Рішення

від 27.08.2015 по справі 904/5269/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

27.08.15р. Справа № 904/5269/15 За позовом прокурора Жовтневого району м.Кривого Рогу, м.Кривий Ріг, Дніпропетровська область в інтересах держави Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, м.Київ в особі позивача державного підприємства "Криворізька теплоцентраль", м.Кривий Ріг, Дніпропетровська область

до комунального закладу "Криворізька міська лікарня № 9" Дніпропетровської обласної ради, м.Кривий Ріг, Дніпропетровська область

про стягнення заборгованості

Суддя Петренко І.В.

Секретар судового засідання Пономарьов Є.О.

Представники:

від прокуратури: прокурор Ягольник Г.В. - посвідчення № 032900 від 10.04.15р.;

від Міністерства енергетики та вугільної промисловості України: не з'явився;

від позивача: представник Бібленко І.В. - довіреність № 1527/01 від 06.04.15р.;

від відповідача: представник Калашникова В.С. - довіреність № 10 від 07.07.15р.

СУТЬ СПОРУ:

Прокурор Жовтневого району м.Кривого Рогу, м.Кривий Ріг, Дніпропетровська область (далі по тексту - прокурор) в інтересах держави Міністерства енергетики та вугільної промисловості України в особі позивача державного підприємства "Криворізька теплоцентраль", м.Кривий Ріг, Дніпропетровська область (далі по тексту - позивач) звернулося до господарського суду з позовною заявою до комунального закладу "Криворізька міська лікарня №9 Дніпропетровської обласної ради", м.Кривий Ріг, Дніпропетровська область (далі по тексту - відповідач) про стягнення 358783,61грн. основної заборгованості; 2948,91грн. трьох відсотків річних; 55468,93грн. пені; 118398,59грн. інфляційних втрат; 25114,85грн. сім відсотків штрафу.

Судові витрати по справі позивач просив суд стягнути з відповідача.

За результатами розгляду позовної заяви за вих. № 1466вих15 від 10.06.2015р. ухвалою суду від 18.06.2015р. порушено провадження по справі та призначено слухання на 08.07.2015р.

Суд розгляд справи відкладав з 08.07.2015р. до 10.08.2015р.;

10.08.2015р. представник позивача через канцелярію суду подав заяву від б/д за вих.№ б/н про зменшення розміру позовних вимог в якій просить суд стягнути з відповідача 358783,61грн. основної заборгованості; 5072,12грн. трьох відсотків річних; 61710,78грн. пені; 106199,94грн. інфляційних втрат; 25114,85грн. сім відсотків штрафу.

Господарський суд прийняв заяву від б/д за вих.№ б/н про зменшення розміру позовних вимог до розгляду.

Прокурор звернувся з заявою про продовження строку розгляду справи на 15 (п'ятнадцять) календарних днів.

Господарський суд задовольнив заяву прокурора про продовження строку розгляду справи на 15 (п'ятнадцять) календарних днів та продовжив строк розгляду справи по 31.08.2015р. Cуд розгляд справи відклав на 27.08.2015р. та зобов'язав прокурора письмово викласти, які суми заборгованості підлягають стягненню і стягнення яких підтримує прокурор.

Відповідно до п.3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 811 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Прокурор про час та місце судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується відомостями про явку представника відображеними в протоколі судового засідання від 10.08.2015р.

Міністерство енергетики та вугільної промисловості України про час та місце судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується письмовими поясненнями по суті позовних вимог.

Позивач про час та місце судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується реєстром поштових відправлень суду.

Відповідач про час та місце судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується відомостями про явку представника відображеними в протоколі судового засідання від 10.08.2015р.

27.08.2015р. повноважний представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримує та наполягає на їх задоволенні.

Повноважний представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги в частині основної заборгованості визнає, просить суд зменшити суму штрафних санкцій та пені, крім того, подав заяву про зменшення розміру пені та штрафних санкцій.

Прокурор в судовому засіданні подав заяву про зменшення позовних вимог, якою фактично підтримав заяву позивача.

