Постанова

від 21.05.2009 по справі 29856/08/2070

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський

окружний адміністративний суд   61004 

м. Харків  вул. Мар'їнська,

18-Б-3   

П О С Т А Н

О В А

І М Е Н Е

М   У К Р А Ї Н И

 Харків 

 "21" травня 2009 р.                                                                       

№ 2а- 29856/08/2070 

Харківський

окружний адміністративний суд  у складі

Головуючого

судді Спірідонова М.О. 

за участю

секретаря судового засідання Свіргун О.О., 

розглянувши

у відкритому судовому  засіданні в

приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу

за позовом

 Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 

до

 Державної податкової інспекції  у Балаклійському районі Харківської

області  

про

 про 

визнання дій незаконними та скасування рішень ,

ВСТАНОВИВ:

 Позивач, ФОПОСОБА_1 звернувся до суду з

позовом до ДПІ у Балаклійському районі Хакрівської області в якому просив суд

визнати незаконними дії відповідача, що проводив перевірку позивача, а саме:

а)          взяв на себе функції адміністративного

суду по визнанню угод між позивачем і контрагентами недійсними; б)          змушував позивача заплатити податки

за інших суб'єктів підприємницької діяльності шляхом направлення податкових

повідомлень-рішеннь; в)привласнив собі право не передбачене ст. 11 Закону

України „Про державну податкову службу" №509, визнання податкових

накладних недійсними; г) не надав позивачу додатки до Акту № НОМЕР_1 від

18.08.2008р.;  визнати не чинними

податкові повідомлення-рішення : №НОМЕР_2 від 17.09.2008р. на суму основного

платежу по податку з доходів фізичних осіб(далі - ПДФО) - 29 439,00 грн. ;

№НОМЕР_3 від 17.09.2008р. на суму основного платежу з податку на додану

вартість (далі - ПДВ) - 32710,00 грн. та фінансової санкції 16355,00 грн.

(загальна сума    49065,00грн.).

В

обґрунтування позову позивач вказав, що 

ДПІ у Балакліївському р-ні Харківської обл. листом № НОМЕР_4 від

21.07.2008р. було запрошено до податкової інспекції ФОП ОСОБА_1 у зв'язку з

проведенням документальної невиїзної перевірки з питань взаємовідносин з TOB „

Піденно- східні технології" (код 33257466) та TOB „Промтехпром" (код

32906078) за період з 01.07.2006р. по 31.12.2007р.

Позивач

вказав, що за результатами перевірки був складений акт „Про результати

документальної невиїздної перевірки" № НОМЕР_1 від 18.08.2008р. На

вказаний акт перевірки позивачем були надані заперечення листом б/н від

15.08.2008р. та отримана відповідь листом № НОМЕР_5 від 19.082008р., яка не

спростовує висновків акту перевірки.

На підставі

акту перевірки позивачеві були направлені податкові повідомлення-рішення :

№НОМЕР_2 від 17.09.2008р. на суму основного платежу   по податку з доходів фізичних осіб(далі -

ПДФО) - 29 439,00 гри. ; №НОМЕР_3 від 17.09.2008р. на суму основного платежу з

податку на додану вартість (далі - ПДВ) - 32710,00 грн.  та фінансової санкції 16355,00 грн. (загальна

сума    49065,00грн.).

Як вказав

позивач донарахування, здійснені податковим органом, базуються на припущеннях

щодо неможливості включення до складу податкового кредиту по ПДВ та визнання

валових витрат по операціям з придбання товарів у TOB „ Піденно- східні

технології" та TOB „Промтехпром" .

Крім цього

позивач зазначив, що в податковому повідомленні - рішенні №НОМЕР_2 від

17.09.2008р. міститься посилання на порушення ст. 13 Декрету КМУ „ Про

прибутковий податок з громадян" № 19-92 від 26.12.1992р. (зі змінами та

доповненнями) вказані посилання позивач вважає необґрунтованими та

безпідставними.

          Також позивач вказав, що посилання в

акті перевірки на  той угоди укладені

позивачем з TOB „Піденно- східні техно логії" та TOB „Промтехпром" є

нікчемними є безпідставним, оскільки вище зазначені угоди не оскаржені та не

визнані недійсними в судовому порядку.

Виходячи з

вище викладеного позивач вказав, що висновки вище зазначеного акту перевірки є

необґрунтованими та безпідставними,а оскаржені податкові повідомлення рішення

винесено відповідачем з порушенням норм чинного законодавства України.

Представник

відповідача в судове засідання з'явився та з позовними вимогами не погодився у

повному обсязі вказавши, що висновки акту перевірки є обґрунтованими, а

прийняті податкові повідомлення-рішення є законними та обґрунтованими.

