Рішення

від 27.08.2015 по справі 904/7201/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

27.08.15р. Справа № 904/7201/15 За позовом товариства з обмеженою відповідальністю "БКЛ ІНВЕСТ", м.Дніпропетровськ

до приватного підприємства "Фірма Регалія", м.Дніпропетровськ

про розірвання договору купівлі-продажу та про визнання права власності

Суддя Петренко І.В.

Секретар судового засідання Пономарьов Є.О.

Представники:

від позивача: представник Гончаров С.А. - довіреність № б/н від 10.02.15р.;

від відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "БКЛ Інвест", м.Дніпропетровськ (далі по тексту - позивач) звернулося до господарського суду з позовною заявою до приватного підприємства "Фірма Регалія", м.Дніпропетровськ (далі по тексту - відповідач) в якій позивач просить суд:

- розірвати договір купівлі-продажу автомобілів від 22.12.2014 року укладений між позивачем та відповідачем;

- визнати право власності на автомобілі

1) VOLKSWAGEN TRANSPORTER, вантажний фургон малотоннажний-В, номер шасі WV1ZZZ7HZCH096601, повна маса 3200, категорія В, об'єм двигуна 1968, тип пального D, колір білий, рік випуску 2012, державний номер АЕ 1892 НА;

2) VOLKSWAGEN TRANSPORTER вантажний фургон малотоннажний-В, номер шасі WV1ZZZ7HZЕH090693, повна маса 3200, категорія В, об'єм двигуна 1968, тип пального D, колір білий, рік випуску 2012, державний номер АЕ 6297 СР;

3) VOLKSWAGEN TRANSPORTER легковий вантажопасажирський-В, номер шасі WV1ZZZ7HZ8H015186, повна маса 2800, категорія В, об'єм двигуна 2461, тип пального D, колір сірий, рік випуску 2007, державний номер АЕ 8116 АТ;

4) VOLKSWAGEN САDDY, легковий вантажопасажирський-В, номер шасі WV1ZZZ2КZСH130452, повна маса 2415, категорія В, об'єм двигуна 1968, тип пального D, колір білий, рік випуску 2012, державний номер АЕ 1036 ЕХ;

5) ГАЗ 2705-415 вантажний фургон малотоннажний оперативний, номер шасі Х9627050050420706 27050050188055, повна маса 3500, категорія В, об'єм двигуна 2464, тип пального В, колір білий, рік випуску 2005, державний номер АЕ 4086ЕМ

за позивачем.

Судові витрати по справі позивач просив суд стягнути з відповідача.

За результатами розгляду позовної заяви за вих. № б/н від 11.08.2015р. ухвалою суду від 13.08.2015р. порушено провадження по справі та призначено слухання на 27.08.2015р.

Відповідно до п.3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 811 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Позивач про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, яке повернулося на адресу господарського суду 21.08.2015р. з відміткою представника позивача про отримання ухвали суду 20.08.2015р. та явкою представника в судове засідання.

Відповідач про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується реєстром поштових відправлень суду та належним виконанням вимог суду.

27.08.2015р. повноважний представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримує та наполягає на їх задоволенні в повному обсязі, також подав відповідну заяву, до якої долучив акт звірки, крім того, надав оригінали документів для огляду суду.

Повноважний представник відповідача в судове засідання не з'явився, подав заяву, згідно якої, позовні вимоги визнає в повному обсязі та просить суд розглянути справу без участі повноважного представника.

Абзацом 1 п. 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11р. за №18 визначено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

На думку суду неявка у судове засідання представника відповідача не перешкоджає розгляду справи за наявними матеріалами.

В судовому засіданні оглянуто всі оригінали первинних документів на підставі яких виник спір.

Суд розглянув справу за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Суд дійшов висновку, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи по суті.

Враховуючи вимоги статті 69 Господарського процесуального кодексу України щодо строків розгляду справи у судовому засіданні, яке відбулося 27.08.2015р. в порядку ст.85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Клопотання про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не заявлялось.

Суд, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, що містяться в матеріалах справи, заслухавши пояснення представника позивача, -

ВСТАНОВИВ:

22.12.2014р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельна промислова компанія "Інтеграл" (далі по тексту - продавець, товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельна промислова компанія "Інтеграл") та приватним підприємством "Фірма Регалія" (далі по тексту - покупець, відповідач) укладено договір купівлі-продажу автомобілів (далі по тексту - договір купівлі-продажу автомобілів від 22.12.2014р.), відповідно до пункту 1 умов якого продавець зобов'язується передати у власність, а покупець прийняти і оплатити належне продавцеві на праві власності рухоме майно - транспортні засоби (автомобілі), вказані в додатку №1 до цього договору, який є невід'ємною частиною цього договору.