Абзацом 1 п. 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11р. за №18 визначено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

На думку суду неявка у судове засідання представника Міністерства енергетики та вугільної промисловості України не перешкоджає розгляду справи за наявними матеріалами.

В судовому засіданні оглянуто всі оригінали первинних документів на підставі яких виник спір.

Суд розглянув справу за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Суд дійшов висновку, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи по суті, крім того, строк вирішення спору, передбачений статтею 69 Господарського процесуального кодексу України, закінчується 31.08.2015, а отже у сторін було достатньо часу для захисту своїх інтересів у даній справі.

Клопотання про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не заявлялось.

Суд, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення прокурора, представника позивача та відповідача, -

ВСТАНОВИВ:

12.03.2014р. між державним підприємством "Криворізька теплоцентраль" (далі по тексту - позивач, учасник, постачальник) та комунальним закладом "Криворізька міська лікарня №9 Дніпропетровської обласної ради" (далі по тексту - відповідач, споживач) укладено договір про закупівлю послуг за державні кошти №181 (далі по тексту - договір), відповідно до пункту 1.1 умов договору постачальник зобов'язується з 01 березня 2014 року по 31 грудня 2014 року надати споживачеві послуги, зазначені у пункті 1.2 договору, а споживач - прийняти і оплатити такі послуги по встановленим тарифам в строки, передбачені цим договором.

Пунктом 1.2 договору визначено найменування послуг: 35.30.1 - пара та гаряча вода; постачання пари та гарячої води (Пара та гаряча вода; постачання пари та гарячої води).

Кількість 761,37 Гкал.

Пунктом 1.6 договору визначено, що постачальник відпускає споживачеві теплову енергію у відповідності з установленим планом теплоспоживання на січень-грудень 2014 року (додаток №1 до Договору), на об'єкти вказані в дислокації.

Згідно пункту 3.1 договору ціна договору становить: 500000,00грн., в тому числі ПДВ 83333,33грн.

На момент укладання договору ціна складає 656грн. 71коп. за 1 Гкал. з ПДВ.

Відповідно до пункту 3.2 договору його ціна може бути зменшена за взаємною згодою сторін.

Пунктом 4.1 договору визначено, що оплата за теплову енергію здійснюється споживачем виключно грошовими коштами відповідно до встановлених тарифів. Остаточний розрахунок за фактично спожиту теплову енергію здійснюється до 14-го числа місяця наступного за місяцем споживання теплової енергії.

Пунктом 5.1 договору визначено, що строк (термін) надання послуг: впродовж 2014 року.

Місце надання послуг: згідно дислокації (пункт 5.2 договору).

Цей договір набуває чинності з моменту підписання та діє з 01 березня 2014 року до 31 грудня 2014 року, але в будь-якому випадку до повного виконання фінансових зобов'язань.

Сторони домовилися, що відповідно до статті 631 Цивільного кодексу України та статті 180 Господарського кодексу України, умови цього договору в частині надання послуг теплопостачання застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладання і діють з 01.03.2014р. по 31.12.2014р. (пункт 10.1 договору).

31.01.2014р. та 28.04.2014р. між позивачем та відповідачем укладалися додаткові угоди в яких сторони доходили згоди викласти пункт 3.1 договору у новій редакції. Згідно змін внесених додатковою угодою від 28.04.2014р. пункт 3.1 договору діє в наступній редакції:

"Тариф на постачання теплової енергії для категорії споживачів "бюджет" установлюється в розмірі:

- 806,94грн. (вісімсот шість гривень 94 коп.) - 1Гкал без ПДВ.,

- 968,33грн. (дев'ятсот шістдесят вісім гривень 33 коп.) за 1 Гкал з ПДВ".

Дана додаткова угода від 28.04.2014р. набирає чинності з 01 квітня 2014 року.

