Рішення

від 13.08.2012 по справі 5011-62/9290-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-62/9290-2012 13.08.12

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_1 ГРУП», м.Київ, ЄДРПОУ 35446622

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «МАКСИМУМ КОНСАЛТИНГ», м.Київ, ЄДРПОУ 31518263

про стягнення 2 000 000 грн.

Суддя Любченко М.О.

Представники:

від позивача: ОСОБА_2 -адв., ОСОБА_3 -по дов., ОСОБА_4 -по дов.

від відповідача: не з?явився

В засіданні суду брали участь:

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_1 ГРУП», м.Київ звернувся до господарського суду м.Києва з позовною заявою до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «МАКСИМУМ КОНСАЛТИНГ», м.Київ про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 2 000 000 грн.

Заявою б/н від 01.08.2012р. з огляду на приписи ст.22 Господарського процесуального кодексу України позивач заявив вимоги про стягнення з відповідача суми заборгованості та збитків у розмірі 3 603 992,46 грн.

У судовому засіданні 13.08.2012р. представники позивача надали пояснення, за змістом яких заявлена до стягнення сума заборгованості у розмірі 3 603 992,46 грн. складається із основного боргу в сумі 3 401 375,46 грн. та збитків у розмірі 202 617 грн.

Виходячи з того, що нормами ст.22 Господарського процесуального кодексу України встановлено право позивача до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог, судом розглядається позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_1 ГРУП»з урахуванням заяви б/н від 01.08.2012р. та пояснень, наданих у судовому засіданні 13.08.2012р.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору №РГ121 від 25.09.2011р. (з урахуванням змін та доповнень) в частині проведення оплати у повному обсязі та у визначені договором строки, що стало підставою для звернення до суду з вимогами про стягнення заборгованості та відшкодування збитків.

Відповідач відзиву на позовну заяву (в тому числі, з урахуванням заяви б/н від 01.08.2012р.) не представив, у судові засідання 01.08.2012р., 13.08.2012р. не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином про що свідчать наявні у матеріалах справи рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень №0103017964287, №0103017964279, №0103020272981. Про обізнаність відповідача про розгляд справи №5011-62/9290-2012 свідчать також заява б/н від 26.07.2012р. Товариства з обмеженою відповідальністю «МАКСИМУМ КОНСАЛТИНГ»про ознайомлення з матеріалами справи, зустрічна позовна заява, яка надійшла на адресу господарського суду 01.08.2012р. та була повернута ухвалою суду від 01.08.2012р.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийнття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Статтею 77 зазначеного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із п.3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Одночасно, застосовуючи відповідно до ч.1 ст.4 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов?язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії»(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

За висновками суду, незважаючи на те, що відповідач у судові засідання 01.08.2012р., 13.08.2012р. не з'явився, справа може бути розглянута за наявними у ній документами у відповідності до ст.75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка вказаного учасника судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, господарський суд встановив:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписом ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно із ч.1 ст.901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Як свідчать матеріали справи, 25.09.2011р. між позивачем (агентство) та відповідачем (рекламодавець) було укладено договір про розповсюдження реклами №РГ121 (з урахуванням додаткових угод №1 від 30.12.2011р., №1 від 30.05.2012р.).

Пунктом 2.1 договору №РГ121 від 25.09.2011р. визначено, що на умовах та в порядку, передбачених цим договором та додатками до нього, агентство на замовлення рекламодавця надає йому за плату рекламні послуги.

Відповідно до п.3.3.2 вказаного правочину позивач зобов'язався на умовах та в порядку, передбачених цим договором та додатками до нього, забезпечити розповсюдження реклами в ефірі телеканалу.

Ціна цього договору згідно із п.4.1 договору №РГ121 від 25.09.2011р. визначається як загальна вартість рекламних послуг з урахуванням ПДВ, що надаються рекламодавцеві агентством за цим договором.

За приписами п.4.2 договору сторони домовились про те, що обсяг замовлених рекламодавцем рекламних послуг та їх вартість будуть визначатись з використанням показників RP відповідно до умов, зафіксованих сторонами у додатках до цього договору.

25.09.2011р. між учасниками спору було підписано додаток №1 до договору №РГ121 від 25.09.2011р., відповідно до п.1 якого на умовах та в порядку, передбачених договором та цим додатком рекламодавець замовляє, а агентство зобов'язується надати йому у період з листопада по грудень 2011 року рекламні послуги з розповсюдження реклами TM SHARP в ефірі телеканалів, визначених у п.4 додатку №1/1, в обсязі, обумовленому пунктом 2.2 додатку №1/1.