Пунктом 2 договору купівлі-продажу автомобілів від 22.12.2014р. визначено, що за домовленістю сторін, враховуючи технічний стан автомобілів, продаж цей вчинено загальною 1607395,61грн., які відповідач повинен перерахувати продавцю, протягом 180 (сто вісімдесят) банківських днів з моменту оформлення цього договору на його поточний рахунок №26000425489 в акціонерному товаристві "Райффайзен Банк Аваль" МФО 380805.

Пунктом 6 договору купівлі-продажу автомобілів від 22.12.2014р. визначено, що право власності на автомобілі переходить від продавця до відповідача з моменту передання автомобілів покупцю та підписання акту прийому-передачі автомобілів.

Договір купівлі-продажу автомобілів від 22.12.2014р. набирає чинності з моменту його підписання сторонами (пункт 9).

В додатку до договору купівлі-продажу автомобілів від 22.12.2014р. сторони договору визначили перелік автомобілів, що продаються продавцем та купуються відповідачем.

На виконання умов укладеного між сторонами договору продавець передав, а відповідач отримав обумовлені договором транспортні засоби, а саме:

1) VOLKSWAGEN TRANSPORTER, вантажний фургон малотоннажний-В, номер шасі WV1ZZZ7HZCH096601, повна маса 3200, категорія В, об'єм двигуна 1968, тип пального D, колір білий, рік випуску 2012, державний номер АЕ 1892 НА;

2) VOLKSWAGEN TRANSPORTER вантажний фургон малотоннажний-В, номер шасі WV1ZZZ7HZЕH090693, повна маса 3200, категорія В, об'єм двигуна 1968, тип пального D, колір білий, рік випуску 2012, державний номер АЕ 6297 СР;

3) VOLKSWAGEN TRANSPORTER легковий вантажопасажирський-В, номер шасі WV1ZZZ7HZ8H015186, повна маса 2800, категорія В, об'єм двигуна 2461, тип пального D, колір сірий, рік випуску 2007, державний номер АЕ 8116 АТ;

4) VOLKSWAGEN САDDY, легковий вантажопасажирський-В, номер шасі WV1ZZZ2КZСH130452, повна маса 2415, категорія В, об'єм двигуна 1968, тип пального D, колір білий, рік випуску 2012, державний номер АЕ 1036 ЕХ;

5) ГАЗ 2705-415 вантажний фургон малотоннажний оперативний, номер шасі Х9627050050420706 27050050188055, повна маса 3500, категорія В, об'єм двигуна 2464, тип пального В, колір білий, рік випуску 2005, державний номер АЕ 4086ЕМ, що підтверджується актом прийому-передачі від 22.12.2014р. до договору купівлі-продажу автомобілів від 22.12.2014р.

25.12.2014р. між продавцем та відповідачем укладено додаткову угоду №1 до договору купівлі-продажу автомобілів від 22.12.2014р., відповідно до підпункту 2.2 пункту 2 якої сторони визначили, що будь-яка сторона може розірвати договір в односторонньому порядку при наступних умовах, зокрема продавець має право розірвати договір купівлі-продажу автомобілів від 22.12.2014р. у разі несплати покупцем частини, або повної суми визначеної сторонами вартості автомобілів у сумі 1607395,61грн. протягом 180 (сто вісімдесят) банківських днів з моменту укладання договору, але не пізніше чим 22.06.2015р.

Пунктом 3 додаткової угоди №1 до договору купівлі-продажу автомобілів від 22.12.2014р. сторони визначили наслідки розірвання договору в односторонньому порядку, згідно яких продавець зобов'язується повернути покупцю отримані грошові кошти за договором купівлі-продажу автомобілів від 22.12.2014р., а покупець у випадку несплати протягом встановленого строку грошових коштів за автомобілі зобов'язується повернути автомобілі продавцеві у первісному стані про що складається акт прийому-передачі автомобілів.

Пунктом 4 додаткової угоди №1 до договору купівлі-продажу автомобілів від 22.12.2014р. сторони визначили, що кожна із сторін в договорі купівлі-продажу автомобілів від 22.12.2014р. може бути замінена лише за взаємною згодою сторін. При цьому, сторони визнають, що всі права та обов'язки за договором переходять до нового покупця, або продавця.