Судом

встановлено, що працівниками  ДПІ у

Балаклійському районі було проведено невиїзну документальну перевірку

фізичної-особи підприємця ОСОБА_1 з питання взаємовідносин з TOB

"Південно-східні технології" та TOB "Промтехком" за період

з 01.07.2006р. по 31.12.2007р.

За

результатами перевірки був складений акт № НОМЕР_1 від 18.08.2008р. яким було

встановлено, що позивач за готівкові кошти придбав у TOB "Південно-східні

технології" та TOB "Промтехком" електродвигуни, у зв'язку з чим

йому були видані податкові накладні: згідно  

накладної (видаткової) від 09.10.2007р. №10-07 придбав електродвигуни   у TOB "Південно-східні технології"

загальною вартістю 118 498,00 грн.   (в

т.ч. ПДВ - 19 749,67 грн.); згідно накладної (видаткової) від 30.10.2007р.

№10-14 придбав електродвигуни у TOB "Південно-східні технології"'

загальною вартістю 72 500,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 12 083,33 грн.); згідно   накладної (видаткової) від   26.04.2007р.    №136  

придбав електродвигун у TOB "Промтехком" загальною вартістю 5

262,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 877,00 грн.).

Крім того в

ході перевірки встановлено, що позивачем був сформований податковий кредит

квітня та жовтня 2007р. на підставі податкових накладних, виданих TOB

"Південно-східні технології"" та TOB "Промтехком"

після анулювання Свідоцтв платника податку на додану вартість.

На підставі

акту перевірки керівним  ДПІ у

Балаклійському районі Харківської області щодо позивача були направлені податкові

повідомлення-рішення : №НОМЕР_2 від 17.09.2008р. на суму основного платежу   по податку з доходів фізичних осіб(далі -

ПДФО) - 29 439,00 гри. ;  №НОМЕР_3 від

17.09.2008р. на суму основного платежу з податку на додану вартість (далі -

ПДВ) - 32710,00 грн.  та фінансової

санкції 16355,00 грн. ( загальна сума   

49065,00грн.).

Суд

зазначає, що під час розгляду справи позивач погодився з позицією відповідача,

щодо правильності винесення  податкового

повідомлення-рішення №НОМЕР_3 від 17.09.2008р. на суму основного платежу з

податку на додану вартість (далі - ПДВ) - 32710,00 грн.  та фінансової санкції 16355,00 грн. (

загальна сума    49065,00грн.).

Вислухавши

пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що

позов підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Згідно

положень  п.1.7 ст. 1 Закону України

"Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03.04.1997р. (далі

Закон № 168/97-ВР від 03.04.1997р.) визначено, що податковий кредит - це сума,

на яку платник податків має право зменшити податкове зобов'язання звітного

періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно

до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону № 168/97-ВР від 03.04.1997р., податковий кредит

звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником

податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 8-1 цього Закону, протягом

звітного періоду у зв'язку з:

-          придбанням або виготовленням товарів

(у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в

оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

-          придбанням (будівництвом,

спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних

матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні

капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого

використання у виробництві та /або поставці товарів (послуг) для

оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Суд

зазначає, що однією з основних умов права платника податків (покупця) на

податковий кредит є наявність належним чином оформлених податкових накладних. В

силу положень чинного законодавства податкова накладна є звітним податковим

документом і є одночасно розрахунковим документом. Оформлення такого документа

повинно здійснюватися відповідно до вимог, встановлених пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7

Закону № 168/97-ВР від 03.04.1997р.. та згідно з Порядком заповнення податкової

накладної, визначеним наказом ДПА України № 165 від 30.05.1997 р.,

зареєстрованим в Мінюсті України 23.06.1997 р. за №233/2037 (зі змінами та

доповненнями).

При цьому,

згідно з пп.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону № 168/97-ВР від 03.04.1997р. право на

складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як

платники податку у порядку, передбаченому ст. 9 Закону. В іншому випадку

податкова накладна не може вважатись належним доказом сплати податку та

відповідно віднесення зазначеної у податковій накладній суми податку до

податкового кредиту.

Крім того,

відповідно до п.2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого

наказом ДПА України № 165 від 30.05.1997 року (далі Порядок №165 від

30.05.1997р.) податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник

податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер

платника податку на додану вартість.

При цьому,

п.5 Порядку №165 від 30.05.1997р. визначено, що податкова накладна вважається

недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного

Порядку.

