Рішення

від 26.08.2015 по справі 910/17448/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.08.2015Справа №910/17448/15

за позовом: Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк», м.Дніпропетровськ, ЄДРПОУ 14360570

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «СКМ Київ», м.Київ, ЄДРПОУ 38393700

про стягнення 130 685,96 грн.

Суддя Любченко М.О.

Представники сторін:

від позивача: Діденко І.В. - по дов.

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк», м.Дніпропетровськ звернулось до господарського суду міста Києва із позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «СКМ Київ», м.Київ про стягнення заборгованості за кредитом в сумі 85 000 грн., процентів за користування кредитними коштами в розмірі 22389,15 грн., заборгованості з комісії в сумі 5322,20 грн. та пені в розмірі 17974,61 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на той факт, що 05.02.2013р. Товариство з обмеженою відповідальністю «СКМ Київ» підписало заяву про відкриття поточного рахунку, на підставі якої приєдналось до Умов та правил надання банківських послуг, Тарифів банку (що розміщені в мережі Інтернет на сайті http://privatbank.ua), які разом із заявою складають договір б/н від 05.02.2013р. банківського обслуговування. Проте, взятих на себе зобов'язань зі своєчасного повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування ними за вказаним правочином відповідач не виконав, що стало підставою для звернення до суду з розглядуваним позовом.

Відповідач у судове засідання 26.08.2015р., як і в попередні засідання суду, не з'явився, представника не направив, відзиву на позов не надав, правами, що передбачені Господарським процесуальним кодексом України, не скористався, правової позиції по суті спору не висловив.

За висновками суду, Товариство з обмеженою відповідальністю «СКМ Київ» було належним чином повідомлене про час та місце розгляду справи. При цьому, господарський суд виходить з наступного.

За приписами ст.65 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається учасникам судового процесу за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Відповідно до п.11 листа №01-8/123 від 15.03.2007р. Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році» до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Статтею 93 Цивільного кодексу України встановлено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Згідно із ч.4 ст.89 вказаного Кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

Відповідно до ч.1 ст.16 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

За змістом наявного у матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходженням відповідача на теперішній час є: 03048, м.Київ, Солом'янський район, вул.Медова, буд.3А. Інших адрес Товариства з обмеженою відповідальністю «СКМ Київ» матеріали справи не містять.

На вказану адресу судом на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України було скеровано ухвали від 13.07.2015р., від 29.07.2015р. та від 12.08.2015р. з метою повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи.

Конверти з судовою кореспонденцією було повернуто на адресу суду з відмітками «За закінченням встановленого терміну зберігання» та «Інші причини, що не дали змоги виконати».

У відповідності до п.3.9.1 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» за змістом статті 64 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

За таких обставин, приймаючи до уваги направлення господарським судом поштової кореспонденції за адресою Товариства з обмеженою відповідальністю «СКМ Київ» , яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, з огляду на позицію Вищого господарського суду України, суд дійшов висновку про належне повідомлення відповідача про дату, час і місце розгляду справи.

Наразі, суд зазначає, що інформація стосовно слухання судом справ є публічною та розміщується на офіційному сайті господарського суду м.Києва в мережі Інтернет, що також свідчить про наявність у відповідача можливості дізнатись про слухання справи за його участю.

Крім того, господарський суд вважає за необхідне зауважити, що у відповідності до ч.2 ст.2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Статтею 3 вказаного нормативно-правового акту передбачено, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - це автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

У статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» передбачено, що судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

Отже, з огляду на наведене вище, суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, в тому числі, з ухвалою від 12.08.2015р. у Єдиному державному реєстрі судових рішень ( www.reyestr.court.gov.ua ).

З приводу неявки відповідача в судове засідання господарський суд зазначає наступне.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Статтею 77 вказаного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, третіх осіб, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із п.3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

У п.3 Постанови №11 від 17.10.2014р. Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення» розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи «Федіна проти України» від 02.09.2010р., «Смірнова проти України» від 08.11.2005р., «Матіка проти Румунії» від 02.11.2006р., «Літоселітіс Проти Греції» від 05.02.2004р.)