Пунктом 5 додаткової угоди №1 до договору купівлі-продажу автомобілів від 22.12.2014р. сторони визначили, що у разі бажання однієї із сторін розірвати договір, вона зобов'язана повідомити про це іншу зі сторін письмово за 7 банківських днів. Повідомлення вважається направленим належним чином, якщо воно направлено за юридичною адресою сторони, або вручено особисто представнику сторони.

Пунктом 6 додаткової угоди №1 до договору купівлі-продажу автомобілів від 22.12.2014р. сторони визначили, що покупець зобов'язується до остаточного розрахунку за рухоме майно - автомобілі, не відчужувати його, не передавати будь-які права на нього третім особам, зберігати автомобілі в належному технічному стані.

12.01.2015р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельна промислова компанія "Інтеграл" (далі по тексту - продавець, первісний кредитор, товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельна промислова компанія "Інтеграл"), товариством з обмеженою відповідальністю "БКЛ Інвест" (далі по тексту - новий кредитор, позивач, товариство з обмеженою відповідальністю "БКЛ Інвест") та приватним підприємством "Фірма Регалія" (далі по тексту - покупець, відповідач, боржник) укладено договір про заміну кредитора у зобов'язанні - сторони у договорі купівлі-продажу автомобілів від 22.12.2014р. (далі по тексту - договір від 12.01.2015р. про заміну кредитора у зобов'язанні - сторони у договорі купівлі-продажу автомобілів від 22.12.2014р.), відповідно до пункту 1.1 умов якого первісний кредитор відступає, а новий кредитор набуває право вимоги, належне первісному кредиторові у відповідності до договору купівлі-продажу автомобілів від 22.12.2014р. (далі по тексту - основний договір).

Пунктом 1.2 договору від 12.01.2015р. про заміну кредитора у зобов'язанні - сторони у договорі купівлі-продажу автомобілів від 22.12.2014р. визначено, що за цим договором новий кредитор одержує замість первісного кредитора вимагати від боржника виконання зобов'язання за основним договором.

Пунктом 1.3 договору від 12.01.2015р. про заміну кредитора у зобов'язанні - сторони у договорі купівлі-продажу автомобілів від 22.12.2014р. визначено, що до нового кредитора переходять усі права продавця за основним договором.

Пунктом 2.1 договору від 12.01.2015р. про заміну кредитора у зобов'язанні - сторони у договорі купівлі-продажу автомобілів від 22.12.2014р. закріплено, що право вимоги, що відступається за цим договором, оцінено сторонами у сумі 1607395,61грн.

Пунктом 3.2 договору від 12.01.2015р. про заміну кредитора у зобов'язанні - сторони у договорі купівлі-продажу автомобілів від 22.12.2014р. закріплено, що з моменту набрання чинності цим договором незалежно від виконання боржником його обов'язків перед новим кредитором у первісного кредитора виникає право вимоги до нового кредитора щодо 1607395,61грн., а новий кредитор зобов'язаний сплатити 1607395,61грн. на користь первісного кредитора протягом 10 календарних днів з моменту отримання письмової вимоги.

Пунктом 3.3 договору від 12.01.2015р. про заміну кредитора у зобов'язанні - сторони у договорі купівлі-продажу автомобілів від 22.12.2014р. закріплено, що первісний кредитор не вправі змінювати умови основного договору без письмової згоди нового кредитора.

Пунктом 3.4 договору від 12.01.2015р. про заміну кредитора у зобов'язанні - сторони у договорі купівлі-продажу автомобілів від 22.12.2014р. закріплено, що боржник свідчить, що предмет основного договору рухоме майно - автомобілі:

1) VOLKSWAGEN TRANSPORTER, вантажний фургон малотоннажний-В, номер шасі WV1ZZZ7HZCH096601, повна маса 3200, категорія В, об'єм двигуна 1968, тип пального D, колір білий, рік випуску 2012, державний номер АЕ 1892 НА;

2) VOLKSWAGEN TRANSPORTER вантажний фургон малотоннажний-В, номер шасі WV1ZZZ7HZЕH090693, повна маса 3200, категорія В, об'єм двигуна 1968, тип пального D, колір білий, рік випуску 2012, державний номер АЕ 6297 СР;

3) VOLKSWAGEN TRANSPORTER легковий вантажопасажирський-В, номер шасі WV1ZZZ7HZ8H015186, повна маса 2800, категорія В, об'єм двигуна 2461, тип пального D, колір сірий, рік випуску 2007, державний номер АЕ 8116 АТ;

4) VOLKSWAGEN САDDY, легковий вантажопасажирський-В, номер шасі WV1ZZZ2КZСH130452, повна маса 2415, категорія В, об'єм двигуна 1968, тип пального D, колір білий, рік випуску 2012, державний номер АЕ 1036 ЕХ;

5) ГАЗ 2705-415 вантажний фургон малотоннажний оперативний, номер шасі Х9627050050420706 27050050188055, повна маса 3500, категорія В, об'єм двигуна 2464, тип пального В, колір білий, рік випуску 2005, державний номер АЕ 4086ЕМ (далі по тексту - рухоме майно) - автомобілі знаходяться у його власності, в належному технічному стані, будь-які права на них треті особи не мають.

