Рішення

від 11.08.2015 по справі 183/1961/15

НОВОМОСКОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 183/1961/15

№ 2/183/1729/15

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

іменем України

11 серпня 2015 року м. Новомосковськ

Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Парфьонова Д.О., за участі секретаря судового засідання Соловйової Т.Р., представника позивача ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області цивільний позов Товариства з обмеженою відповідальністю агрофірма «Дружба» до ОСОБА_2, третя особа без самостійних вимог на предмет спору - Реєстраційна служба Новомосковського міськрайонного управління юстиції Дніпропетровської області про розірвання угоди,

встановив:

Розірвати угоду про розірвання договору оренди землі від 01 жовтня 2010 року, яка укладена 11 березня 2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю агрофірма «Дружба» та ОСОБА_2 .

Позов обґрунтовано тим, що відповідач є власником земельної ділянки загальною площею 7,020 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Багатської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області. Кадастровий номер земельної ділянки - 1223280500:01:017:0375. 01 січня 2010 року між позивачем та відповідачем укладено договір оренди зазначеної земельної ділянки, який зареєстровано Новомосковським відділом ДРФ Центру ДЗК 18 квітня 2008 року за №04-10-126-02082. На протязі всіх років знаходження в оренді земельної ділянки і позивач і відповідач виконували обов'язки за зазначеним договором і претензій один до одного не мали. 11 березня 2014 року, за взаємною згодою між позивачем та відповідачем укладено угоду про розірвання договору оренди землі від 01 жовтня 2010 року за якою позивач (орендар) та відповідач (орендодавець) погодились припинити орендні відносини щодо зазначеної земельної ділянки. За цією угодою, з свого боку, позивач зобов'язувався повернути відповідачу земельну ділянку з оренди у вересні 2014 року, а відповідач, з свого боку, брав на себе обов'язок вжити всіх заходів щодо державної реєстрації припинення договору оренди землі від 01 жовтня 2010 року та брав на себе всі витрати, пов'язані з державної реєстрації припинення зазначеного договору. Актом приймання - передачі від 11 березня 2014 року зазначена земельна ділянка повернута відповідачу. За 2014 рік позивач своєчасно сплатив орендну плату за користування землею відповідачу, при цьому сплачуючи в повному обсязі всі обов'язкові платежі, пов'язані зі сплатою фіксованого сільськогосподарського податку з урахуванням зазначеної земельної ділянки, яка надана в оренду відповідачем. Тобто, з свого боку виконав всі свої зобов'язання як за договором оренди землі, так і за угодою про розірвання договору оренди землі. Однак, відповідач з свого боку, не виконав свої обов'язки відповідно до угоди про розірвання договору оренди землі від 11 березня 2014 року і більше року не вжив ніяких заходів щодо державної реєстрації припинення договору оренди землі. Таким чином, на дату подачі цієї позовної заяви, відповідна земельна ділянка знаходиться в оренді у позивача на законних підставах і позивач, як орендар за чинним договором, зобов'язаний виконувати свої обов'язки відповідно до умов такого договору. У зв'язку з тим, що у березні-травні 2015 року позивач провів виконання та має виконати більшість агротехнічних заходів щодо використання орендованої земельної ділянки за цільовим призначенням (тобто для товарного сільськогосподарського виробництва) та продовжує сплачувати фіксований сільськогосподарський податок - позивач вважає, що невиконанням своїх обов'язків відповідно до угоди про розірвання договору оренди землі від 11 березня 2014 року з боку відповідача порушує законні права позивача і зазначена угода про розірвання договору оренди землі від 11 березня 2014 року має бути розірвана в судовому порядку.

Відповідач у судове засідання не з'явився, про час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив, заяву про розгляд справи за його відсутності не надавав.

Згідно ч.1 ст.224 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

У зв'язку з тим, що сторони в судове засідання не з'явились фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З урахуванням зазначених положень закону та думки позивача суд ухвалив провести заочний розгляд справи.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідач є власником земельної ділянки загальною площею 7,020 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Багатської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області. Кадастровий номер земельної ділянки - 1223280500:01:017:0375 /а.с.5/.

