Рішення

від 06.08.2015 по справі 918/386/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. Симона Петлюри, 16 тел. 235-24-26 РІШЕННЯ

Іменем України

"06" серпня 2015 р. Справа № 918/386/15

Суддя господарського суду Київської області Подоляк Ю.В., розглянувши справу

за позовом Прокурора Березнівського району Рівненської області в інтересах держави в особі Управління освіти, молоді та спорту Березнівської районної державної адміністрації до Товариства з обмеженою відповідальністю «Перша компанія максимум», м. Чернігів про стягнення коштів за участю представників:

прокуратури:ОСОБА_1 - посв. від 22.12.2014 № 030919 позивача:не з'явились, про час і місце судового засідання повідомлені можливими засобами зв'язку відповідача:не з'явились, про час і місце судового засідання повідомлені можливими засобами зв'язку суть спору:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Прокурора Березнівського району Рівненської області (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Управління освіти, молоді та спорту Березнівської районної державної адміністрації (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Перша компанія максимум» (далі - відповідач) про стягнення 48830,41 грн., з яких 43489,44 грн. основний борг, 2296,71 грн. пеня та 3044,26 грн. штраф.

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг від 29.09.2014 № 261 щодо здійснення розрахунку за надані послуги по теплопостачанню.

В процесі розгляду справи прокурор подав до суду заяву про зменшення розміру позовних вимог від 12.05.2015, в якій просить суд стягнути з відповідача 2296,71 грн. пені та 3044,26 грн. штрафу, а також зазначає про сплату відповідачем під час розгляду справи заявленої до стягнення суми боргу в розмірі 43489,44 грн.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі, зокрема, зменшити розмір позовних вимог.

Під зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зменшення суми позову за тією ж вимогою, яку було заявлено у позовній заяві, тобто зміну кількісних показників, в яких виражається позовна вимога.

Разом з тим, в поданій заяві про зменшення розміру позовних вимог йдеться не про зменшення позовних вимог - зміну кількісних показників, в яких виражається позовна вимога, оскільки прокурором зазначено до стягнення такі ж самі суми штрафних санкцій, що і в позовній заяві та повідомляється про сплату відповідачем основної суми боргу.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про відхилення поданої прокурором заяви про зменшення розміру позовних вимог від 12.05.2015, оскільки в даному випадку зазначеною заявою не змінюються кількісні показники, в яких виражається позовна вимога.

За вказаних обставин в даному провадженні суд здійснює розгляд вимог викладених в позовній заяві, а саме про стягнення з відповідача 48830,41 грн., з яких 43489,44 грн. основний борг, 2296,71 грн. пеня та 3044,26 грн. штраф.

Присутній в судовому засіданні прокурор повністю підтримав позовні вимоги та просить суд їх задовольнити з мотивів викладених в позові.

Позивач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився. Проте, від позивача надійшло клопотання від 31.07.2014, з якого вбачається, що останній підтримує позовні вимоги прокурора та просить суд розглянути справу за відсутності представника позивача.

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився, відзиву на позовну заяву не надіслав, про причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи, що неявка сторін в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи відповідно до ст. 75 ГПК України за відсутності представника позивача та відповідача за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора, присутнього в судовому засіданні, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд -

встановив:

Між Управлінням освіти, молоді та спорту Березнівської районної державної адміністрації до Товариством з обмеженою відповідальністю «Перша компанія максимум» було укладено договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг від 29.09.2014 № 261 (далі - договір), відповідно до умов якого, позивач - орендодавець зобов'язався надати послуги по теплопостачанню, по загальноосвітніх навчальних закладах (додаток № 1), а відповідач - орендар зобов'язався відшкодувати вартість послуг, які надаються орендодавцем (п. 1.1 договору).

Відповідно до п. 2.1 договору оплата за послуги проводиться згідно орендної площі.

Згідно п. 2.2 договору розрахунки між сторонами здійснюються в національній валюті шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця.

Пунктом 2.3 договору передбачено, що розрахунки за виконанні роботи здійснюються на підставі ч. 1 ст. 49 Бюджетного кодексу України на умовах відстрочки платежу на термін 30 банківських днів. У разі затримки бюджетного фінансування розрахунок за поставлений товар здійснюється протягом 3 банківських днів з дати отримання замовником бюджетного призначення на фінансування закупівлі на свій реєстраційний рахунок.

Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін і діє до 31.12.2014, а в частині оплати та виконання послуг - до повного його виконання (п. 6.1 договору).

На виконання умов договору позивач в період з листопада 2014 року по грудня 2014 року надав відповідачу передбачені договором послуги на загальну суму 43489,44 грн.

За твердженням прокурора, відповідач належним чином не виконав своїх зобов'язань щодо здійснення розрахунку за надані послуги з теплопостачання за період з листопада 2014 року по грудня 2014 року, у зв'язку з чим за ним, на час звернення з даним позов рахувався борг в розмірі 43489,44 грн.

Разом з тим, відповідач до звернення прокурора з даним позовом до суду, свої зобов'язання щодо здійснення розрахунку за надані послуги з теплопостачання виконав у повному обсязі, сплативши 15.04.2015 заборгованість в розмірі 43489,41 грн. за надані послуги з теплопостачання, перерахувавши на розрахунковий рахунок позивача грошові кошти, що підтверджується банківською випискою від 16.04.2015, копія якої залучена до матеріалів справи.