Пунктом 4.2 договору від 12.01.2015р. про заміну кредитора у зобов'язанні - сторони у договорі купівлі-продажу автомобілів від 22.12.2014р. закріплено, що боржник зобов'язаний до остаточного розрахунку за рухоме майно - автомобілі, не відчужувати його, не передавати будь-які права на нього третім особам, зберігати автомобілі в належному технічному стані.

Пунктом 4.3 договору від 12.01.2015р. про заміну кредитора у зобов'язанні - сторони у договорі купівлі-продажу автомобілів від 22.12.2014р. закріплено, що боржник зобов'язаний у разі невиконання зобов'язання за основним договором, щодо оплати за рухоме майно - автомобілі, на вимогу нового кредитора, протягом 10 календарних днів, на підставі статті 697 Цивільного кодексу України, здійснити повернення товару за основним договором, а саме рухомого майна - автомобілів, що були ним отримані згідно акту прийому-передачі від 22.12.2014р.

Позивач повідомив суд, що договір від 12.01.2015р. про заміну кредитора у зобов'язанні - сторони у договорі купівлі-продажу автомобілів від 22.12.2014р. складено у відповідності до пункту 4 статті 512 Цивільного кодексу України, яка передбачає, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок виконання обов'язку боржника третьою особою, а саме внаслідок сплати позивачем боргу товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельна промислова компанія "Інтеграл" перед товариством з обмеженою відповідальністю "Фтортехмет" за наступних обставин.

25.09.2014р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельна промислова компанія "Інтеграл" (далі по тексту - продавець, первісний кредитор, товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельна промислова компанія "Інтеграл", повірений) та товариством з обмеженою відповідальністю "Фтортехмет" (далі по тексту - довіритель, товариство з обмеженою відповідальністю "Фтортехмет") укладено договір доручення на покупку товарів №ФІ2509/ЗП (далі по тексту - договір доручення на покупку товарів №ФІ2509/ЗП від 25.09.2014р.), відповідно до пункту 1.1 умов якого довіритель доручає, а повірений зобов'язується від імені та за рахунок довірителя, укладати угоди з придбання для довірителя майна (товарів), за цінами та в кількості, визначеним довірителем та вказаним у додатку №1 до даного договору, на умовах, найбільш вигідних для довірителя.

Пунктом 1.2 договору доручення на покупку товарів №ФІ2509/ЗП від 25.09.2014р. для виконання доручення довіритель перераховує повіреному грошові кошти на умовах передплати у розмірі 50% від суму вказаної у додатку №1 до даного договору, повірений виконує доручення, здійснює розрахунки з третіми особами - продавцями через свій розрахунковий рахунок (або касу підприємства).

Договір доручення на покупку товарів №ФІ2509/ЗП від 25.09.2014р. вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31.10.2014р. (пункт 5.1).

25.09.2014р. між повіреним та довірителем укладено додаток №1 до договору доручення на покупку товарів №ФІ2509/ЗП від 25.09.2014р. якому повірений та довіритель дійшли згоди, що довіритель доручає, а повірений бере на себе зобов'язання на придбання для довірителя майна (товарів) на найбільш вигідних для довірителя умовах, а саме:

найменування товару - труба проф. 40х25х2;

одиниця виміру - т.;

кількість - 510;

ціна, грн. - 7526,036грн.;

загальна вартість - 3838278,50грн.

На виконання умов укладеного між повіреним та довірителем договору доручення на покупку товарів №ФІ2509/ЗП від 25.09.2014р. довіритель перерахував повіреному 1919139,25грн., що підтверджується випискою з особового рахунку, копія якої долучена до матеріалів справи.

Повірений, всупереч умов укладеного між сторонами договору доручення на покупку товарів №ФІ2509/ЗП від 25.09.2014р. товар для довірителя не придбав, внаслідок чого утворилася заборгованість повіреного перед довірителем у розмірі 1919139,25грн.