На виконання умов укладеного між сторонами договору позивач надав, а відповідач прийняв теплову енергію у січні 2014 року у кількості 267,19 Гкал на загальну суму 380405,88грн., що підтверджується актом здачі-приймання робіт (надання послуг) №6 від 31.01.2015р., який підписано сторонами та підписи яких скріплено печатками підприємств (а.с.13).

Відповідач в порушення пунктів 4.1 - 4.3 договору не виконав свої зобов'язання та не проводив розрахунки за спожиту теплову енергію своєчасно та у повному обсязі у зв'язку з чим станом на 26.05.2015р. за період з 01.01.2015р. по 31.01.2015р. утворилася заборгованість у загальній сумі 358783,61грн.

Міністерство енергетики та вугільної промисловості України надало свої письмові пояснення по суті позовних вимог та просить суд їх задовольнити.

В свою чергу, відповідач доказів належного виконання своїх зобов'язань по вищезазначеному договору на момент розгляду спору до господарського суду не надав. Крім того, відповідач скористався наданим йому правом на судовий захист та повідомив наступне.

Відповідач зазначає, що є бюджетною установою та повністю фінансується з держаного бюджету.

Головним розпорядником коштів є Управління охорони здоров'я виконкому Криворізької міської ради.

В кошторисі на 2015 рік Управлінням охорони здоров'я виконкому Криворізької міської ради були затверджені видатки на оплату теплової енергії в сумі 1932500,00грн. (копія кошторису на 2015 рік долучена до матеріалів справи).

Фактично фінансування витрат на оплату теплової енергії з міського бюджету здійснено з січня по травень 2015 року в сумі 21622,27грн. (копія платіжного доручення долучена до матеріалів справи).

Відповідач є бюджетною установою, яка фінансується з загального та спеціального фондів міського бюджету згідно Довідки Управління охорони здоров'я виконкому Криворізької міської ради № 1251 від 25.06.2015 (копія довідки долучена до матеріалів справи).

Відповідач є неприбутковою установою згідно рішення Південної МППІ у м. Кривому Розі №12 від 20.01.2012р. про повторне внесення установи до Реєстру неприбуткових установ та організацій (копія рішення долучена до матеріалів справи), тому заклад не має власних фінансових ресурсів для оплати заборгованості за теплову енергію.

Відповідач відноситься до закладів першої категорії надійності. В лікарні є палати інтенсивної терапії для хворих на гострий інфаркт міокарду, інфарктне та кардіологічні відділення, цілодобово на лікуванні знаходяться важкохворі пацієнти. Тому відмовитись від споживання теплової енергії у зв'язку з відсутністю асигнувань із міського бюджету було неможливо.

Згідно Акту звірки взаємних розрахунків заборгованість відповідача перед позивачем складає 358783,61грн.

Врешті позовних вимог відповідач просить суд відмовити.

27.08.2015р. представник відповідача через канцелярію суду надав заяву від 21.08.2015р. за вих.№1776 про зменшення розміру позовних вимог, а саме зменшити розмір пені та штрафу до 70%.

Згідно з частиною другою статті 4 3 та статтею 33 Господарського кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Якщо подані сторонами та іншими учасниками судового процесу докази є недостатніми, господарський суд може за їх клопотанням чи за власною ініціативою витребувати в порядку підготовки справи до розгляду необхідні для цього письмові і речові докази, інші матеріали.

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово (стаття 32 цього Кодексу).

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами процесуального законодавства, рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Дослідивши матеріали справи, оригінали документів наданих позивачем та відповідачем на вимогу суду в судове засідання та заслухавши повноважного представника позивача та відповідача в судовому засіданні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу у розмірі 358783,61грн. основної заборгованості, слід визнати обґрунтованими, документально доведеними, такими, що не суперечать чинному законодавству України, а отже є такими, що підлягають задоволенню.

Факт отримання відповідачем теплової енергії підтверджується матеріалами справи, а саме актом здачі-приймання робіт (надання послуг) №6 від 31.01.2015р., який підписано сторонами та підписи яких скріплено печатками підприємств (а.с.13)

Зобов'язання відповідача, щодо оплати за отриману теплову енергію передбачено умовами договору та нормами законодавства.

