Рішення

від 26.08.2015 по справі 344/9610/15-ц

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 344/9610/15-ц

Провадження № 2/344/3781/15

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ЗАОЧНЕ

21 серпня 2015 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

в складі: головуючої - судді: Домбровської Г.В.

при секретарі c/з: ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Івано-Франківської філії ПАТ «СК «Провідна» про стягнення вартості відновлювального ремонту автомобіля та моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 (надалі - «Позивач») звернувся до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області з позовом до Івано-Франківської філії ПАТ «СК «Провідна» (надалі - «Відповідач») та, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, просив стягнути з Івано-Франківської філії ПАТ «СК «Провідна», код ЄДРПОУ 34713701 на користь ОСОБА_2 страхове відшкодування в сумі 11627,22 грн., вартість завданої моральної шкоди в сумі 2000,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Відповідачем неправомірно не виплачено на користь Позивача вартість матеріального збитку, який було завдано йому внаслідок вчинення громадянином ОСОБА_3 адміністративного правопорушення (вчинення ДТП), за вчинення якого його було визнано винним рішенням суду, яке набрало законної сили.

Оскільки цивільна відповідальність ОСОБА_3 була застрахована в Івано-Франківській філії ПАТ «СК «Провідна», на думку Позивача, саме Івано-Франківською філією ПАТ «СК «Провідна» повинно здійснюватися відшкодування вартості завданого Позивачу матеріального збитку.

Позивачем подано заяву про розгляд справи без його участі, в якій він не заперечував проти заочного розгляду справи.

Відповідач - Івано-Франківська філія ПАТ «СК «Провідна», - явку уповноваженого представника до суду повторно не забезпечив, про причини неявки суду не сповістив, про дату та час судового засідання повідомлений належним чином.

Письмового відношення Відповідача до заявлених позовних вимог до суду не надходило.

Частиною 4 статті 169 ЦПК України визначено, що у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Відповідно до частини 1 статті 224 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Відтак, виходячи зі змісту частини 4 статті 169 та частини1 статті 224 ЦПК України, а також того, що Відповідач про причини неявки суд не повідомив, заяв про розгляд справи за його відсутності до суду не подав, зважаючи на заяву Позивача, в якій він не заперечував проти винесення заочного рішення, з огляду на подання Позивачем достатньо матеріалів, які свідчать про взаємовідносини сторін, Суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи.

Відповідно до частини 2 статті 197 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, Судом встановлено наступне.

Як підтверджується матеріалами справи, довіреною особою власника автомобіля «Renault Logan 90L», реєстраційний номер НОМЕР_1, є ОСОБА_2.

Постановою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 14 травня 2015 року, яка набрала законної сили 25 травня 2015 року, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_2, жителя ІНФОРМАЦІЯ_2, визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 (триста сорок) гривень.

Відповідно до частини 4 статті 61 Цивільного процесуального кодексу України (надалі - «ЦПК України») вирок у кримінальному провадженні, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Як випливає зі змісту Постанови Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 14 травня 2015 року, яка набрала законної сили 25 травня 2015 року, 11 квітня 2015 року о 13 год. 00 хв. в м. Івано-Франківську на перехресті вул. Привокзальна-Вовчинецька, ОСОБА_3, керуючи транспортним засобом «БАЗ АО794» д.н.з. НОМЕР_3, не переконався в безпеці, не вибрав безпечної швидкості руху та дистанції, допустив зіткнення з транспортним засобом «Дачія Логан» д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_4, внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження.

Статтею 22 Цивільного кодексу України (надалі - «ЦК України») передбачено, що особа, якій завдано збитки у результаті порушення її цивільного права, має право на відшкодування.

Відповідно до частини 3 статті 386 ЦК України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Згідно Висновку № 125 експертного автотоварознавчого дослідження по визначенню вартості матеріального збитку від 23 квітня 2015 року (а.с. 5-15) вартість матеріального збитку (шкоди) завданого власнику пошкодженого автомобіля «Renault Logan 90L», реєстраційний номер НОМЕР_1 станом на 23 квітня 2015 року складає - 18 214,42 грн.

Як підтверджується матеріалами справи, цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 була застрахована в Івано-Франківської філії ПАТ «СК «Провідна» на підставі Договору страхування № АІ/2521542/0902/14 від 22 грудня 2014 року.

Відповідно до частини 1 статті 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Як зазначив Позивач у заяві про зменшення позовних вимог, Відповідачем - Івано-Франківською філією ПАТ «СК «Провідна», - на користь Позивача частково було здійснено виплату страхового відшкодування в сумі 6587,20 грн.

Враховуючи вищезазначене, ОСОБА_2, як довірена особа власника автомобіля «Renault Logan 90L», реєстраційний номер НОМЕР_1, якому було завдано майнової шкоди, звернувся до суду із позовом до Івано-Франківської філії ПАТ «СК «Провідна» про відшкодування даної шкоди (за виключенням суми страхового відшкодування, яке було сплачено Позивачу страховою компанією).