31.10.2014р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельна промислова компанія "Інтеграл" (далі по тексту - продавець, первісний кредитор, товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельна промислова компанія "Інтеграл", повірений, боржник), товариством з обмеженою відповідальністю "БКЛ Інвест" (далі по тексту - продавець, первісний кредитор, товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельна промислова компанія "Інтеграл", повірений, цесіонарій) та товариством з обмеженою відповідальністю "Фтортехмет" (далі по тексту - довіритель, товариство з обмеженою відповідальністю "Фтортехмет", цедент) укладено договір відступлення права вимоги (цесії) №16 (далі по тексту - договір відступлення права вимоги (цесії) №16 від 31.10.2014р.), відповідно до пункту 1 умов якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, цедент відступає цесіонарію, а цесіонарій набуває право вимоги, належне цедентові на суму 1919139,25грн. та зобов'язується сплатити цеденту суму грошових коштів у розмірі і в строки, визначені умовами цього договору.

Пунктом 2 договору відступлення права вимоги (цесії) №16 від 31.10.2014р. визначено, що за умовами цього договору цесіонарій стає новим кредитором у зобов'язанні, яке виникло між цедентом та боржником на підставі договору доручення №12509/3п від 25.09.2014р. на суму 1919139,25грн.

Пунктом 3 договору відступлення права вимоги (цесії) №16 від 31.10.2014р. визначено, що за цим договором цесіонарій набуває право вимагати від боржника належного виконання обов'язку останнього, що виникло на підставі договору доручення №Ф12509/3п від 25.09.2014р.

До цесіонарія переходить зазначене вище право вимоги цедента в обсязі та на умовах, що зазначені у пункті 2 цього договору та існують на момент укладання цього договору у зв'язку з не проведенням боржником розрахунків.

Пунктом 8 договору відступлення права вимоги (цесії) №16 від 31.10.2014р. визначено, що цесіонарій зобов'язується сплатити цеденту вартість отриманого права вимоги у розмірі 1919139,25грн. до 31.07.2015р. з моменту укладання цього договору.

Договір відступлення права вимоги (цесії) №16 від 31.10.2014р. вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін (пункт 10).

На виконання умов договору відступлення права вимоги (цесії) №16 від 31.10.2014р. позивач перерахував товариству з обмеженою відповідальністю "Фтортехмет" 1919139,25грн., що підтверджується банківською випискою копія якої долучена до матеріалів справи.

Отже, як стверджує позивача та підтверджується матеріалами справи позивач прийняв на себе права кредитора - продавця автомобілів, а відповідач погодився зі зміною кредитора за договором купівлі-продажу автомобілів від 22.12.2014р.

Відповідач, всупереч умов договору купівлі-продажу автомобілів від 22.12.2014р. зобов'язання з оплати автомобілів не виконав, що підтверджується підписаним представниками сторін, підписи яких скріплено печатками підприємств актом звіряння розрахунків від 23.06.2015р., копія якого долучена до матеріалів справи.

25.06.2015р. позивачем відповідачу в особі директора Білоусова В.Ф. вручено претензію за вих.№б/н від 25.06.2015р. з вимогою повернення автомобілів, які є предметом договору купівлі-продажу автомобілів від 22.12.2014р. та інформацією про розірвання договору купівлі-продажу автомобілів від 22.12.2014р.

Відповідачем претензію залишено без відповіді та задоволення.

Враховуючи, що досудовий порядок вирішення спору не дав бажаних результатів позивач звернувся до господарського суду з даною позовною заявою.

В свою чергу, відповідач доказів належного виконання своїх зобов'язань по вищезазначеному договору на момент розгляду спору до господарського суду не надав. Крім того, відповідач в поданій до суду заяві в порядку статті 78 Господарського процесуального кодексу України підтвердив, що з об'єктивних підстав не зміг виконати зобов'язання по оплаті за автомобілі за договором купівлі-продажу від 22.12.2014р., про що складено акт взаєморозрахунків від 23.06.2015р. з позивачем. Позовні вимоги визнано в повному обсязі.

Згідно з частиною другою статті 4 3 та статтею 33 Господарського кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Якщо подані сторонами та іншими учасниками судового процесу докази є недостатніми, господарський суд може за їх клопотанням чи за власною ініціативою витребувати в порядку підготовки справи до розгляду необхідні для цього письмові і речові докази, інші матеріали.

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово (стаття 32 цього Кодексу).

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами процесуального законодавства, рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Дослідивши матеріали справи, оригінали документів наданих позивачем на вимогу суду в судове засідання та заслухавши повноважного представника позивача в судовому засіданні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині розірвання договору купівлі-продажу автомобілів від 22.12.2014 року, слід визнати обґрунтованими, документально доведеними, такими, що не суперечать чинному законодавству України, а отже є такими, що підлягають задоволенню.