Також

відповідно до наказу Державної податкової адміністрації України від 01.03.2000

р. № 79, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 03.04.2000р. за

№208/4429 (зі змінами та доповненнями), яким затверджено Положення про Реєстр

платників податку на додану вартість, свідоцтво про реєстрацію діє до дати його

анулювання, яке відбувається у випадках, передбачених законодавством. Одночасно

з анулюванням Свідоцтва органи державної податкової служби здійснюють

виключення платника податку на додану вартість з Реєстру.

Вищезазначений

наказ чітко визначає порядок виключення платника податку на додану вартість з

Реєстру та анулювання Свідоцтва платника ПДВ.

Відповідно

до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР від 03.04.1997р. не підлягають

включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку

у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними

чи митними деклараціями.

Як було

встановлено судом та не у відповідності до актів № 3299 від 22,11.2005 року та

№ 12 від 07.02.2007 року  було анульовано

свідоцтво платників податків TOB "Промтехком" та TOB

"Південно-східні технології".

Виходячи з

вище викладено суд приходить до висновку, що оскільки TOB "Південно-східні

технології" та TOB "Промтехком" в спірний період не були

платниками податку на додану вартість, так як їх свідоцтва про реєстрацію

платника податку на додану вартість були анульовані, то податкові накладні,

видані ними позивачу не могли бути підставою для включення зазначених витрат до

податкового кредиту, а отже в цій частині позов не підлягає задоволенню.

Що

стосується  твердження відповідача в акті

перевірки, що угоди між позивачем та TOB "Південно-східні технології"

та TOB "Промтехком" є нікчемними з тих підстав, що на час укладення

договорів свідоцтва платників ПДВ TOB "Південно-східні технології" та

TOB "Промтехком" були анульовані, то з вказаним твердженням  суд погодитись не може .

Згідно ст.

61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний

характер.

У

відповідності до ст.  55 Господарського

кодексу України суб'єктами господарювання визначаються учасники господарських

відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську

компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене

майно несуть  відповідальність за   своїми  

зобов'язаннями   в   межах  

цього майна,   крім випадків,

передбачених законодавством.

3гідно зі

ст. 58 Господарського кодексу України суб'єкт господарювання підлягає державній

реєстрації як юридична особа чи фізична особа-підприємець у порядку,

визначеному Законом.

Згідно

приписів ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та

фізичних осіб-підприємців»визначено, якщо відомості, які підлягають внесенню до

Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються

достовірними і можуть бути використані в спорі третьою особою, доки до них не

внесено відповідних змін.

Відповідно

ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочин є дія особи, спрямована на

набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно

до статті 203 Цівільного кодексу України, передбачено, що зміст правочину не

може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також

моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати

необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має

бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у

формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання

правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно

до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент

вчинення правочину стороною (сторонами) вимог , які встановлені частинами 1-3,

5 та 6 статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є

правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У

цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

В силу

висновків Верховного Суду України, вміщених в у п.6 Постанови N 3 "Про

судову практику в справах про визнання угод недійсними" до угод, укладених

з метою, суперечною інтересам держави і суспільства, зокрема, належать угоди,

спрямовані на приховування фізичними та юридичними особами від оподаткування

доходів, тощо. Угода може бути визнана недійсною лише з підстав та з

наслідками, передбаченими законом. Тому в кожному конкретному випадку при

визнанні угоди недійсною суди повинні встановити наявність тих обставин, з

якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних

наслідків.

Враховуючи,

що визнаний відповідачем правочин між позивачем та  TOB "Промтехком" та TOB

"Південно-східні технології" на думку відповідача є нікчемним, суд

зазначає, що оскільки правочин з якого виникло господарське зобов'язання

укладені юридичними особами, проявом вини юридичної особи у договірних

відносинах є виключно винні дії уповноважених органів та посадових осіб. Органи

юридичних осіб формуються з фізичних осіб, а вина визначається як психічне

ставлення особи до скоєного протиправного діяння та його наслідків. Отже за

змістом ст. 92 ЦК України доведення умислу у діях юридичної особи можливе через

доведення умислу у діях фізичних осіб, які діяли від імені юридичної особи.

Суд

зазначає, що зміст спірного договору не суперечить актам цивільного

законодавства. Судом не встановлено фактів, які свідчили б про те, що зміст

договору не відповідає дійсним намірам сторін і,  що ці наміри спрямовані на ухилення від

сплати податків за фінансово-господарськими результатами виконання зазначеного

договору також вказаних доказів у відповідності до вимог ст.. 71 КАС України не

надано на вимогу суду і відповідачем.

