складанні. Банки обов'язково мають складати на паперових та/або електронних носіях такі регістри, зокрема, як особові рахунки та виписки з них. У разі складання регістрів бухгалтерського обліку на електронних носіях інформації банки зобов'язані зробити їх копії на паперових носіях на вимогу учасників операції, а також органів контролю та правоохоронних органів відповідно до вимог законодавства України. Особові рахунки є регістрами аналітичного обліку, що вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня. Форма особових рахунків затверджується банком самостійно залежно від можливостей програмного забезпечення.

Згідно з п. п. 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Відтак, подані представником позивача виписки по рахунках клієнта є належними доказами надання банком коштів, які відображають обіг грошових коштів по рахунку, їх надання, отримання, повернення.

Відповідно до п. 3.2.1.1.3 Умов кредит надається в обмін на зобов'язання клієнта щодо його повернення, сплаті процентів та винагороди. Порядок розрахунків визначений Умовами та тарифами надання банківських послуг, який, як встановлено з матеріалів справи та не спростовано відповідачем, клієнтом порушено.

Відповідно до п. 3.2.1.2.3.4 Умов банк має право змінити умови кредитування - зажадати від клієнта дострокового повернення кредиту, сплати відсотків за його користування, виконання інших зобов'язань за кредитом у повному обсязі шляхом подання відповідного повідомлення.

Враховуючи порушення умов договору клієнтом, банк повідомляв відповідача про наявність заборгованості та вимагав здійснити її погашення, що підтверджується матеріалами справи, зокрема, претензією № E0209LVRZO019 від 13.02.2015 року, описаною вище. Як вбачається з розрахунку заборгованості та виписки по особовому рахунку, останній платіж по погашенню тіла кредиту здійснювався 12.08.2014 року і до 20.03.2015 року повернення коштів не здійснювалось, докази здійснення повного чи часткового погашення заборгованості за тілом кредиту в процесі розгляду справи відповідачем не подано. Відтак, у матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б спростовували наявність боргу в сумі 17 070 грн. 17 коп., доводили належне виконання своїх обов'язків відповідачем, вчасного повернення суми кредиту та відсотків за його користування.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 527 Цивільного кодексу України).

За договором (п. 3.2.1.4.3, 3.2.1.4.4 Умов) клієнт зобов'язався виплачувати проценти за користування кредитом та винагороду. Зокрема, відповідно до п. 3.2.1.4.1 Умов за користування кредитом в період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку клієнта при закритті банківського дня клієнт виплачує проценти, виходячи з процентної ставки, розмір якої залежить від строку користування кредитом (диференційована процентна ставка). За період користування кредитом з моменту виникнення дебетового сальдо до дати обнулення дебетового сальдо в одну з дат до 25-го числа місяця, якщо дебетове сальдо на поточному рахунку утворилося з 1-го до 20-го (включно) числа поточного місяця або до 25-го числа поточного місяця, якщо дебетове сальдо на поточному рахунку утворилося з 21-го до кінцевого числа поточного місяця (надалі - «період, в який дебетове сальдо підлягає обнуленню»), розрахунок процентів здійснюється за процентною ставкою в розмірі 0% річних від суми залишку непогашеної заборгованості (п. 3.2.1.4.1.1).

При не обнуленні дебетового сальдо в одну з дат періоду, в якому дебетове сальдо підлягає обнуленню, протягом 90 днів з кінцевої дати періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулінню, клієнт виплачує банку за користування кредитом проценти в розмірі 36% річних, починаючи з останньої дати періоду, в яку дебетове сальдо підлягало обнуленню (п. 3.2.1.4.1.2), а відповідно до 3.2.1.4.1.3 у випадку непогашення кредиту протягом 90 днів з дати закінчення періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнуленню, починаючи з 91-го дня після дати закінчення періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулінню, кредит вважається простроченим, а грошові зобов'язання Клієнта щодо погашення заборгованості вважаються порушеними. При порушенні Клієнтом будь-якого з грошового зобов'язання Клієнт сплачує Банку відсотки за користування кредитом у розмірі 56% річних від суми залишку непогашеної заборгованості.

Розрахунок відсотків за користування кредитом проводиться щодня, починаючи з моменту утворення на поточному рахунку дебетового сальдо при закритті банківського дня, за кількість днів користування кредитними коштами, виходячи з 360 днів у році. Розрахунок відсотків проводиться до повного погашення заборгованості за кредитом, на суму залишку заборгованості за кредитом. День повернення кредиту в часовий інтервал нарахування відсотків не включається. Нарахування відсотків здійснюється в дату сплати (п. 3.2.1.4.9).

