Ухвала

від 27.08.2015 по справі 804/5018/15

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

27 серпня 2015 рокусправа № 804/5018/15 Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Мартиненка О.В.

суддів: Поплавського В.Ю. Чепурнова Д.В.

за участю секретаря судового засідання: Олійник Р.І.

за участю:

представника відповідача: Горенич Т.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Фермерського господарства «Сура»

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 червня 2015 року у справі №804/5018/15 за позовом управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровському районі Дніпропетровської області до Фермерського господарства «Сура» про стягнення заборгованості з відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій -

ВСТАНОВИВ:

08.04.2015 року управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровському районі Дніпропетровської області звернулося до суду з позовом, в якому просило стягнути з Фермерського господарства «Сура» заборгованість по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пенсій призначених на пільгових умовах згідно п. «б» - «з» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» колишньому працівникові ФГ «Сура», нарахованих в січні, лютому, березні 2015 року на загальну суму 3196грн. 11 коп.

Позов обґрунтовано тим, що відповідач в порушення приписів п. 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не сплачував до пенсійного фонду, на обліку якого він перебуває, внески по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пільгових пенсій (п. «ж» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення»). У зв'язку з викладеним у відповідача виникла заборгованість зі сплати вказаних внесків за січень-березень 2015 року у розмірі 3196,11грн., яка відповідно до чинного законодавства підлягає стягненню у судовому порядку.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 червня 2015 року позовні вимоги задоволено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Фермерське господарство «Сура» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить постанову суду скасувати та прийняти нову про відмову в позові. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що обов'язок підприємства покривати фактичні витрати на виплату і доставку пенсій є обмеженим у часі, а саме - до досягнення особою пенсійного віку. Колишній працівник підприємства - ОСОБА_2 набула права на дострокову пенсію за віком по досягненню 50-річного віку, відповідно до ст.17 Закону України «Про пенсійне забезпечення», а тому витрати не підлягають відшкодуванню відповідачем. Також відповідач посилається на абз.5 п.2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", відповідно до якого виплата пенсій, призначених відповідно до пунктів "в"-"е" та "ж" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи із наступного.

Розмір сум до відшкодування на поточний рік витрат Пенсійного фонду України на виплату і доставку пенсій призначених на пільгових умовах визначається у повідомленнях, які формуються працівниками Пенсійного фонду України, а підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду визначену у повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах (п. п. 6.4, 6.8 п. 6 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої Постановою Пенсійного фонду № 21 -1 від 19.12.2003 р. зі змінами та доповненнями (надалі Інструкція).

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» збір на обов'язкове державне пенсійне страхування платники збору сплачують до Пенсійного фонду у порядку, визначеному законодавством України.

Пунктом 2 Розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком N 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Статтею 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991р. визначено категорії працівників, які мають право на пенсію за віком на пільгових умовах, а також до 2000 року врегульовано порядок внесення підприємствами та організаціями плати до Пенсійного фонду, що покривала витрати на виплату і доставку пенсій, призначених у відповідності до пп. "б"-"з" цієї статті (ч.2 ст.13 Закону).

Законом України "Про внесення змін до деяких законів України" від 17.02.2000р. №1461 частину 2 ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» було виключено та одночасно цим же Законом доповнено статті 2 та 4 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» пунктами, якими встановлено обов'язок підприємств відшкодовувати витрати ПФУ на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених за пунктами «б»-«з» ст..13 Закону України «Про пенсійне забезпечення». А саме, Законом №1461 доповнено пункт 1 статті 2 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» абзацом четвертим відповідно до якого об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів «б»-«з» ст..13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого ст.12 Закону України «Про пенсійне забезпечення» . Також Законом №1461 встановлено розмір збору з зазначеного об'єкту оподаткування - 100 відсотків від об'єкта оподаткування, визначеного абзацами третім і четвертим пункту 1 статті 2 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» (ст..4 Закону).

Як вбачається з матеріалів справи, колишньому працівникові ФГ «Сура» - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, у 2005 році була призначена пенсія за віком на пільгових умовах на підставі п. «ж» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», відповідно до якого на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи жінки, які працюють у сільськогосподарському виробництві та виховали п'ятеро і більше дітей, - незалежно від віку і трудового стажу, в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст.12 Закону України «Про пенсійне забезпечення» право на пенсію за віком мають: чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років; жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.

Разом з тим, Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо добровільної сплати єдиного внеску» від 04.04.2013р., який набрав чинності 28.04.2013 року, внесено зміни до Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" та в абзаці четвертому пункту 1 статті 2 Закону слова і цифри "статтею 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення" замінено словами і цифрами "статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" .