З відтиску штемпеля поштової установи на конверті, в якому надійшла дана позовна заява до господарського суду Рівненської області, вбачається, що прокурор з вказаною позовною заявою звернувся до господарського суду Рівненської області 17.04.2015. Вказане також підтверджується згідно відомостей, які містяться на сайті Укрпошти, роздруківка з сайту залучена до матеріалів справи.

За таких обставин, прокурором безпідставно заявлено до стягнення суму боргу в розмірі 43489,41 грн. за надані послуги з теплопостачання , яка на час звернення з даним позовом до суду вже була сплачена відповідачем, у зв'язку з чим вимога про стягнення боргу є безпідставною, а відтак суд відмовляє в її задоволенні. Доказів протилежного прокурор та позивач суду не надали.

Посилаючись на порушення відповідачем строків виконання грошового зобов'язання щодо здійснення розрахунку за надані послуги з теплопостачання, прокурор просить суд стягнути з відповідача на підставі п. 3.2 договору та ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України пеню в розмірі 0,1% від простроченого платежу, яка за його розрахунком за період прострочення з 31.12.2014 по 10.04.2015 складає 2296,71 грн., а також просить суд стягнути з відповідача на підставі ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України штраф у розмірі 7% від суми простроченого платежу, який за його розрахунком складає 3044,26 грн.

Відповідно до п. 3.2 договору у разі невиконання суб'єктами господарювання договірних зобов'язань застосовуються штрафні санкції відповідно до чинного законодавства.

Відповідно до ст. 1 Закону України В«Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язаньВ» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно вимог ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Судом досліджено вищезазначений договір, на який посилається позивач в обґрунтування своїх вимог в частині стягнення пені, зокрема, п. 3.2 договору та встановлено, що сторони при його укладанні не встановили такий вид забезпечення виконання грошового зобов'язання як пеня.

Оскільки сторонами договору не встановлений такий вид забезпечення виконання грошового зобов'язання як пеня то позовні вимоги про стягнення з відповідача за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань 2296,71 грн. пені задоволенню не підлягають.

Відповідно до частини 1 статті 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 1 статті 231 ГК України передбачено, що законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Відповідно до частини 2 статті 231 ГК України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Виходячи із положень зазначеної норми, застосування до боржника, який порушив господарське зобов'язання, штрафної санкції у вигляді пені та штрафу, передбаченого абзацом 3 частини 2 статті 231 ГК України, можливо при сукупності відповідних умов, а саме: якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачений договором або законом; якщо, між іншим, порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, якщо допущено прострочення виконання негрошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу.

Відповідно до п. 2.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», господарським судам необхідно мати на увазі, що штрафні санкції, передбачені абзацом 3 частини 2 статті 231 ГК України, застосовується за допущене прострочення виконання лише негрошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товару, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких й вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафних санкцій.

За таких обставин, враховуючи, що положення договору, укладеного між сторонами, такий вид забезпечення виконання грошового зобов'язання, як сплата неустойки у вигляді пені та штрафу за прострочення грошового зобов'язання щодо здійснення розрахунку за надані послуги не містять, а також те, що відповідач допустив прострочення виконання саме грошового зобов'язання щодо здійснення вчасного розрахунку за надані послуги за договором про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг від 29.09.2014 № 261, то правові підстави для застосування до відповідача штрафних санкцій, передбачених ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України відсутні.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 28.02.2011 у справі № 23/225.

З огляду на зазначене, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача за порушення грошового зобов'язання на підставі ч. 2 ст. 231 ГК України пені у розмірі 0,1% в розмірі 2296,71 та 7 % штрафу в розмірі 3044,26 грн. є безпідставними, в зв'язку з чим суд відмовляє в їх задоволенні.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд враховує таке.

Відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» органи прокуратури - при здійсненні своїх повноважень звільняються від сплати судового збору.

Згідно п 4.6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» від 21.02.2013р. № 7 приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повного або часткового задоволення позову (скарги) стягує судовий збір з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам), якщо він не звільнений від сплати судового збору; у разі ж повної або часткової відмови в позові судовий збір стягується з визначеного прокурором позивача (так само повністю або пропорційно задоволеним вимогам), за винятком випадків, коли останнього звільнено від сплати судового збору та коли позивачем у справі є сам прокурор. Стягнення відповідних сум судового збору здійснюється в доход державного бюджету України.

Враховуючи вищевикладене та те, що приписами Закону України «Про судовий збір» позивачі у справі не звільнені від сплати судового збору, відшкодування витрат по сплаті судового збору відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладається судом на позивача.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 4 3 , 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. В задоволенні позову відмовити повністю.

2. Стягнути з Управління освіти, молоді та спорту Березнівської районної державної адміністрації (34600, Рівненська обл., Березнівський район, м. Березне, вул. Івана Франка, 21, ідентифікаційний код 38314020) в доход Державного бюджету України 1827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя Ю.В. Подоляк

Дата підписання рішення 20.08.2015.