Рішення

від 19.08.2015 по справі 910/21910/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.08.2015Справа №910/21910/13

За позовом Приватного акціонерного товариства "Автотранспортне підприємство "Транспортник"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Куля Транс Груп"

про стягнення 176 487,00 грн.

Суддя Нечай О.В.

Представники сторін:

від позивача: Корнієнко В.П., за довіреністю

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду м. Києва були передані позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Автотранспортне підприємство "Транспортник" (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Куля Транс Груп" (далі - відповідач) про стягнення 176 487,00 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 14.11.2013 р. було порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 06.12.2013 р.

Рішенням господарського суду міста Києва від 10.01.2014 р. у задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.03.2014 р. апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Автотранспортне підприємство "Транспортник" залишено без задоволення, рішення господарського суду міста Києва від 10.01.2014 р. у справі № 910/21910/13 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 28.05.2014 р. касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Автотранспортне підприємство "Транспортник" задоволено частково, рішення господарського суду міста Києва від 10.01.2014 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.03.2014 р. у справі № 910/21910/13 скасовано, а справу передано на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Згідно з Розпорядженням Керівника апарату господарського суду міста Києва № 04-23/292 від 10.06.2014 р. призначено повторний автоматичний розподіл справи № 910/21910/13, за результатами якого зазначену справу передано для розгляду судді Нечаю О.В.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 12.06.2014 р. справу № 910/21910/13 було прийнято до провадження суддею Нечаєм О.В., розгляд справи призначено на 16.07.2014 р.

08.07.2014 р. представником відповідача через відділ діловодства господарського суду міста Києва були подані письмові пояснення.

16.07.2014 р. у судове засідання представники сторін з'явились.

У судовому засіданні 16.07.2014 р. судом, відповідно до ст. 77 ГПК України, та в межах строку, встановленого ст. 69 ГПК України, було оголошено перерву до 24.07.2014 р.

21.07.2014 р. представником відповідача через відділ діловодства господарського суду міста Києва було подано клопотання про проведення експертизи.

23.07.2014 р. представником позивача через відділ діловодства господарського суду міста Києва були подані письмові пояснення.

23.07.2014 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача був поданий перелік питань для судового експерта.

24.07.2014 р. представником позивача через відділ діловодства господарського суду міста Києва були подані письмові пояснення.

У судове засідання 24.07.2014 р. представники сторін з'явились.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 24.07.2014 р. у даній справі було призначено судову комплексну пожежно-технічну та економічну експертизу.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 24.07.2014 р. провадження у справі № 910/21910/13 було зупинено.

23.07.2015 р. до господарського суду міста Києва з Товариства з обмеженою відповідальністю "Київська незалежна судово-експертна установа" надійшли матеріали справи № 910/21910/13 разом з висновком судового експерта.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 03.08.2015 р. провадження у справі № 910/21910/13 було поновлено, розгляд справи призначено на 12.08.2015 р.

У судове засідання 12.08.2015 р. представник позивача з'явився, представник відповідача не з'явився.

Враховуючи те, що представник відповідача у судове засідання 12.08.2015 р. не з'явився, а також у зв'язку із невиконанням сторонами вимог ухвали господарського суду міста Києва від 03.08.2015 р., розгляд справи було відкладено на 19.08.2015 р.

У судове засідання 19.08.2015 р. представник позивача з'явився, подав клопотання про долучення документів до матеріалів справи, надав свої пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання 19.08.2015 р. не з'явився.

Відповідно до п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 р. № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році» до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі ГПК України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі, коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Слід також зазначити, що вищезгаданий інформаційний лист містить посилання на пункт 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 р. № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році» (із змінами від 08.04.2008 р.), в якому зазначається, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній» і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

29.12.2012 р. між ПАТ "Автотранспортне підприємство "Транспортник" (далі -орендодавець, позивач) та ТОВ "Куля Транс Груп" (далі - орендар, відповідач) було укладено Договір оренди нежитлового приміщення № 106 (далі - Договір оренди), за умовами якого в орендне користування відповідачу передано приміщення корпусу 73 загальною площею 216 кв.м. по вул. Бориспільська 9 у м. Києві для використання під технічне обслуговування автомобілів.

31.07.2013 р. у вищезазначеному приміщенні сталась пожежа, що підтверджено актом комісії у складі державного інспектора з пожежного нагляду Дарницького району міста Києва старшого сержанта служби цивільного захисту.

