Рішення

від 20.08.2015 по справі 911/3082/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" серпня 2015 р. Справа № 911/3082/15

Розглянувши матеріали справи за позовом Першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, м.Київ та Державного публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг», м.Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Проджект», м.Ірпінь, смт. Ворзель

про стягнення 235095,66 грн.

Суддя А.Ю.Кошик

Представники:

Від позивачів: Чміль В.В., Литовченко В.П.

Від відповідача: не з'явився

Від прокуратури: Кулішенко О.Ю.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України (далі - позивач 1) та Державного публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг» (далі - позивач 2) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Проджект» (далі - відповідач) про стягнення 235095,66 грн.

Провадження у справі №911/3082/15 порушено відповідно до ухвали суду від 17.07.2015 року та призначено справу до розгляду на 04.08.2015 року.

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду спору, у судове засідання 04.08.2015 року не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позов не подав. Позивач 1, належним чином повідомлений про час і місце розгляду спору, у судове засідання 04.08.2015 року не з'явився. Розгляд справи відкладався до 20.08.2015 року.

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, в судове засідання 20.08.2015 року не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позов не надав.

Відповідно до підпункту 3.9.1 Постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог ч. 1 ст. 64 та ст. 87 ГПК України. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 року у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Стаття 75 Господарського процесуального кодексу України дозволяє суду розглянути спір за наявними у справі матеріалами, у випадку, якщо відзив на позов та витребувані судом документи не надані.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих позивачем, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення розгляду справи у судовому засіданні було оголошено рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників прокуратури та позивачів, дослідивши надані сторонами докази, судом встановлено наступне.

В ході проведення прокурорської перевірки встановлено, що між Державним публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг» (лізингодавець), власником 100 % акцій якого є держава в особі Кабінету Міністрів України, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агро Проджект» (лізиногоодержувач) 08.08.2011 року було укладено Договір фінансового лізингу № 10-11-119 стбст-пл/414 (далі - Договір), згідно із яким лізингодавець передав лізингоодержувачу власне майно, яке придбане за кошти державного бюджету, а лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати лізингові платежі, згідно погодженого з лізингодавцем графіком відповідно до умов договору.

Свої зобов'язання за Договором ДПАТ НАК «Украгролізинг» виконало належним чином та відповідно до акту приймання-передачі сільськогосподарської техніки № 2 від 15.08.2011 року передало ТОВ «Агро Проджект» сільськогосподарську техніку - 26 станків для відгодівлі в розібраному стані в комплекті СДВ, 7 станків для опоросу в розібраному стані в комплекті СДО, 21 станок для дорощування в розібраному стані в комплекті СДП, 25 групових станків для маток в розібраному стані СДСГ, 9 індивідуальних станків для маток в комплекті СДФС.

Частиною 2 ст. 13 Закону України «Про фінансовий лізинг» встановлено, що предмет лізингу та/або пов'язані із виконанням лізингових договорів ризики підлягають страхуванню, у разі якщо їх обов'язковість встановлена законом або договором. Витрати на страхування за договором лізингу несе лізингоодержувач.

Пунктом 3.4.9 Договору передбачено обов'язок ТОВ «Агро Проджект» застрахувати предмет лізингу на умовах, передбачених розділом 6 Договору.

Пунктами 6.1-6.4 розділу 6 Договору сторони визначили, що предмет лізингу та страхові ризики, пов'язані з експлуатацією предмета лізингу, підлягають страхуванню протягом 10 календарних днів з дати підписання Акта з обов'язковим попереднім погодженням умов договору страхування та компанії-страховика з лізингодавцем. Лізингоодержувач (ТОВ «Агро Проджект») з підписанням договору лізингу здійснює страхування предмета лізингу та страхових ризиків, пов'язаних з володінням і користуванням предметом лізингу, при цьому вигодонабувачем за договором страхування є лізингодавець (Компанія). Предмет лізингу підлягає страхуванню лізингоодержувачем протягом всього строку дії договору. За договором страхування предмет лізингу має бути застрахований від фізичного знищення або пошкодження, включаючи випадки пожежі, удар блискавки, вибух, падіння літальних апаратів, їх частин і багажу з них, стихійні явища - буря, град, повінь, землетрус, осідання ґрунту, зсув, обвал, протиправних дій третіх осіб, умисне пошкодження, грабіж, розбій, аварії. Страховий поліс (його копія) має бути переданий лізингодавцю протягом 10 (десяти) робочих днів з моменту його отримання.