Відповідно до пункту 13 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 01 березня 2013 року №4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» враховуючи, що відповідно до статей 386, 395, 396 ЦК положення щодо захисту права власності поширюються також на осіб, які хоч і не є власниками, але володіють майном на праві господарського відання, оперативного управління або на іншій підставі, передбаченій законом чи договором (речове право), такі особи також мають право вимагати відшкодування шкоди, завданої цьому майну. До таких осіб належить і особа, яка керувала транспортним засобом без доручення, але на підставі документів, визначених пунктом 2.1 Правил дорожнього руху України (посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії та реєстраційного документа на транспортний засіб).

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 988 ЦК України страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором. Страхова виплата за договором особистого страхування здійснюється незалежно від сум, що виплачуються за державним соціальним страхуванням, соціальним забезпеченням, а також від відшкодування шкоди. Страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.

Доказів на підтвердження того, що визначена Висновком № 125 експертного автотоварознавчого дослідження по визначенню вартості матеріального збитку від 23 квітня 2015 року сума матеріального збитку, завданого автомобілю, уповноваженою особою щодо розпорядження яким є Позивач, перевищує розмір реальних збитків, Суду надано не було, а Судом таких обставин не встановлено.

Відповідно до статті 990 ЦК України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката). Страховий акт (аварійний сертифікат) складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, що встановлюється страховиком.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду визначено статтею 1166 ЦК України.

Так, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (частина 1 статті 1166 ЦК України).

Відповідно до частини 2 статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно з частиною 5 статті 1187 ЦК України особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме:

1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою;

2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується;

3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення (частина 1 статті 1188 ЦК України).

Згідно з частиною 1 статті 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням) (частина 1 статті 1194 ЦК України).

Відповідно до пункту 4 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 01 березня 2013 року №4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини… Потерпілий подає докази, що підтверджують факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також докази того, що відповідач є завдавачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов'язана відшкодувати шкоду.

Як зазначено пункті 6 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 01 березня 2013 року №4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» особою, яка зобов'язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Якщо особа під час керування транспортним засобом має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії і реєстраційний документ на транспортний засіб, переданий їй власником або іншою особою, яка на законній підставі використовує такий транспортний засіб, то саме ця особа буде нести відповідальність за завдання шкоди (пункт 2.2. Правил дорожнього руху України).

Згідно з пунктом 17 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 01 березня 2013 року №4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» необхідною умовою виникнення обов'язку страховика за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності осіб, які на відповідній правовій підставі володіють транспортними засобами, є настання страхового випадку (події, внаслідок якої завдано шкоди третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, цивільно-правова відповідальність якої застрахована за договором).

Статтею 991 ЦК України визначено обставини, які є підставою відмови від здійснення страхової виплати.

В той же час, Суд звертає увагу на те, що докази на підтвердження існування передбачених статтею 991 ЦК України обставин, які є підставою відмови від здійснення страхової виплати, в матеріалах справи відсутні.

З урахуванням змісту статті 979 ЦК та статті 16 Закону України «Про страхування» у разі настання страхового випадку страховик зобов'язаний виплатити страхове відшкодування, а інші умови договору страхування є підставою для відмови у виплаті лише в тому разі, якщо таке порушення положень договору страхувальником перешкодило страховику переконатись, що ця подія є страховим випадком, і має оцінюватись судом у кожному конкретному випадку. Наприклад, несвоєчасне повідомлення страхувальником страховика без поважних на те причин про настання страхового випадку (пункт 5 частини першої статті 989 ЦК, пункт 5 частини першої статті 991 ЦК) може бути підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування у тому разі, якщо воно позбавило страховика можливості дізнатися, чи є ця подія страховим випадком (пункт 19 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 01 березня 2013 року №4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки»).

Враховуючи положення вищенаведених норм права, а також зважаючи на обставини спірних правовідносин, Суд приходить до висновку про те, що в даній цивільній справі Позивачем доведено право на відшкодування матеріальної шкоди Відповідачем, оскільки надано докази, що підтверджують факт завдання шкоди за участю особи, цивільно-правова відповідальність якої застрахована Відповідачем, розмір завданої шкоди, а також докази того, що особа (ОСОБА_3В.), цивільно-правова відповідальність якої застрахована Відповідачем, є завдавачем шкоди та особою, яка відповідно до закону зобов'язана відшкодувати шкоду.

Так, факт завдання шкоди за участю ОСОБА_3 підтверджується Постановою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 14 травня 2015 року, яка набрала законної сили 25 травня 2015 року.

Розмір завданої шкоди підтверджується наявною в матеріалах справи копією Висновку № 125 експертного автотоварознавчого дослідження по визначенню вартості матеріального збитку від 23 квітня 2015 року (а.с. 5-15).

