Рішення

від 14.12.2011 по справі 6/175пд-62/172

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 6/175пд-62/172 14.12.11

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Анадольський гранітний кар'єр», с.Анадоль, ЄДРПОУ 02825472

до відповідача 1: Донецької обласної державної адміністрації, м.Донецьк, ЄДРПОУ 26502957

до відповідача 2: Волноваської районної державної адміністрації, м.Волноваха, ЄДРПОУ 05419927

до відповідача 3: Дочірнього підприємства «Донецький облавтодор»Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», м.Донецьк, ЄДРПОУ 32001618

за участю третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів:

1. Відділу земельних ресурсів у Волноваському районі Донецької області Держземагентства України, м.Волноваха, ЄДРПОУ 24162658

2. Асоціації землевпорядкувальних організацій, м.Донецьк, ЄДРПОУ 32164439

про визнання недійсним договору оренди

Суддя Любченко М.О.

Представники сторін:

Від позивача: не з'явився

Від відповідача 1: не з'явився

Від відповідача 2: не з'явився

Від відповідача 3: ОСОБА_1 -по дов.

Від третіх осіб: не з'явилися

В засіданні суду брали участь

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Анадольський гранітний кар'єр», с.Анадоль, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідачів, 1. Донецької обласної державної адміністрації, м.Донецьк, 2. Волноваської районної державної адміністрації, м.Волноваха, 3. Дочірнього підприємства «Донецький облавтодор»Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», м.Донецьк про визнання недійсними:

- договору оренди земельної ділянки №238 від 07.08.2008р., укладеного між Дочірнім підприємством «Донецький облавтодор»Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія автомобільні дороги України», м.Донецьк та Волноваською районною державною адміністрацією м.Волноваха, Донецької області;

- розпоряджень №777 від 13.11.2006р., №225 від 12.03.2007р. голови Волноваської районної державної адміністрації, №344 від 15.07.2008р. голови Донецької обласної державної адміністрації.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що за договором №238 від 07.08.2008р. відповідачу 3 було передано в оренду земельну ділянку, на якій частково розташована нерухомість, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Анадольський гранітний кар'єр». Крім того, виходячи зі змісту заяв позивача від 18.01.2010р., 07.04.2010р., які були надані при первісному розгляді справи, під нерухомим майном позивача мається на увазі автомобільна дорога.

Рішенням господарського суду Донецької області від 22.09.2011р. по справі №6/175пд в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Анадольський гранітний кар?єр» відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 08.11.2011р. рішення господарського суду Донецької області від 22.09.2011р. по справі №6/175пд скасовано, матеріали вказаної справи направлено до господарського суду Донецької області для їх подальшого скерування до господарського суду міста Києва. За висновками суду апеляційної інстанції, спір, який виник між учасниками по справі №6/175пд, є підсудним господарському суду міста Києва.

Таким чином, виходячи з того, що постанова від 08.11.2011р. Донецького апеляційного господарського суду набрала законної сили, є дійсною та у встановленому законом порядку не скасованою, приймаючи до уваги положення ст.4-5, ст.115 Господарського процесуального кодексу України, ухвалою від 16.11.2011р. господарським судом міста Києва справу №6/175пд прийнято до провадження та присвоєно справі №6/175пд-62/172, зобов'язано учасників судового процесу надати пояснення по суті спору з урахуванням постанови від 08.11.2011р. Донецького апеляційного господарського суду.

Відповідач 1 надав пояснення №вх.01-06715-22/01 від 28.11.2011р., згідно яких проти задоволення позову заперечив. За твердженням Донецької обласної державної адміністрації, розпорядження №344 від 15.07.2008р. було прийнято у відповідності до вимог ст.124 Земельного кодексу України в редакції, яка діяла під час прийняття вказаного розпорядчого документу.

Відповідач 2 у поясненнях №01-40-1295 від 29.11.2011р. надав заперечення, за змістом яких розпорядженням №225 від 12.03.2007р. голови Волноваської районної державної адміністрації було припинено право користування земельною ділянкою «Анадольського гранітного кар'єру», а не позивача. Одночасно, за поясненнями відповідача 2, будь-які докази наявності права Товариства з обмеженою відповідальністю «Анадольський гранітний кар'єр» на спірну земельну ділянку у матеріалах справи відсутні.

У поясненнях по справі від 01.12.2011р. відповідач 3 заперечив проти позову з тих підстав, що позивачем не визначено обставин, з якими закон пов'язує можливість визнання договорів оренди землі та актів уповноважених органів недійсними.

