Постанова

від 31.08.2015 по справі 826/8065/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

31 серпня 2015 року 09:12 справа №826/8065/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Калужського Д.О., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Дор-Трест" доДержавної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Дор-Трест" (далі по тексту - позивач, ТОВ "Дор-Трест") звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Печерському районі), в якому просить скасувати податкові повідомлення-рішення від 23 квітня 2015 року №43526552208, №43626552208, №23426551702 та №23326551702.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 травня 2015 року відкрито провадження в адміністративній справі №826/8065/15, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні 15 червня 2015 року представники позивача позовні вимоги підтримали, відповідач свого представника не направив.

Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи неприбуття представників відповідача та положення частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, беручи до уваги відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, в судовому засіданні 15 червня 2015 року суд ухвалив перейти до розгляду справи в письмовому провадженні.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі від 23 квітня 2015 року №43526552208 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, за порушення статті 134, підпункту 138.1.1 пункту 138.1 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України ТОВ "Дор-Трест" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 1 391 373,00 грн., у тому числі за основним платежем на - 1 113 098,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 278 275,00 грн.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі від 23 квітня 2015 року №43626552208 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, за порушення пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України ТОВ "Дор-Трест" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 1 892 109,00 грн., у тому числі за основним платежем на - 1 513 687,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 378 422,00 грн.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі від 23 квітня 2015 року №23326551702 згідно з пунктом 127.1 статті 127 Податкового кодексу України, за порушення підпункту "е" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164, підпункту 168.1.5 пункту 168.1 статті 168, підпункту 171.2 статті 171 Податкового кодексу України ТОВ "Дор-Трест" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на 35 741,00 грн., у тому числі за основним платежем на - 20 586,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 15 155,00 грн.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі від 23 квітня 2015 року №23426551702 згідно з пунктом 119.2 статті 119 Податкового кодексу України, за порушення пункту 51.1 статті 51 Податкового кодексу України ТОВ "Дор-Трест" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на 510,00 грн., у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями - 510,00 грн.

Зазначені податкові повідомлення-рішення прийнято на підставі акта від 30 березня 2015 року №231/26-55-22-08/37881734 "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Дор-Трест" (код за ЄДРПОУ 37881734) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період за період 01.01.2013 по 31.12.2014" (далі по тексту - акт перевірки).

У висновках акта перевірки встановлено наступні порушення: 1) статті 134, підпункту 138.1.1 пункту 138.1 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого ТОВ "Дор-Трест" занижено податок на прибуток у 2014 році всього у сумі 1 113 098,00 грн.; пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового Кодексу в результаті чого ТОВ "Дор-Трест" занижено податок на додану вартість, який підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет, всього у сумі 1 513 687,00 гри., в тому числі: за вересень 2014 року - на загальну суму - 15 444,00 грн., за жовтень 2014 року на загальну суму - 923 488,00 грн., за листопад 2014 року на загальну суму - 378 207,00 грн., за грудень 2014 року на загальну суму - 196 548,00 грн.; завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту: за вересень 2014 року на загальну суму - 10 551,00 грн., за жовтень 2014 року на загальну суму - 13 414,00 грн., за грудень 2014 року на загальну суму - 1 997,00 грн.; завищено залишок від'ємного значення попереднього звітного періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного періоду, у тому числі за жовтень 2014 року на загальну суму - 13 530,00 грн., за листопад 2014 року на загальну суму - 26 277,00 грн., за грудень 2014 року на загальну суму - 26 277,00 грн.; завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду: за вересень 2014 року на загальну суму - 13 530,00 грн., за жовтень 2014 року на загальну суму - 16 944,00 грн., за листопад 2014 року на загальну суму - 26 277 грн., за грудень 2014 року на загальну суму - 28 274,00 грн.; підпункту "е" 164.2.17 пункту 164.2 статті 164, підпункту 168.1.5 пункту 168.1 статті 168, підпункту 171.2 пункту 171 статті 171 ; Податкового Кодексу України, в результаті чого встановлено порушення вимог податкового законодавства, щодо правильності утримання та своєчасності перерахування податку на доходи фізичних осіб до бюджету на суму 20 586,00 грн.; статті 51, пункту 70.16. статті 70, підпункту 176.2"б", пункту 176.2 статті 176 Податкового Кодексу України.