Також, 25.09.2011р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_1 ГРУП» та Товариством з обмеженою відповідальністю «МАКСИМУМ КОНСАЛТИНГ»було підписано додатки до договору №РГ121 від 25.09.2011р.: №2 щодо надання у період з жовтня по грудень 2011 року рекламних послуг з розповсюдження реклами TM Vishpha (з урахуванням додатку №2/1 від 25.09.2011р.); №3 щодо надання у період з листопада по грудень 2011 року рекламних послуг з розповсюдження реклами TM Волошкове поле (з урахуванням додатку №3/1 від 25.09.2011р.); №4 щодо надання у період з жовтня по грудень 2011 року рекламних послуг з розповсюдження реклами TM Hasbro (з урахуванням додатку №4/1 від 25.09.2011р.).

Відповідно до п.7.1 договору №РГ121 від 25.09.2011р. цей договір набуває чинності від дати його укладання уповноваженими представниками сторін та діє до 31.12.2011р., однак припиняє свою дію не раніше повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором.

Додатковою угодою №1 від 25.09.2011р. сторони дійшли згоди викласти п.7.1 договору №РГ121 від 25.09.2011р. в наступній редакції: «Цей договір набуває чинності від дати його підписання уповноваженими представниками сторін та діє до 31.03.2012р., однак припиняє свою дію не раніше повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором.».

Згідно із п.4 ст.179 Господарського кодексу України, при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству; примірного договору, рекомендованого органом управління суб'єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст; типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови; договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб'єктів, коли ці суб'єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту.

Відповідно до ст.628 Цивільного кодексу України, ст.180 Господарського кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За приписами ст.638 Цивільного кодексу України, ст.180 Господарського кодексу України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

При цьому, за змістом п.3 ст.180 Господарського кодексу України при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

За висновками суду, предмет договору №РГ121 від 25.09.2011р. погоджений сторонами у п.2.1 спірного договору та у додатках до нього від 25.09.2011р. №1, №1/1, №2, №2/1, №3, №3/1, №4, №4/1.

Одночасно, виходячи зі змісту підписаного сторонами правочину (з урахуванням змін та доповнень), судом також встановлено факт узгодженості сторонами таких істотних умов договору №РГ121 від 25.09.2011р. як ціна та строк.

Згідно із п.3.1.3 договору №РГ121 від 25.09.2011р. відповідач зобов'язався своєчасно, на умовах та в порядку, передбачених цим договором та додатками до нього оплатити рекламні послуги, що їх надає йому агентство.

При цьому, в силу п.4.3 підписаної сторонами угоди, якщо інший порядок оплати рекламних послуг не буде передбачений сторонами у додатках до цього договору, оплата рекламних послуг здійснюється рекламодавцем на підставі виставлених рахунків-фактури, що їх виставляє агентство, протягом 30 (робочих) днів після підписання сторонами акту наданих послуг.

Як свідчать матеріали справи, позивачем було виставлено відповідачу наступні рахунки на загальну суму 3 401 375,46 грн.: №1127 від 25.10.2011р. на суму 441 955,51 грн.; №1130 від 25.10.2011р. на суму 946 152,52 грн.; №1334 від 25.11.2011р. на суму 259 632,52 грн.; №1278 від 25.11.2011р. на суму 332 250,05 грн.; №1333 від 25.11.2011р. на суму 217 539,59 грн.; №1335 від 25.11.2011р. на суму 475 048,75 грн.; №1393 від 25.12.2011р. на суму 198 427,37 грн.; №360 від 25.01.2012р. на суму 52 975,92 грн.; №487 від 25.02.2012р. на суму 340 233,42 грн.; №492 від 25.02.2012р. на суму 61 124,45 грн.; №493 від 25.02.2012р. на суму 8 411,64 грн.; №783 від 26.03.2012р. на суму 59 091,24 грн.; №784 від 26.03.2012р. на суму 8 532,48 грн.