Згідно Технічного висновку № 177, складеного Дослідно-випробувальною лабораторією Головного управління Державної служби надзвичайних ситуацій України у м. Києві 02.08.2013р. за № 29/6/209, ймовірною причиною пожежі є коротке замикання в електричному подовжувачі. Площа пожежі становила 25кв.м., внаслідок якої згоріло та пошкоджено три автомобілі, закопчені стіни та стеля боксу.

На замовлення ПАТ "Автотранспортне підприємство "Транспортник", суб'єктом оціночної діяльності ПП "Авто-експрес" складено Звіт про незалежну оцінку майна, яким є нежитлові приміщення адміністративно-виробничого корпусу по вул. Бориспільська 9, з метою визначення вартості матеріальних збитків заподіяних власникові майна, внаслідок пошкодження при пожежі, станом на 08.08.2013р., за висновками якого розмір матеріальних збитків становив 174 487,00 грн.

Посилаючись на положення п. 7.3.2 укладеного між сторонами Договору оренди, згідно яких орендар несе відповідальність за збереження і цілісність орендованого приміщення та збереження власного майна та цінностей, позивач звернувся до відповідача з вимогою відшкодувати 174 487,00 грн. збитків, яка залишена останніми без задоволення, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом про стягнення з відповідача заподіяної шкоди в розмірі 174 487,00 грн. та вартість проведеної незалежної оцінки майна в розмірі 2 000,00 грн.

Відповідач у своєму відзиві зазначає, що сторонами на виконання вимог ч. 4 ст. 219 ГК України, розділом 12 Договору було віднесено пожежу до форс-мажорних обставин, в зв'язку з чим відповідач звільняється від відповідальності, а тому позов не підлягає задоволенню.

Однак суд не погоджується з даними доводами відповідача, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 12.2 Договору оренди у випадку виникнення форс-мажорних обставин, сторони повинні повідомити про такі обставини одна одну у письмові формі протягом 3 (трьох) банківських днів. Настання форс-мажорних обставин повинне бути підтверджено висновком Торгово-промислової палати України.

Згідно з п. 2 ч. 3 ст. 14 Закону України «Про торгово-промислові палати України» Торгово-промислова палата України засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб'єктів господарської діяльності та фізичних осіб.

Відповідачем не надано суду жодного доказу на підтвердження засвідчення Торгово-промисловою палатою України форс-мажорної обставини, як це передбачено вищезазначеними пунктом Договору оренди та нормою закону, а саме відповідного Сертифікату ТПП про настання обставин непереборної сили за вказаною подією.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Статтею 224 Господарського кодексу України визначено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Звертаючись до суду, позивач самостійно обирає спосіб захисту, передбачений ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України.

У свою чергу, рішенням суду має вирішуватись питання про захист прав та охоронюваних законом інтересів учасників господарських правовідносин.

Відшкодування збитків, як окремий спосіб захисту, визначений п. 8 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України та категорія яких розкривається в приписах ст. 22 Цивільного кодексу України, передбачає як спеціальний предмет доказування, так і може стосуватись лише випадків завдання матеріальної шкоди.

Відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише при наявності передбачених законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення, яке є підставою для цивільної відповідальності відповідно до статті 623 Цивільного кодексу України.

Обов'язковими умовами покладення відповідальності на винну сторону є наявність збитків, протиправність дій цієї особи, причинного зв'язку між діями особи та збитками, які складають об'єктивну сторону правопорушення, та вини особи, внаслідок дій якої спричинено збитки.

Тобто збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує його інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у його витратах, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних ним доходів, які б він одержав, якби зобов'язання було виконано боржником.

Отже, зменшення майнових благ внаслідок неправомірних дій наступає об'єктивно, тобто незалежно від волевиявлення сторони, як наслідок невиконання зобов'язань.

Обов'язковою умовою покладення відповідальності має бути безпосередній причинний зв'язок між неправомірними діями і збитками. Збитки є наслідком, а невиконання зобов'язань причиною. Відсутність хоча б одного з елементів складу правопорушення звільняє боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань (виключає його відповідальність).

Слід зазначити, що протиправні дії чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи - безумовним наслідком такої протиправної поведінки.

Наведеної правової позиції також дотримується Верховний Суд України у своїй постанові від 30.05.2006 р. у справі № 42/266 - 6/492.

Позивач до збитків у розмірі 174 487,00 грн. відносить вартість знищеного майна внаслідок пожежі. Зокрема, такий розмір понесених прямих встановлених збитків, визначений відповідно до звіту, наданого позивачем.