Відповідно до п. 3.2.1.1.17 Умов при перерахуванні клієнтом з поточного рахунку коштів за рахунок кредитного ліміту на будь-які рахунки, утримувачем яких є сам власник поточного рахунку, або на будь-які пластикові картки, а також на погашення будь-яких кредитів, з суми кожного з проведених в рахунок кредитного ліміту перерахувань стягується комісійна винагорода в розмірі 3% від суми перерахувань.

Нарахування відсотків відображене у виписках по рахунку клієнта, копії яких долучені до матеріалів справи, а їх розмір станом на дату подання позову визначений у розрахунку заборгованості та становить 5 841 грн. 79 коп. Судом здійснено перерахунок нарахованих сум відсотків та комісій, враховано їх часткове погашення, відтак, вказані вимог є правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають до задоволення у повному обсязі.

Стаття 610 Цивільного кодексу України зазначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Частиною 1 ст. 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 3 ст. 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до 3.2.1.5.1 Умов при порушенні клієнтом будь-якого із зобов'язань по сплаті відсотків за користування кредитом, передбачених Умовами п. п. 3.2.1.2.2.2., 3.2.1.4.1, 3.2.1.4.2, 3.2.1.4.3, термінів повернення кредиту, передбачених п. п. 3.2.1.1.8, 3.2.1.2.2.3., 3.2.1.2.3.4, винагороди, передбаченої п. п. 3.2.1.2.2, 3.2.1.4.4, 3.2.1.4.5, 3.2.1.4.6, клієнт сплачує банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. А в разі реалізації банком права на встановлення іншого строку повернення кредиту, клієнт сплачує банку пеню у розмірі, зазначеному в п. 3.2.1.4.1.3 (в розмірі подвійної облікової ставки НБ України від суми залишку непогашеної заборгованості за кожен день прострочення, виходячи із 360 днів у році) від суми заборгованості за кожен день прострочення. Сплата пені здійснюється у гривні.

Як вбачається з поданого позивачем розрахунку, у відповідні періоди застосовується ставка пені в межах подвійної облікової, що не суперечить вимогам законодавства та договору.

Крім цього, п. 3.2.1.5.4 Умов передбачено, що нарахування неустойки за кожний випадок порушення зобов'язань, передбачених п. 3.2.1.5.1, 3.2.1.5.2, 3.2.1.5.3, здійснюється протягом трьох років з дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконано клієнтом.

Відповідно до п. 2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість шестимісячного періоду нарахування пені, встановленого ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України. Відтак, період, вказаний позивачем, відповідає Умовам, вимогам законодавства та є правомірним.

Процес нарахування та часткове погашення пені відображені також у виписках по рахунку позичальника, копії яких долучені до матеріалів справи. Здійснивши перерахунок розміру пені, суд приходить до висновку, що розрахунок здійснено математично правильно з дотриманням обмеження подвійної облікової ставки НБУ та терміну, визначеного в Умовах, що є підставою для задоволення такої вимоги у повному обсязі - 3 881 грн. 21 коп.

Розмір комісії згідно з виписками по рахунку та розрахунком позивача, перевіреним судом, становить 1 089 грн. 36 коп. та підлягає стягненню з відповідача.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Враховуючи належне виконання банком своїх обов'язків по наданню кредитного ліміту, відсутність доказів належного виконання зобов'язань та спростування наявності заборгованості клієнтом, суд приходить до висновку про порушення договірних зобов'язань відповідачем, що є підставою для захисту порушеного права позивача шляхом задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 75, 82-84, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

Позов задоволити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю проектно-будівельного підприємства В«КонтурВ» (81652, Львівська обл., місто Новий Розділ, вул. Ходорівська, будинок 11-А, код ЄДРПОУ 13811770) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційного банку В«ПриватбанкВ» (49094, Дніпропетровська обл., місто Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, будинок 50, код ЄДРПОУ 14360570) 17 070 грн. 17 коп. заборгованості за кредитом, 5 841 грн. 79 коп. заборгованості по процентах, 3 881 грн. 21 коп. пені, 1 089 грн. 36 коп. заборгованості по комісії і 1 827 грн. в рахунок відшкодування сплаченого судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили, в порядку статті 116 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст. ст. 91- 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складене та підписане 28.08.2015 року.

Суддя Матвіїв Р.І.