Постанова

від 23.10.2006 по справі 247/12-06

КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

247/12-06

Київський міжобласний апеляційний господарський суд

          01033, м. Київ, вул. Жилянська, 58-б

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.10.06                                                                                            Справа №  247/12-06

Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді:          Шевченко  В. Ю. (доповідач по справі),

суддів:                                 Ткаченка  Б.О. суддів:                                 Федорова  М. О.  

                                                                                                                               .

секретар судового засідання Рустам'ян Е.А.,

представники сторін:

від позивача:          Кисельов Ю.Ю. –дов. №б/н від 23.02.2006р., представник;

від відповідача:          Крупка Б.Г. –дов.№1 від 11.04.2006р., представник;

від третьої особи:                    не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу Броварської міжрайонної державної податкової інспекції на постанову господарського суду Київської області від 11.07.2006 року

у справі № 247/12-06 (суддя Писана Т.О.)

за позовом          Товариства з обмеженою відповідальністю „Тавікс-Парфюм”, м. Бровари

до                    Броварської об'єднаної державної податкової інспекції, м. Бровари

третя особа          Товариство з обмеженою відповідальністю „Паралель”, м. Київ

про          визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 10.03.2006 року № 000001237/0,

в  с  т  а  н  о  в  и  в :

Товариство з обмеженою відповідальністю „Тавікс-Парфюм” звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції за участю третьої особи Товариства з обмеженою відповідальністю „Паралель” про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 10.03.2006 року № 000001237/0 (а.с.3-6).

Позов мотивований тим, що первинні документи, зокрема - податкові накладні, які видані ТОВ „Паралель” і наявні в матеріалах справи є дійсними, і відповідно дають право на включення сум ПДВ до податкового кредиту.

Постановою господарського суду Київської області від 11.07.2006 року у справі № 247/12-06 позовні вимоги задоволені повністю. Податкове повідомлення-рішення від 10.03.2006 року № 000001237/0 визнано нечинним. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ „Тавікс-Парфюм” 3,40 грн. судового збору.

Постанова мотивована тим, що податкові накладні, які видані ТОВ „Паралель” і наявні в матеріалах справи є дійсними, і дають право на включення сум ПДВ до податкового кредиту.

Не погоджуючись з постановою місцевого господарського суду Броварська об'єднана державна податкова інспекція звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову господарського суду Київської області від 11.07.2006 року по справі № 247/12-06 та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовної заяви ТОВ „Тавікс-Парфюм” відмовити. Апеляційна скарга мотивована тим, що постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням матеріального права, а саме –п.п.7.2.4 п.7.2 та п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість”.  Why is  

Апеляційним господарським судом ухвалою від 21.08.2006 року відкрито апеляційне провадження по справі № 247/12-06 та, відповідно до ухвал від 23.08.2006 року та 04.09.2006 року, проведені підготовчі дії та призначено справу до апеляційного розгляду.

Позивач, відповідно до ст.191 КАС України, надіслав заперечення на апеляційну скаргу, в яких просить постанову господарського суду Київської області від 11.07.2006р. у справі №247/12-06 залишити без змін, а апеляційну скаргу залишити без задоволення.

В судовому засіданні 23.10.2006р. Київський міжобласний апеляційний господарський суд здійснив заміну відповідача –Броварської об'єднаної державної податкової інспекції на її процесуального правонаступника –Броварську міжрайонну державну податкову інспекцію.

В судовому засіданні 23.10.2006р. представник відповідача підтримав доводи своєї апеляційної скарги. Представник позивача проти вимог апеляційної скарги заперечував та вважав що оспорювана постанова має бути залишене без змін з підстав, викладених у запереченнях на апеляційну скаргу.

Представник ТОВ „Паралель” в судове засідання не з'явився, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Відповідно до ч.4 ст.196 КАС України неприбуття у засідання суду апеляційної інстанції сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце засідання, не перешкоджає розгляду справи.

