Рішення

від 26.08.2015 по справі 904/5957/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

26.08.15р. Справа № 904/5957/15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БАРС", м. Дніпропетровськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОТАЛ", м. Дніпропетровськ

про стягнення 34 196,48 грн.

Суддя Золотарьова Я.С.

Представники:

від позивача: Земляной С.О. - представник (дов. № 0308 від 03.08.2015)

від відповідача: Григоренко В.О. - представник (дов. б/№ від 18.05.2015)

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "БАРС" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОТАЛ" про стягнення заборгованості за договором поставки № 08/11/11 від 08.11.2011 у розмірі 34 196,48 грн., з яких 25 561,20 грн. основний борг, 3 583,97 грн. інфляційні втрати, 462,20 грн. 3% річних, 4 589,11 грн. пеня.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за договором поставки № 08/11/11 від 08.11.2011, в частині повного та своєчасного розрахунку за поставлений товар.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 08.07.2015 порушено провадження у справі та призначено до розгляду у судовому засіданні на 27.07.2015.

У межах строків передбачених статтею 69 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладався з 27.07.2015 на 26.08.2015.

26.08.2015 представник відповідача подав відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що станом на час порушення провадження у справі у нього була заборгованість перед позивачем у сумі 19 660,63 грн. Протягом серпня 2014 - липня 2015 відповідачем частково сплачено заборгованість, що підтверджується копіями платіжних доручень доданих відповідачем до відзиву. Відповідач зазначав, що станом на 01.08.2014 у позивача виникла заборгованість перед відповідачем у розмірі 1 400,57 грн., яка виникла внаслідок надмірної сплати відповідачем за товар 11.04.2014, а тому, з урахуванням вищезазначеної переплати, заборгованість відповідача перед позивачем складає 18 660,63 грн. Також, відповідач зазначив у відзиві, що позивачем нараховано пеню, проценти річних та інфляційні втрати без урахування часткових оплат та переплати, а тому він частково визнав заборгованість у наступному розмірі: 18660, 63 грн. - основний борг, 3 173, 23 грн. - пеня, 418, 30 грн. проценти річних та 25 393, 63 грн. інфляційні втрати.

Згідно зі статтею 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 26.08.2015 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

08.11.2011 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Барс" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТОТАЛ" (покупець) було укладено договір поставки № 08/11/11 (а.с.10).

Відповідно до пункту 1.1 договору постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупця гафрокартонну продукцію (далі - товар), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар на умовах цього договору.

Згідно з пунктом 1.2 договору, найменування. кількість та асортимент товару, що постачається. зазначається у додатках до цього договору, що є його невід'ємною частиною, або у заявках покупця.

На виконання умов договору, позивач поставив, а відповідач прийняв товар на суму 25561,20 грн., що підтверджується видатковою накладною від 13.08.2014 № РН-0000239 підписаною обома сторонами (а.с.16).

Пунктом 4.2 договору встановлено, що порядок розрахунків за поставлений товар узгоджується сторонами у додатках до даного договору.

В ході судового розгляду відповідач надав докази часткової оплати суми основного боргу до порушення провадження у справі у розмірі 5 000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями:

- № 3532 від 25.11.2014 на суму 500,00 грн.;

- № 1868 від 23.12.2014 на суму 500,00 грн.;

- № 768 від 12.06.2015 на суму 1 000,00 грн.;

- № 4109 від 18.06.2015 на суму 1 000,00 грн.;

- № 4150 від 26.06.2015 на суму 1 000,00 грн.;

- № 838 від 03.07.2015 на суму 1 000,00 грн.

Також, відповідач надав докази часткової сплати суми основного боргу після порушення провадження у справі, що підтверджується платіжним дорученням 3 866 від 10.07.2015.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар становить 19 561,20 грн., що є причиною виникнення спору.

Приймаючи рішення господарський суд виходив з наступного.

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (стаття 174 Господарського кодексу України).

Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова вiд зобов'язання або одностороння змiна його умов не допускається, якщо iнше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, iнших актiв цивiльного законодавства.

Як вже зазначалось, у п.4.2 договору встановлено, що порядок розрахунків за поставлений товар узгоджується сторонами у додатках до даного договору.