Відділ земельних ресурсів у Волноваському районі Донецької області Держземагентства України 29.11.2011р. надав пояснення, згідно яких позивачем не доведено наявності у Товариства з обмеженою відповідальністю «Анадольський гранітний кар'єр»буд-яких прав щодо спірної земельної ділянки.

Позивач та третя особа 2 письмових пояснень по суті спору не представили, у судові засідання 02.12.2011р., 14.12.2011р. не з'явились. За висновками суду, вказані учасники судового процесу про час та місце засідань суду по розгляду вказаної справи були повідомлені належним чином з урахуванням наступного.

За змістом п.32 інформаційного листа № 01-08/530 від 29.09.2009р. Вищого господарського суду України «Про деякі питання, порушені у доповідних записках господарських судів України у першому півріччі 2009 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України» , якщо відмітка про відправку , зроблена у встановленому порядку на першому примірникові процесуального документа, оформлена відповідним чином, вона, як правило, є підтвердженням розсилання процесуального документа сторонам та іншим особам, які брали участь у справі, а коли йдеться про ухвалу, де зазначається про час і місце судового засідання, - підтвердженням повідомлення про час і місце такого засідання.

Відповідно до п.11 листа №01-8/123 від 15.03.2007р. Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Приймаючи до уваги, що ухвали господарського суду про призначення до розгляду та відкладення розгляду справи направлялись на адреси позивача та третьої особи 2 , що наявні у матеріалах справи, зокрема, у статуті та свідоцтві про державну реєстрацію юридичної особи серії АОО №181604 Товариства з обмеженою відповідальністю «Анадольський гранітний кар ?єр», фірмовому бланку Асоціації землевпорядкувальних організацій, враховуючи наявність на процесуальних документах штампів канцелярії господарського суду про відправку останніх учасникам судового процесу, суд дійшов висновку про належне повідомлення позивача та третьої особи 2 про час і місце розгляду справи. Факт обізнаності вказаних учасників з розглядом справи №6/175пд-62/172 підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення №01030 18054462, №01030 18054519.

Одночасно, згідно із п.3.6 роз'яснення №02-5/289 від 18.09.1997р. Вищого арбітражного суду України у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За висновками суду, наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до ст.75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка представників Товариства з обмеженою відповідальністю «Анадольський гранітний кар?єр», Асоціації землевпорядкувальних організацій не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення відповідач 3, суд вважає позовні вимоги неправомірними і такими, що не підлягають задоволенню, враховуючи наступне:

13.11.2006р. головою Волноваської районної державної адміністрації було прийнято розпорядження №777, на підставі якого Дочірньому підприємству «Донецький облавтодор»Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»надано дозвіл на вибір земельної ділянки та погодження місця розташування кар'єру по видобуванню гранітів, діоритів Анадольського родовища загальною площею 52,5739 га на території Анадольської сільської ради за межами населеного пункту в оренду терміном до 18 11.2014р.

Розпорядженням №225 від 12.03.2007р. Волноваської районної державної адміністрації припинено право користування землекористувачем, Анадольський гранітний кар'єр, земельною ділянкою площею 43 га, земельну ділянку площею 43 га передано до земель запасу Анадольської сільської ради, які розташовані за межами населених пунктів.

15.07.2008р. було прийнято розпорядження №344 голови Донецької обласної державної адміністрації, яким, у тому числі: затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ДП «Донецький облавтодор»ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України»для розташування кар'єру по видобуванню гранітів, діоритів Анадольського родовища на території Анадольської сільської ради Волноваського району Донецької області; передано ДП «Донецький облавтодор»ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» земельну ділянку загальною площею 47,2086 га, в тому числі: 10,3927 га пасовищ земель сільськогосподарського призначення (запас), 36,8159 га під відкритими розробками та кар'єрами, шахтами, що експлуатують, із земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення (запас) для розташування кар'єру по видобуванню гранітів, діоритів Анадольського родовища в довгострокову оренду строком до 18.11.2014р. на території Анадольської сільської ради Волноваського району Донецької області за межами населених пунктів; зобов'язано відповідача 3 право користування земельною ділянкою оформити відповідно до вимог земельного законодавства України; зобов'язано відповідача 2 укласти договір оренди з ДП «Донецький облавтодор»ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України»на земельну ділянку, яка передається в оренду.

На підставі розпорядження №344 від 15.07.2008р., 07.08.2008р. між відповідачем 2 (орендодавець) та відповідачем 3 (орендар) був укладений договір оренди землі №238.