Розпорядженням голови Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 23.10.2006р. склад колегії суддів змінювався.

Під час розгляду справи Броварська МДПІ звернулася до суду з клопотанням від 18.09.2006р. про зупинення провадження по справі №247/12-06 до завершення реорганізації Броварської МДПІ, яка відбувається шляхом виділу з її складу Славутицького відділення та створення на його базі ДПІ у м. Славутичі.

Відповідач вважає що провадження підлягає зупиненню відповідно до п.1 ч.1 ст.156 КАС України.

Представник позивача в судовому засіданні проти зазначеного клопотання заперечував, оскільки вважав, що вимога про виділення із складу відповідача окремої ДПІ не перешкоджає розгляду скарги.

Судова колегія апеляційного господарського суду дійшла висновку, що викладені в клопотанні обставини не є підставою для зупинення провадження у справі, а клопотання задоволенню не підлягає виходячи із наступного.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.156 КАС України, суд зупиняє провадження у справі, зокрема, в разі ліквідації органу, злиття, приєднання, поділу, перетворення особи, які були стороною у справі , - до встановлення правонаступника.

З огляду на предмет спору по розглядаємій справі реорганізація Броварської МДПІ шляхом виділу з її складу Славутицького відділення та створення на його базі ДПІ у м. Славутичі не впливає на обсяги відповідальності та не змінює процесуальних прав та обов'язків першого відповідача.

Вивчивши подані матеріали, заслухавши пояснення представників учасників провадження, колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду виходить із наступного.

Згідно до договору №2 від 05.01.2004р. ТОВ „Тавікс Парфюм” отримало від ТОВ „Паралель” послуги по супроводженню товарів на загальну суму 146340,81 грн., в тому числі 24390,14 грн. ПДВ (а.с.56-57). Розрахунки здійснені шляхом зустрічних поставок товарів народного споживання, що підтверджується додатками до договору від 30.06.2004р., 09.07.2004р., 23.07.2004р., 30.07.2004р., 06.08.2004р., 12.08.2004р., 20.08.2004р., 27.08.2004р., 24.09.2004р. (а.с.22-24, 27-30, 33-34), актами виконаних робіт від 30.07.2004р., 31.08.2004р., 30.09.2004.(а.с.25, 31, 35) та податковими накладними №57 від 30.07.2004р., №63 від 31.08.2004р., №72 від 30.09.2004р.(а.с.26, 32, 36).

Відповідно до договору №2 від 12.02.2004р. ТОВ „Тавікс Парфюм” отримало від ТОВ „Паралель” послуги по підготовці методично-нормативних матеріалів на загальну суму 66900,00 грн., в тому числі 11150,00 грн. ПДВ (а.с.54). Розрахунки здійснені шляхом передплати та перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок, що підтверджується виписками з рахунку за 16.08.2004р. (а.с.19), за 16.09.2004р. (а.с.20), за 10.11.2004р. (а.с.21), за 23.03.2005р.(а.с.16).

Відповідно до договору купівлі-продажу №9 від 01.11.2004р. в грудні 2004р. ТОВ „Тавікс Парфюм” отримало від ТОВ „Паралель” кожгалантерею на загальну суму 1848,00 грн., в тому числі 308,00 грн. ПДВ (а.с.55), що підтверджується копіями видаткової накладної №89 від 13.12.2004р.(а.а.39) та податкової накладної №89 від 13.12.2004р. (а.с.40).

Відповідно до договору купівлі-продажу №2 від 02.03.2005р. ТОВ „Тавікс Парфюм” отримано від ТОВ „Паралель” товари народного споживання на загальну суму 5130013,11 грн., в тому числі 85502,19 грн. ПДВ (а.с.53). Розрахунки здійснені шляхом зустрічних поставок товарно-матеріальних цінностей на суму 238724,61 грн., що підтверджується актом виконаних робіт від 15.12.2004р.(а.с.37) та податковою накладною №94 від 30.12.2004р. (а.с.38).

