Рішення

від 27.08.2015 по справі 905/1233/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Леніна, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

27.08.2015                     Справа № 905/1233/15                               

Господарський суд Донецької області у складі судді господарського суду Донецької області Макарова Ю.В., розглянувши матеріали за позовом: Публічного акціонерного товариства “Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча”, м.Маріуполь, Донецька область,

до відповідача: Державного підприємства “Донецька залізниця”, м.Донецьк

про: стягнення 2962грн. 78коп.

за участю уповноважених представників:

від Позивача: не з'явився;

від Відповідача: не з'явився;

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Публічне акціонерне товариство "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча", м.Маріуполь, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Державного підприємства "Донецька залізниця", м.Донецьк про стягнення збитків, які виникли у зв'язку з несхоронністю вантажу при перевезенні у розмірі 2962грн. 78коп.

Позовні вимоги мотивовані тим, що у виконання зобов'язань за договором №2013-002/К/77 від 24.12.2013р., який укладений між позивачем та ТОВ «Метінвест Холдинг», на адресу позивача за накладною №45292950 від 23.04.2015р. відправив вантаж у вагоні №63242051. Зі станції Інгулець Придніпровської залізниці вагон №63242051 за досилочною накладною №45294113 був направлений на адресу Публічного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча". Однак, на станції Маріуполь-Сортувальний залізницею виявлено недостачу вантажу, про що був складений комерційний акт БН 723757/482 від 11.05.2015р.

Ухвалою суду від 05.08.2015р. провадження у справі було порушено та призначено до розгляду на 27.08.2015р.

Представник позивача у судове засідання 27.08.2015р. не з'явився, 26.08.2015р. через канцелярію суду від представника позивача разом з витребуваними судом документами надійшло клопотання розглянути справу за відсутністю представника позивача.

Представник відповідача в судове засідання, призначене на 27.08.2015р. не з'явився, вимоги ухвали суду від 05.08.2015р. не виконав.

Ухвала суду надсилалася на адресу відповідача, яка вказана позивачем у позові та підтверджується відомостями у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, розміщених на офіційному сайті розпорядника ЄДР – Міністерства юстиції України, за безкоштовним запитом станом на 27.08.2015р., однак працівниками відділу документального забезпечення та контролю (канцелярія) складений акт про неможливість направлення поштової кореспонденції суду на адресу Державного підприємства “Донецька залізниця”.

Згідно із статтею 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, вони вважаються достовірними, доки до них не внесено відповідних змін.

Статтею 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Про необхідність витребування від сторін будь–яких інших доказів, без яких неможливо розглянути дану справу, до суду не заявлялося. Ухвалою суду від 05.08.2015р. явка представників сторін у судове засідання не була визнана обов'язковою.

Оскільки судом вжито всіх заходів для належного повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-06/1290/14 від 12.09.2014р., що підтверджується актом господарського суду Донецької області від 06.08.2015р., витягом з журналу обліку вихідної електронної пошти, та розміщенням оголошенням про час та місце розгляду справи на електронній сторінці господарського суду Донецької області, яка міститься на офіційному веб-порталі "Судова влада в Україні", виходячи з того, що явка сторін не визнавалася обов'язковою, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статтею 22 Господарського процесуального кодексу України) є правом, а не обов'язком сторін, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників сторін за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Метінвест Холдинг» (постачальник) та Публічним акціонерним товариством «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (покупець) був укладений договір поставки №2013-002/К/77 від 24.12.2013р., на підставі якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця залізорудний концентрат (товар), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар та оплатити його на умовах, передбачених Договором і Специфікаціями до даного договору, що являються його невід'ємною частиною. Так, сторонами 15.04.2015р. була укладена специфікація №147 до вказаного договору, де вони дійшли згоди щодо найменування продукції, строку та умов поставки, кількості, базової ціни товару, розміру приплат/знижок за 1% зміни змісту заліза та щодо загальної вартості.

Відповідно до ч.1 ст.909 Цивільного Кодексу України, за договором перевезення перевізник зобов'язаний доставити довірений йому відправником вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Укладення договору перевезення вантажу, відповідно до ч.3 ст.909 ЦК України та ч.2 ст.307 ГК України, підтверджується складанням транспортної накладної.

Стаття 6 Статуту залізниць України визначає, що накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до Статуту та правил і наданий залізниці разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажів, яка укладається між відправником і залізницею. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезень до станції призначення.