Докази, які б спростовували висновок експерта-автотоварознавця, викладений у Висновку № 125 експертного автотоварознавчого дослідження по визначенню вартості матеріального збитку від 23 квітня 2015 року, в матеріалах справи відсутні.

Факт на підтвердження того, що ОСОБА_3 є завдавачем шкоди, а Відповідач - особою, яка відповідно до закону зобов'язана відшкодувати шкоду, - підтверджується Постановою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 14 травня 2015 року, яка набрала законної сили 25 травня 2015 року, а також положеннями статей 1166, 1187, 1188 ЦК України.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, Суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги в частині стягнення з Відповідача на користь ОСОБА_2 суми страхового відшкодування в розмірі 11627,22 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Стосовно вимог про стягнення на користь Позивача моральної шкоди в розмірі 2000,00 грн., Суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до пункту 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31 березня 1995 року під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Згідно з пунктом 21 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 01 березня 2013 року №4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» при вирішенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, завданої порушенням страховиком зобов'язань за договором страхування, суди повинні виходити з того, що правовідносини сторін за договором страхування є зобов'язальними. У випадку порушення зобов'язання моральна шкода може бути відшкодована лише тоді, коли це встановлено договором або законом (стаття 611 ЦК). Зокрема, можливість відшкодування моральної шкоди передбачена у відносинах у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (статті 9, 22 Закону № 1961-IV).

Відповідно до статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи. У разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи. Відповідно до цього Закону потерпілим - юридичним особам страховик, а у випадках, передбачених цим Законом, - МТСБУ відшкодовує виключно шкоду, заподіяну майну.

Статтею 26-1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено обов'язок страховика у встановлених випадках відшкодувати потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров'я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральну шкоду у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров'ю.

Статтею 27 даного закону передбачено порядок відшкодування моральної шкоди в разі смерті потерпілого.

Відповідно до статті 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Таким чином, системний аналіз змісту Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» свідчить про те, що вказаним законом не передбачено обов'язку страховика відшкодувати потерпілому моральну шкоду внаслідок пошкодження його транспортного засобу.

Доказів на підтвердження того, що укладений між ОСОБА_3 та Відповідачем ОСОБА_5 страхування № АІ/2521542/0902/14 від 22 грудня 2014 року містить положення щодо можливості відшкодування моральної шкоди Суду не надано.

За таких обставин, вимога Позивача про стягнення моральної шкоди в розмірі 2000,00 грн. є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Відповідно до частини 1 статті 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі; а згідно з частинами 1 та 3 статті 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Проаналізувавши доводи Позивача, вимоги чинного законодавства України, дослідивши матеріали справи та подані докази, Суд дійшов висновку про те, позовні вимоги є частково обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково, а стягненню з ПАТ «СК «Провідна» в особі Івано-Франківської філії ПАТ «СК «Провідна» підлягає сума завданої Позивачу матеріальної шкоди в розмірі 11627,22 грн.

В задоволенні позовної вимоги про стягнення з Відповідача на користь Позивача моральної шкоди в розмірі 2000,00 грн. слід відмовити.

Відповідно до пункту 1 статті 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Отже, стягненню з ПАТ «СК «Провідна» в особі Івано-Франківської філії ПАТ «СК «Провідна» на користь Позивача підлягає сума судового збору в розмірі 207,85 грн.

Крім того, на підтвердження факту понесення Позивачем витрат на правову допомогу за Договором про надання правової допомоги від 07 липня 2015 року, Позивачем надано Суду оригінал квитанції від 03 серпня 2015 року про здійснення оплати за правову допомогу в сум 1000,00 грн.

Враховуючи зазначене, а також факт часткового задоволення позовних вимог, Суд приходить до висновку про часткову обґрунтованість клопотання Позивача про стягнення на його користь витрат на правову допомогу, зокрема, в сумі 850,00 грн.

На підставі наведеного, відповідно до ст. ст. 22, 23, 386, 979, 988, 990, 991, 1166, 1187, 1192, 1194 Цивільного Кодексу України, ст. ст. 22, 26-1, 27, 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», Постановою Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 01 березня 2013 року №4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», керуючись ст. ст. 60, 61, 213-216, 224-226 ЦПК України, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області, -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ПАТ «СК «Провідна» в особі Івано-Франківської філії ПАТ «СК «Провідна» на користь ОСОБА_2 суму страхового відшкодування в розмірі 11 627 (одинадцять тисяч шістсот двадцять сім) грн. 22 коп.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Сягнути з ПАТ «СК «Провідна» в особі Івано-Франківської філії ПАТ «СК «Провідна» на користь ОСОБА_2 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 207,85 грн. та витрати, пов'язані з наданням правової допомоги в розмірі 850,00 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте Івано-Франківським міським судом за письмовою заявою Відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 10 днів з дня отримання його копії.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Домбровська Г.В.