Згідно із вказаними рахунками сторонами договору №РГ121 від 25.09.2011р. було підписано та скріплено печатками акти про надання рекламних послуг на загальну суму 3 401 375,46 грн., а саме: №1189 від 30.11.2011р. на суму 441 955,51 грн.; №1192 від 30.11.2011р. на суму 946 152,52 грн.; №1571 від 31.12.2011р. 259 632,52 грн.; №1515 від 31.12.2011р. на суму 332 250,05 грн.; №1572 від 31.12.2011р. на суму 217 539,59 грн.; №1575 від 31.12.2011р. на суму 475 048,75 грн.; №115 від 31.01.2012р. на суму 198 427,37 грн.; №391 від 29.02.2012р. на суму 52 975,92 грн.; №664 від 31.03.2012р. на суму 340 233,42 грн.; №670 від 31.03.2012р. на суму 61 124,45 грн.; №671 від 31.03.2012р. на суму 8 411,64 грн.; №954 від 30.04.2012р. на суму 59 091,24 грн.; №955 від 30.04.2012р. на суму 8 532,48 грн.

Суд одразу зазначає, що підписання після 31.03.2012р. актів про надання рекламних послуг не суперечить змісту п.7.1 договору №РГ121 від 25.09.2011р. (з урахуванням додаткової угоди №1 від 25.09.2011р.) щодо строку його чинності, враховуючи, що вказані дії направлені на повне виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором. При цьому, судом враховано, що послуги були надані позивачем до 31.03.2012р., про що свідчать виставлені Товариством з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_1 ГРУП»рахунки.

Як вказує позивач, відповідач встановлений договором обов'язок по оплаті наданих рекламних послуг у встановлений договором строк не виконав, внаслідок чого Товариством з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_1 ГРУП»заявлено вимоги, зокрема, про стягнення заборгованості в сумі 3 401 375,46 грн.

За приписом ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із вимогами ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як було зазначено вище, за змістом п.п.3.1.3, 4.3 договору №РГ121 від 25.09.2011р. відповідач зобов'язався оплатити рекламні послуги, що їх надає йому агентство, на підставі виставлених рахунків-фактури, що їх виставляє агентство, протягом 30 (робочих) днів після підписання сторонами акту наданих послуг.

Наразі, як встановлено судом вище, позивач виконав свої зобов'язання за договором щодо надання рекламних послуг та виставив відповідні рахунки. Акти про надання рекламних послуг на загальну суму 3 401 375,46 грн. підписані відповідачем без будь-яких зауважень та заперечень.

Приймаючи до уваги зміст п.п.3.1.3, 4.3 спірного договору, право вимоги за кожним із актів виникало у позивача на 31 день після їх підписання.

Одночасно, 30.05.2012р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_1 ГРУП»та Товариством з обмеженою відповідальністю «МАКСИМУМ КОНСАЛТИНГ»підписано додаткову угоду №1, п.1 якої встановлено, що сторони визнають та підтверджують, що станом на день укладання цієї додаткової угоди заборгованість рекламодавця перед агентством за надані і прийняті у повному обсязі рекламні послуги становить 3 401 375,46 грн.

Відповідно до п.2 додаткової угоди №1 від 30.05.2012р. позивачем та відповідачем було встановлено наступний графік погашення суми заборгованості: до 29.06.2012р. - 2 000 000 грн., до 30.09.2012р. - 1 000 000 грн., до 31.12.2012р. - 401 375,46 грн.

При цьому, у п.3 вказаної угоди сторони дійшли згоди, що у разі повного чи часткового невиконання та/або несвоєчасного виконання графіку платежів, встановленого п.2 цієї додаткової угоди, агентство має право заявити рекламодавцю письмову вимогу щодо сплати всієї суми заборгованості, що залишилася несплаченою на дату пред'явлення вимоги, протягом 10 робочих днів з моменту її отримання, а також відшкодування агентству збитків останнього у розмірі погодженої сторонами твердої одноразової суми, яка за згодою сторін становить 202 617 грн.

Як свідчать матеріали справи, враховуючи зміст п.3 додаткової угоди №1 від 30.05.2012р., Товариство з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_1 ГРУП»11.07.2012р. направило відповідачу вимогу №255 від 11.07.2012р. про виконання обов'язку з виплати заборгованості за договором у повному розмірі, а саме 3 401 375,46 грн., а також збитків в сумі 202 617 грн.

31.07.2012р. між учасниками спору було підписано та скріплено печатками акт звіряння, відповідно до якого відповідач засвідчив наявність у Товариства з обмеженою відповідальністю «МАКСИМУМ КОНСАЛТИНГ»перед позивачем заборгованості у розмірі 3 401 375,46 грн.

