Рішення

від 27.08.2015 по справі 902/658/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

27 серпня 2015 р. Справа № 902/658/15

Господарський суд Вінницької області у складі судді Матвійчука Василя Васильовича розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом : Малого приватного підприємства фірма «Ерідон»

(08143, Київська область, Києво - Святошинський район, с.Княжичі, вул.Леніна, 46)

до : Товариства з обмеженою відповідальністю «Вінагрохім»

(23218, Вінницька область, Вінницький район, с.Сосонка, вул.Маяковського, буд.5)

про стягнення 142415,71 грн.

при секретарі судового засідання Солоненко Т.В..

за участю представників сторін:

позивач : Назарчук Т.В. за довіреністю № 02/01-05 від 02.01.2015 року;

відповідача : не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Мале приватне підприємство фірма «Ерідон» звернулося до господарського суду Вінницької області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вінагрохім» заборгованості за договором поставки № 566/13/141 від 28.05.2013 року в загальному в розмірі 142 415,71 грн..

Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідно до укладеного 28.05.2013 року договору поставки та додатків до нього позивач за видатковими накладними поставив відповідачу товар на загальну суму 98 008,18 грн.. Відповідно до п. 3.1. договору порядок розрахунків за поставлений товар визначається в додатках до даного договору. Згідно п. 3 кожного з додатків договору товар підлягав остаточній оплаті в строк до 25.10.2013 року. Проте, відповідач зобов'язання за договором з оплати отриманого товару виконав частково в сумі, 33008,18 грн., і станом на 24.04.2015 року заборгованість останнього становить 65 000,00 грн..

Неналежне виконання зобов'язань за договором призвело до звернення до суду з даним позовом та нарахування штрафних санкцій обумовлених ним.

Ухвалою суду від 08.05.2015 року за вказаним позовом порушено провадження у справі № 902/658/15 з призначенням до розгляду в судовому засідання 15.06.2015 року

Ухвалою суду від 15.06.2015 року розгляд справи відкладено на 06.07.2015 року з підстав неявки представників сторін в судове засідання та ненадання сторонами визначених судом доказів.

Розпорядженням в.о. керівника апарату господарського суду Вінницької області суду від 09 липня 2015 року, відповідно до повторного автоматизованого розподілу справи, справу № 902/658/15 передано на розгляд судді Матвійчуку В.В..

Ухвалою суду від 10.07.2015 року справу прийнято до провадження з призначенням до розгляду в судовому засіданні 27.08.2015 року та зобов'язано сторін надати докази необхідні для вирішення спору.

На визначену судом дату з'явився представник позивача. Відповідач правом участі в судовому засіданні не скористався. Визначених судом доказів не надав, про поважність причини своєї неявки суду не повідомив. Про час та місце слухання справи повідомлений завчасно та належним чином, що стверджується поштовим повідомленням вх. № 6451 від 23.07.2015 року.

Враховуючи викладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

При цьому суд констатує, що відповідачем не подано жодного клопотання, заяви, телеграми, в тому рахунку і щодо перенесення розгляду справи, її відкладення чи неможливості забезпечити участь в судовому засіданні свого представника.

За викладених вище обставин справу розглянуто за наявними у ній матеріалами, згідно ст. 75 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

28 травня 2013 року між Малим приватним підприємством Фірмою «Ерідон» (позивач, за договором Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вінагрохім» (відповідач, за договором Покупець) укладено договір поставки № 566/13/141 (надалі - Договір) за умовами якого, в терміни, визначені Договором, Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця продукцію виробничо-технічного призначення (надалі - товар), а Покупець зобов'язується прийняти товар і сплати за нього грошову суму, що складає його вартість, визначену на умовах Договору.

За даним Договором постачається виключно продукція, що дозволена до використання на території України, асортимент, кількість, ціна якої визначаються Додатками та накладними, що оформляються (складаються) в період дії цього Договору і які є невід'ємною його частиною (п. 2.1. Договору).

Ціна продукції, що поставляється за цим Договором, вказується у Додатках та накладних в національній валюті та визначається в залежності від виду товару. Для товару (ЗЗР, Насіння та Міндобрива) сторони встановлюють ціну та його вартість у гривнях, а також визначають їх еквівалент у доларах США або Євро (в залежності від валюти придбавання Постачальником товару за зовнішньоекономічними контрактами) (п. 2.2. Договору).