Факт отримання відповідачем транспортних засобів, які є предметом договору купівлі-продажу автомобілів від 22.12.2014 року підтверджується матеріалами справи, а саме актом прийому-передачі від 22.12.2014р. до договору купівлі-продажу автомобілів від 22.12.2014р., який підписано представниками сторін та підписи яких скріплено печатками підприємств сторін.

Зобов'язання відповідача, щодо оплати за отриманий товар передбачено умовами договору та нормами законодавства.

З огляду на положення пункту 2 договору купівлі-продажу автомобілів від 22.12.2014р., пункту 2.2 додаткової угоди №1 до договору купівлі-продажу автомобілів від 22.12.2014р., строк оплати товару отриманого за актом прийому-передачі від 22.12.2014р. до договору купівлі-продажу автомобілів від 22.12.2014р. є таким, що настав.

Дії відповідача про визнання боргу не суперечать законодавству та не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Господарський суд вважає, що відповідач визнав себе зобов'язаною особою по відношенню до позивача, оскільки до дій які свідчать про визнання боргу можуть відноситися підписання представниками сторін акту звіряння розрахунків на суму 1607395,61грн.

Доказів оплати товару в сумі 1607395,61грн. відповідач не надав, доводи позивача, наведені в обґрунтування позову, належними доказами не спростував.

Доказів повернення вказаного товару позивачу відповідачем не надано.

Договір від 12.01.2015р. про заміну кредитора у зобов'язанні - сторони у договорі купівлі-продажу автомобілів від 22.12.2014р. відповідає умовам пункту 4 додаткової угоди №1 до договору купівлі-продажу автомобілів від 22.12.2014р., згідно з яким кожна із сторін в договорі купівлі-продажу автомобілів від 22.12.2014р. може бути замінена лише за взаємною згодою сторін. При цьому, сторони визнають, що всі права та обов'язки за договором переходять до нового покупця, або продавця.

Позивач дотримався положень пункту 5 додаткової угоди №1 до договору купівлі-продажу автомобілів від 22.12.2014р., яким сторони визначили, що у разі бажання однієї із сторін розірвати договір, вона зобов'язана повідомити про це іншу зі сторін письмово за 7 банківських днів. Повідомлення вважається направленим належним чином, якщо воно направлено за юридичною адресою сторони, або вручено особисто представнику сторони.

Підпункту 2.2 пункту 2 додаткової угоди №1 до договору купівлі-продажу автомобілів від 22.12.2014р. сторони визначили, що будь-яка сторона може розірвати договір в односторонньому порядку при наступних умовах, зокрема продавець має право розірвати договір купівлі-продажу автомобілів від 22.12.2014р. у разі несплати покупцем частини, або повної суми визначеної сторонами вартості автомобілів у сумі 1607395,61грн. протягом 180 (сто вісімдесят) банківських днів з моменту укладання договору, але не пізніше чим 22.06.2015р.

Пунктом 3 додаткової угоди №1 до договору купівлі-продажу автомобілів від 22.12.2014р. сторони визначили наслідки розірвання договору в односторонньому порядку, згідно яких продавець зобов'язується повернути покупцю отримані грошові кошти за договором купівлі-продажу автомобілів від 22.12.2014р., а покупець у випадку несплати протягом встановленого строку грошових коштів за автомобілі зобов'язується повернути автомобілі продавцеві у первісному стані про що складається акт прийому-передачі автомобілів.

З огляду на положення підпункту 2.2 пункту 2, пункту 3 додаткової угоди №1 до договору купівлі-продажу автомобілів від 22.12.2014р. у позивача виникло право на розірвання договору.

Крім того, пунктом 4.3 договору від 12.01.2015р. про заміну кредитора у зобов'язанні - сторони у договорі купівлі-продажу автомобілів від 22.12.2014р. закріплено, що боржник зобов'язаний у разі невиконання зобов'язання за основним договором, щодо оплати за рухоме майно - автомобілі, на вимогу нового кредитора, протягом 10 календарних днів, на підставі статті 697 Цивільного кодексу України, здійснити повернення товару за основним договором, а саме рухомого майна - автомобілів, що були ним отримані згідно акту прийому-передачі від 22.12.2014р.

Господарський суд констатує, що відповідачем допущено порушення договору.

Відповідно до пункту 5.1 договору від 12.01.2015р. про заміну кредитора у зобов'язанні - сторони у договорі купівлі-продажу автомобілів від 22.12.2014р. у випадку порушення договору, сторона несе відповідальність, визначену цим договором та (або) чинним законодавством України.