Одночасно, застосовуючи відповідно до ч.1 ст.4 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

Судом враховано, що ухвалою від 12.08.2015р. явка сторін у судове засідання обов'язковою не визнавалась, а відповідачем клопотань про відкладення розгляду справи не заявлялось.

За висновками суду, незважаючи на те, відповідач не з'явився у судове засідання 26.08.2015р., справа може бути розглянута за наявними у ній документами у відповідності до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка вказаного учасника судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд встановив:

У відповідності до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст.626 Цивільного кодексу України).

Згідно із ст.ст.6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1054 Цивільного кодексу України ).

Статтею 639 Цивільного кодексу України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

За змістом ст.205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

При цьому, за приписами ст.207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Частиною 1 ст.181 Господарського кодексу України встановлено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Як свідчать матеріали справи, 05.02.2013р. Товариство з обмеженою відповідальністю «СКМ Київ» звернулось до Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» з заявою про приєднання до умов і правил надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті банку http:// privatbank.ua.

За умовами п.3.2.1.1 Умов та правил надання банківських послуг кредитний ліміт на поточний рахунок надається банком на поновлення оборотних коштів і здійснення поточних платежів клієнта в межах кредитного ліміту. Банк здійснює обслуговування ліміту клієнта, що полягає у проведенні його платежів понад залишок коштів на поточному рахунку клієнта, при наявності вільних грошових ресурсів, за рахунок кредитних коштів в межах ліміту шляхом дебетування поточного рахунку.

Пунктом 3.2.1.1.3 Умов та правил надання банківських послуг передбачено, що кредит надається в обмін на зобов'язання клієнта з повернення кредиту, сплати відсотків та винагороди.

Зазначені правила, розміщені в мережі Інтернет на сайті http://privatbank.ua, є публічною офертою, що містить умови та правила надання послуг банком, до якої приєднується клієнт, підписуючи відповідну заяву.

У відповідності до Умов та правил надання банківських послуг банком було встановлено ліміт кредитування на рівні 85 000 грн. та визначено відповідний графік повернення кредитних коштів.

Як свідчать наявні в матеріалах справи документи, Товариством з обмеженою відповідальністю «СКМ Київ» у межах встановленого банком ліміту здійснювалось користування кредитними коштами, що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками з рахунку відповідача.

Отже, приймаючи до уваги Умови та правила надання банківських послуг, господарський суд дійшов висновку, що позивачем належним чином виконано свої зобов'язання з надання кредиту.

Відтак, за висновками суду, наведені вище обставини та фактична видача відповідачу грошових коштів свідчать про виникнення між сторонами кредитних правовідносин та волю сторін до настання відповідних правових наслідків, що не суперечить вимогам ст.205 Цивільного кодексу України.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Судом зазначалось, що згідно з п.3.2.2.1 Умов та правил надання банківських послуг кредит надається в обмін на зобов'язання клієнта щодо його повернення, сплати процентів та винагороди.

Відновлювальна лінія надається для виконання клієнтом платежів за заявками на договірне списання за господарськими договорами.

Пунктом 3.2.1.1.3 Умов та правил надання банківських послуг передбачено, що кредитний ліміт встановлюється на кожен день. Клієнт зобов'язаний погасити різницю між фактичною заборгованістю і сумою нового ліміту не пізніше дня, вказаного в повідомленні банку про зміну ліміту. В іншому випадку грошове зобов'язання вважається порушеним, а зазначена різниця між фактичною заборгованістю і новою сумою ліміту вважається простроченою з дня, вказаного в повідомленні.

