Рішення

від 14.12.2011 по справі 62/168

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 62/168 14.12.11

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю В«ПродхолдингВ» , м.Київ, ЄДРПОУ 31746053

до відповідача: Дочірнього підприємства В«Мульті-презентВ» , м.Київ, ЄДРПОУ 34414867

про стягнення 15096,91 грн.

суддя Любченко М.О.

Представники сторін:

Від позивача: ОСОБА_1 -по дов.

Від відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Продхолдинг», м.Київ звернувся до господарського суду міста Києва з позовною заявою до відповідача, Дочірнього підприємства «Мульті-презент», м.Київ про стягнення 15096,91 грн., з яких 14820 грн. -основний борг, 276,91 грн. -пеня.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору поставки №287/3 від 06.07.2011р. в частині проведення оплати поставленого за вказаним договором товару.

Відповідач у судові засідання 23.11.2011р., 14.12.2011р. не з'явився, будь-яких пояснень по суті спору не надав.

Статтею 93 Цивільного кодексу України встановлено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Згідно із ч.4 ст.89 вказаного Кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

Відповідно до ч.1 ст.16 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення органів державної влади, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Статтею 64 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Виходячи зі змісту витягу серії АЖ №284479 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Дочірнє підприємство «Мульті-презент»знаходиться за адресою: 01103, м.Київ, вул.Кіквідзе, буд.11.

На вказану адресу господарським судом було скеровано ухвали від 07.11.2011р. та 23.11.2011р.

За приписами п.32 інформаційного листа №01-08/530 від 29.09.2009р. Вищого господарського суду України «Про деякі питання, порушені у доповідних записках господарських судів України у першому півріччі 2009 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України», якщо відмітка про відправку, зроблена у встановленому порядку на першому примірникові процесуального документа, оформлена відповідним чином, вона, як правило, є підтвердженням розсилання процесуального документа сторонам та іншим особам, які брали участь у справі, а коли йдеться про ухвалу, де зазначається про час і місце судового засідання, - підтвердженням повідомлення про час і місце такого засідання.

Відповідно до п.11 листа №01-08/123 від 15.03.2007р. Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій.

За таких обставин, приймаючи до уваги наявність на ухвалах по справі штампів канцелярії господарського суду про відправку процесуальних документів учасникам судового процесу, враховуючи, що зазначені ухвали направлялись господарським судом за адресою Дочірнього підприємства «Мульті-презент», яка вказана у витягу серії АЖ № 284479 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, суд дійшов висновку про належне повідомлення відповідача про час і місце розгляду справи.

Крім того, згідно із п.3.6 роз'яснення №02-5/289 від 18.09.1997р. Вищого арбітражного суду України у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено право, а не обов'язок суду відкласти розгляд справи у випадку неявки в судове засідання представників сторін. При цьому, однозначною підставою для відкладення розгляду справи є не неявка учасника судового процесу, а саме неможливість розгляду справи у певному судовому засіданні.

За висновками суду, незважаючи на те, що відповідач в судові засідання не з'явився, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору та є необхідними для прийняття повного і обґрунтованого судового рішення, внаслідок чого справа розглядається по суті відповідно до норм ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, господарський суд встановив:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписом ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно із ст.712 вказаного нормативно-правового акту за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

За змістом ст.265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками (ст.266 зазначеного Кодексу України).

Як свідчать матеріали справи, 06.07.2011р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Продхолдинг»(продавець) та Дочірнім підприємством «Мульті-презент»(покупець) був укладений договір №287/3.

Пунктами 1.1, 1.2 вказаного договору передбачено, що постачальник зобов'язується на умовах, передбачених цим договором, поставити (передати у власність покупцю) непродовольчі товари, а покупець зобов'язується прийняти товари та сплатити за них ціну, встановлену договором чи визначену відповідно до порядку, передбаченого договором. Найменування, асортимент кількість, вартість товарів визначаються сторонами у специфікаціях до договору (додаток №1), які є його невід'ємними частинами.

07.07.2011р. між позивачем та відповідачем було складено, підписано та скріплено печатками специфікацію до договору №287/3 від 06.07.2011р.