Згідно договору №03/11 від 03.11.2005р. ТОВ „Тавікс Парфюм” здійснило на адресу ТОВ „Паралель” за підготовку методично-нормативних документів на загальну суму 35790,00 грн., в тому числі 5965,00 грн. ПДВ (а.с.52). Розрахунок проведено в повному обсязі шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця, що підтверджується випискою з рахунку за 03.11.2005р. (а.с.17), копією податкової накладної №03/11 від 03.11.2005р. (а.с.51).

В бухгалтерському обліку вартість отриманих послуг та товарно-матеріальних цінностей від ТОВ „Паралель” віднесена до валових витрат, а суми ПДВ до податкового кредиту.

Таким чином, по взаєморозрахунках з ТОВ „Паралель" були виписані наступні накладні: №57 від 30.07.2004 на суму 46796,21грн. в т.ч. ПДВ, №63 від 31.08.2004р. на суму 56133,41грн. в т. ч. ПДВ, №72 від 30.09.2004р. на суму 43411,19грн. в т.ч. ПДВ, №94 від 30.12.2004р. на суму 6000,00грн. в т.ч. ПДВ, №89 від 13.12.2004р. на суму 1848,00грн. в т.ч. ПДВ, №4/1 від 04.0.42005р. на суму 31343,81грн. в т.ч. ПДВ, №4/2 від 04.04.2005р. на суму 140761,56грн. в т.ч. ПДВ, №4/3 від 04.04.2005р. на суму 25560,38грн. в т.ч. ПДВ, №4/4 від 04.04.2005р. на суму 304424,31грн. в т.ч. ПДВ, №4/5 від 04.04.05р. на суму 10923,05грн, в т.ч. ПДВ, 03/11 віл 03.11.2005р. на суму 35790,00грн. в т.ч. ПДВ, на загальну суму 117165,33 грн.

В період з 27.02.2006р. по 31.12.2005р. відповідачем проведена позапланова комплексна документальна перевірка позивача з питання дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.07.2004р. по 31.12.2005р., за результатами якої складений акт від 09.03.2006р. №128/23-7/31934167 (а.с.77-95).

В ході проведення перевірки відповідач дійшов висновку, що позивач неправомірно включив суми ПДВ до податкового кредиту оскільки, первинні документи, а саме податкові накладні, підтверджуючи правовідносини позивача із третьою особою вважаються недійсними, та не дають право на включення сум ПДВ до податкового кредиту.

В акті перевірки відображено порушення позивачем п.п.7.4.5 п.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” №168/97-ВР від 03.04.1997р., в результаті чого занижено суму податкового зобов'язання на 117165,33 грн., в т.ч.:

- липень 2004р. –7799,37 грн.,

- серпень 2004р. –9355,57 грн.,

- вересень 2004р. –7235,20 грн.,

- грудень 2004р. –1308,00 грн.,

- квітень 2005р. –85502,19 грн.,

- листопад 2005р. –5965,00 грн.

На підставі акта перевірки від 09.03.2006р. №128/23-7/31934167, відповідач склав та надіслав позивачу податкове повідомлення-рішення №000001237/0 від 10.03.2006р. (а.с.96), за яким, з посиланням на п.п.„б” п.п.4.2.2 п.4.2 ст.4 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000р. №2181-ІІІ, позивачу визначено податкове зобов'язання з ПДВ по вітчизняних товарах (ротах, послугпах) в сумі 175151,48 грн., в т.ч. основний платіж в сумі 117165,33 грн., штрафні (фінансові) санкції –57986,15 грн.

Дослідивши докази що є у справі, перевіривши застосування норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія апеляційного суду вважає що постанова суду першої інстанції має бути залишена без змін, а апеляційні скарги без задоволення з наступних підстав.