У п.3.2.1.1.11 Умов та правил надання банківських послуг зазначено, що періодом безперервного користування кредитом є період часу, протягом якого безперервно існувало дебетове сальдо на поточному рахунку. Датою закінчення періоду безперервного користування «кредитним лімітом на поточному рахунку» вважається день, по закінченню якого на поточному рахунку зафіксовано нульове сальдо. Період безперервного користування складає не більше тридцяти п'яти днів.

Згідно з п.3.2.1.4.4 Умов та правил надання банківських послуг клієнт також зобов'язався сплачувати банку винагороду (комісійні платежі) за використання ліміту з першого числа кожного місяця в розмірі 0,9% від суми максимального ліміту сальдо кредиту, що існувало на кінець банківського дня за попередній місяць. Сплата винагороди здійснюється у гривні.

31.05.2015р. позивачем було направлено на адресу відповідача претензію №30205К3В9S01Z від 21.05.2015р. з вимогою про повернення кредитних коштів, сплату процентів і комісії (винагороди за користування кредитним лімітом) за користування кредитом. Факт направлення означеної претензії підтверджується фіскальним чеком №8293 від 31.05.2015р.

Наразі, приймаючи до уваги визначений Умовами та правилами надання банківських послуг порядок та строки повернення кредитних коштів, враховуючи зміст листа №30205К3В9S01Z від 21.05.2015р. позивача, господарський суд встановив, що строк повернення кредиту та сплати комісійних платежів настав.

Проте, за твердженнями позивача, які з боку відповідача належними та допустимими у розумінні ст.34 Господарського процесуального кодексу України доказами не спростовані, Товариством з обмеженою відповідальністю «СКМ Київ» належним чином свої обов'язки з повернення кредитних коштів виконано не було, в результаті чого у останнього утворилась заборгованість з повернення кредиту в сумі 85 000 грн. та з комісійних платежів в розмірі 5322,20 грн.

Означений розмір заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «СКМ Київ» підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками з рахунку відповідача.

З метою повного та всебічного з'ясування всіх обставин справи ухвалами від 13.07.2015р., від 29.07.2015р. та від 12.08.2015р. відповідача було зобов'язано надати докази повного або часткового виконання своїх зобов'язань за договором б/н від 05.02.2013р.

Проте, як зазначалось вище, відповідачем вимоги суду виконано не було, правової позиції по суті спору не висловлено, витребуваних доказів не представлено, факт наявності заборгованості перед Публічним акціонерним товариством Комерційним банком «Приватбанк» не спростовано.

При цьому, суд зазначає, що відповідно п.2.3 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (ч.1 ст.38 Господарського процесуального кодексу України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

За таких обставин, враховуючи наведене вище, приймаючи до уваги всі представлені позивачем докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «СКМ Київ» про стягнення заборгованості за кредитом в сумі 85 000 грн. та комісією в розмірі 5322,20 грн., є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Статтею 1056-1 Цивільного кодексу України передбачено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до розділу 3.18.4. Умов та правил надання банківських послуг (у відповідній редакції) за користування кредитом в період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку клієнта при закритті банківського дня клієнт сплачує проценти, виходячи з процентної ставки, розмір якої залежить від строку користування кредитом (диференційована процентна ставка). У Правилах визначено наступний порядок розрахунку процентів: за період користування кредитом з моменту виникнення дебетового сальдо до дати обнуління дебетового сальдо в одну з дат з наступного 20-го до 25-го числа місяця (далі - період, в який дебетове сальдо підлягає обнулінню), розрахунок процентів здійснюється за процентною ставкою в розмірі 0% річних від суми залишку непогашеної заборгованості (п.13.18.4.1.); при не обнулінні дебетового сальдо в одну з дат періоду, в якому дебетове сальдо підлягає обнулінню, протягом 90 днів з останньої дати періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулінню, клієнт виплачує банку за користування кредитом проценти в розмірі 24% річних, починаючи з останньої дати періоду, в яку дебетове сальдо підлягало обнулінню (п.3.18.4.1.2).