Вказані в акті перевірки порушення обґрунтовані безпідставним віднесенням до складу витрат та податку на додану вартість відповідних сум вартості приданих послуг по відносинам із ТОВ "ТК "Реал-Трейдінг", ТОВ "Глобус", ТОВ "Дота", ТОВ "Грандбуд Технологія", у зв'язку із не доведенням реальності господарських операцій, що базується на отриманій податковій інформації, зокрема про порушення норм податкового законодавства по ланцюгу постачання; ТОВ "Дор-Трест" не утримано та не перераховано податок на доходи фізичних осіб з фізичних осіб ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та не відображено у довідці за формою №1-ДФ інформацію про надання та повернення фінансової допомоги фізичними особам ОСОБА_5 та ОСОБА_1, не відображено виплату ФОП ОСОБА_6, ФОП ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ФОП ОСОБА_9

Позивач не погоджується з вказаними вище податковими повідомленнями-рішеннями, мотивуючи позовні вимоги наступним: позивач не може нести відповідальність за порушення податкової дисципліни по ланцюгу постачання; господарські операції підтверджені належним чином оформленими первинними документами та податковими накладними, а придбаний товар використано у межах господарської діяльності підприємства; відповідач не мав правових підстав для прийняття оскаржуваних повідомлень-рішень за результатами перевірки проведеної на підставі підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, оскільки судові рішення у кримінальних справах стосовно позивача чи його службових осіб відсутні.

Доводи відповідача, викладені в письмовому запереченні проти позову, повністю співпадають з висновками акта перевірки.

Окружний адміністративний суд міста Києва, виходячи зі змісту пред'явлених позовних вимог, звертає увагу на наступне.

Згідно позиції Вищого адміністративного суду України при розгляді справ даної категорії судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між ТОВ "Дор-Трест" та його контрагентами - ТОВ "ТК "Реал-Трейдінг", ТОВ "Глобус", ТОВ "Дота", ТОВ "Грандбуд Технологія"; мету придбання та обставини використання придбаних товарів/послуг у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції (зокрема, чи були платниками податку на додану вартість).

Матеріали справи підтверджують, що між ТОВ "Дор-Трест" (покупець) та ТОВ "ТК "Реал-Трейдінг" (постачальник) укладено договір поставки від 06 червня 2014 року №0406/14, за умовами якого постачальник зобов'язується на умовах та в порядку, визначеному цим договором поставити покупцю фарбу білу дорожньої розмітки "Сигнакул", а покупець зобов'язується на умовах та в порядку, визначеному договором прийняти та оплатити його вартість.

Відповідно до рахунку-фактури та видаткової накладної, датованих липнем 2014 року, ТОВ "ТК "Реал-Трейдінг" поставило позивачу фарбу білу дорожньої розмітки "Сигнакул" та виписало податкову накладну на суму 173 844,00 грн., у тому числі податок на додану вартість - 28 974,00 грн.

Поставка товару здійснювалась транспортом позивача, що підтверджується відповідною товарно-транспортною накладною від 17 липня 2014 року №02, яка міститься в матеріалах справи.

Розрахунок між сторонами проводився у безготівковій формі, що підтверджують виписки з банку, надані до матеріалів справи.

За умовами договорів поставки, укладених між позивачем (покупець) та ТОВ "Глобус" (постачальник) від 26 серпня 2014 року №2608/Т, від 28 серпня 2014 року №2808/Т та від 12 вересня 2014 року №1209/Т, постачальник зобов'язується на умовах та в порядку, визначеному цим договором, поставити покупцю товар (скляні кульки, поліфарб лайн), а покупець зобов'язується на умовах та в порядку, визначеному цим договором, прийняти цей товар та оплатити його вартість.

Згідно рахунків-фактури та видаткових накладних, датованих вереснем-жовтнем 2014 року, ТОВ "Глобус" поставило позивачу скляні кульки, поліфарб лайн та виписало податкові накладні на загальну суму 3 673 075,00 грн., у тому числі податок на додану вартість - 612 179,17 грн.

На підтвердження перевезення товару, позивачем надано в матеріали справи товарно-транспортні накладні, датовані вереснем-жовтнем 2014 року.

Відповідно до виписок банку, копії яких містяться в матеріалах справи, позивач перераховував на рахунок постачальника грошові кошти.