Відповідач також заперечуючи проти позову зазначає суду про невідповідність Звіту про незалежну оцінку майна, яким є нежитлові приміщення адміністративно-виробничого корпусу, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Бориспільська, 9, наданого позивачем як доказ розміру завданої позивачу шкоди в результаті пожежі, вимогам Закону України «Про оцінку майна, майнових прав і професійну оціночну діяльність в Україні», в зв'язку з чим, на думку відповідача, даний Звіт не може бути прийнятний судом до уваги.

Судом у даній справі було призначено судову експертизу. На вирішення експертів були поставлені наступні питання:

1) Яка причина виникнення пожежі, що сталась 31.07.2013 р. в нежитловому приміщенні, яке було орендовано Товариством з обмеженою відповідальністю "Куля Транс Груп" у Приватного акціонерного товариства "Транспортник", що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Бориспільська, 9?

2) Який розмір матеріальної шкоди завдано Приватному акціонерному товариству "Транспортник" внаслідок пожежі, яка сталась 31.07.2013 р. в нежитловому приміщенні, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Бориспільська, 9?

Відповідно до Висновку № 1281 комплексної судової пожежно-технічної та будівельно-технічної експертизи від 14.07.2015 р., розмір матеріальної шкоди, який завдано Приватному акціонерному товариству «Транспортник» внаслідок пожежі, яка сталась 31.07.2013 р. в нежитловому приміщенні, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Бориспільська, 9, становить - 109 940,00 грн.

Стаття 614 Цивільного кодексу України зазначає, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Таким чином, з вказаних вище норм закону вбачається, що підставою для стягнення з відповідача на користь позивача майнової шкоди в розмірі 109 940,00 грн. є наявність порушення відповідачем своїх зобов'язань за Договором оренди, що призвело до виникнення пожежі, та його вина у виникненні пожежі.

Відповідно до п. 2.2 Правил пожежної безпеки в Україні, затверджених наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій № 126 від 19.10.2004 р. (далі - Правила), забезпечення пожежної безпеки підприємств, установ, організацій (далі - підприємств) покладається на їх керівників та уповноважених керівниками осіб, якщо інше не передбачено відповідним договором.

Згідно з п. 2.3 Правил власники підприємств та уповноважені ними органи, а також орендарі зобов'язані розробляти комплексні заходи щодо забезпечення пожежної безпеки, впроваджувати досягнення науки і техніки, позитивний досвід; відповідно до нормативно-правових актів з пожежної безпеки розробляти і затверджувати положення, інструкції, інші нормативні акти, що діють у межах підприємства, здійснювати постійний контроль за їх додержанням; забезпечувати додержання протипожежних вимог стандартів, норм, правил, а також виконання вимог приписів і постанов органів державного пожежного нагляду; організовувати навчання працівників правилам пожежної безпеки та пропаганду заходів щодо їх забезпечення; у разі відсутності в нормативно-правових актах вимог, необхідних для забезпечення пожежної безпеки, вживати відповідних заходів, погоджуючи їх з органами державного пожежного нагляду; утримувати у справному стані засоби протипожежного захисту і зв'язку, пожежну техніку, обладнання та інвентар, не допускати їх використання не за призначенням; створювати, у разі потреби, відповідно до встановленого порядку підрозділи пожежної охорони та необхідну для їх функціонування матеріально-технічну базу; подавати на вимогу державної пожежної охорони відомості та документи про стан пожежної безпеки об'єктів і продукції, що ними виробляється; здійснювати заходи щодо впровадження автоматичних засобів виявлення та гасіння пожеж і використання для цієї мети виробничої автоматики; своєчасно інформувати пожежну охорону про несправності пожежної техніки, систем протипожежного захисту, водопостачання, а також про закриття доріг і проїздів на своїй території; проводити службове розслідування випадків пожеж.

Пунктом 2.4 Правил визначено, що обов'язки сторін щодо забезпечення пожежної безпеки орендованого майна повинні бути визначені у договорі оренди.

На виконання вищенаведених вимог законодавства сторони у Договорі оренди пунктом 7.1.4 визначили, що орендар зобов'язаний забезпечити утримання приміщення відповідно до санітарних та протипожежних правил, виконання працівниками та відвідувачами орендаря правил пожежної безпеки, суворо дотримуватись правил користування електроенергією, забезпечити виконання приписів та постанов органів санітарного та пожежного нагляду.

Відповідно до ч. 2 ст. 57 Кодексу цивільного захисту України початок використання суб'єктом господарювання об'єктів нерухомості (будівель, споруд, приміщень або їх частин) здійснюється суб'єктом господарювання на підставі поданої декларації відповідності матеріально-технічної бази суб'єкта господарювання вимогам законодавства з питань пожежної безпеки .

