Постанова

від 20.06.2011 по справі 2а-1812/11/0970

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" червня 2011 р.                                                            Справа № 2a-1812/11/0970

м. Івано-Франківськ

          Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

          Суддя Остап'юк С.В.

          за участю секретаря Андрейчук Л.М.,

          розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом прокурора Калуського району Івано-Франківської області в інтересах держави в особі управління Пенсійного фонду України в Калуському районі Івано-Франківської області до Комунального підприємства "Водотеплосервіс»Войнилівської селищної ради про стягнення заборгованості в розмірі 22650, 68 гривень, -

ВСТАНОВИВ:          

31.05.2011 року прокурор Калуського району Івано-Франківської області в інтересах держави в особі управління Пенсійного фонду України в Калуському районі Івано-Франківської області (далі – позивач) звернувся в суд із адміністративним позовом до Комунального підприємства «Водотеплосервіс» Войнилівської селищної ради (далі – відповідач) про стягнення заборгованості в розмірі 22650, 68 гривень.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення статті 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не сплатив страхові внески за грудень 2010 року в розмірі 3650, 71 гривень, на суму заборгованості якої нараховані штрафні санкції в розмірі 709, 15 гривень та пеня в розмірі 592, 70 гривень, які також не сплачені відповідачем. Крім того, відповідач в порушення статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» не сплатив єдиний внесок за період з 01.01.2011 року до 01.04.2011 року в розмірі 17698, 12 гривень.

Прокурор в судове засідання не з'явився.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, на адресу суду направив клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач правом подання письмових заперечень проти заявленого позову не скористався. Представник відповідача в судове засідання, будучи належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи не з'явився повторно, без поважних причин та без повідомлення про причини неприбуття.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, дослідивши докази, суд прийшов до висновку, що адміністративний позов слід задовольнити з таких мотивів.

Судом встановлено, що 26.08.2005 року Калуською районною державною адміністрацією зареєстровано відповідача. В період грудня 2010 року – квітня 2011 року відповідач використовував працю 16 фізичних осіб на умовах трудового договору та зареєстрований в Управлінні Пенсійного фонду України в Калуському районі як платник страхових внесків, а з 01.01.2011 року є платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Розглядаючи позовні вимоги про стягнення заборгованості з сплати недоїмки страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за грудень 2010 року в розмірі 4952, 56 гривень, та вирішуючи, у відповідності до пункту 3 частини 1 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України, яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин, суд виходить з чинних на час виникнення правовідносин нормативно-правових актів та зазначає їх зміст у відповідній редакції.

Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначаються: принципи та структура системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню; перелік платників страхових внесків, їх права та обов'язки; порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків; стягнення заборгованості за цими внесками. Статтею 5 вказаного Закону його дію поширено на регулювання відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів на ці правовідносини може поширюватися лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що йому не суперечить.

          Статтею 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено, що страхувальниками є роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону сплачують страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

          Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 14 даного Закону страхувальниками відповідно є роботодавці: підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи – суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб – суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру, - для осіб, зазначених у пунктах 1, 10, 15 статті 11 цього Закону.

Частина перша статті 15 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначає, що платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону. Частина третя вказаної статті встановлює, що страхувальники набувають статусу платників страхових внесків до Пенсійного фонду з дня взяття їх на облік територіальним органом Пенсійного фонду.

Частина 2 статті 17 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлює обов'язки страхувальників, пункт шостий якої передбачає, що страхувальники зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Частина 6 статті 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлює обов'язок страхувальників сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач в період грудня 2010 року був страхувальником, платником страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, на якого покладені обов'язки нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

          Судом встановлено, що відповідачем, в порушення частини 6 статті 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за грудень 2010 року не здійснено сплату страхових внесків в розмірі 3650, 71 гривень.

          Стаття 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлює відповідальність страхувальників, частиною 1 якої передбачено, що у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків страхувальники зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею. Частина 2 вказаної статті Закону передбачає, що суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

          Таким чином, сума несплачених відповідачем страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування є недоїмкою, яка підлягає стягненню з відповідача.

Рішеннями позивача за №559 від 31.12.2010 року та за №34 від 25.03.2011 року до відповідача застосовані фінансові санкції в розмірі 709, 15 гривень та нарахована пеня в сумі 592, 7 гривень за допущення несвоєчасної сплати страхових внесків.

Частиною 9 статті 106 вказаного Закону України визначаються фінансові санкції, які уповноважені застосовувати виконавчі органи Пенсійного фонду до страхувальників, пункт2 якої передбачає, що за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум. Одночасно на суми своєчасно не сплачених (не перерахованих) страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу.

Здійснення відповідачем несвоєчасної сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування є підставою для нарахування пені та штрафних санкцій у відповідності до вищевказаних норм Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а сплата нарахованих сум пені та штрафних санкцій є обов'язком відповідача.

Таким чином, суд приходить до висновку про правомірність нарахування позивачем сум недоїмки страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування відповідача в розмірі 1301, 85 гривень, а також до висновку, що відповідачу було відомо про наявність обов'язку погашення заборгованості по сплаті страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, які виникли внаслідок несплати фінансових санкцій та пені. В передбаченому законом порядку рішення про застосування фінансових санкцій відповідачем у встановленому порядку не оскаржувалися і нараховані суми таких санкцій, у відповідності до статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та пунктів 9, 10 Інструкції Про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України є узгодженими..

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованість з сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, штрафних санкціях та пені за грудень 2010 року в розмірі 4952, 56 обґрунтованими.