Загальна сума Договору визначається Додатками та накладними, що зазначені в п. 2.1., та які є невід'ємною частиною цього Договору (п. 2.3. Договору).

Порядок розрахунків за поставлений товар визначається в Додатках до даного Договору. Сторони погоджуються застосовувати при проведенні розрахунків за товари, якими є засоби захисту рослин, насіння, міндобрива, комбікорми та кормові добавки курс продажу іноземних валют (долар США/Євро) до гривні, що встановлений АТ «Державний експортно-імпортний банк України» (п.п. 3.1., 3.2. Договору).

Товар, що був переданий Покупцю в межах цього Договору тільки згідно накладних (без укладення додатків), підлягає повній оплаті у строки визначені умовами Додатку до цього Договору, яким встановлено найпізніший строк оплати аналогічного виду товару (п. 3.6. Договору).

Договір набуває чинності з дня його підписання представниками обох сторін і діє до повних розрахунків (п. 11.2. Договору).

29.05.2013 року між сторонами укладено Додаток № 566/13/141/01-Мд-П до Договору пунктом 1 якого визначено асортимент, кількість, ціну, та строки поставки товару. Пунктом 3 Додатку визначено строк оплати товару в наступному порядку: 20% від суми поставки, в строк до 30.05.2013 року; 80% від суми поставки, в строк до 25.10.2013 року.

04.06.2013 року між сторонами укладено Додаток № 566/13/141/02-Мд-П до Договору пунктом 1 якого визначено асортимент, кількість, ціну, та строки поставки товару. Пунктом 3 Додатку визначено строк оплати товару в наступному порядку: 20% від суми поставки, в строк до 04.06.2013 року; 80% від суми поставки, в строк до 25.10.2013 року.

14.06.2013 року між сторонами укладено Додаток № 566/13/141/03-ЗЗР до Договору пунктом 1 якого визначено асортимент, кількість, ціну, та строки поставки товару. Пунктом 3 Додатку визначено строк оплати товару в наступному порядку: 20% від суми поставки, в строк до 14.06.2013 року; 80% від суми поставки, в строк до 25.10.2013 року.

Як свідчать матеріали справи, позивачем, в рамках Договору, відповідно до видаткових накладних № 27110 від 30.05.2013 року, № 28396 від 04.06.2013 року, № 28437 від 04.06.2013 року, № 30744 від 14.06.2013 року поставив відповідачу товар на загальну суму 98 008,18 грн., який відповідач отримав за довіреностями № 33 від 27.05.2013 року, № 35 від 04.06.2013 грн., № 36 від 14.06.2013 року (а.с. 18-25).

Судом встановлено, що відповідачем проведено розрахунки за Договором в розмірі 33 008,18 грн. (а.с. 27,28).

Таким чином, неоплаченим залишився товар на суму 65 000,00 грн..

З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Дії позивача по передачі товару та дії відповідача по прийняттю вказаного товару, за визначеною ціною свідчать про те, що у боржника (відповідача) виникло зобов'язання по оплаті сировини.

Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу ст.655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до частини першої статті 222 Господарського кодексу України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом .

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Згідно ч.1 ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Беручи до уваги викладене, суд дійшов висновку, що зобов'язання за Договором в частині проведення розрахунків за поставлений товар, відповідачем виконувались не належним чином.

Виходячи з встановлених обставин справи та наведених вище законодавчих приписів, суд вважає вимогу позивача про стягнення боргу в розмірі 65 000,00 грн. правомірною та обґрунтованою.

Окрім суми основного боргу позивачем заявлено до стягнення 24 258,35 грн. пені за період з 15.10.2013 року по 24.04.2015 року; 19 838,36 грн. 20% річних за період з 15.10.2013 року по 24.04.2015 року та 33 319,00 грн. інфляційних втрат за період листопад 2013 року - березень 2015 року.

Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться в частині першій статті 193 Господарського кодексу України, яка також передбачає, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарського кодексу України.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 ГК України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 Господарського кодексу України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина перша статті 230 ГК України).

Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (част.1 ст.546 ЦК України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (част.1, 3 ст.549 ЦК України).