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997р., податковим кредитом є сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (у редакції, що діяла на дату віднесення позивачем до податкового кредиту суми ПДВ у розмірі 117165,33 грн.) було визначено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними.

Таким чином, Законом України "Про податок на додану вартість" на дату здійснення позивачем операцій з придбання товарів (послуг) у ТОВ „Паралель” були визначені два випадки неможливості включення витрат по сплаті податку на додану вартість до податкового кредиту звітного періоду: у разі, коли вартість придбаних товарів не відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) чи основних фондів та у разі не підтвердження витрат по сплаті податку на додану вартість податковим накладними.

Факт надання ТОВ „Паралель” послуг по супроводженню товарів на загальну суму 146340,81 грн., в тому числі 24390,14 грн. ПДВ, на підставі договору №2 від 05.01.2004р., підтверджується додатками до договору від 30.06.2004р., 09.07.2004р., 23.07.2004р., 30.07.2004р., 06.08.2004р., 12.08.2004р., 20.08.2004р., 27.08.2004р., 24.09.2004р. (а.с.22-24, 27-30, 33-34), актами виконаних робіт від 30.07.2004р., 31.08.2004р., 30.09.2004.(а.с.25, 31, 35) та податковими накладними №57 від 30.07.2004р., №63 від 31.08.2004р., №72 від 30.09.2004р.(а.с.26, 32, 36).

Факт надання ТОВ „Паралель” послуг по підготовці методично-нормативних матеріалів на загальну суму 66900,00 грн., в тому числі 11150,00 грн. ПДВ, на підставі договору №2 від 12.02.2004р., підтверджується виписками з рахунку за 16.08.2004р. (а.с.19), за 16.09.2004р. (а.с.20), за 10.11.2004р. (а.с.21), за 23.03.2005р.(а.с.16).

Факт продажу ТОВ „Паралель” кожгалантереї на загальну суму 1848,00 грн., в тому числі 308,00 грн. ПДВ, на підставі договору №9 від 01.11.2004р., підтверджується копіями видаткової накладної №89 від 13.12.2004р.(а.а.39) та податкової накладної №89 від 13.12.2004р. (а.с.40).

Факт продажу ТОВ „Паралель” товарів народного споживання на загальну суму 5130013,11 грн., в тому числі 85502,19 грн. ПДВ, на підставі договору купівлі-продажу №2 від 02.03.2005р., підтверджується актом виконаних робіт від 15.12.2004р.(а.с.37) та податковою накладною №94 від 30.12.2004р. (а.с.38).

Факт надання ТОВ „Паралель” послуг по підготовці методично-нормативних документів на загальну суму 35790,00 грн., в тому числі 5965,00 грн. ПДВ, на підставі договору №03/11 від 03.11.2005р., підтверджується випискою з рахунку за 03.11.2005р. (а.с.17), копією податкової накладної №03/11 від 03.11.2005р. (а.с.51).

Наслідки зазначених господарських операцій відображені ТОВ „Тавікс Парфюм” та  ТОВ „Паралель” в податковому та бухгалтерському обліку, що підтверджується матеріалами справи, зокрема, актом перевірки від 09.03.2006р., та не заперечується учасниками провадження.

Податкові накладні №57 від 30.07.2004р.(а.с.26), №63 від 31.08.2004р.(а.с.32), №72 від 30.09.2004р.(а.с.36), №94 від 30.12.2004р.(а.с.38), №89 від 13.12.2004р. (а.с.40), №4/1 від 04.04.2005р.(а.с.42), №4/2 від 04.04.2005р. (а.с.44), №4/3 від 04.04.2005р.(а.с.46), №4/4 від 04.04.2005р.(а.с.48), №4/5 від 04.04.2005р.(а.с.50), №03/11 від 03.11.2005р.(а.с.51) складені у відповідності до вимог підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та наказу ДПА України "Про затвердження форм податкової накладної, книги обліку придбання та книги обліку продажу товарів (робіт, послуг), порядку їх заповнення" від 30.05.97р. №165, зареєстрованого в Міністерстві Юстиції України 29.06.1997 р. за № 233/2037.