Порушенням договору є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом цього договору (підпункт 5.1.1 пункту 5.1 договору від 12.01.2015р. про заміну кредитора у зобов'язанні - сторони у договорі купівлі-продажу автомобілів від 22.12.2014р.).

Доказом дотримання положення пункту 5 додаткової угоди №1 до договору купівлі-продажу автомобілів від 22.12.2014р. є вручення 25.06.2015р. позивачем відповідачу в особі директора Білоусова В.Ф. претензії за вих.№б/н від 25.06.2015р. з вимогою повернення автомобілів, які є предметом договору купівлі-продажу автомобілів від 22.12.2014р. та інформацією про розірвання договору купівлі-продажу автомобілів від 22.12.2014р.

Поширеним способом розірвання договору є його розірвання за рішенням суду. Однією з підстав для зокрема розірвання договору є істотне порушення договору другою стороною. "Істотність порушення договору" є загальною підставою, яка може бути встановлена лише шляхом оцінки "істотності" у порушенні договору. У разі існування загальної підстави у вигляді "істотності порушення договору" суб'єктом оцінки, відповідно до положень частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України, має бути лише суд. Відповідно визначається, що договір, у разі істотності його порушення може бути розірвано лише за рішенням суду.

Визначення "істотності порушення договору" у частині 2 статті 651 Цивільного кодексу України надано через іншу оціночну категорію "значна міра" позбавлення того на що особа розраховувала при укладенні договору. Значна міра позбавлення того на що особа розраховувала при укладенні договору має визначатися посилаючись на об'єктивні обставини. Так зміст договору може допомогти визначити очікування особи на які вона розраховувала при укладенні договору і які вона визначила об'єктивно погоджуючи його умови.

З огляду на те, що істотність порушення договору визначається за об'єктивними ознаками та обставинами, що вказують на значну міру позбавлення того на що особа розраховувала при укладенні договору, вина сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення для оцінки порушення договору в межах питання визначення його істотності та відповідно розірвання договору на підставі частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України. .

Господарський суд констатує, що несплата відповідачем вартості переданих автомобілів у загальній сумі 1607395,61грн. протягом 180 (сто вісімдесят) банківських днів з моменту оформлення договору купівлі-продажу, тобто до 22.06.2015р. є істотним порушенням умов договору купівлі-продажу автомобілів від 22.12.2014р., внаслідок чого позивач значною мірою позбавлений того на, що він розраховував при укладанні договору.

З огляду на викладене, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині розірвання договору купівлі-продажу автомобілів підлягають задоволенню, а договір купівлі-продажу автомобілів від 22.12.2014р. розірванню.

Приймаючи рішення господарський суд виходив із наступного.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України).

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу України).

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України).

Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати (ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України).

Положеннями ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За приписами ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Положеннями ст. 651 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Дослідивши матеріали справи, оригінали документів наданих позивачем на вимогу суду в судове засідання та заслухавши повноважного представника позивача в судовому засіданні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині визнання права власності на наступні автомобілі, а саме:

- VOLKSWAGEN TRANSPORTER, вантажний фургон малотоннажний-В, номер шасі WV1ZZZ7HZCH096601, повна маса 3200, категорія В, об'єм двигуна 1968, тип пального D, колір білий, рік випуску 2012, державний номер АЕ 1892 НА;

- VOLKSWAGEN TRANSPORTER вантажний фургон малотоннажний-В, номер шасі WV1ZZZ7HZЕH090693, повна маса 3200, категорія В, об'єм двигуна 1968, тип пального D, колір білий, рік випуску 2012, державний номер АЕ 6297 СР;

- VOLKSWAGEN TRANSPORTER легковий вантажопасажирський-В, номер шасі WV1ZZZ7HZ8H015186, повна маса 2800, категорія В, об'єм двигуна 2461, тип пального D, колір сірий, рік випуску 2007, державний номер АЕ 8116 АТ;

- VOLKSWAGEN САDDY, легковий вантажопасажирський-В, номер шасі WV1ZZZ2КZСH130452, повна маса 2415, категорія В, об'єм двигуна 1968, тип пального D, колір білий, рік випуску 2012, державний номер АЕ 1036 ЕХ;

- ГАЗ 2705-415 вантажний фургон малотоннажний оперативний, номер шасі Х9627050050420706 27050050188055, повна маса 3500, категорія В, об'єм двигуна 2464, тип пального В, колір білий, рік випуску 2005, державний номер АЕ 4086ЕМ

за позивачем, слід визнати обґрунтованими, документально доведеними, такими, що не суперечать чинному законодавству України, а отже є такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (ст. 328 Цивільного кодексу України).

