Рішення

від 27.08.2015 по справі 910/16831/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.08.2015Справа №910/16831/15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Пластікс-Україна»

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіт Продакшн»

Про стягнення 36 941,52 грн.

Суддя Ващенко Т.М.

Представники сторін:

Від позивача: Бесарабчик К.В. представник за довіреністю № 20/12-13 від 20.12.13.

Від відповідача: Цісар В.І. керівник

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Пластікс-Україна» (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіт Продакшн» (далі - відповідач) про стягнення 36 941,52 грн., а саме: 17 513,98 грн. - основного боргу, 8 871,08 грн. - збитків від інфляції, 4 916,44 грн. - 36% річних, 5 640,02 грн. - пені.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем не здійснено в повному обсязі оплату товару, поставленого останньому за Договором поставки № КВ1112 з відстрочкою платежу від 22.08.11., що зумовило виникнення у відповідача заборгованості перед позивачем та звернення останнього з даним позовом до суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.07.15. порушено провадження у справі № 910/16831/15 та призначено її до розгляду на 18.08.15.

В судовому засіданні 18.08.15. на підставі ч. 3 ст. 77 ГПК України було оголошено перерву до 27.08.15., про що сторони були повідомлені під розписку.

В судовому засіданні 27.08.15. позивачем надано докази сплати відповідачем основного боргу в сумі 17 513,98 грн. та підтримано свої позовні вимоги в частині стягнення пені, 3% річних та збитків від інфляції.

Відповідач в судовому засіданні 27.08.15. надав усні пояснення по справі, відповідно до яких зазначає, що сума основного боргу ним сплачена, та просить суд не задовольняти вимоги в частині стягнення збитків від інфляції. пені та процентів.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд в нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 ГПК України, ухвалив рішення у справі № 910/16831/15.

В судовому засіданні 27.08.15. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

22.08.11. між позивачем (далі - Постачальник) та відповідачем (далі - Покупець) було укладено Договір поставки з відстрочкою платежу № КВ1112 (далі - Договір), відповідно до умов якого (п. 1.1) Постачальник зобов'язався передати у власність Покупця матеріали для реклами, поліграфії, будівництва, упаковки та аксесуари до них (далі - товар), в асортименті та кількості, відповідно до видаткових накладних, а Покупець зобов'язався прийняти та оплатити товар.

Строк дії Договору сторонами погоджено п. 13.1 з моменту підписання і діє до 22.08.12., але в будь-кому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

При цьому, пунктом 13.2 Договору сторони погодили, що Договір може бути пролонгований на той же термін, якщо жодна зі сторін за один місяць до закінчення строку дії Договору не заявить про його припинення.

Доказів припинення Договору сторонами не подано та не заперечувалось, що його було пролонговано.

Відповідно до п. 4.2 Договору, передача товару від Постачальника Покупцю здійснюється за видатковою накладною, в якій сторони зазначають найменування товару, кількість, ціну та загальну вартість.

Позивачем було поставлено відповідачу товар за видатковими накладними, що додані позивачем до матеріалів справи, на загальну суму 19 013,98 грн., з яких відповідачем вчасно було сплачено 1 500,00 грн.

Довіреності відповідача на отримання матеріальних цінностей від позивача та податкові накладні, що були складені на виконання зобов'язань за спірним Договором, наявні в матеріалах даної справи.

Спір у справі виник в зв'язку з неповною оплатою товару на суму 17 513,98 грн.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.12. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно зі ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідач своїм правом на подачу письмового відзиву не скористався, жодних доказів на обґрунтування своє правової позиції, у справі не надав.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд відзначає наступне.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Приписами ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір є договором поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Строк оплати кожної окремої партії товару становить 14 календарних днів з моменту передачі товару Покупцю та підписання видаткової накладної (п. 7.4 Договору).

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу приписів ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідачем було сплачено позивачу в рахунок погашення заборгованості за спірними накладними грошові кошти в розмірі 17 513,99 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням № 79 від 20.08.15., тобто сплата відбулась після звернення позивача 01.07.15. з даним позовом до суду.

Відповідно до п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Відсутність предмета спору означає відсутність спірного матеріального правовідношення між сторонами.

З огляду на вищенаведене, в зв'язку з тим, що відповідач сплатив заборгованість в розмірі 17 513,99 грн. після звернення позивача з даним позовом, суд вважає, що провадження у справі в частині стягнення 17 513,98 грн. основного боргу підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, в зв'язку з відсутністю предмету спору.

В зв'язку з порушенням відповідачем умов Договору, позивач на підставі п. 8.2 Договору просить суд стягнути з відповідача на свою користь 5 640,02 грн. - пені.

Згідно з п. 8.2 Договору, за несвоєчасну оплату товару, Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ він неоплаченої чи несвоєчасно оплаченої суми за кожний день прострочення виконання зобов'язань, якап нараховується до повної сплати суми боргу.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договорами строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

З огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань (п. 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.13. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань»).

В силу приписів п. 18 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році" № 01-8/344 від 11.04.2005 р. з огляду на вимоги частини 1 статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого нарахування сум штрафних санкцій, річних, збитків від інфляції, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Судом встановлено факт прострочення виконання грошового зобов'язання, та здійснено перерахунок пені внаслідок чого встановлено, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 3 126,93 грн. - пені. В іншій частині в розмірі 2 513,09 грн. пеню нараховано безпідставно, а тому в задоволенні позову в цій частині слід відмовити.

Крім того, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача 4 916,44 грн. - 36% річних та 8 871,08 грн. - збитків від інфляції.

Згідно зі статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові № 48/23 від 18.10.2011 р. та Верховний Суд України у постанові № 3-12г10 від 08.11.2010 р.).

Приписами п. 8.4 Договору сторони передбачили, що відповідно до ст. 625 ЦК України за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання за Договором Покупець сплачує Постачальнику 36% річних від суми боргу за весь час прострочення.

За перерахунком суду розмір відсотків річних за прострочення виконання грошового зобов'язання складає 4 916,44 грн., розмір збитків від інфляції складає 8 871,08 грн., що відповідає обґрунтованому розрахунку позивача.

Відповідачем розрахунок 36% річних, пені та збитків від інфляції не оспорено, свого контррозрахунку суду не подано.

Відповідно до положень ст. 49 ГПК України витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст. ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіт Продакшн» (01135, м. Київ, вул. Пестеля, б. 11; ідентифікаційний код 33888825) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Пластікс-Україна» (04080, м. Київ, вул. Межигірська, б. 82-А; ідентифікаційний код 24587464) 3 126 (три тисячі сто двадцять шість) грн. 93 коп. - пені, 4 916 (чотири тисячі дев'ятсот шістнадцять) грн. 44 коп. - 36% річних, 8 871 (вісім тисяч вісімсот сімдесят одну) грн. 08 коп. - збитків від інфляції, 1 702 (одну тисячу сімсот дві) грн. 70 коп. - витрат по сплаті судового збору.

3. В частині стягнення 17 513 (сімнадцять тисяч п'ятсот тринадцять) грн. 98 коп. основного боргу провадження у справі припинити.

4. В іншій частині в позові відмовити.

5. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 31.08.15.

Суддя Т.М. Ващенко