За змістом п.1 зазначеного договору Волноваська районна державна адміністрація надала, а Дочірнє підприємство «Донецький облавтодор»Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»прийняло у строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 47,2086 га в довгострокову оренду строком до 18.11.2014р. для розташування кар'єру по видобуванню гранітів, діоритів Анадольського родовища на території Анадольської сільської ради Волноваського району Донецької області за межами населеного пункту.

Згідно п.2 договору №238 від 07.08.2008р. в оренду передається земельна ділянка загальною площею 47,2086 га (кадастровий №1421580400:04:000:0432).

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що внаслідок укладання зазначеного договору оренди відповідач став законним користувачем у розумінні норм ст.ст.116, 124, 126 Земельного кодексу України земельної ділянки загальною площею 47,2086 га (кадастровий №1421580400:04:000:0432).

Згідно із ст.1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

За приписом ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

З урахуванням викладеного, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб'єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.

Відповідно до статей 215 та 216 Цивільного кодексу України суди розглядають справи за позовами: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.

За змістом Постанови №9 від 06.11.2009р. Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Згідно із п.5 постанови №9 від 06.11.2009р. Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Виходячи зі змісту ч.1 ст.8 Конституції України охоронюваний законом інтерес перебуває під захистом не тільки закону, а й об'єктивного права в цілому, що панує у суспільстві, зокрема, справедливості, оскільки інтерес у вузькому розумінні зумовлюється загальним змістом такого права та є його складовою.

Як зазначено Конституційним Судом України в рішенні №18-рп/2004 від 01.12.2004р., види і зміст охоронюваних законом інтересів, що перебувають у логічно-смисловому зв'язку з поняттям «права» як правило не визначаються у статтях закону, а тому фактично є правоохоронюваними.

Для розуміння поняття «охоронюваний законом інтерес» важливо врахувати й те, що конфлікт інтересів притаманний не тільки правовим і не правовим інтересам, а й конгломерату власне законних, охоронюваних законом і правом інтересів.

Поняття «охоронюваний законом інтерес» у логічно-смисловому зв'язку з поняттям «права» треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних та колективних потреб, які не суперечать Конституції та законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально правовим засадам.

Захист цивільних прав та інтересів судом здійснюється у спосіб встановлений законом або договором.

Перелік основних способів захисту цивільних прав та інтересів визначається ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України, до яких, зокрема, відноситься визнання правочину недійсним. Аналогічні положення містить ст.20 Господарського кодексу України.

Таким чином, відповідно до приписів ст.1 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст.15, 16 Цивільного кодексу України застосування судом будь-якого способу судового захисту вимагає наявності наступної сукупності умов: наявність у позивача певного суб'єктивного права або інтересу ; порушення (невизнання або оспорювання) означеного права/інтересу відповідачем; належність обраного способу судового захисту (з точки зору адекватності порушення і спроможності його усунути та поновити (захистити) право або інтерес та закріплення положеннями діючого законодавства).

Згідно із ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.33 вказаного Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Статтею 54 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позовна заява повинна містити виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги; зазначення доказів, що підтверджують позов; законодавство, на підставі якого подається позов.

За таких обставин, враховуючи зміст ст.ст.4-3, 33, 54 Господарського процесуального кодексу України при зверненні до суду з розглядуваним позовом позивачем повинно бути доведено належними та допустимими доказами факт порушення його прав та законних інтересів внаслідок прийняття органами державної влади актів в сфері землекористування та укладення спірного договору оренди.

За змістом позовної заяви, в обґрунтування своїх вимог позивач посилається на наявність у Товариства з обмеженою відповідальністю «Анадольський гранітний кар'єр»права власності на автомобільну дорогу, яка розташована на спірній земельній ділянці.

Одночасно, предметом спору у цій справі є наявність або відсутність прав користування землею.

Земельні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Порядок надання у постійне користування земельних ділянок та порядок передачі земельних ділянок в оренду визначені ст.ст.123, 124 Земельного кодексу України та Законом України «Про оренду землі».

За змістом ст.126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті. Право власності на земельну ділянку, набуту у власність із земель приватної власності без зміни її меж, цільового призначення, посвідчується: цивільно-правовою угодою щодо відчуження земельної ділянки, укладеною в порядку, встановленому законом, у разі набуття права власності на земельну ділянку за такою угодою; свідоцтвом про право на спадщину. Право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою. Право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

Як встановлено судом, належних доказів, як б підтверджували наявність у позивача права власності або права користування земельною ділянкою, стосовно якої між відповідачами на підставі спірних розпоряджень та договору оренди виникли відносини в сфері землекористування, позивачем всупереч вимог ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України до матеріалів справи не представлено.