Як вказує позивач, на підставі вказаного договору Товариством з обмеженою відповідальністю «Продхолдинг»було поставлено Дочірньому підприємству «Мульті-презент»товар на загальну суму 14820 грн. Проте, за твердженням позивача, у передбачені договором строки і у встановленому порядку відповідач прийняті на себе зобов'язання не виконав та не здійснив оплату придбаного товару, що стало підставою для звернення до суду з розглядуваним позовом.

Згідно із ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.33 вказаного Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

За змістом ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Тобто, враховуючи зміст вказаних статей, при зверненні до суду з позовом про стягнення заборгованості за договором поставки, позивачем має бути доведено, в тому числі, факт поставки відповідачу товару за договором, невиконання якого є підставою позовних вимог, а також настання строку виконання покупцем за договором обов'язку стосовно оплати придбаного товару.

Виходячи зі змісту позовної заяви та наданих у судовому засіданні Товариством з обмеженою відповідальністю «Продхолдинг»пояснень, доказами постачання Дочірньому підприємству «Мульті-презент» товару за договором №287/3 від 06.07.2011р. є видаткова накладна №РН-295 від 11.07.2011р., довіреність №5 від 06.07.2011р. на отримання товарно-матеріальних цінностей.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позивачем доведено належними та допустимими у розумінні ст.34 Господарського процесуального кодексу України доказами факт постачання відповідачу товару на загальну суму 14820 грн.

За приписами ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

Згідно із ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У пункті 2.4 договору поставки №287/3 від 06.07.2011р. сторонами узгоджено, що оплата здійснюється за фактично проданий товар в строк до 21.09.2011р. включно.

Таким чином, судом встановлено, що строк виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати придбаного товару на суму 14820 грн. настав.

Проте, всупереч умовам укладеного договору і положенням ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України, відповідач взяті на себе за договором №287/3 від 06.07.2011р. зобов'язання не виконав, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем на суму 14820 грн., про що також свідчить наданий позивачем до матеріалів справи підписаний та скріплений печатками позивача і відповідача акт звірки взаємних розрахунків станом на 11.09.2011р.

Будь-яких доказів погашення боргу у вказаному розмірі відповідачем до матеріалів справи не надано.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що позивач зобов'язання за договором №287/3 від 06.07.2011р. виконав належним чином, враховуючи, що відповідачем порушені взяті на себе за спірним договором зобов'язання в частині строку їх виконання та у повному обсязі, суд дійшов висновку, що вимоги про стягнення з Дочірнього підприємства «Мульті-презент»на користь позивача основного боргу в сумі 14820 грн., підлягають задоволенню.

Одночасно, за змістом ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За приписами ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.549 вказаного Кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

За змістом ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони вільні в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з врахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Пунктом 5.2 договору №287/3 від 06.07.2011р. сторони визначили, що зобов'язання за вказаним договором забезпечуються неустойкою у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, розрахованої за кожний день прострочки виконання зобов'язання.

За таких обставин, керуючись вказаним пунктом договору, враховуючи, що відповідачем не виконані в строк свої зобов'язання стосовно оплати товару за договором №287/3 від 06.07.2011р., позивач за період з 22.09.2011р. по 04.11.2011р. нарахував та пред'явив до стягнення пеню у розмірі 276,91 грн.

За висновками суду, розрахунок суми пені позивача є арифметично вірними, такими, що відповідає вимогам законодавства, внаслідок чого позов в цій частині також підлягає задоволенню у визначеному позивачем розмірі.

Судові витрати згідно із ст.49 Господарського процесуального кодексу України підлягають віднесенню на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Продхолдинг», м.Київ до Дочірнього підприємства «Мульті-презент», м.Київ про стягнення 15096,91 грн., з яких 14820 грн. -основний борг, 276,91 грн. -пеня задовольнити повністю.

Стягнути з Дочірнього підприємства «Мульті-презент»(01103 м.Київ, вул.Кіквідзе, буд.11, ЄДРПОУ 34414867) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Продхолдинг»(03187 м.Київ, вул.Академіка Заболотного, буд.20-а, ЄДРПОУ 31746053) основний борг в розмірі 14820 грн., пеню в сумі 276,91 грн., судовий збір в розмірі 1411,50 грн.

У судовому засіданні 14.12.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суддя М.О.Любченко

Повне рішення складено 19.12.2011р.