З огляду на положення пункту 4.1 договору, строк оплати за теплову енергію отриману за актом здачі-приймання робіт (надання послуг) №6 від 31.01.2015р. є таким, що настав.

Дії відповідача про визнання боргу не суперечать законодавству та не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Господарський суд вважає, що відповідач визнав себе зобов'язаною особою по відношенню до позивача, оскільки до дій які свідчать про визнання боргу можуть відноситися часткове погашення самим боржником основного боргу.

Господарський суд вважає, що відповідач визнав себе зобов'язаною особою по відношенню до позивача, оскільки до дій які свідчать про визнання боргу можуть відноситися підписання представниками сторін акту взаємних розрахунків на суму 358783,61грн.

Доказів оплати теплової енергії в сумі 358783,61грн. відповідач не надав, доводи позивача, наведені в обґрунтування позову, належними доказами не спростував.

Приймаючи рішення господарський суд виходив із наступного.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України).

Згідно п. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 275 Господарського кодексу України передбачено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі -енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

Пунктом 2 ст. 714 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті відносин сторін.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання.

Згідно з ч. 1 ст. 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст.1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно ст.3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір не передбачено законом або договором.

Частиною 6 ст.232 Господарського кодексу України, передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Споживач несе відповідальність: за порушення строків сплати за отриману теплову енергію стягується пеня у розмірі 0,1% вартості послуг за які допущено прострочення за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної суми (підпункт 7.2.6 пункту 7.2 договору).

Позивач нарахував відповідачу до сплати пеню за період з 15.02.2015р. до 06.08.2015р. на суму 61710,78грн. та сім відсотків штрафу вказаної суми у розмірі 25114,85грн.

Відповідач проти стягнення зокрема пені та штрафу заперечує та просить суд зменшити розмір штрафу та пені на 70%.

Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України, у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Як передбачено у п. 3 ч.1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Зі змісту вищезазначених норм вбачається, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, тому він, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку підстав, за яких можливе її зменшення.

Так, відповідно до роз'яснень, наданих у підпункту 3.17.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року № 18, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 частина 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Господарський суд перевірив розрахунок пені та розрахунок штрафу здійснений позивачем та прокурором визнав його вірним, а вимоги такою, що підлягає задоволенню частково, у зв'язку з тим, що господарський суд скористався своїм правом та зменшив розмір штрафу та пені на 20% враховуючи наступне.

Відповідач є бюджетною установою та повністю фінансується з держаного бюджету.

Головним розпорядником коштів є Управління охорони здоров'я виконкому Криворізької міської ради.

В кошторисі на 2015 рік Управлінням охорони здоров'я виконкому Криворізької міської ради були затверджені видатки на оплату теплової енергії в сумі 1932500,00грн. (копія кошторису на 2015 рік долучена до матеріалів справи).

Фактично фінансування витрат на оплату теплової енергії з міського бюджету здійснено з січня по травень 2015 року в сумі 21622,27грн. (копія платіжного доручення долучена до матеріалів справи).

Відповідач є бюджетною установою, яка фінансується з загального та спеціального фондів міського бюджету згідно Довідки Управління охорони здоров'я виконкому Криворізької міської ради № 1251 від 25.06.2015 (копія довідки долучена до матеріалів справи).

Відповідач є неприбутковою установою згідно рішення Південної МППІ у м. Кривому Розі №12 від 20.01.2012р. про повторне внесення установи до Реєстру неприбуткових установ та організацій (копія рішення долучена до матеріалів справи), тому заклад не має власних фінансових ресурсів для оплати заборгованості за теплову енергію.

Відповідач відноситься до закладів першої категорії надійності. В лікарні є палати інтенсивної терапії для хворих на гострий інфаркт міокарду, інфарктне та кардіологічні відділення, цілодобово на лікуванні знаходяться важкохворі пацієнти. Тому відмовитись від споживання теплової енергії у зв'язку з відсутністю асигнувань із міського бюджету було неможливо.