За приписами п.3.18.4.1.3. Умов та правил надання банківських послуг (у відповідній редакції) у випадку непогашений кредиту протягом 90 днів з дати закінчення періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулінню, починаючи з 91-го дня після дати закінчення періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулінню, кредит вважається простроченим, а грошові зобов'язання клієнта щодо погашення заборгованості вважаються порушеними. При порушенні клієнтом будь-якого грошового зобов'язання клієнт сплачує банку відсотки за користування кредитом у розмірі 48 % річних від суми залишку непогашеної заборгованості. У разі порушення клієнтом будь-якого з грошових зобов'язань та при реалізації права банку на встановлення іншого строку повернення кредиту, передбаченого Умовами та правилами надання банківських послуг, клієнт сплачує банку пеню у розмірі 0,1315 % від суми залишку непогашеної заборгованості за кожен день прострочення. Сплата пені здійснюється з дня, наступного за датою порушення зобов'язань.

У відповідності з п.3.18.4.9 Умов та правил надання банківських послуг розрахунок відсотків за користування кредитом проводиться щоденно, починаючи з дати утворення на поточному рахунку дебетового сальдо при закритті банківського дня, за кількість днів користування кредитними коштами, виходячи з 360 днів у році. Розрахунок відсотків проводиться до повного погашення заборгованості за кредитом, на суму залишку заборгованості за кредитом. День повернення кредиту в часовий інтервал нарахування відсотків не включається. Нарахування відсотків здійснюється в дату сплати.

Як встановлено судом, на підставі наказу №СП-2014-6780656 від 10.06.2014 з 01.07.2014р. було внесено зміни до Умов та правил надання банківських послуг якими, зокрема, було змінено відсоткову ставку за користування кредитом понад 90 днів.

Так, з 01.07.2014р. відповідно до п.3.2.1.4.1.3. Правил у разі непогашення кредиту впродовж 90 днів з дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнуленню, починаючи з 91-го дня після дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнуленню, кредит вважається простроченим, а грошові зобов'язання клієнта з погашення заборгованості вважаються порушеними, а при порушенні клієнтом будь-якого з грошових зобов'язань клієнт сплачує банку відсотки за користуванням кредитом у розмірі 56% річних від суми залишку непогашеної заборгованості.

При цьому, розрахунок відсотків за користування кредитом проводиться щодня, починаючи з моменту утворення на поточному рахунку дебетового сальдо при закритті банківського дня, за кількість днів користування кредитними коштами, виходячи з 360 днів у році. Розрахунок відсотків проводиться до повного погашення заборгованості за кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом. День повернення кредиту в часовий інтервал нарахування відсотків не включається. Нарахування відсотків здійснюється в дату сплати (п.3.18.4.9 Умов та правил надання банківських послуг).

Про час вступу в дію нових розмірів відсоткових ставок за користування кредитним лімітом банком відповідачу доводилась інформація через електронні системи Приват24.

Відповідно до п. п. 1.1.2.1.6. актуалізованих Умов та правил надання банківських послуг визначено, що у разі незгоди зі змінами Правил та/або Тарифів банку клієнт має звернутися до банку для розірвання цього договору і погасити заборгованість, що виникла перед банком.

Наразі, доказів подання відповідачем до банку жодних письмових вимог про незгоду з Умовами та правилами надання банківських послуг в новій редакції матеріали справи не містять.

До того ж, з наявних в матеріалах справи банківських виписок з рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «СКМ Київ» вбачається, що після 01.07.2014р. відповідач здійснював користування кредитними коштами, а отже був повідомлений про встановлення нової процентної ставки через систему електронного банкінгу.

Тобто, за висновками суду, відповідач надав згоду на встановлення змінюваної процентної ставки та подальшу її зміну.

Таким чином, процентна ставка за спірним кредитним договором є змінюваною, відповідно до Умов, а відповідачем під час взаємовідносин між сторонами надано згоду на її зміну у подальшому. Правову позицію щодо обґрунтованості застосування у такому випадку актуалізованих Умов та правил надання банківських послуг підтримано Вищим господарським судом України у постанові по справі №910/27507/14.