Частиною 5 вказаної статті передбачено, що суб'єкт господарювання набуває право вчиняти дії щодо провадження господарської діяльності, передбачені частиною другою цієї статті, з дня реєстрації декларації відповідним дозвільним органом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що обов'язок із забезпечення пожежної безпеки, відповідно до приписів законодавства України, був покладений на відповідача, про що сторони зазначили у Договорі оренди.

Приймаючи об'єкт оренди за актом приймання-передачі від 01.01.2013 р., орендар взяв на себе обов'язок дотримуватись норм пожежної безпеки, визначених законодавством України.

Зважаючи на той факт, що пожежа сталась 31.07.2013 р., тобто в період орендного користування приміщенням, суд дійшов висновку, що саме відповідач є відповідальним за вказану пожежу, а також за її наслідки, оскільки повинен був дотримуватись протипожежних норм та правил експлуатації нежитлового приміщення з метою уникнення пожежі.

А оскільки відповідач не дотримувався правил пожежної безпеки, покладених на нього чинним законодавством та Договором оренди, то внаслідок його протиправної поведінки (бездіяльності) 31.07.2013 р. в приміщенні, яке він орендував на той момент у позивача, виникла пожежа, внаслідок якої позивачу в результаті знищення майна були завдані збитки у розмірі 109 940,00 грн. (відповідно до Висновку № 1281 від 14.07.2015 р.).

Крім того, як вже було зазначено вище, укладаючи Договір оренди, сторони визначили, що орендар несе відповідальність за збереження і цілісність приміщення, що орендується, та збереження власного майна та цінностей (п. 7.3.2 Договору оренди).

Оскільки судом встановлено, що орендар (відповідач) неналежним чином виконував вимоги пожежної безпеки, що призвело до завданих позивачу збитків, то саме відповідач повинен нести відповідальність за пожежу, яка виникла 31.07.2013 р. у вищезазначеному нежитловому приміщенні, тобто, саме відповідач є винною особою за завдані позивачу збитки внаслідок пожежі.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст. 34 ГПК України).

В свою чергу, позивачем не надано суду належних доказів на підтвердження розміру збитків саме на суму 174 487,00 грн., однак у сукупності з висновком судових експертів № 1281 від 14.07.2015 р. та наявними в матеріалами справи доказами, які підтверджують викладені в позовній заяві обставини, а саме, наявність причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою відповідача та завданням збитків позивачу, а також вину відповідача у завданні збитків позивачу, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог на суму 109 940,00 грн.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача майнової шкоди в сумі 174 487,00 грн. підлягають частковому задоволенню в сумі 109 940,00 грн.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача вартість проведеної незалежної оцінки майна в сумі 2 000,00 грн., однак суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог в цій частині, оскільки відповідно до пункту першого частини другої статті 22 Цивільного кодексу України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); в свою чергу, проведення вищевказаної оцінки майна на замовлення позивача суд розглядає як добровільну дію позивача і не пов'язує понесені позивачем витрати на вказану оцінку з витратами, які позивач мусив зробити для відновлення свого порушеного права, в розумінні вказаної норми ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, покладаються при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підтвердження сплати вартості проведеної судової експертизи, позивачем було надано суду платіжне доручення № 1323 від 18.08.2014 р. на суму 7 500,00 грн.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 4, 49, 82 ГПК України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Куля Транс Груп" (02139, м. Київ, вулиця Микитенка, будинок 9 - Б, квартира 24/3; ідентифікаційний код: 36240224) на користь Приватного акціонерного товариства "Автотранспортне підприємство "Транспортник" (09000, Київська обл., Сквирський район, місто Сквира, вулиця Леніна, будинок 19, квартира 13; ідентифікаційний код: 24594085) майнову шкоду в розмірі 109 940 (сто дев'ять тисяч дев'ятсот сорок) грн. 00 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Куля Транс Груп" (02139, м. Київ, вулиця Микитенка, будинок 9 - Б, квартира 24/3; ідентифікаційний код: 36240224) на користь Приватного акціонерного товариства "Автотранспортне підприємство "Транспортник" (09000, Київська обл., Сквирський район, місто Сквира, вулиця Леніна, будинок 19, квартира 13; ідентифікаційний код: 24594085) витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви, апеляційної та касаційної скарг в розмірі 4 448 (чотири тисячі чотириста сорок вісім) грн. 18 коп. та витрати по оплаті судової експертизи в розмірі 4 725 (чотири тисячі сімсот двадцять п'ять) грн. 75 коп.

Повне рішення складено 25.08.2015 р.

Суддя О.В. Нечай