15 вересня 2014 року, між ТОВ "Дор-Трест" (покупець) та ТОВ "Дота" (постачальник), укладено договір поставки №Д1509, відповідно до умов якого, постачальник зобов'язується на умовах та в порядку визначеному цим договором поставити покупцю товар (поліфарб лайн, розчинник, скляні кульки), а покупець зобов'язується на умовах та в порядку, визначеному цим договором, прийняти цей товар та оплатити його вартість.

Виконання вказаного договору підтверджується наявними в матеріалах справи рахунками-фактури та видатковими накладними, датованими вереснем-жовтнем 2014 року, згідно яких ТОВ "Дота" поставило ТОВ "Дор-Трест" товари, а саме: поліфарб лайн, розчинник, скляні кульки.

У свою чергу ТОВ "Дота" виписано податкові накладні на суму 4 232 738,40 грн., у тому числі податок на додану вартість - 705 456,40 грн.

Транспортування товару підтверджується відповідними товарно-транспортними накладними, які містяться в матеріалах справи.

Виписки банку, копії яких містяться в матеріалах справи підтверджують, що позивач перераховував на рахунок постачальника грошові кошти.

Згідно договору поставки від 01 жовтня 2014 року №0110-ДП, укладеного між позивачем (покупець) та ТОВ "Грандбуд Технологія" (постачальник), останній зобов'язується на умовах та в порядку визначеному цим договором поставити покупцю товар (поліфарб лайн, розчинник, скляні кульки), а покупець зобов'язується на умовах та в порядку, визначеному цим договором, прийняти цей товар та оплатити його вартість.

На підтвердження виконання вказаного договору, позивачем надано в матеріали справи рахунки-фактури та видаткові накладні, датовані жовтнем, груднем 2014 року, згідно яких постачальник поставив ТОВ "Дор-Трест" товари, а саме: поліфарб лайн, розчинник, скляні кульки, та виписало податкові накладні на суму 1 172 106,00 грн., у тому числі податок на додану вартість - 195 351,00 грн.

Поставка товару здійснювалась транспортом позивача, що підтверджується відповідними товарно-транспортними накладними, які містяться в матеріалах справи.

Розрахунок між сторонами проводився у безготівковій формі, що підтверджують виписки з банку, надані до матеріалів справи.

Підпункт 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (тут і далі в редакції, чинні на момент виникнення спірних правовідносин) визначає витрати як суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За правилами пунктів 138.4 та 138.5 статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг; інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені, згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку.

Згідно з пунктом 138.6 статті 138 Податкового кодексу України собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

Підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України встановлює, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Наведені правові норми вказують, що визначальною умовою правомірності формування витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, є їх здійснення для провадження господарської діяльності платника податку, та підтвердження відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

За визначенням статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частина друга статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначає, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

В акті перевірки не встановлено відсутності у позивача на момент перевірки первинних документів по спірним господарським операціям, у свою чергу суд установив, що первинні документи, складені у межах спірних правовідносин (видаткові накладні, акти прийому-передачі), відповідають вимогам частини другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

При цьому суд зауважує, що ймовірні порушення постачальником та його контрагентами вимог податкового чи іншого законодавства не позбавляють правового значення первинних документі, складених таким постачальником.

Досліджуючи питання пов'язаності придбаних позивачем товарів та послуг з його господарською діяльністю, суд зазначає про наступне.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов'язану з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямовану на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Судом встановлено, що основними видами діяльності ТОВ "Дор-Трест" є інші будівельно-монтажні роботи, інші роботи із завершення будівництва, у тому числі з нанесення дорожньої розмітки.

Матеріали справи підтверджують, що придбані у ТОВ "ТК "Реал-Трейдінг", ТОВ "Глобус", ТОВ "Дота", ТОВ "Грандбуд Технологія" товари використано у власній господарській діяльності, а саме: частина придбаних фарби, розчинників та скляних кульок використані під час виконання ТОВ "Дор-Трест" робіт з нанесення розмітки на автомобільних дорогах державного та місцевого значення (наприклад Р-39 Тернопіль-Броди, Т-09-03 Галич-Городок, Р-14 Луцьк-Ківерці-Маневичі-Любешів-Дольськ) на замовлення Служби автомобільних доріг у Тернопільській області, Дочірнього підприємства "Волинський автодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України", Дочірнього підприємства "Рівненський автодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України", Служби автомобільних доріг у Полтавській області, Дочірнього підприємства "Житомирський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" та Дочірнього підприємства "Чернігівський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України", інша частина поставлена ТОВ "Поліфарб" та Дочірньому підприємству "Хмельницький облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України".