23.04.2015 за накладною №45292950 ПАТ «ІНГЗК» (вантажовідправник) зі станції відправлення Інгулець Придніпровської залізниці на станцію Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці відвантажив на адресу Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (вантажоотримувач) у вагоні №63242051 вантаж – концентрат залізорудний (гематит). При оформленні вказаної залізничної накладної відправником вказано масу вантажу нетто 69200кг. 26.04.2015р. вагон №63242051 був направлений зі станції Інгулець Придніпровської залізниці за досилочною накладною №45294113 на адресу Публічного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча".

Під час прибуття вагону на станцію призначення Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці, на підставі ст. 24 Статуту залізниць України, була виявлена невідповідність фактичної маси вантажу з масою вантажу, яка зазначена вантажовідправником у накладній.

Так, на вказаній станції, з посиланням на складені цією ж станцією акт загальної форми №1-088 від 11.05.2015р., було здійснено комісійне переважування спірного вагону, за результатами якого складений комерційний акт БН 723757/482 від 11.05.2015р., відповідно до якого за наслідками комісійної перевіски вагону №63242051, виявилось: брутто – 89750кг, тара з брусу 24000кг., нетто 65750кг., що менше документа на 3450кг.

У комерційному акті також відображено, що навантаження нижче рівня бортів на 1000-1300мм, пагорбоподібне. Над 1-м люком наявне поглиблення 300мм х 400мм х 200мм, над 7-м люком наявне поглиблення 400мм х 500мм х 400мм в глибину вагону. На станції Маріуполь-Сортувальний течі вантажу немає. Вагон прибув у технічному відношенні несправний; прогин 3 і 5 люків, зліва зазори між люками і пром. балкою до 20мм. Під час повторної перевіски нестача підтвердилася. В акті є відомості про те, що завідуючого вантажним двором немає по штату.

В комерційному акті БН 723757/482 від 11.05.2015р. на першій сторінці зазначено, що вагон в технічному відношенні виявився несправним.

Комерційний акт підписаний належними особами згідно п.10 Правил складення актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 334 від 28.05.2002р.

Згідно із ст.ст. 4-2, 4-3 ГПК України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та на засадах змагальності.

У відповідності з п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судовими доказами за визначенням статей 32-36 ГПК України слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ч.2 ст.924 Цивільного кодексу України перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Статтею 12 Закону України “Про залізничний транспорт” та ст.110 Статуту залізниць України передбачено, що залізниці забезпечують збереження вантажів на шляху слідування та на залізничних станціях.

Стаття 110 Статуту залізниць України передбачає, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу з часу його прийняття до перевезення і до моменту видачі одержувачу.

Ст.23 Закону “Про залізничний транспорт” передбачено, що перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу в межах, визначених Статутом залізниць України. Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що за незбереження (втрату, нестачу, псування, пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин.

Суд приймає до уваги встановлені актом сліди доступу до вантажу у спірному вагоні. Відповідно до ст. 111 Статуту залізниць України залізниця звільняється від відповідальності за втрату, нестачу вантажу у разі коли вантаж прибув у непошкодженому вагоні і якщо немає ознак втрати вантажу під час перевезення. Відповідач не довів суду, що недостача вантажу відбулася не з вини залізниці.

Статтею 920 Цивільного кодексу України встановлено, що у випадку порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Згідно ст.26 Закону України “Про залізничний транспорт” обставини, які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності перевізників вантажу засвідчуються актами; порядок і терміни складення актів визначаються Статутом залізниць України.

Підставою для покладання на відправника відповідальності, згідно ст. 122 Статуту, за неправильне зазначення ним відомостей про масу вантажу, є комерційний акт, складений у випадках передбачених ст.129 Статуту.

Так, невідповідність фактичної маси вантажу з масою вантажу, яка зазначена відправником (відповідачем) у накладній, засвідчено належним доказом - комерційним актом БН 723757/482 від 11.05.2015р.

Вказаний акт за своєю формою та змістом відповідає вимогам Статуту залізниць України та Правил складання актів, а тому визнається судом належним доказом на підтвердження факту невідповідності маси, зазначеній у накладній, фактичній масі вантажу.

Суд відзначає наступні обставини справи.

Згідно зі ст. 31 Статуту залізниць України, залізниця зобов'язана подавати під завантаження справні, придатні для перевезення відповідного вантажу, очищені від залишків вантажу, сміття, реквізиту, а у необхідних випадках - продезінфіковані вагони та контейнери.