Ухвалою господарського суду від 01.08.2012р. відповідача було зобов'язано надати належні докази часткової чи повної оплати Товариством з обмеженою відповідальністю «МАКСИМУМ КОНСАЛТИНГ»визначеної позивачем заборгованості.

Проте, належних та допустимих доказів погашення боргу в сумі 3 401 375,46 грн. відповідачем всупереч вимог ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України до матеріалів справи не надано.

Таким чином, враховуючи, що Товариство з обмеженою відповідальністю «МАКСИМУМ КОНСАЛТИНГ»всупереч умовам укладеного між сторонами правочину про надання рекламних послуг і положенням ст.526 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України, взяті на себе за договором №РГ121 від 25.09.2011р. (з урахуванням змін та доповнень) зобов'язання не виконало, суд дійшов висновку, що вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «МАКСИМУМ КОНСАЛТИНГ»на користь позивача 3 401 375,46 грн., підлягають задоволенню.

За змістом ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За приписами ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч.5 ст.225 Господарського кодексу України сторони господарського зобов'язання мають право за взаємною згодою заздалегідь визначити погоджений розмір збитків, що підлягають відшкодуванню, у твердій сумі або у вигляді відсоткових ставок залежно від обсягу невиконання зобов'язання чи строків порушення зобов'язання сторонами.

Статтею 627 вказаного Кодексу передбачено, що сторони вільні в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з врахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як було зазначено вище, у п.3 угоди №1 від 30.05.2012р. до договору №РГ121 від 25.09.2011р. сторони дійшли згоди, що у разі повного чи часткового невиконання та/або несвоєчасного виконання графіку платежів, встановленого п.2 цієї додаткової угоди, агентство має право заявити рекламодавцю письмову вимогу, зокрема, щодо сплати відшкодування агентству збитків останнього у розмірі погодженої сторонами твердої одноразової суми, яка за згодою сторін становить 202 617 грн.

Виходячи з того, що, як було встановлено судом вище, позивач порушив зобов'язання з оплати наданих позивачем рекламних послуг, враховуючи зміст п.3 угоди №1 від 30.05.2012р., а також вимоги №255 від 11.07.2012р. про виконання обов'язку з виплати заборгованості за договором у повному розмірі, суд дійшов висновку про задоволення вимог позивача в частині стягнення збитків в сумі 202 617 грн.

Аналогічна позиція викладена у постанові від 13.06.2007р. Вищого господарського суду України по справі №2-30/14402-2006.

Таким чином, позов (з урахуванням заяви б/н від 01.08.2012р. про збільшення позовних вимог) Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_1 ГРУП», м.Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю «МАКСИМУМ КОНСАЛТИНГ», м.Київ про стягнення з відповідача 3 603 992,46 грн. підлягає задоволенню у повному обсязі.

Заява позивача б/н від 10.08.2012р. про вжиття заходів до забезпечення позову у межах розміру позовних вимог - 3 603 992,46 грн., судових витрат у розмірі 66 120 грн. та 1653 грн. у вигляді накладання арешту на кошти Товариства з обмеженою відповідальністю «МАКСИМУМ КОНСАЛТИНГ», які обліковуються на рахунках відповідача у банківських установах, залишено судом без задоволення з урахуванням наступного:

Згідно із ст.66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 Господарського процесуального кодексу України заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

За приписами ст.67 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, в тому числі, накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві.

Відповідно до змісту п.1 Постанови №16 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову»при вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

За змістом ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

За приписами ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

Тобто, при зверненні до суду з заявою про вжиття заходів до забезпечення позову у вигляді накладення арешту на грошові суми відповідача заявником мають бути визначені підстави такого звернення, обставини, за наявності яких виконання імовірного позитивного рішення по справі може стати неможливим, докази того, що запропонований захід до забезпечення позову дійсно може виключити можливість невиконання або утруднення виконання судового рішення.

Наразі, заяву б/н від 10.08.2012р. про забезпечення позову обґрунтовано тим, що відповідач звернувся до господарського суду із зустрічною позовною заявою про визнання недійсним договору №РГ121 від 25.09.2011р., а також змістом електронних листів, які Товариство з обмеженою відповідальністю «МАКСИМУМ КОНСАЛТИНГ»надсилало позивачу.