На підтвердження реальності господарських операцій та мети використання придбаних робіт та товарів у господарській діяльності позивач надав суду наступні копії наступних документів: господарських договорів на виконання робіт з нанесення розмітки, актів приймання виконаних будівельних робіт, довідок про вартість виконаних робіт, підсумкових відомостей ресурсів, актів списання, видаткових накладних, податкових накладних, товарно-транспортних накладних, довіреностей на отримання матеріальних цінностей.

Наведе вказує, що ТОВ "Дор-Трест" здійснювало витрати на придбання товарів у ТОВ "ТК "Реал-Трейдінг", ТОВ "Глобус", ТОВ "Дота", ТОВ "Грандбуд Технологія" для провадження своєї господарської діяльності; спірні господарські операції є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій. Доказів на підтвердження зворотного відповідачем до суду не надано.

Так само відповідачем не надано доказів на підтвердження того, що ТОВ "ТК "Реал-Трейдінг", ТОВ "Глобус", ТОВ "Дота", ТОВ "Грандбуд Технологія" не мали адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по спірним операціям та не вчиняли фактичних дій, спрямованих на виконання таких зобов'язань.

За таких підстав, суд вважає, що позивач правомірно формував витрати за перевірений період по взаємовідносинам з ТОВ "ТК "Реал-Трейдінг", ТОВ "Глобус", ТОВ "Дота", ТОВ "Грандбуд Технологія", у зв'язку з придбанням у них товарів.

При вирішенні даного спору суд враховує вимоги статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", яка встановлює: якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Так, на момент здійснення спірних господарських операцій ТОВ "ТК "Реал-Трейдінг", ТОВ "Глобус", ТОВ "Дота", ТОВ "Грандбуд Технологія" були зареєстровані як юридичні особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

На думку суду, позивач, як покупець, не може нести відповідальність ні за порушення законодавства продавцем, ні за можливу недостовірність відомостей про нього, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Посилання відповідача на акти контролюючих органів про проведення перевірки та про неможливість проведення зустрічної звірки по ланцюгу постачання не приймаються до уваги, оскільки це не є підставою для обмеження позивача, як покупця, у праві формувати витрати за умови реальності господарських операцій.

Враховуючи викладене, беручи до уваги наявність підтверджуючих розрахункових та інших документів, а також придбання товарів і послуг з метою провадження господарської діяльності, висновки акта перевірки про порушення Податкового кодексу України в частині заниження податку на прибуток є помилковими, а збільшення позивачу суми податкового зобов'язання з податку на прибуток - протиправним.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник. податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З аналізу вказаних правових норм та обставин справи суд приходить до висновку, що необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товару, робіт чи послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням.

Судом встановлено вище, що придбання позивачем у ТОВ "ТК "Реал-Трейдінг", ТОВ "Глобус", ТОВ "Дота", ТОВ "Грандбуд Технологія" товару безпосередньо пов'язано з його господарською діяльністю, а здійснені господарські операції є реальними та підтверджуються необхідними документами.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України дою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кодекс України передбачає тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження податковими накладними або оформлення з порушенням вимог чи не підтвердження митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (пункт 198.6 статті 198).

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

За приписом пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Як встановлено судом, на момент складання податкових накладних контрагент позивача - ТОВ "ТК "Реал-Трейдінг", ТОВ "Глобус", ТОВ "Дота", ТОВ "Грандбуд Технологія", були зареєстровані як платники податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мали право нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні на кожну поставку послуг; в свою чергу, податкові накладні, на підставі яких позивач формував податковий кредит, та копії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам, встановленим пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

Враховуючи викладене, на думку суду, позивач правомірно відносив до складу податкового кредиту відповідні суми податку на додану вартість по відносинам із ТОВ "ТК "Реал-Трейдінг", ТОВ "Глобус", ТОВ "Дота", ТОВ "Грандбуд Технологія", тому висновки акта перевірки про заниження податку на додану вартість, завищення від'ємного значення та завищення залишку від'ємного значення, є помилковими, а збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість, - протиправним.