Відповідно до част.1 ст. 547 Цивільного кодексу України, правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Розмір штрафних санкцій відповідно до част.4 ст.231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено частиною третьою статті 549 ЦК України, частиною шостою статті 231 ГК України, статтями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» та частиною шостою статті 232 ГК України.

Відповідно до п. 7.1.1. Договору Покупець, за несвоєчасну оплату поставленої продукції сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки національного банку України від суми боргу за кожний день прострочення..

Сторони домовились про те, що стягнення штрафних санкцій (пені, штрафу, процентів) за даним Договором відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, не обмежується строком нарахування та припиняється в день виконання стороною зобов'язання, а строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкції, у відповідності до ст. 259 Цивільного кодексу України, продовжується до 3 (трьох) років. (п. 7.6. Договору).

В силу дії част.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

При цьому, пунктом 7.6. Договору погоджено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання грошових зобов'язань за цим договором не обмежується шістьома місяцями, а здійснюється до дня виконання зобов'язання (виключення з ч.6 ст.232 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 2. ст. 251 ЦК України, терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

У даному випадку у п.7.6. Договору сторони погодили термін нарахування штрафних санкцій «до дня виконання зобов'язання», що враховуючи вище наведене не суперечить вимогам чинного законодавства.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 15.04.2015 року у справі № 3-53гс15.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Пунктом 7.5. Договору сторони встановили 20% річних за невиконання зобов'язання по оплаті поставленого товару.

Таким чином суд вважає, що вимоги щодо стягнення пені, інфляційних та 3% річних є правомірними, оскільки відповідають умовам укладеного договору та чинному законодавству.

Перевіривши за допомогою системи «Ліга Закон» правильність наданого позивачем розрахунку пені та відсотків річних, судом виявлено помилку в періоді нарахування. В письмових поясненнях від 27.08.2015 року наданих представником позивача в судовому засіданні 27.08.2015 року, останній зазначає, що за умовами Договору остаточний розрахунок проводиться до 25.10.2013 року, відтак прострочення оплати поставленого товару відбулось з 25.10.2013 року.

Таким чином, вірним періодом нарахування пені та відсотків річних є з 25.10.2013 року по 24.04.2015 року, розмір пені за який становить 24 026,85 грн., 20% річних - 19 482,19 грн..

За таких обставин, задоволенню підлягають пеня в сумі 24 026,85 грн., 20% річних в сумі 19 482,19 грн.. У вимогах щодо стягнення пені в сумі 231,50 грн. та 20% річних в сумі 356,17 грн. слід відмовити, як безпідставно заявлених.

При перевірці розрахунку інфляційних втрат судом виявлено помилку в бік завищення, оскільки розмір інфляційних втрат, за визначений в розрахунку період, становить 33 317,44 грн.. Відтак, в позові в частині стягнення 1,56 грн. інфляційних втрат слід відмовити.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвали суду відповідач не подав до суду жодних доказів в спростування позовних вимог позивача.

За таких обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з розподілом судових витрат за правилами ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст.4 3 , 32, 33, 34, 43, 49, 82, 84, 85, 115 Господарського процесуального кодексу України, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вінагрохім» (23218, Вінницька область, Вінницький район, с. Сосонка, вул. Маяковського, буд. 5, код ЄДРПОУ 32811966) на користь Малого приватного підприємства Фірми «Ерідон» (08143, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Княжичі, вул. Леніна, 46, код ЄДРПОУ 19420704) 98 317 (дев'яносто вісім тисяч триста сімнадцять) грн. 44 коп. - заборгованості з врахуванням встановленого індексу інфляції; 24 026 (двадцять чотири тисячі двадцять шість) грн. 85 коп. - пені; 19 482 (дев'ятнадцять тисяч чотириста вісімдесят дві) грн. 19 коп. - 20% річних та 2 836 (дві тисячі вісімсот тридцять шість) грн. 53 коп. - витрат зі сплати судового збору.

3. В позові в частині стягнення пені в сумі 231,50 грн., 20% річних в сумі 356,17

грн. та інфляційних втрат в сумі 1,56 грн. відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Копію рішення направити відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Повне рішення складено 01 вересня 2015 р.

Суддя Матвійчук В.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - відповідачу 23218, Вінницька область, Вінницький район, с.Сосонка, вул.Маяковського, буд.5