Рішення

від 12.08.2015 по справі 905/19/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Леніна, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

12.08.2015р. Справа №905/19/15

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвент Груп», м.Маріуполь, код ЄДРПОУ 33320092

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Франс Сіті», м.Донецьк, код ЄДРПОУ 38421155

про стягнення 39650,69 грн

Суддя: Паляниця Ю.О.

Секретар судового засідання: Чуб Б.О.

У засіданні брали участь:

від позивача: ОСОБА_1 - за дов.

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвент Груп», м.Маріуполь звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Франс Сіті», м.Донецьк про стягнення заборгованості в сумі 25788,88 грн, інфляційних втрат - 12886,47 грн, 3 % річних - 975,34 грн, а всього 39650,69 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору №МП/05/08/13 від 05.08.2013р. в частині проведення оплати товару, що стало підставою для нарахування інфляційних та 3% річних.

Відповідач в судові засідання 03.06.2015р., 24.06.2015р., 15.07.2015р., 12.08.2015р. не з'явився, будь-яких пояснень по суті спору не надав, витребуваних судом документів не представив. Одночасно, за висновками суду, Товариство з обмеженою відповідальністю «Франс Сіті» було належним чином повідомлено про час та місце розгляду справи з урахуванням наступних обставин.

За приписами ст.64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається учасникам судового процесу за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Відповідно до п.11 листа №01-8/123 від 15.03.2007р. Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році» до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Статтею 93 Цивільного кодексу України встановлено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

За змістом ч.4 ст.89 вказаного Кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

Відповідно до ч.1 ст.16 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Згідно із витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 26.05.2015р. місцезнаходженням відповідача є: 83004, м.Донецьк, вул.Артема, 136. Крім того, договір №МП/05/08/13 від 05.08.2013р. містить посилання на наступну адресу відповідача: 83042, м.Донецьк, вул.Кірова, б.82-Б.

Актами №30 від 15.05.2015р., б/н від 30.06.2015р., б/н від 16.07.2015р. господарського суду Донецької області визначено неможливість направлення поштової кореспонденції за вказаними адресами відповідача.

Відтак, 26.05.2015р., 12.06.2015р., 08.07.2015р., 21.07.2015р. на офіційному веб-порталі «Судова влада України» ( dn.arbitr.gov.ua) , у розділі «Новини та події суду» були розміщені оголошення про дату та час судових засідань у справі №905/19/15, призначених на 03.06.2015р., 24.06.2015р., 15.07.2015р., 12.08.2015р.

Крім того, господарським судом вчинялись дії по встановленню телефонного зв'язку з відповідачем за номером (062) 210-59-21 (телефонограма №177 від 16.07.2015р.), що наявний у договорі №МП/05/08/13 від 05.08.2013р., накладних №ПРН+У551527 від 29.11.2013р., №ПРН+У551804 від 04.12.2013р., №ПРН+У552338 від 10.12.2013р., №ПРН+У553159 від 19.12.2013р., №ПРН+У553844 від 30.12.2013р. Наразі, зв'язок з відповідачем за вказаним номером був відсутній.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із п.3.9.2 постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За висновками суду, незважаючи на те, що відповідач не був присутнім у жодному судовому засіданні, справа може бути розглянута за наявними у ній документами у відповідності до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка вказаного учасника судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, господарський суд встановив:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно із ст.712 вказаного нормативно-правового акту за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За змістом ст.265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як свідчать матеріали справи, 05.08.2013р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Донбас Пром Оіл» (найменування якого змінено на Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвент Груп») (постачальник) та Товариствам з обмеженою відповідальністю «Франс Сіті» (покупець) був укладений договір поставки №МП/05/08/13, у відповідності до п.1.1 якого постачальник зобов'язався передати товар у власність покупцеві, а покупець приймати та оплачувати товар у асортименті, кількості, ціні, у відповідності до заявки покупця, яка узгоджується між сторонами за допомогою факсимільного зв'язку, електронної пошти або в усній формі. Підтвердженням факту узгодження сторонами найменування, асортименту, кількості, ціни товару є прийняття покупцем товару по видатковій накладній (у разі оплати товару на умовах відстрочки платежу), або оплати товару згідно рахунку-фактурі (у разі оплати товару на умовах попередньої оплати). Видаткові накладні або рахунки-фактури мають юридичну силу специфікації у розумінні ст.266 Господарського кодексу України і є невід'ємними частинами цього договору.

За приписами п.п.2.1, 2.2, 2.4 вказаного правочину товар поставляється на умовах EXW - у редакції Міжнародних правил тлумачення торгівельних термінів Інкотермс-2010, зі складу постачальника. За домовленістю сторін товар може бути поставлений на умовах DDP - у редакції Міжнародних правил тлумачення торгівельних термінів Інкотермс-2010, склад покупця. Датою поставки партії товару є дата вказана у видатковій накладній.

Згідно із п.4.1 договору №МП/10062013 від 10.06.2013р. загальна сума договору складається з суми вартості партій товарів, поставлених постачальником на протязі строку дії договору.

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2013р. включно, а у частині невиконаних зобов'язань - до їх повного виконання. У разі відсутності до дати закінчення строку дії договору повідомлення рекомендованим листом від будь-якої із сторін про розірвання договору, термін дії цього договору вважається кожного року автоматично продовженим до 31 грудня кожного наступного календарного року включно без складання додаткової угоди до договору (п.п.7.1, 7.2 договору №МП/10062013 від 10.06.2013р.).

Приймаючи до уваги, що у матеріалах справи відсутні будь-які докази припинення дії спірного правочину, суд дійшов висновку, що зобов'язання сторін за вказаною угодою автоматично продовжувалися кожний наступний рік та були чинними на момент виникнення спірних правовідносин.

