Рішення

від 28.08.2015 по справі 904/6967/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

25.08.15р. Справа № 904/6967/15 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АДАТРАНССЕРВІС", м. Дніпродзержинськ

до Концерну "УКРСПЕЦЕКОЛОГІЯ", м. Дніпродзержинськ

про стягнення штрафних санкцій

Суддя Мартинюк С.В.

Представники:

від позивача: Солодовник Ю.С. - представник, довіреність від 16.10.2013 року

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АДАТРАНССЕРВІС" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області із позовом до Концерну "УКРСПЕЦЕКОЛОГІЯ" про стягнення штрафних санкцій, а саме 4873,70 грн. пені, 379,21 грн. 3% річних, 13 047,21 грн. інфляційних, 1827 грн. судового збору та 2500 грн. витрат на послуги адвоката.

Позовні вимоги мотивовано неналежним виконанням відповідачем умов договору №13 від 01.08.2014 року на автотранспортні послуги в частині повного та своєчасного розрахунку, у зв'язку з чим позивачем заявлено до стягнення пеня, 3% річних та інфляційні.

Відповідач відзив на позов не надав, явку повноважного представника в судові засідання, призначені для розгляду справи, не забезпечив, про дату, час і місце проведення судових засідань відповідач повідомлений належним чином за його місцезнаходженням згідно матеріалів справи, що підтверджується відповідним поштовим повідомленням.

Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу не заявлялось.

Суд визнав можливим розглянути справу на підставі ст. 75 ГПК України у відсутність представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні 25.08.2015року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані докази, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

01 серпня 2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю „Адатранссервіс" "Перевізник" (далі -Позивач) та Концерном «Укрспецекологія» "Замовник" (далі - Відповідач) був укладений договір № 13 на автотранспортні послуги, за умов якого "Перевізник" зобов'язується на підставі прийнятої заявки, за 1-2 дні до початку відправлення вантажу, доставити ввірений йому "Замовником" вантаж до пункту призначення, зазначеному у заявці, яка є невід'ємною частиною цього договору, і видати його особі, зазначеній у заявці. "Замовник" зобов'язується сплатити за перевезення вантажу плату, зазначену в п.3 даного Договору (далі за тексом - Договір).

Договір укладено строком дії до 01.08.2015р. Закінчення строку дії Договору не звільняє сторони від виконання зобов'язань, які були ними прийняті на себе в період його дії (розділ 6 Договору).

Відповідно до розділу 1 Договору під вантажем у даному Договорі розуміється вантаж, зазначений в заявці та прийнятий перевізником до перевезення. Пунктом призначення згідно Договору є пункт, вказаний в заявці. Особою, уповноваженою отримати вантаж, є особа (у тому числі юридична особа), зазначена в заявці.

Згідно з ч.2 п. 3 договору, оплата замовником послуг за Договором здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок перевізника протягом 3 банківських днів з дня виставлення рахунку перевізником та підписання акту приймання-передачі виконаних робіт (якщо інші строки не визначені в заявці).

Виконання умов договору позивачем підтверджується актами здачі - прийняття робіт (надання послуг), які містяться в матеріалах справи (а.с.23-26) та податковими накладними (а.с.27-28).

07.04.2015 року відповідачу було направлено вимогу про оплату боргу № 651 в якій позивач просив виконати належним чином грошове зобов'язання по договору, а саме перерахувати на рахунок підприємства 29 700,00грн. - суми основного боргу, 4 385,47 грн. -суму пені, 354,79 грн. - суму 3-х відсотків річних, 7 796,25 грн. - суму індексу інфляції, а всього 42 236,51 грн.

Вказану вимогу відповідач отримав 14.04.2015 року, що підтверджує рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.

17.04.2015р. відповідачем було проведено оплату автотранспортних послуг згідно платіжного доручення № 22 від 17.04.15 р. у сумі 29 700,00 грн., тобто суму основного боргу, що підтверджується звітом по кредитовим та дебетовим операціям ТОВ „Адатранссервіс" за 17.04.2015 року.

Згідно статей 525,526 Цивільного Кодексу України, ст. 193 Господарського Кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов Договору, вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ст. 530 ЦК України).

Згідно ч. 6 ст. 231 Господарського Кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у процентах, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за весь час користування чужими грошовими коштами, якщо інший розмір процентів не встановлено законом чи договором.

Відповідно до розділу 4 Договору, у випадку несвоєчасного перерахування провізної плати на Орендаря накладається пеня у розмірі двох облікових ставок НБУ за кожний день прострочення платежу.

Оскільки прострочення оплати відповідачем вартості наданих йому позивачем послуг з перевезення за спірними актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) має місце, є правомірними та підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача пені за прострочення оплати вартості послуг в розмірі 4873,70 грн. за загальний період нарахування з 31.10.2014 року по 17.04.2015 року (по кожному акту окремо) підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши розрахунки позивача, судом встановлено, що розрахунок 3% річних в розмірі 379,21грн. відповідає вимогам чинного законодавства.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача інфляційних втрат у загальній сумі 13 047,21 грн. суд зазначає наступне.

Згідно п. 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17.12.13р. № 14, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Позивачем при розрахунку інфляційних втрат не враховані вищенаведені приписи та виконано розрахунок за актом від 27.10.2014р. № ОУ-000620 з урахуванням індексу інфляції, визначеного у місяці, в якому платіж мав бути здійснений, а не у наступному. У зв'язку із чим, згідно перерахунку господарського суду, до стягнення з відповідача підлягають інфляційні у загальній сумі 12458,66грн.

В силу положень ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України, держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів, зокрема, шляхом присудження до виконання обов'язку в натурі та застосування штрафних санкцій.

За встановлених обставин, відповідач неналежним чином виконав свої, визначені договором майново-господарські зобов'язання перед позивачем з оплати наданих послуг перевезення, чим порушив умови укладеної із позивачем договору та вищевказані приписи діючого законодавства, тому позовні вимоги позивача про примусове стягнення з відповідача 4873,70грн. пені, 379,21 3% річних та 12458,66 інфляційних втрат - є обґрунтованими і підлягають задоволенню. В решті позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Щодо витрат позивача на адвокатські послуги у розмірі 2 500 грн. 00 коп., суд зазначає наступне.

Статтею 44 ГПК України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. В контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Відповідно до ч. 3 ст. 48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру". Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Пунктом 6.3. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

На підтвердження понесення зазначених витрат позивачем до матеріалів справи надані копії договору про надання правової допомоги від 02.06.2015р. № 199, акту виконаних юридичних робіт від 02.06.2015р. № 02, свідоцтва на право заняття адвокатською діяльністю, рахунку № 199/01 від 02.06.2015р., платіжне доручення від 10.08.2015р. № 93 тощо.

Відповідно до п. 5.6 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

З урахуванням вищевикладеного, суд вважає заявлену до стягнення з відповідача суму витрат позивача на послуги адвоката обґрунтованою та підтвердженою належними доказами.

Керуючись ст. ст. 4, 32, 33, 36, 43, 45, 49, 75, 82-85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Концерну "Укрспецекологія" (51911, м.. Дніпродзержинськ, вул. Долматова, 15, код ЄДРПОУ 33247594) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Адатранссервіс" (51915, Дніпропетровська область, м. Дніпродзержинськ, вул. Широка, буд. 26, код ЄДРПОУ 34683720) 4873,70грн. пені, 379,21 3% річних, 12458,66 інфляційних втрат, 1768,24 грн. витрат по сплаті судового збору, 2 500 грн. витрат на послуги адвоката.

В решті позову - відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 31.08.2015року

Суддя С.В. Мартинюк