Позивачем було додано до матеріалів справи додаток № 1 від 08.11.2011 до договору, відповідно до якого сторони дійшли згоди стосовно продукції "Гофроящик № 171" та "Гофроящик № 175" (а.с.13), але відповідно до видаткової накладної № РН-0000239 від 13.08.2014, позивач поставив відповідачу "Гофрокороб № 221 тотал".

Тому додаток № 1 від 08.11.2011 не регулює відносини по спірній поставці, оскільки він складений до іншої продукції.

Інших додатків до договору сторонами до матеріалів справи не було додано.

Відповідно до частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Таким чином, строк оплати товару є таким, що настав 14.08.2014.

Оскільки відповідачем до порушення провадження у справі (08.07.2015) було частково сплачено суму основного боргу у розмірі 5 000,00 грн., господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 5 000,00 грн. не підлягають задоволенню.

Пунктом 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Відповідно до пункту 4.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

Провадження у справі було порушено 08.07.2015. 10.07.2015 відповідачем було сплачено суму боргу у розмірі 1 000,00 грн., тому на підставі вищевикладеного, господарський суд припиняє провадження в частині стягнення 1 000,00 грн. відповідно до пункту 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Станом на час розгляду справи доказів сплати заборгованості у повному обсязі від представників сторін не надійшло.

Суд не вбачає підстав враховувати суму у розмірі 1 400,57 грн. в рахунок зменшення суми основного боргу, оскільки сторони не надали суду жодних доказів, що таку сплату було здійснено за спірним договором.

Акт звірки, на який посилається з цього приводу відповідач з боку позивача не підписаний.

З урахуванням викладеного, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 19 561,20 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Стаття 549 Цивільного кодексу України зазначає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник має передати кредиторові у випадку порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштiв сплачують на користь одержувачiв цих коштiв за прострочку платежу пеню в розмiрi, що встановлюється за згодою сторiн.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до пункту 5.2 договору, при несвоєчасній оплаті поставленого товару покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діє в період, за який сплачується пеня, від вартості неодержаного товару.

У зв'язку з тим, що відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання, позивачем нараховано пеню за період з 27.08.2014 по 03.04.2015 у сумі 4 589,11 грн.

Перевіривши розрахунок позивача (а.с.21), судом встановлено, що позивачем не вірно визначено період нарахування пені, оскільки нарахування пені відповідно до ч. 6 статті 232 Цивільного кодексу України мало бути припинено 14.02.2015. Також позивачем при нарахуванні не враховано часткову оплату у розмірі 6 000,00 грн. Тому, сума пені, яка підлягає задоволенню становить 3 168,45 грн.

Також, позивачем нараховано 3 % річних за період з 27.08.2014 по 30.04.2015 у сумі 462,20 грн. та інфляційні втрати за період з вересня 2014 по січень 2015 у сумі 3 583,97 грн.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунки позивача (а.с.20), судом встановлено, що позивачем не вірно нараховано 3% річних та інфляційні втрати, оскільки ним при нарахуванні не враховано часткову оплату у розмірі 6 000,00 грн. Тому, сума 3% річних, яка підлягає задоволенню становить 446,57 грн. та сума інфляційних втрат, яка підлягає задоволенню становить 3 397,52 грн.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Таким чином, сума судового збору, яка підлягає стягненню з відповідача становить 1 473,17 грн.

Керуючись ст. ст. 1, 4, 12, 33, 34, 43, 49, 82 - 85, 115 - 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОТАЛ" (49030, м. Дніпропетровськ, вул. Героїв Сталінграда, буд. 139; ідентифікаційний код 24241464) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БАРС" (49083, м. Дніпропетровськ, пр. Правди, 67/280; ідентифікаційний код 24243285) - 19 561,20 грн. основний борг, 3 168,45 грн. пеню, 446,57 грн. 3% річних, 3 397,52 грн. інфляційні втрати, 1 473,17 грн. судовий збір, про що видати наказ.

Провадження у справі в частині стягнення 1 000,00 грн. припинити.

В іншій частині позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено 31.08.2015.

Суддя Я.С. Золотарьова