Таким чином, всі передбачені законодавством умови для віднесення ТОВ „Тавікс Парфюм” 117165,33 грн., до податкового кредиту підтверджуються наявними в справі доказами.

Як вбачається з акту перевірки від 09.03.2006р., рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 23.11.2005 р. визнано недійсними установчі документи та свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ третьої особи №37605959 від 06.09.2002 р. з моменту внесення в державний реєстр, тобто з 31.05.2002 року. З посиланням на це відповідач вважає, що первинні облікові документи складені після зазначеної дати,  в тому числі і податкові накладні, є недійсними і не можуть бути підставою для віднесення певних сум до податкового кредиту.

Апеляційний суд вважає таке твердження безпідставним з виходячи із наступного.

Пунктами 9.1 та 9.2 статті 9 Закону України „Про податок на додану вартість” передбачено, що реєстр платників податку веде Центральний орган державної податкової служби України. Будь-якій особі, діяльність якої підлягає оподаткуванню, присвоюється індивідуальний податковий номер, що використовується для справляння податку.

Реєстрація ТОВ „Паралель” як платника податку на додану вартість була здійснена податковими органами, відповідно до діючого законодавства. На період укладання договорів №2 від 05.01.2004р., №2 від 12.02.2004р., №9 від 01.11.2004р., №2 від 02.03.2005р., №03/11 від 03.11.2005р. і дати видачі спірних податкових накладних ТОВ „Паралель” перебувало на податковому обліку як платник ПДВ.

Таким чином, на час господарських відносин з позивачем вказане підприємство було зобов'язане відповідно до п.п.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”, нараховувати покупцю ПДВ, складати та видавати йому податкові накладні. Фактично ТОВ „Паралель” і діяло саме таким чином.

Підпункт 9.6 статті 9 Закону України „Про податок на додану вартість” передбачає, що свідоцтво про реєстрацію підприємства в якості платника ПДВ діє до дати його анулювання, та визначає перелік підстав для такого анулювання. Відповідно до п.п. „б” п. 9.8 даного Закону №168/97-ВР анулювання свідоцтва відбувається якщо ліквідаційна комісія платника податку, оголошеного банкрутом, закінчує роботу або платник податку ліквідується за власним бажанням чи за рішенням суду (фізична особа позбувається статусу суб'єкта господарювання).

Відповідно п.25 Положення про Реєстр платників податку на додану вартість, яке затверджено Наказом Державної податкової адміністрації України від 1 березня 2000 року №79, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 3 квітня 2000 р. за №208/4429, свідоцтво реєстрацію платника ПДВ діє до дати його анулювання, яке відбувається у випадках, передбачених законодавством. Одночасно з анулюванням Свідоцтва органи державної податкової служби здійснюють виключення платника податку на додану вартість з Реєстру.

Згідно п.п.25.2 даного Положення про Реєстр платників податку на додану вартість, виключення платника податку на додану вартість з Реєстру та анулювання Свідоцтва відбуваються також у такому випадку як прийняття судового рішення про анулювання Свідоцтва або про звільнення від оподаткування, нарахування або сплати податку на додану вартість (підтверджується рішенням суду). У цьому випадку датою виключення із Реєстру є відповідна дата прийняття рішення чи події.

Відповідно до матеріалів справи, 23.11.2005 р. було прийнято рішення Деснянського районного суду м. Києва (по справі №2-7070/2005 р.) яким було визнано недійсним свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ третьої особи № 37605959 (а.с.107).

Таким чином, згідно із Положенням про Реєстр платників податку на додану вартість, свідоцтво третьої особи як платника ПДВ № 37605959 вважається анульованим і виключеним з Реєстру з дня прийняття рішення Деснянського районного суду м. Києва по справі №2-7070/2005 р., а саме - з 23.11.2005р.