Згідно Акту звірки взаємних розрахунків заборгованість відповідача перед позивачем складає 358783,61грн.

Господарський суд вважає, що зменшення розміру пені та штрафу на 20% не завдасть підприємству позивача збитків.

Отже, задоволенню підлягає пеня у розмірі 49368,62грн. та штраф у розмірі 20091,88грн.

Таким чином, клопотання відповідача про зменшення штрафу та пені підлягає задоволенню частково.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач нарахував відповідачу до сплати три відсотки річних у розмірі 5072,12грн. за період прострочення з 15.02.2015р. до 06.08.2015р. та інфляційні втрати у розмірі 106199,94грн., які розраховані за період прострочення з березня 2015 року по червень 2015 року.

Господарський суд перевірив розрахунок трьох відсотків річних та розрахунок інфляційних втрат і визнав їх вірними, а вимоги такими, що підлягають задоволенню.

З урахуванням положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України стягнути з відповідача в дохід державного бюджету судовий збір у розмірі 11137,63грн.

До уваги. Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються апеляційним судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Пленум Вищого господарського суду України у п. 9 постанови від 17.05.2011 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України", роз'яснив, що у вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з'ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об'єктивно оцінити поважність цих причин. При цьому обґрунтування неможливості подання доказів суду першої інстанції згідно із зазначеною нормою Господарського процесуального кодексу України покладається саме на заявника (скаржника), а апеляційний господарський суд лише перевіряє та оцінює їх поважність і не зобов'язаний самостійно з'ясовувати відповідні причини. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття.

Аналогічна правова позиція підтримана постановою Вищого господарського суду України від 24.12.2014р. по справі № 904/9428/13, недотримання якої стало підставою скасування постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Керуючись ст. ст. 1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", ст.ст. 525, 526, 509, 530, 610, 611, 612, 625, 629, 714 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 193, 216, 218, 230, 231, 232, 275 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 2, 12, 21, 32, 33, 34, 36, 44, 49, 75, ст. ст. 82-85, 115-117, 121 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з комунального закладу "Криворізька міська лікарня №9 Дніпропетровської обласної ради" (50030, Дніпропетровська область, м.Кривий Ріг, вул.Женевська, 6Б; ідентифікаційний код 01986322) на користь державного підприємства "Криворізька теплоцентраль" (50014, Дніпропетровська область, м.Кривий Ріг, вул.Електрична, 1; ідентифікаційний код 00130850) 358783,61грн. (триста п'ятдесят вісім тисяч сімсот вісімдесят три грн. 61 коп.) основної заборгованості; 5072,12грн. (п'ять тисяч сімдесят дві грн. 12 коп.) трьох відсотків річних; 49368,62грн. (сорок дев'ять тисяч триста шістдесят вісім грн. 62 коп.) пені; 106199,94грн. (сто шість тисяч сто дев'яносто дев'ять грн. 94 коп.) інфляційних втрат; 20091,88грн. (двадцять тисяч дев'яносто одна грн. 88 коп.) сім відсотків штрафу, видати наказ.

Стягнути з комунального закладу "Криворізька міська лікарня №9 Дніпропетровської обласної ради" (50030, Дніпропетровська область, м.Кривий Ріг, вул.Женевська, 6Б; ідентифікаційний код 01986322) в дохід державного бюджету в особі Управління Державної Казначейської Служби України у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області у відділенні банку ГУ ДКСУ у Дніпропетровській області (49027, м. Дніпропетровськ, пл. Шевченка, 7; код ЄДРПОУ 37989269; р/р 31214206783005; МФО 805012; КБКД 22030001; призначення платежу (необхідно вказати): судовий збір, код ЄДРПОУ суду 03499891 та пункт з таблиці ставок судового збору, за яким визначено розмір судового збору (ст. 4 Закону України „Про судовий збір") 11137,63грн. (одинадцять тисяч сто тридцять сім грн. 63 коп.) судового збору, видати наказ.

В решті відмовити.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Дніпропетровським апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

31.08.2015 року

Суддя І.В. Петренко