01 січня 2010 року між позивачем та відповідачем укладено договір оренди зазначеної земельної ділянки, який зареєстровано Новомосковським відділом ДРФ Центру ДЗК 18 квітня 2008 року за № 04-10-126-02082 /а.с.6-7, 8/.

11 березня 2014 року між позивачем та відповідачем укладено угоду про розірвання договору оренди землі від 01 жовтня 2010 року за якою позивач (орендар) та відповідач (орендодавець) погодились припинити орендні відносини щодо зазначеної земельної ділянки /а.с.9/. За цією угодою, з свого боку, позивач зобов'язувався повернути відповідачу земельну ділянку з оренди у вересні 2014 року, а відповідач, з свого боку, брав на себе обов'язок вжити всіх заходів щодо державної реєстрації припинення договору оренди землі від 01 жовтня 2010 року та брав на себе всі витрати, пов'язані з державної реєстрації припинення зазначеного договору.

Актом приймання - передачі від 11 березня 2014 року зазначена земельна ділянка повернута відповідачу /а.с.10/.

Позивач вважає, що є підстави для розірвання договору оренди внаслідок не здійснення відповідачем обов`язку з державної реєстрації угоди про розірвання землі.

Водночас, відповідно до ст.6, 17 Закону України «Про оренду землі», право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації. Об'єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом.

Стаття 32 означеного Закону передбачає випадки розірвання договору оренди землі, до яких така підстава, як - не здійснення державної реєстрації договору не відноситься, як не відноситься.

Згідно зі ст.611 ЦК України, У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема - припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Відповідно до ч.2 ст.651 ЦК України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Статтею 652 визначено умови зміна або розірвання договору у зв'язку з істотною зміною обставин.

Таким чином, ані нормами ЦК України, ані ЗК України, як і нормами Закону України «Про оренду землі» не передбачено наявність права сторони вимагати розірвання договору за умови не здійснення іншою стороною його державної реєстрації, обов`язок з проведення якої визначений як для договорів оренди землі так і для договорів з розірвання договору оренди, оскільки дані договори стосуються переходу права користування на земельну ділянку, внаслідок чого в задоволенні позову належить відмовити.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно зі ст.210 ЦК України, правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

У силу припису частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, встановлених частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 названого Кодексу, саме на момент вчинення правочину.

Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено (договір, який не укладено).

Зокрема, не вважаються вчиненими правочини, в яких (за якими): відсутні передбачені законом умови, необхідні для їх укладення (не досягнуто згоди за всіма істотними для даного правочину умовами); не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства необхідна його передача; не здійснено державну реєстрацію або нотаріальне посвідчення, необхідні для його вчинення, тощо . Водночас необхідно враховувати таке. Визначення договору як неукладеного може мати місце на стадії укладення договору, а не за наслідками виконання його сторонами. Отже, якщо дії сторін свідчать про те, що оспорюваний договір фактично було укладено, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності його вимогам закону; це правило не стосується випадків, коли для вчинення правочину необхідні його державна реєстрація або нотаріальне посвідчення, оскільки за відсутності відповідної реєстрації чи посвідчення договір в будь-якому разі не вважається укладеним.

При цьому позовна вимога про визнання правочину неукладеним не відповідає передбаченим законом способам захисту цивільних прав та охоронюваних законом інтересів, і тому в задоволенні відповідної вимоги має бути відмовлено; в такому разі можуть заявлятися вимоги, передбачені главою 83 ЦК України.

Керуючись ст. ст. 3, 5-8, 10, 57, 60, 88, 212, 214, 215 ЦПК України, суд -

вирішив:

В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю агрофірма «Дружба» до ОСОБА_2, третя особа без самостійних вимог на предмет спору - Реєстраційна служба Новомосковського міськрайонного управління юстиції Дніпропетровської області про розірвання угоди - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області шляхом подання в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

Рішення в повному обсязі складено 14 серпня 2015 року

Суддя Д.О. Парфьонов