Наразі, за приписами п. 12.1. Правил технічної експлуатації залізниць України, які затверджені наказом Міністерства транспорту України від 20.12.1996р. N 411, забороняється випускати в експлуатацію і допускати до руху в поїздах рухомий склад, у тому числі спеціальний рухомий склад, що має несправності, які загрожують безпеці руху, порушують охорону праці, а також ставити в поїзди вантажні вагони, стан яких не забезпечує збереження вантажів, що перевозяться.

Пунктом 3.8 Роз'яснення Президії Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею” №04-5/601 від 29.05.2002 року зазначено, що відповідно до параграфу 1 Технічних умов розміщення та закріплення вантажів на відкритому рухомому складі, правильність розміщення та закріплення вантажів перевіряє залізниця.

Згідно абзацу 4 пункту 28 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000 року встановлено, що вантажі, завантажені відправниками у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т. ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу.

Частиною 3 ст. 32 Статуту залізниць України та п.4 Правил приймання вантажів до перевезення передбачено обов'язок відправника підготувати вантаж до навантаження відповідно до вимог, які забезпечували б збереження його на всьому шляху перевезення та екологічну безпеку та захист навколишнього середовища, а не вагон.

Згідно даних накладної №45292950 вантаж завантажено у вагон відправником.

Залізницею на станції відправлення і на попутних залізничних станціях протікання вантажу не було виявлено, про наявність заглиблень у вагоні залізницею зазначено не було, інше не доведено матеріалами справи.

Відповідно до ст.130 Статуту залізниць України право на пред'явлення до залізниці претензій та позовів у разі недостачі, псування або пошкодження вантажу має одержувач - за умови пред'явлення накладної, комерційного акта і документа, що засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу.

Частиною 1 статті 115 Статуту залізниць України передбачено, що вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.

Відповідно до ч. 2 ст. 114 Статуту залізниць України недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.

Норми природної втрати та граничного розходження у визначені маси нетто встановлені п.27 Правил видачі вантажу.

Недостача вагоні №63242051 згідно вищезазначеного комерційного акту складає 3450кг. Відповідно до наявного в матеріалах справи рахунку-фактури ПАТ “Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат” №90215834 від 23.04.2015р. вартість 1 тони концентрату складає 1074грн. 25коп. з ПДВ.

Згідно розрахунку, що міститься в матеріалах справи, вартість недостачі розрахована позивачем з урахуванням норми природної втрати маси вантажу з застосуванням 1% маси, зазначеної в перевізному документі, та заявлена у розмірі 2962грн. 78коп.

Суд, перевіривши розрахунок позовних вимог встановив, що розрахунок є арифметично вірним.

Відповідач не довів суду, що недостача вантажу відбулася не з вини залізниці. З огляду на викладене, з урахуванням даних, зазначених в комерційному акті, своїх зобов'язань за договором перевезення відповідач не виконав належним чином, оскільки не забезпечив збереження довіреного йому вантажу.

Факт недостачі вантажу підтверджений матеріалами справи, у зв'язку з чим суд вважає, що вимоги позивача обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати при задоволенні позову покладаються на відповідача.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 110, 113, 114, 127, 129 Статуту залізниць України, ст. ст.23, 26 Закону України „Про залізничний транспорт”, ст.ст. 22, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча", м.Маріуполь, Донецька область, до Державного підприємства "Донецька залізниця", м.Донецьк, про стягнення збитків, які виникли у зв'язку з несхоронністю вантажу при перевезенні у розмірі 2962грн. 78коп. - задовольнити повністю.

Стягнути з Державного підприємства “Донецька залізниця” (83062, м. Донецьк, вул. Артема, 68, код ЄДРПОУ 01074957, р/р 2600101511508 в Укрексімбанку м. Донецька, МФО 334817) на користь Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (87504, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Левченко, 1, код ЄДРПОУ 00191129; р/р 26002962487612 у ПАТ «ПУМБ» м. Київ, МФО 334851, ЄДРПОУ банку 14282829) суму збитків у розмірі 2962грн. 78коп., а також витрати на сплату судового збору в розмірі 1827грн.00коп.

В судовому засіданні 27.08.2015р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу, у строки, встановлені ст. 93 ГПК України.

Повний текст рішення складено і підписано 31.08.2015р.

Суддя Ю.В. Макарова