Розглядаючи позовні вимоги про стягнення17698, 12 гривень заборгованості з сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі – єдиний внесок) за період з 01.01.2011 року до 01.04.2011 року суд також прийшов до висновку про їх обґрунтованість та виходить з наступного.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі по тексту Закон).

Стаття 4 Закону визначає платників єдиного внеску, пунктом 1 частини 1 якої такими платниками визначені роботодавці, а саме підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Таким чином відповідач, у відповідності до статті 4 Закону є платником єдиного внеску.

Частина друга статті 6 визначає обов'язки платників єдиного внеску, у відповідності до пунктів 1, 4 якої платники, визначені пунктом 1 частини 1 статті 4 Закону зобов'язані своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок, подавати звітність до територіального органу Пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом за погодженням з відповідними фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування та центральним органом виконавчої влади у галузі статистики.

Судом встановлено, що відповідачем обов'язок подання звітності до територіального органу Пенсійного фонду за період з 01.01.2011 року до 01.04.2011 року виконано та 10.02.2011 року, 10.03.2011 року, 28.03.2011 року подано звіти про суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до органів Пенсійного фонду України за січень, лютий, березень 2011 року в загальному розмірі 17698, 12 гривень.

Частиною 8 статті 9 Закону встановлено, що платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом. Базовим звітним періодом є календарний місяць.

Відповідачем обов'язок сплати єдиного внеску не виконано та суми нарахованого єдиного внеску за період з 01.01.2011 року до 01.04.2011 року в розмірі 17698, 12 гривень не виконано.

Пунктом 6 частини 1 статті 1 Закону недоїмка визначена як сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена територіальними органами Пенсійного фонду України у випадках, передбачених цим Законом.

Як наслідок, 17698, 12 гривень не сплаченого відповідачем єдиного внеску утворює собою недоїмку в цьому ж розмірі.

Статтею 25 Закону встановлені заходи впливу та стягнення єдиного внеску.

Частиною четвертою статті 25 Закону визначено, що територіальний орган Пенсійного фонду у порядку, за формою і в строки, встановлені Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату (абзац 1).

Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти робочих днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею (абзац 3).

У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом Пенсійного фонду в порядку, встановленому Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики (абзац 4).

У разі якщо згоди з органом Пенсійного фонду не досягнуто, платник єдиного внеску зобов'язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом десяти робочих днів з дня надходження рішення відповідного органу Пенсійного фонду або оскаржити вимогу до органу Пенсійного фонду вищого рівня чи в судовому порядку (абзац5).

Судом встановлено, що позивач 10.03.2011 року надіслав відповідачу вимогу про сплату недоїмки єдиного внеску за №6-Ю на суму 6425, 81 гривень (отримано відповідачем 15.03.2011 року); 04.04.2011 року – вимогу №17-Ю на суму 5730, 50 гривень (отримано відповідачем 07.04.2011 року); 05.05.2011 року – вимогу №27-ю на суму 5541, 81 гривень (отримано 11.05.2011 року).

Відповідач протягом десяти робочих днів з дня надходження вказаних вимог не сплатив зазначені у них суми недоїмки, не узгодив вимоги з органом Пенсійного фонду, а також не оскаржив вимоги в судовому порядку.

Абзац 6 частини четвертої статті 25 Закону передбачає, що у разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти робочих днів з дня надходження вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом Пенсійного фонду, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів з дня надходження узгодженої вимоги, територіальний орган Пенсійного фонду надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби вимогу про сплату недоїмки.

Абзацом 5 частини 4 цієї ж статті Закону встановлено, що у випадках, зазначених в абзаці шостому цієї частини, територіальний орган Пенсійного фонду також має право звернутися до суду з позовом про стягнення недоїмки. При цьому заходи досудового врегулювання спорів, передбачені законом, не застосовуються.

Таким чином, судом встановлено, що відповідачем не виконано обов'язку сплати єдиного внеску за січень, лютий, березень 2011 року та допущено недоїмку з його сплати за період з 01.01.2011 року до 01.04.2011 року в розмірі 17698, 12 гривень, відповідачу було відомо про наявність обов'язку погашення вказаної недоїмки, однак вказаний обов'язок також не виконано, що, у відповідності до статті 25 Закону є підставою для вжиття заходів стягнення.

За таких обставин суд приходить до висновку, що відповідач зобов'язаний погасити недоїмку по сплаті єдиного внеску. Наявність такого обов'язку у відповідача є визначальною для вирішення вказаного спору, крім того, даний обов'язок забезпечується Конституцією України, стаття 67 якої передбачає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, а позов таким, що підлягає до задоволення.

          На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

                                         ПОСТАНОВИВ:

          Позов задовольнити повністю.

          Стягнути з комунального підприємства "Водотеплосервіс" Войнилівської селищної ради (ідентифікаціний код 33617017, вул. Шевченка, 114, смт. Войнилів, Калуський район, Івано-Франківська область) на користь управління Пенсійного фонду України в Калуському районі Івано-Франківської області (пр. Лесі Українки, 16 "б", м.Калуш, Івано-Франківська область) заборгованість з сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, штрафних санкціях та пені за грудень 2010 року в розмірі 4 952 (чотирьох тисяч дев'ятисот п'ятидесяти двох) гривень 56 копійок та заборгованість з сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування за період з 01.01.2011 року до 01.04.2011 року в розмірі 17 698 (сімнадцяти тисяч шістсот дев'яносто восьми) гривень 12 копійок.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

          Суддя:                                                                                          Остап'юк С.В.

Постанова складена в повному обсязі 25.06.2011 року.