Рішення

від 20.08.2015 по справі 910/12489/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.08.2015Справа №910/12489/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Пента-Офіс"

до Публічного акціонерного товариства " Банк Фінанси та Кредит"

про зобов'язання вчинити дії.

Суддя Полякова К.В.

Представники сторін:

від позивача: Семизорова Я.Л., Юрчук Ю.Л. (дов.№35 від 12.01.2014)

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Пента-Офіс" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Філії "Центральне РУ" ПАТ "Банк Фінанси та Кредит" про зобов'язання вчинити дії.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем зобов'язань за договором № 1355 від 11.11.2004 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.05.2015 порушено провадження у справі №910/12489/15 та призначено її до розгляду на 16.06.2015 року.

16.06.2015 через відділ діловодства та документообігу Господарського суду м. Києва від позивача надійшли додаткові документи для долучення до матеріалів справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.06.2015 розгляд справи відкладено на 08.07.2015 року.

07.07.2015 через відділ діловодства та документообігу Господарського суду м. Києва від позивача надійшло клопотання в порядку ст.24 Господарського процесуального кодексу України, згідно якого просив замінити первісного відповідача - Філію «Центральне РУ» ПАТ «Банк Фінанси та Кредит» на належного відповідача - Публічне акціонерне товариство " Банк Фінанси та Кредит".

08.07.2015 через відділ діловодства та документообігу Господарського суду м. Києва від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог, згідно якої позивач просить стягнути з відповідача грошові кошти в розмірі 137 228,41 грн., проценти у розмірі 14957,89грн. та 3% річних у розмірі 1229,41 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.07.2015 замінено відповідача - Філію «Центральне РУ» ПАТ «Банк Фінанси та Кредит» на належного відповідача - Публічне акціонерне товариство " Банк Фінанси та Кредит" та призначено розгляд справи на 20.08.2015 року.

У судовому засіданні 20.08.2015 представники позивача надали заяву про виправлення описки в заяві про уточнення позовних вимог, а саме просив суд вважати вірними позовні вимоги про перерахування на поточний рахунок позивача власних коштів у розмірі 137 228,41 грн., пені у розмірі 14957,89 грн. та 3% річних у розмірі 1 229,41 грн.

Відповідач явку уповноваженого представника до судового засідання не забезпечив, проте про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.

Оскільки, відзиву на позовну заяву відповідач не надав, то справа розглядається за наявними матеріалами, відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно із п. 3.9.2 постанови N 18 від 26.12.2011 Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За таких обставин, незважаючи на те, що представник відповідача не з'явився до судового засідання, за висновками суду, наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, а неявка вказаних учасників судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

11.11.2004 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Пента-Офіс" (клієнт) та КРУ Банк "Фінанси та кредит" ТОВ (назву змінено у відповідності до норм чинного законодавства - Публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та кредит" - Банк) укладено договір на розрахунково-касове обслуговування № 1355, за умовами якого відповідач зобов'язався відкрити позивачу поточний рахунок у національній валюті та здійснювати його розрахунково-касове обслуговування.

Відповідно до п. 3.1.3. договору відповідач здійснює розрахунково-касове обслуговування Клієнта в визначений час з 9-00 до 16-00 крім суботи, неділі та святкових днів.

Відповідно до п. 10.1. договору він набирає чинності з моменту його підписання , діє протягом невизначеного терміну та може бути розірваний у встановленому цим Договором порядку.

Крім того, сторонами підписано Додатковий Договір №б\н про обслуговування клієнта з використанням системи електронних платежів «Клієнт-Банк» (надалі - Договір), відповідно до якого банк зобов'язується робити розрахункове обслуговування клієнта з використанням системи електронних платежів «Клієнт-Банк», а саме робити розрахункові операції за дорученням клієнта з використанням розрахункових документів в електронній формі, які передаються по каналах електронного зв'язку на умовах передбачених договором про розрахунково-касове обслуговування і цим додатковим договором, чинним законодавством України та внутрішніми правовими актами Банку (п.1.1. Додаткового Договору).

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач стверджує, що Публічним акціонерним товариством "Банк "Фінанси та Кредит" не виконано платіжне доручення №61 від 20.03.2015, що є порушенням умов договору № 1355 від 11.11.2004, а також вимог чинного законодавства України.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд відзначає наступне.

Частиною 1 статті 202 Цивільного кодексу України (далі ЦК УКраїни) визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Частина 2 вказаної статті містить у своєму змісті посилання на положення ст. 11 ЦК України, що є переліком підстав з яких виникають зобов"язання.

Відповідно п.1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Укладений між сторонами договір на розрахунково-касове обслуговування за своєю юридичною природою є договором банківського рахунку.

Відповідно до ст. 1066 Цивільного кодексу України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 1068 Цивільного кодексу України банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка. Банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

У відповідності до ч.ч. 1, 2 ст. 1071 Цивільного кодексу України банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження. Грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом чи договором між банком і клієнтом.