Відповідно до п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких  витрат зі сплати податку, непідтверджених податковими накладними. У разі якщо на момент перевірки платника податків податковим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податків несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтвердженому визначеними цим підпунктом документами.

Вказані положення Закону „Про податок на додану вартість" передбачають два випадки неможливості включення витрат по сплаті податку на додану вартість до податкового кредиту звітного періоду: у разі, коли вартість придбаних товарів не відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) чи основних фондів та у разі не підтвердження витрат по сплаті податку на додану вартість податковим накладними.

Таким чином, місцевий суд зробив вірний висновок, що на момент здійснення правовідносин між позивачем та третьою особою, остання була належним чином зареєстрована та перебувала на податковому обліку як платник ПДВ, відповідно до п.п.7.2.4. п. 7.2 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість”, а видані податкові накладні відповідають вимогам підпункту 7.2.1 пункту 7.2 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” №168/97-ВР, а твердження відповідача про неправомірність включення позивачем сум ПДВ до податкового кредиту суперечить діючому законодавству.

Апеляційним судом також врахована практика з аналогічних питань, викладена в постанові Верховного Суду України №32/629 від 12.04.2005р., а також в ухвалах Вищого адміністративного суду України №1-624/05кс від 11.05.2006р., №К-7062/06 від 04.04.2006р. та по справам №33/233-29/17 і №24/333 від 26.07.2006р.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Таким чином, саме на Броварську МДПІ законодавство покладає обов'язок підтвердити документально висновки викладені в його рішеннях.  

Відповідно до ч.1 ст.69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин,  що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових  і  речових доказів, висновків експертів.

Прийняттям спірних податкових повідомлень-рішень податковим органом фактично покладено на позивача вину за визнання недійсними установчих документів його контрагента. Однак жоден нормативний акт, на який посилається відповідач не містить вказівок на таку залежність. Оскільки, згідно вимог чинного законодавства, обов'язок контролювати звітність контрагента на суб'єктів підприємницької діяльності не покладено, крім того, суб'єкт підприємницької діяльності не має права контролювати звітність або своєчасність сплати податків іншими особами. Якщо віднесення сум до складу податкового кредиту відбувається на підставі належним чином оформлених розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення яких передбачена правилами ведення податкового обліку, дії платника податку є правомірними.

Відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.

Таким чином, у разі порушення контрагентами платника податку вимог податкового законодавства, податковий орган має право у межах своєї компетенції та у відповідності до вимог чинного законодавства видавати акти державного органу на усунення таких порушень, які є обов'язковими до виконання.

Відповідно до ст.ст.195, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги і залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За наведених обставин колегія суддів апеляційного господарського суду прийшла до висновку, що рішення господарського суду Київської області від 11.07.2006р. у справі №247/12-06 прийняте при належному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, та у відповідності до чинного матеріального та процесуального права, а тому підстави для його скасування відсутні.

Керуючись: п.1 ст.198, ст.200, п.1 ст.205 КАС України, Київський міжобласний апеляційний господарський суд, -

у х в а л и в:

1.          Замінити відповідача - Броварську об'єднану державну податкову інспекцію на її процесуального правонаступника –Броварську міжрайонну державну податкову інспекцію.

2.          Постанову господарського суду Київської області від 11.07.2006р. у справі №247/12-06 залишити без змін, а апеляційну скаргу Броварської міжрайонної державної податкової інспекції - без задоволення.

3.          Справу №247/12-06 повернути до господарського суду Київської області.

Ухвала апеляційного господарського суду, відповідно до ст. 254 КАС України, набирає чинності з моменту її проголошення.

          Ухвала апеляційного господарського суду може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, передбаченому ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя:                                                                          Шевченко  В. Ю.                                            Судді:                                                                                      Ткаченко  Б.О.  Судді:                                                                                      Федоров  М. О.