Одночасно, за висновками суду, знаходження на спірній земельній ділянці будь-якого майна не є підставою для автоматичного виникнення у особи права власності або користування об'єктом земельних правовідносин.

Наразі, як встановлено судом, позивач не є стороною спірного договору та будь-які права та обов'язки у Товариства з обмеженою відповідальністю «Анадольський гранітний кар'єр»на підставі вказаного договору не виникають, не змінюються та не припиняються.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що внаслідок прийняття розпоряджень №777 від 13.11.2006р. голови Волноваської районної державної адміністрації, №344 від 15.07.2008р. голови Донецької обласної державної адміністрації та укладення договору оренди земельної ділянки №238 від 07.08.2008р. права та законні інтереси Товариства з обмеженою відповідальністю «Анадольський гранітний кар'єр»порушені не були.

Крім того, прийняття розпорядження №225 від 12.03.2007р. Волноваською районною державною адміністрацією про припинення права користування «Анадольського гранітного кар'єру»земельною ділянкою площею 43 га, за висновками суду, також не порушило будь-яких прав та законних інтересів позивача з огляду на таке:

Відповідно до ч.1 ст.88 Цивільного кодексу України, ч.2 ст.57 Господарського кодексу України найменування юридичної особи вказується в установчих документах.

Згідно із ч.1, 3 ст.90 Цивільного кодексу України юридична особа повинна мати своє найменування, яке містить інформацію про її організаційно-правову форму. Найменування юридичної особи вказується в її установчих документах і вноситься до єдиного державного реєстру.

Виходячи зі змісту статуту, позивач має наступне найменування - Товариство з обмеженою відповідальністю «Анадольський гранітний кар'єр».

Підставою для прийняття розпорядження №225 від 12.03.2007р. визначено те, що у державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підпиємців по Волноваському району така юридична особа, як Анадольський гранітний кар'єр не зареєстрована, що також підтверджується довідкою АА №929546 від 06.11.2008р. з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

При цьому, зі змісту статуту позивача не слідує, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Анадольський гранітний кар'єр»є правонаступником прав та обов'язків «Анадольського гранітного кар'єру», в тому числі, в частині наявності права на земельну ділянку площею 43 га.

Тобто, внаслідок прийняття розпорядження №225 від 12.03.2007р. права та інтереси Товариства з обмеженою відповідальністю «Анадольський гранітний кар'єр»порушені не були.

За таких обставин, виходячи з того, що позивач не є стороною спірного договору, а також приймаючи до уваги, що у Товариства з обмеженою відповідальністю «Анадольський гранітний кар'єр» відсутні належні у розумінні ст.126 Земельного кодексу України документи, що підтверджують право власності або право користування спірною земельною ділянкою, а також документи щодо правонаступництва саме позивачем прав «Анадольського гранітного кар'єру», суд дійшов висновку, що внаслідок прийняття розпоряджень №777 від 13.11.2006р., №225 від 12.03.2007р. голови Волноваської районної державної адміністрації, №344 від 15.07.2008р. голови Донецької обласної державної адміністрації та укладення договору оренди №238 від 07.08.2008р. права та законні інтереси Товариства з обмеженою відповідальністю «Анадольський гранітний кар'єр»порушені не були, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Згідно із ч.2 ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати підлягають віднесенню на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Відмовити повністю у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Анадольський гранітний кар'єр», с.Анадоль до 1. Донецької обласної державної адміністрації, м.Донецьк, 2. Волноваської районної державної адміністрації, м.Волноваха, 3. Дочірнього підприємства «Донецький облавтодор»Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», м.Донецьк про визнання недійсними:

- договору оренди земельної ділянки №238 від 07.08.2008р., укладеного між Дочірнім підприємством «Донецький облавтодор»Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія автомобільні дороги України», м.Донецьк та Волноваською районною державною адміністрацією м.Волноваха, Донецької області;

- розпоряджень №777 від 13.11.2006р., №225 від 12.03.2007р. голови Волноваської районної державної адміністрації, №344 від 15.07.2008р. голови Донецької обласної державної адміністрації.

У судовому засіданні 14.12.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суддя М.О.Любченко

Повне рішення складено 19.12.2011р.