Суд  зазначає , що доказів відсутності повноважень

у посадових осіб позивача та  TOB

"Промтехком" та TOB "Південно-східні технології"на

укладання такого договору в момент його укладання, та притягнення до

кримінальної відповідальності за ухилення від сплати податків та зборів суду

відповідачем не надано.

Так ,

підприємство вважається створеним з дня його державної реєстрації, ст. 6 Закону

України «Про підприємства в Україні». Ліквідація підприємства вважається

завершеною з моменту виключення його з державного реєстру України.

Відповідно

до ст. 80 ЦК України юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у

встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною

правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.

Згідно ст. 91 ЦК України Цивільна правоздатність юридичної особи виникає з

моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного

реєстру запису про її припинення.

Суд

зазначає, що на час як на час укладення угоди між позивачем та  TOB "Промтехком" та TOB

"Південно-східні технології" так і на час судового розгляду TOB

"Промтехком" та TOB "Південно-східні технології"знаходиться

в єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців .

У

відповідності до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України

кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та

заперечення, крім випадків, мовлених статтею 72 цього Кодексу.

Виходячи з

вище викладено суд приходить до висновку, що відповідачем  не наведено та не надано доказів наявності

підстав, з якими закон пов'язує настання наслідків нікчемності угоди

передбачених ст. 215 ЦК України, а тому суд не може погодиться з висновком

відповідача, що правочин укладений між позивачем та   TOB "Промтехком" та TOB

"Південно-східні технології" є нікчемними та суперечить інтересам

держави та суспільства.

Щодо

податкового повідомлення рішення яким позивачу було донараховано податок на

доходів фізичних осіб  то суд зазначає,

що у відповідності до положень ст..  13

Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з

громадян" від 26.12.1992 р. № 13-92 (зі змінами та доповненнями)

визначено, що оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий дохід, тобто

різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) і

документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням

доходу.

До складу

витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, належать витрати, які

включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають

амортизації згідно з Законом України "Про оподаткування прибутку

підприємств".

Згідно з

п.5.1. ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"

№334/94-ВР від 28.12.1994р. валові витрати виробництва та обігу (далі - валові

витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або

нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт,

послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх

подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно

до п.п. 5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України від 22.05.1997р. №283/97-ВР „Про

оподаткування прибутку підприємств" ...не належать до складу валових

витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими,

платіжними та іншими документами.."

Суд

зазначає, що факт товарності угоди та фактичний розрахунок за неї відповідачем

не оскаржується та підтверджується даними які містяться в акті перевірки.

Отже

виходячи з того, що як вже зазначалось судом вище, угоди між позивачем та TOB „

Піденно- східні техно логії" та TOB „Промтехпром" є чинними, а отже

позивач правомірно відніс суми коштів сплачених за отриманий по угоді товар до

складу валових витрат.

Виходячи з

вище викладеного суд приходить до висновку, що податкове повідомлення - рішення

№ НОМЕР_2 від 17.09.2008 року  винесено

ДПІ  у Балаклійському районі Харківської

області з порушенням норм чинного законодавства України.

Що

стосується позовних вимог позивача, щодо визнання дій відповідача неправомірними,

то суд зазначає, що у відповідності до вимог ст.. 71 КАС України кожна сторона

повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Суд

зазначає, що позивачем ні в позовній заяві ні під час судового засідання  не наведено обставин на підставі яких він

вважає, що дії відповідача є необґрунтованими, а отже в цій частині позов не

підлягає задоволенню.

      Керуючись ст.ст. 4, 7, 86, ч.1 ст.158,

160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України Харківський окружний

адміністративний суд, - 

П О С Т А Н

О В И В:

Адміністративний

позов  Фізичної особи - підприємця

ОСОБА_1 до  Державної податкової

інспекції  у Балаклійському районі

Харківської області  про  про 

визнання дій незаконними та скасування рішень   -задовольнити частково.

 Скасувати податкове повідомлення-рішення

Державної податкової інспекції у Балаклійському районі Харківської області №

НОМЕР_2 від 17.09.2008 року.

В іншій

частині у задоволенні позовних вимог - відмовити.            .

Заява про

апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти

днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі

відповідно до статті 160 цього Кодексу -з дня складення в повному обсязі.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом

двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження або у строк

встановлений ч.5 ст.186 КАС України.

          Постанова набирає законної сили після

закінчення строків для подачі заяви про апеляційне оскарження.

Якщо було

подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у

строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду набирає законної сили після

закінчення цього строку

             Повний текст постанови

виготовлено  25.05.2009 року.      

Суддя                                                                                                         

Спірідонов М.О.