В силу положень статей 15 та 16 Цивільного кодексу України та тотожних положень статті 20 Господарського кодексу України, держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання, зокрема, шляхом визнання в судовому порядку права.

Статтею ст.392 Цивільного кодексу України передбачено право власника майна пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Відповідно, у спорі про право власності особу, яка оспорює або не визнає право позивача, має визначати саме позивач.

Згідно з ч.1 ст. 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Зміст права власності полягає у праві власника володіти, користуватись та розпоряджатись майном (ст. 317 Цивільного кодексу України).

При цьому, володіння означає можливість мати майно у своєму безпосередньому віданні та у сфері свого господарського чи іншого впливу.

Право користування - це юридично закріплена можливість особи користуватись майном, використовувати його корисні можливості.

Як передбачено наведеною нормою дві ознаки права власності щодо спірного майна у позивача відсутні, однак з огляду на положення досліджених господарським судом договорів випливає право власності позивача на спірне рухоме майно, тому позовні вимоги позивача в частини визнання за ним права власності на спірні автомобілі підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір при задоволенні позову покладається на відповідача.

З урахуванням положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 33365,91грн.

До уваги. Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються апеляційним судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Пленум Вищого господарського суду України у п. 9 постанови від 17.05.2011 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України", роз'яснив, що у вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з'ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об'єктивно оцінити поважність цих причин. При цьому обґрунтування неможливості подання доказів суду першої інстанції згідно із зазначеною нормою Господарського процесуального кодексу України покладається саме на заявника (скаржника), а апеляційний господарський суд лише перевіряє та оцінює їх поважність і не зобов'язаний самостійно з'ясовувати відповідні причини. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття.

Аналогічна правова позиція підтримана постановою Вищого господарського суду України від 24.12.2014р. по справі № 904/9428/13, недотримання якої стало підставою скасування постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Керуючись ст.ст. 15, 16, 316, 317, 321, 328, 392, 509, 512, 525, 526, 530, 599, 629, 651, 655, 692, 693, 697 Цивільного кодексу України, ст.ст. 20, 173, 174, 193, 218 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 2, 12, 21, 32, 33, 34, 36, 44, 49, 75, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Розірвати договір купівлі-продажу автомобілів від 22.12.2014 року.

Визнати право власності на автомобілі

1) VOLKSWAGEN TRANSPORTER, вантажний фургон малотоннажний-В, номер шасі WV1ZZZ7HZCH096601, повна маса 3200, категорія В, об'єм двигуна 1968, тип пального D, колір білий, рік випуску 2012, державний номер АЕ 1892 НА;

2) VOLKSWAGEN TRANSPORTER вантажний фургон малотоннажний-В, номер шасі WV1ZZZ7HZЕH090693, повна маса 3200, категорія В, об'єм двигуна 1968, тип пального D, колір білий, рік випуску 2012, державний номер АЕ 6297 СР;

3) VOLKSWAGEN TRANSPORTER легковий вантажопасажирський-В, номер шасі WV1ZZZ7HZ8H015186, повна маса 2800, категорія В, об'єм двигуна 2461, тип пального D, колір сірий, рік випуску 2007, державний номер АЕ 8116 АТ;

4) VOLKSWAGEN САDDY, легковий вантажопасажирський-В, номер шасі WV1ZZZ2КZСH130452, повна маса 2415, категорія В, об'єм двигуна 1968, тип пального D, колір білий, рік випуску 2012, державний номер АЕ 1036 ЕХ;

5) ГАЗ 2705-415 вантажний фургон малотоннажний оперативний, номер шасі Х9627050050420706 27050050188055, повна маса 3500, категорія В, об'єм двигуна 2464, тип пального В, колір білий, рік випуску 2005, державний номер АЕ 4086ЕМ

за товариством з обмеженою відповідальністю "БКЛ ІНВЕСТ" (49000, м.Дніпропетровськ, бульвар Театральний, 3; ідентифікаційний код 38198065).

Стягнути з приватного підприємства "ФІРМА РЕГАЛІЯ" (49000, м.Дніпропетровськ, вул.Комбрига Петрова, буд.5 кв.24; ідентифікаційний код 35446800) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "БКЛ ІНВЕСТ" (49000, м.Дніпропетровськ, бульвар Театральний, 3; ідентифікаційний код 38198065) 33365,91грн. (тридцять три тисячі триста шістдесят п'ять грн. 91 коп.) судового збору, видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Дніпропетровським апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

28.08.2015 року

Суддя І.В. Петренко