Згідно із ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.33 вказаного Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Тобто, враховуючи зміст вказаних статей, при зверненні до суду з позовом про стягнення заборгованості за договором №МП/05/08/13 від 05.08.2013р., позивачем має бути доведено, в тому числі, факт передання відповідачу товару за договором, невиконання якого є підставою позовних вимог, а також настання строку виконання покупцем за договором обов'язку стосовно оплати придбаного товару.

Виходячи зі змісту матеріалів справи, на підставі накладних №ПРН+У551527 від 29.11.2013р. на суму 8778 грн; №ПРН+У551804 від 04.12.2013р. на суму 260,02 грн; №ПРН+У552338 від 10.12.2013р. на суму 2059,94 грн; №ПРН+У553159 від 19.12.2013р. на суму 1719,98 грн; №ПРН+У553844 від 30.12.2013р. на суму 9530,98 грн; №ПРН+У551527 від 16.01.2014р. на суму 1719,98 грн; №ПРН+У555617 від 27.01.2014р. на суму 1719,98 грн позивачем було передано відповідачу товар на загальну суму 25788,88 грн.

У судовому засіданні 15.07.2015р. судом було оглянуто оригінали вказаних накладних та довіреностей №1 від 16.01.2014р., №3 від 27.01.2014р.

Зазначені накладні містять підписи представників постачальника та покупця, внаслідок чого приймаються судом в якості належних доказів передання відповідачу товару у відповідності до умов договору №МП/05/08/13 від 05.08.2013р.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, за висновками суду, позивачем доведено належними та допустимими у розумінні норм ст.34 Господарського процесуального кодексу України доказами факт передання відповідачу товару на загальну суму 25788,88 грн за договором №МП/05/08/13 від 05.08.2013р.

Як зазначає позивач, відповідач встановлений договором обов'язок по оплаті отриманого товару у повному обсязі та у передбачений договором строк не виконав, внаслідок чого Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвент Груп» заявлено вимоги, зокрема, про стягнення основного боргу у розмірі 25788,88 грн.

За приписами ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

Згідно із ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За змістом ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до п.4.2 договору №МП/05/08/13 від 05.08.2013р. покупець здійснює розрахунки за отриману партію товару на умовах відстрочення платежу у строк не пізніше 30 (календарних) днів від дати поставки товару.

Згідно із п.2.4 вказаного договору датою поставки партії товару є дата, вказана у видатковій накладній.

Як свідчать матеріали справи, накладні №ПРН+У551527, №ПРН+У551804, №ПРН+У552338, №ПРН+У553159, №ПРН+У553844, №ПРН+У551527, №ПРН+У555617 підписані сторонами 29.11.2013р., 04.12.2013р., 10.12.2013р., 19.12.2013р., 30.12.2013р., 16.01.2014р., 27.01.2014р. відповідно.

Відтак, з урахуванням приписів п.п.2.4, 4.2 договору №МП/10062013 від 10.06.2013р., господарським судом встановлено, що строк виконання відповідачем зобов'язання з оплати товару настав.

Проте, в порушення договірних зобов'язань оплату товару в сумі 25788,88 грн відповідачем не проведено.

Таким чином, приймаючи до уваги, що позивач зобов'язання за договором №МП/10062013 від 10.06.2013р. виконав належним чином, враховуючи, що відповідачем порушені взяті на себе за договором обов'язки в частині строку їх виконання та у повному обсязі, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвент Груп» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Франс Сіті» про стягнення боргу за поставлений товар в сумі 25788,88 грн є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За приписами ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За змістом ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три процента річних від прострочення суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором.

За приписами п.3.2 постанови №14 від 17.12.2013р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

За висновками суду, позивачем при здійсненні розрахунку інфляційних збитків, вказаних правил враховано не було, що призвело до безпідставного збільшення інфляційної складової боргу.

За розрахунком суду, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають збитки від інфляції у розмірі - 12022,49 грн.

Одночасно, за приписами ч.5 ст.254 Цивільного кодексу України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Позивачем при визначенні періодів нарахування 3% річних вказаних приписів законодавства враховано не було.

За розрахунком суду 3% річних за простроченим зобов'язаннями відповідача становлять 973,77 грн.

Таким чином, з урахуванням вищенаведеного, з'ясувавши обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунків 3% річних та інфляційних збитків, здійснивши оцінку доказів, на яких ці розрахунки ґрунтуються, суд дійшов висновку, що позовні вимоги стосовно стягнення інфляційних втрат та 3% річних підлягають частковому задоволенню на суми 12022,49 грн та 973,77 грн.

Згідно зі ст.49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір підлягає розподілу між сторонами пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Задовольнити частково позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвент Груп», м.Маріуполь до Товариства з обмеженою відповідальністю «Франс Сіті», м.Донецьк про стягнення заборгованості в сумі 25788,88 грн, інфляційних втрат в сумі 12886,47 грн, та 3 % річних в сумі 975,34 грн, а всього 39650,69 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Франс Сіті» (83004, м.Донецьк, вул.Артема, будинок 136, код ЄДРПОУ 38421155) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвент Груп» (87514, Донецька область, м.Маріуполь, Володарське шосе, будинок 1, код ЄДРПОУ 33320092) заборгованість в сумі 25788,88 грн, інфляційні втрати - 12022,49 грн, 3 % річних - 973,77 грн, а також судовий збір в сумі 1787,12 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позов залишити без задоволення.

У судовому засіданні 12.08.2015р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 12.08.2015р.

Суддя Ю.О.Паляниця