Рішення

від 17.08.2015 по справі 922/3560/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" серпня 2015 р.Справа № 922/3560/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Светлічного Ю.В.

при секретарі судового засідання

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВіЕйБі Лізинг", м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Еліс Груп", м. Харків про стягнення 19610,16 грн. за участю представників сторін:

позивача - не з'явився;

відповідача - не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ВіЕйБі Лізинг" (позивач) звернувся до господарського суду Харківської області із позовною заявою до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Еліс Груп", в якій позивач просить стягнути з відповідача прострочену заборгованість лізинговими платежами у розмірі 10983,92 грн., пеню у розмірі 366,00 грн., 30% річних у розмірі 183,00 грн., інфляційні втрати у розмірі 111,24 грн. та штраф за неподання відомостей про стан та місцезнаходження майна у розмірі 7966,00 грн., посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань згідно договору фінансового лізингу №140305-2/ФЛ-Ю-А від 05.03.2014 р., який укладений між позивачем та відповідачем. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 1827,00 грн.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, свого повноважного представника не направив, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить поштове повідомлення про вручення ухвали про відкладення розгляду справи від 05.08.15 р. повноважному представнику позивача 10.08.15 р.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, свого повноважного представника не направив, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить поштове повідомлення про вручення ухвали про відкладення розгляду справи від 05.08.15 р. повноважному представнику відповідача 10.08.15 р., але відповідач відзив на позов не надав.

Відповідно до п.3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України.

У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 811 ГПК України), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи вищенаведене та те, що відповідач був повідомлений належним чином, про дату та час розгляду справи, справа розглядається на підставі ст.75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи господарським судом встановлено наступне.

Між товариством з обмеженою відповідальністю "ВІЕЙБІ ЛІЗИНГ" (далі по тексту - позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю "ЕЛІС ГРУП" (далі по тексту - відповідач) було укладено договір фінансового лізингу №140305-2/ФЛ-Ю-А від 05.03.2014р.(далі по тексту - договір лізингу).

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно ч.1 ст.628 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до умов договору, позивач зобов'язався передати відповідачу в платне користування на умовах фінансового лізингу майно, зазначене в специфікації до договору, а відповідач зобов'язався прийняти майно (предмет лізингу), своєчасно сплачувати періодичні лізингові платежі у порядку та строки передбачені договором.

Відповідач виплачує позивачу лізингові платежі відповідно до п. 2.2. загальних умов договору та графіку сплати лізингових платежів (додаток до договору).

Пунктом 2.4 загальних умов договору лізингу визначено, що всі чергові лізингові платежі, відповідно до графіку та загальних умов, лізингоодержувач сплачує у число сплати, що визначається в порядку п.2.1.7.1 загальних умов договору.

Відповідно до п.2.1.7. загальних умов договору лізингу число сплати - це число (порядковий номер дня у відповідному календарному місяці) сплати чергових лізингових платежів кожного календарного місяця, яке визначається згідно п.2.1.7.1 загальних умов договору.

Відповідно до п.2.1.7.1 загальних умов договору лізингу у випадку, коли дата підписання акту припадає на період з 1-го по 9-те число місяця (включно), то числом сплати чергових лізингових платежів вважається кожне 20-те число кожного місяця, починаючи з підписання акту. У випадку, коли дата підписання акту припадає на період з 10-го по 25-те число місяця (включно), то числом сплати чергових лізингових платежів вважається кожне 5-те число кожного місяця, починаючи з місяця підписання акту. У випадку, коли підписання акту припадає на період з 26-го числа по останній день місяця (включно), то числом сплати чергових лізингових платежів вважається кожне 20-те число кожного місяця, починаючи з місяця підписання Акту.

Відповідно до п.2.1.8. загальних умов договору лізингу період лізингу - це період строку лізингу, який дорівнює 1 (одному) місяцю. Перший період лізингу починається з дати підписання акту.

Відповідно до п.2.1.6. загальних умов договору лізингу акт - це акт приймання- передачі предмета лізингу в лізинг.

Позивач належним чином виконав свої зобов'язання та передав в користування відповідачу предмет лізингу на підставі підписаного 14.03.2014р. сторонами акту прийому - передачі майна.

Таким чином, відповідно до п.2.1.7.1 загальних умов договору лізингу відповідач зобов'язаний був сплачувати чергові лізингові платежі 05 числа кожного місяця.