Таким чином, податкові повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі від 23 квітня 2015 року №43526552208 та №43626552208 є протиправними та підлягають скасуванню, а позовні вимоги у цій частині - задоволенню.

Разом з тим, суд не погоджується із позовними вимогами про скасування податкових повідомлень-рішень від 23 квітня 2015 року №23426551702 та №23326551702, оскільки позивач не заперечує та не надає відповідних спростувань щодо порушень при оподаткування податком на доходи фізичних осіб, а саме щодо не утримання та не перерахування податку на доходи фізичних осіб з фізичних осіб ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та не відображення у довідці за формою №1-ДФ інформації про надання та повернення фінансової допомоги фізичними особам ОСОБА_5 та ОСОБА_1, не відображено виплату ФОП ОСОБА_6, ФОП ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ФОП ОСОБА_9

При цьому суд не приймає до уваги посилання позивача на неможливість прийняття податкових повідомлень-рішень відповідно до пункту 86.9 статті 86 Податкового кодексу України.

Так, відповідно до пункту 86.9 статті 86 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень) у разі якщо грошове зобов'язання розраховується контролюючим органом за результатами перевірки, проведеної з обставин, визначених підпунктом 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, щодо кримінального провадження, у якому розслідується кримінальне правопорушення стосовно посадової особи (посадових осіб) платника податків (юридичної особи) або фізичної особи - підприємця, що перевіряється, предметом якого є податки та/або збори, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки приймається таким контролюючим органом протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання цим контролюючим органом відповідного судового рішення (обвинувальний вирок, ухвала про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами), що набрало законної сили.

Тобто, податкове повідомлення-рішення приймається протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання цим контролюючим органом відповідного судового рішення (обвинувальний вирок, ухвала про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами), що набрало законної сили, лише у випадку визначення грошового зобов'язання за результатами перевірки, проведеної з обставин, визначених підпунктом 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, щодо кримінального провадження, у якому розслідується кримінальне правопорушення стосовно посадової особи (посадових осіб) платника податків (юридичної особи) або фізичної особи - підприємця, що перевіряється, предметом якого є податки та/або збори; на випадки інших кримінальних проваджень зазначені обмеження не поширюються.

Проте, суд звертає увагу, що позивачем не доведено, що у межах спірних правовідносин перевірку проведено у на підставі постанови слідчого у кримінальному провадженні, у якому розслідується кримінальне правопорушення стосовно посадової особи ТОВ "Дор-Трест", предметом якого є податки та/або збори, зокрема за статтею 212 Податкового кодексу України.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, ДПІ у Печерському районі частково доведено правомірність та обґрунтованість прийняття спірних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ТОВ "Дор-Трест" підлягає частковому задоволенню.

Частина третя статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлює, що під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Матеріали справи підтверджують, що позивач сплатив судовий збір у розмірі 487,20 грн., тобто 10 відсотків розміру ставки судового збору за подання адміністративного позову майнового характеру.

Відповідно до частин першої-третьої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

З огляду на часткове задоволення позовних вимог з позивача належить стягнути суму судового збору, що підлягає сплаті, пропорційно до задоволеної частини вимог та з урахуванням сплаченої частини суми судового збору.

Так, суд встановив, що у процентному відношенні позивачу відмовлено у задоволенні майнових вимог у розмірі 1,09%, (36 251,00 грн. з 3 319 733,00 грн.), тобто на користь Державного бюджету України з позивача належить присудити 1,09% судового збору за подання позову майнового характеру, а саме з частини позовних вимог, у задоволенні яких відмовлено, а саме: 53,10 грн. (4 872,00 грн.* 1,09%).

З урахуванням того, що при подачі адміністративного позову позивач сплатив судовий збір у розмірі 487,20 грн., на користь позивача суд присуджує 434,10 грн. (487,20 грн. - 53,10 грн.) судового збору.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Дор-Трест" задовольнити частково.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві від 23 квітня 2015 року №43526552208 та №43626552208.

3. В іншій частині адміністративного позову відмовити.

4. Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дор-Трест" понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 434,10 грн. (чотириста тридцять чотири гривні десять копійок).

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.А. Кузьменко