При цьому, слід також враховувати, що в п.1.1.6.4. актуалізованих Умов та правил надання банківських послуг встановлено, що зміни, внесені в Умови та правил, діють з моменту їх публікації на сайті, але не пізніше підтвердження змін діями клієнта щодо використання послуг банку.

Наразі, за весь час користування кредитними коштами Публічним акціонерним товариством Комерційним банком «Приватбанк» нараховувались проценти у відповідності до розмірів, визначених Умовами та правилами надання банківських послуг, заборгованість відповідача з внесення яких (з урахуванням часткових оплат), за твердженнями позивача, становить 22 389,15 грн.

Після проведення перевірки представленого заявником до матеріалів справи розрахунку, господарським судом встановлено, що останній є вірним, а вимоги, заявлені банком в цій частині, обґрунтованим.

Отже, приймаючи до уваги умови укладеного між сторонами правочину та враховуючи фактичні обставини справи, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «СКМ Київ» в частині стягнення процентів за користування кредитом підлягають задоволенню у заявленому до стягнення розмірі.

Виходячи з принципу повного та всебічного розгляду всіх обставин справи, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» про стягнення пені в сумі 17974,61 грн. також підлягають задоволенню. При цьому, господарський суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) ст.610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов'язання.

За приписами ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня). Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

Частина 6 ст.232 Господарському кодексі України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п.3.2.1.5.1 Умов та правил надання банківських послуг при порушенні клієнтом будь-якого із зобов'язань по сплаті відсотків за користування кредитом, клієнт сплачує банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який сплачується пеня (у % річних) від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Нарахування неустойки за кожний випадок порушення зобов'язань проводиться протягом трьох років з дня, коли відповідне зобов'язання повинно було бути виконаним клієнтом (п.3.2.2.1.5.4 Умов та правил надання банківських послуг).

За порушення відповідачем своїх зобов'язань за договором б/н від 05.02.2013р. позивачем було нараховано пеню на загальну суму 17974,61 грн.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором, суд встановив, що останній є вірним, а отже позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «СКМ Київ» в частині стягнення пені в сумі 17974,61 грн. є обґрунтованими.

За таких обставин, враховуючи, що позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, надавши відповідачу кредит за договором б/н від 05.02.2013р., тоді як останній кредитних коштів в повному обсязі не повернув та не сплатив відсотків за користування ними і комісійних платежів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «СКМ Київ» про стягнення заборгованості за кредитом в сумі 85 000 грн., процентів за користування кредитними коштами в розмірі 22389,15 грн., заборгованості з комісії в сумі 5322,20 грн. та пені в розмірі 17974,61 грн. є обґрунтованими та таким, що підлягають задоволенню.

Судовий збір згідно зі ст.49 Господарського процесуального кодексу України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Задовольнити позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк», м.Дніпропетровськ до Товариства з обмеженою відповідальністю «СКМ Київ» про стягнення заборгованості за кредитом в сумі 85 000 грн., процентів за користування кредитними коштами в розмірі 22389,15 грн., заборгованості з комісії в сумі 5322,20 грн. та пені в розмірі 17974,61 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СКМ Київ» (03048, м.Київ, Солом'янський район, вул.Медова, буд.3А, ЄДРПОУ 38393700) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» (49094, Дніпропетровська область, м.Дніпропетровськ, Жовтневий район, вул.Набережна Перемоги, буд.50, ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за кредитом в сумі 85 000 грн., проценти за користування кредитними коштами в розмірі 22389,15 грн., заборгованість з комісії в сумі 5322,20 грн., пеню в розмірі 17974,61 грн. та судовий збір в сумі 2613,72 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 26.08.2015р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 27.08.2015р.

Суддя М.О. Любченко