Проте, за висновками суду, вказані твердження позивача не є належною підставою для вжиття запропонованих Товариством з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_1 ГРУП»заходів до забезпечення позову.

Зокрема, судом враховано, що право на звернення відповідача до суду шляхом подання зустрічної позовної заяви прямо передбачено приписами ст.124 Конституції України, ст.ст.1, 60 Господарського процесуального кодексу України. Наразі, реалізація відповідачем вказаного права в процесі розгляду спору не може свідчити (з урахуванням всіх обставин справи) про зловживання Товариством з обмеженою відповідальністю «МАКСИМУМ КОНСАЛТИНГ»наявними у нього процесуальними правами та виступати у даному випадку підставою для вжиття заходів в порядку норм ст.ст.66, 67 Господарського процесуального кодексу України. Електронні листи відповідача взагалі не можуть бути прийняті судом в якості доказу ухилення відповідача від виконання зобов'язання, з огляду на відсутність на вказаних документах підписів повноважних представників Товариства з обмеженою відповідальністю «МАКСИМУМ КОНСАЛТИНГ»та печатки юридичної особи.

Тобто, позивачем всупереч вимог ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України належним чином не обґрунтовано та не доведено допустимими доказами, що невжиття визначених позивачем заходів до забезпечення позову по справі №5011-62/9290-2012 може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду по справі.

Таким чином, враховуючи приписи ст.ст.4-3, 33, 66, 67 Господарського процесуального кодексу України, зміст Постанови №16 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову», заява позивача підлягає залишенню без задоволення.

Статтею 49 Господарського процесуального кодексу України встановлено обов'язок суду здійснити розподіл господарських витрат, з огляду на що суд зазначає про таке:

За приписами ст.4 Закону України «Про судовий збір»за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру судовий збір встановлюється у розмірі 2% ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати (1609,50 грн.) та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат (64380 грн.), а за подання заяви про забезпечення позову встановлено ставку судового збору у розмірі 1,5 розміру мінімальної заробітної плати (1609,50 грн.).

При цьому, як свідчать матеріали справи, за подання позовної заяви та заяви б/н від 01.08.2012р. про збільшення позовних вимог позивачем було сплачено до Державного бюджету України 66 120 грн. (двома платежами: 40 000 грн. та 26 120 грн.).

Крім того, за подання заяви б/н від 10.08.2012р. про забезпечення позову Товариство з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_1 ГРУП»перерахувало 1653 грн.

За таких обставин, згідно із ст.49 Господарського процесуального кодексу України, приймаючи до уваги приписи ст.4 Закону України «Про судовий збір»судовий збір в сумі 64380 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, а судовий збір у розмірі 1609,50 грн., сплачений позивачем за подання заяви б/н від 10.08.2012р. про забезпечення позову, віднесенню на позивача, враховуючи, що у задоволенні вказаної заяви судом відмовлено.

Одночасно, судовий збір в сумі 1783,50 грн. підлягає поверненню Товариству з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_1 ГРУП»з Державного бюджету України на підставі п.1 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір», у зв'язку із внесенням збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.22, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги (з урахуванням заяви б/н від 01.08.2012р. про збільшення позовних вимог) Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_1 ГРУП», м.Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю «МАКСИМУМ КОНСАЛТИНГ», м.Київ про стягнення заборгованості у розмірі 3 603 992,46 грн., у тому числі: основного боргу в сумі 3 401 375,46 грн. та збитків у розмірі 202 617 грн. задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «МАКСИМУМ КОНСАЛТИНГ»(03087, м.Київ, Солом'янський район, вул.Пітерська, буд.5а, ЄДРПОУ 31518263) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_1 ГРУП»(01001, м.Київ, Печерський район, вул.Хрещатик, буд.7/11, кімната 515, ЄДРПОУ 35446622) основний борг в сумі 3 401 375,46 грн., збитки у розмірі 202 617 грн., а також судовий збір - 64380 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_1 ГРУП»(01001, м.Київ, Печерський район, вул.Хр?ещатик, буд.7/11, кімната 515, ЄДРПОУ 35446622) з Державного бюджету України судовий збір в сумі 1783,50 грн., сплачений на підставі платіжного доручення №852 в?ід 08.08.2012р., №855 від 09.08.2012р.

У судовому засіданні? 13.08.2012р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 17.08.2012р.

Суддя М.О.Любченко