Відповідно до ст.26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років. До досягнення віку, встановленого абзацом першим цієї статті, право на пенсію за віком мають жінки 1961 року народження і старші після досягнення ними такого віку:

55 років - які народилися до 30 вересня 1956 року включно;

55 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1956 року по 31 березня 1957 року;

56 років - які народилися з 1 квітня 1957 року по 30 вересня 1957 року;

56 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1957 року по 31 березня 1958 року;

57 років - які народилися з 1 квітня 1958 року по 30 вересня 1958 року;

57 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1958 року по 31 березня 1959 року;

58 років - які народилися з 1 квітня 1959 року по 30 вересня 1959 року;

58 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1959 року по 31 березня 1960 року;

59 років - які народилися з 1 квітня 1960 року по 30 вересня 1960 року;

59 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1960 року по 31 березня 1961 року;

60 років - які народилися з 1 квітня 1961 року по 31 грудня 1961 року.

Таким чином, у зв'язку із внесеними змінами до Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування", збільшено, відповідно, період відшкодування підприємствами фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до пунктів «б»-«з» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», оскільки змінено правову норму, до якої відсилає Закон, щодо досягнення особою пенсійного віку.

Враховуючи, що ОСОБА_2 станом на день набрання чинності змін, внесених до Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" не досягла пенсійного віку, визначеного ст.12 Закону України «Про пенсійне забезпечення», колегія суддів, в межах розгляду даної справи, з урахуванням чинного законодавства, вважає, що обов'язок відповідача відшкодовувати управлінню Пенсійного фонду України витрати на виплату і доставку пенсій зберігається до досягнення ОСОБА_2 60 років, як це передбачено статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Посилання відповідача на те, що ОСОБА_2 набула права на дострокову пенсію є безпідставним, оскільки, з урахуванням вищенаведених правових норм, законодавець чітко визначив період відшкодування підприємствами фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів «б»-«з» ст..13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і цей період становить до досягнення особою пенсійного віку, передбаченого ст.26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", а не до набуття права на дострокову пенсію.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтовано висновку про те, що ФГ «Сура» зобов'язане сплатити збір на обов'язкове державне пенсійне страхування у 100% розміру від об'єкта оподаткування, яким є фактичні витрати на виплату і доставку пенсій за період січень-березень 2015 року.

Вказані висновки суду першої інстанції доводами апеляційної скарги не спростовуються. В апеляційній скарзі відповідач викладає власне тлумачення окремих норм Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», які, на його думку, звільняють підприємство від обов'язку сплачувати УПФУ витрати на виплату та доставку пільгових пенсій. Натомість, вказані доводи відповідача, як зазначено вище, не узгоджуються з вимогами чинного законодавства.

Щодо посилання відповідача на абзац п'ятий п.2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до вказаного абзацу, у редакції до 01.01.2006 року, було визначено, що виплата пенсій особам, які були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників, за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, здійснюється до 1 січня 2005 року за рахунок коштів ПФУ, а з 1 січня 2005 року - за рахунок коштів Державного бюджету України до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Законом України «Про внесення змін до деяких законів України з питань пенсійного забезпечення працівників сільськогосподарських підприємств - платників фіксованого сільськогосподарського податку», який набрав чинності з 01.01.2006 року, внесено зміни до таких законів України:

1. Абзац четвертий пункту 1 статті 2 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" після слів "визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону" доповнити словами "крім тих, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку".

2. Абзац п'ятий підпункту 1 пункту 2 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" після слів "затвердженим Кабінетом Міністрів України" доповнити словами "та особам, пенсії яким призначені відповідно до пунктів "в"-"е" та "ж" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Таким чином, від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування звільнено лише сільськогосподарські підприємства, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку.

01.01.2015 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», яким пункт 9.1 статті 9 Податкового кодексу України викладено в іншій редакції, відповідно до якої з переліку загальнодержавних податків виключено фіксований сільськогосподарський податок.

Таким чином, з 01.01.2015 року відповідач не є платником фіксованого сільськогосподарського податку, а тому і підстави для звільнення його від покриття витрат на виплату і доставку пенсії, в межах розгляду даної справи, відсутні.

Та обставина, що законодавцем в майбутньому можливо будуть внесені зміни щодо усунення прогалини у законодавстві на користь сільськогосподарських товаровиробників не можуть бути підставою для звільнення відповідача від обов'язку покривати витрати на виплату і доставку пенсії за період січень-березень 2015 року.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції було в повному обсязі було встановлено обставини у справі та прийнято законне і обґрунтоване рішення, у зв'язку з чим, підстав для його скасування, в межах доводів апеляційної скарги, не існує.

Керуючись ч.3 ст.160, ст.195, ст.196, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, ст.205, ст.206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Фермерського господарства «Сура» залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 червня 2015 року у справі №804/5018/15 залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили після її проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

(Ухвалу у повному обсязі складено 28.08.2015р.)

Головуючий: О.В. Мартиненко

Суддя: В.Ю. Поплавський

Суддя: Д.В. Чепурнов