Однак, ТОВ «Агро Проджект», порушуючи умови Договору, не здійснило страхування предмету лізингу.

Згідно з приписами частини 1 ст. 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Аналогічне визначення договору лізингу міститься і у статті 1 Закону України «Про фінансовий лізинг».

За договором лізингу майновий інтерес лізингодавця полягає у розміщенні та майбутньому поверненні з прибутком грошових коштів, а майновий інтерес лізингоодержувача - в можливості користуватися та придбати предмет лізингу у власність.

Відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються спеціальним законом та положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку, з урахуванням особливостей, що встановлюються Законом.

Відповідно до частини 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 16 Закону України «Про фінансовий лізинг» лізингові платежі можуть включати: суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; компенсацію відсотків за кредитом та інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

Згідно із вимогами статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до вимог статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, що передбачено ст. 525 Цивільного кодексу України.

Згідно частини 1 статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, а саме сплата неустойки, що передбачено пунктом 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі, що визначено у частині 2 статті 551 Цивільного кодексу України.

Штрафними санкціями згідно із вимогами частини 1 статті 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 7.3 Договору встановлено, що за порушення умов розділу 6 договору лізингоодержувач (ТОВ «Агро Проджект») сплачує лізингодавцю штраф в розмірі 4 % від невідшкодованої вартості предмета лізингу.

Пунктом 9.3 Договору визначено, що строк позовної давності за цим Договором, у тому числі для стягнення заборгованості, пені, штрафу, інших видів неустойки, трьох процентів річних та індексу інфляції становить 10 років.

Згідно статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Сторонами визначено строк для того, щоб здійснити страхування предмета лізингу - тривалістю у 10 календарних днів з дати підписання акта (пункт 6.1 Договору).

Однак, відповідач не виконав своїх зобов'язань в частині страхування предмету лізингу, страховий поліс у визначений договором строк лізингодавцю не передав.

Згідно з розрахунком штрафних санкцій внаслідок порушення умов договору фінансового лізингу (обладнання) в частині страхування техніки, отриманої ТОВ «Агро Проджект» за договором № 10-11-119 стбст-пл/414 від 08.08.11, сума штрафу становить 235 095,66 грн.

Згідно зі ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, примусове виконання обов'язку в натурі.

Зурахуванням викладеного позовні вимоги щодо зобов'язання відповідача застрахувати предмет лізингу за договором фінансового лізингу від 08.08.11 за № 10-11-119 стбст-пл/414 та щодо стягнення 235 095,66 грн. штрафу за невиконання умов договору підлягають задоволенню.

Судом відхилено викладене в позові клопотання про забезпечення позову, шляхом накладання арешту на майно та грошові кошти відповідача, оскільки таке клопотання не обґрунтовано жодними доказами та фактичними обставинами щодо можливих труднощів виконання судового рішення.

Прокурором заявлено до суду вимоги про стягнення штрафу та зобов'язання відповідача виконати умови договору, тобто вимогу майнового та немайнового характеру. За подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру (частина 3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір»).

Відповідно до статті 49 ГПК України на відповідача покладається сплата судового збору з майнової вимоги в сумі 4701,91 грн. та 1218 грн. з немайнової вимоги, що в загальній сумі складає 5919,91 грн. Таким чином, з відповідача підлягає стягненню до Державного бюджету України всього 5919,91 грн. судового збору.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 33, 44, 49, 65, 69, 75 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Проджект» (08296, Київська область, смт. Ворзель, м. Ірпінь, вул. Окружна, б. 11, код 36285407) на користь Державного публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг» (01601, м. Київ, вул. Мечникова, 16а, код 30401456) 235 095,66 грн. штрафу.

3. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Агро Проджект» (08296, Київська область, смт. Ворзель, м. Ірпінь, вул. Окружна, б. 11, код 36285407) застрахувати предмет лізингу за договором фінансового лізингу від 08.08.11 за № 10-11-119 стбст-пл/414.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Проджект» (08296, Київська область, смт. Ворзель, м. Ірпінь, вул. Окружна, б. 11, код 36285407) в доход Державного бюджету України 5919,91 грн. судового збору.

Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя А.Ю. Кошик