Відповідач свої зобов'язання за договором лізингу щодо сплати лізингових платежів виконував не в повному обсязі, внаслідок чого за період з травня по червень 2015р. за ним виникла заборгованість в розмірі 10983,92грн., а саме: з 05.05.2015 р. (14 період лізингу) існує заборгованість в розмірі 5056,35грн. з 05.06.2015 р. (15 період лізингу) збільшилась заборгованість на 5927,57грн.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Враховуючи вказані обставини та те, що відповідач не надав суду жодного доказу, який би спростовував наявність заборгованості перед позивачем, хоча мав можливість скористуватись своїми процесуальними правами та надати документи в обґрунтування своєї позиції по справі, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача в частині стягнення коштів в сумі 10983,92грн. (сума основного боргу) правомірна та обґрунтована, така, що не спростована відповідачем, тому підлягає задоволенню.

Окрім того, позивач просить суд стягнути на його користь пеню у розмірі 366,00 грн., 30% річних у розмірі 183,00 грн., інфляційні втрати у розмірі 111,24 грн. та штраф за неподання відомостей про стан та місцезнаходження майна у розмірі 7966,00 грн.

Ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно п. 7.1.1 договору лізингу передбачено, що за порушення обов'язку своєчасної сплати платежів передбачених даним договором та/або чинним законодавством України - лізингоодержувач сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочки, від простроченої заборгованості за платежами за кожен день прострочки, та відшкодувати всі збитки, завдані цим лізингодавцеві, понад вказану пеню. Сторони домовились, що нарахування даної пені за прострочення сплати платежів, передбачених даним договором та/або чинним законодавством України, припиняється через дванадцять місяців, від дня коли сплата мала відбутися.

Відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 загальних умов договору лізингоодержувач зобов'язаний щоквартально (не пізніше 10 календарних днів з моменту закінчення відповідного звітного кварталу) письмово інформувати лізингодавця про стан та адресу базування предмета лізингу шляхом направлення лізингодавцю звіту у формі встановленою додатком "Довідка" до договору.

Відповідач звіти в установленій формі позивачу не надавав.

Пунктом 7.1.3 загальних умов договору передбачено, що за ненадання при інспектуванні для огляду або при повернені (вилучені) предмета лізингу технічної документації, отриманої лізингоодержувачем разом з предметом лізингу порушення умов пунктів 2.17., 4.1.2., 5.2., 10.2. загальних умов - лізингоодержувач сплачує, штраф у розмірі 1 (один) відсоток остаточної загальної вартості предмета лізингу, за кожен та будь-який випадок із зазначених порушень. Сторони погодили, що даний штраф є визначеною грошовою сумою, яка не змінюється (після встановлення остаточної загальної вартості предмету лізингу) протягом строку дії договору, та для зручності сторін визначається як 1 відсоток від розміру остаточної загальної вартості предмета лізингу.

Пунктом 2.1.5 загальних умов договору визначено, що остаточна загальна вартість предмету лізингу - вартість предмету лізингу, вказана в акті або в останньому по даті акті коригування вартості предмету лізингу, направленому лізингодавцем.

Остаточна загальна вартість предмету лізингу згідно акту прийому-передачі майна від 14.03.2014 р. становить - 199150,00 грн.

Штраф за неподання звітності за квартал складає 1% від вартості майна, сума штрафу за неподання звіту за чотири квартали становить: 7966,00 грн.

Згідно ч.1 та ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст.3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно до п.2.6 загальних умов договору, у разі, якщо лізингоодержувач прострочить сплату лізингових платежів, на підставі ст.625 ЦК України сторони погодили, що лізингоодержувач зобов'язується сплачувати 30 (тридцять) процентів річних від простроченої суми, протягом всього періоду існування простроченої заборгованості.

В силу вимог ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши нарахування пені, 30% річних, інфляційних втрат та штрафу суд приходить до висновку, що дане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства, інтересам сторін та підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. Судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судові витрати у даній справі покладаються на відповідача, з вини якого спір доведено до суду.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 526, 530 Цивільного кодексу України, статтями 1, 4, 12, 22, 33, 43, 47, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Еліс Груп" (61106, м. Харків, пр. Московський, б. 283, ідентифікаційний код 36226089) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВіЕйБі Лізинг" (01054, м. Київ, вул. Ярославів Вал, 13/2 (літера "Б"), ідентифікаційний код 33880354) прострочену заборгованість лізинговими платежами у розмірі 10983,92 грн., пеню у розмірі 366,00 грн., 30% річних у розмірі 183,00 грн., інфляційні втрати у розмірі 111,24 грн. та штраф за неподання відомостей про стан та місцезнаходження майна у розмірі 7966,00 грн. та судовий збір у розмірі 1827,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 19.08.2015 р.

Суддя Ю.В. Светлічний