Статтею 1074 Цивільного кодексу України встановлено, що обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом.

Загальні засади функціонування платіжних систем і систем розрахунків в Україні, поняття та загальний порядок проведення переказу коштів у межах України, а також відповідальність суб'єктів переказу та загальний порядок здійснення нагляду (оверсайта) за платіжними системами визначається Законом України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні".

Платіжним дорученням, відповідно до п.п. 1.30., 1.35. ст.. 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", є розрахунковий документ, який містить доручення платника банку, здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача; розрахунковий документ - документ на переказ коштів, що використовується для ініціювання переказу з рахунка платника на рахунок отримувача.

Відповідно до п. 8.1. ст. 8 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження. У разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня. Банки та їх клієнти мають право передбачати в договорах інші, ніж встановлені в абзацах першому та другому цього пункту, строки виконання доручень клієнтів.

Пунктами 8.2., 8.3. ст. 8 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, яке міститься в документі на переказ готівки, протягом операційного часу в день надходження цього документа до банку. Банки та їх клієнти мають право обумовлювати в договорах інші, ніж встановлені в цьому пункті, строки переказу готівки. За порушення строків, встановлених пунктами 8.1 та 8.2 цієї статті, банк, що обслуговує платника, несе відповідальність, передбачену цим Законом.

За приписами п. 21.1. ст. 21. ст. 22 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" ініціювання переказу проводиться, зокрема, шляхом подання ініціатором до банку, в якому відкрито його рахунок, розрахункового документа. Ініціювання переказу здійснюється за платіжним дорученням.

Так, із матеріалів справи вбачається, що позивачем передано на виконання відповідачу платіжне доручення №61 від 20.03.2015 для виконання, а саме щодо перерахування власних коштів на рахунок ПАТ КБ «ПриватБанк» у розмірі 137 228,41 грн.

Згідно з п.п. 22.4., 22.7., 22.9. ст. 22 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним: для платника - з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника; для банку платника - з дати списання коштів з рахунка платника та зарахування на рахунок отримувача в разі їх обслуговування в одному банку або з дати списання коштів з рахунка платника та з кореспондентського рахунка банку платника в разі обслуговування отримувача в іншому банку. Банки мають забезпечувати фіксування дати прийняття розрахункового документа на виконання. У разі відмови з будь-яких причин у прийнятті розрахункового документа банк має повернути його ініціатору не пізніше наступного операційного дня банку із зазначенням причини повернення. У разі недостатності на рахунку платника коштів для виконання у повному обсязі розрахункового документа стягувача на момент його надходження до банку платника цей банк здійснює часткове виконання цього розрахункового документа шляхом переказу суми коштів, що знаходиться на рахунку платника, на рахунок отримувача.

У відповідності до ст. 30 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі. Банк отримувача в разі надходження суми переказу протягом операційного дня зобов'язаний її зарахувати на рахунок отримувача або виплатити йому в готівковій формі в той самий день або в день (дата валютування), зазначений платником у розрахунковому документі або в документі на переказ готівки.

Відповідно до п.п. 32.1., ст. 32 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" банк, що обслуговує платника, та банк, що обслуговує отримувача, несуть перед платником та отримувачем відповідальність, пов'язану з проведенням переказу, відповідно до цього Закону та умов укладених між ними договорів. У разі порушення банком, що обслуговує платника, встановлених цим Законом строків виконання доручення клієнта на переказ цей банк зобов'язаний сплатити платнику пеню у розмірі 0,1 відсотка суми простроченого платежу за кожний день прострочення, що не може перевищувати 10 відсотків суми переказу, якщо інший розмір пені не обумовлений договором між ними.

Згідно з п.п. 2.15., 2.16. Інструкції "Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті", затвердженої постановою Правління Національного банку України № 22 від 21.01.2004 порядок повернення банком своїм клієнтам оформлених ними розрахункових документів Банк, повертаючи розрахунковий документ у день його надходження, має зробити на його зворотному боці напис про причину повернення документа без виконання (з обов'язковим посиланням на статтю закону України, відповідно до якої розрахунковий документ не може бути виконано, або/та главу/пункт нормативно-правового акта Національного банку, який порушено) та зазначити дату його повернення (це засвідчується підписами відповідального виконавця і працівника, на якого покладено функції контролера, та відбитком штампа банку). та супровідних документів визначається в договорах банківського рахунку клієнтів. Банк має право відмовитися від виконання платіжного доручення, якщо клієнт не надав документи і відомості, що потрібні для з'ясування суті діяльності, фінансового стану, або умисно подав неправдиві відомості про себе.

Пунктом 2.19. Інструкції "Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті", затвердженої постановою Правління Національного банку України № 22 від 21.01.2004 р. встановлено, що розрахункові документи, що надійшли до банку протягом операційного часу, банк виконує в день їх надходження. Розрахункові документи, що надійшли після операційного часу, банк виконує наступного операційного дня.

Так, пунктом 3.5. Інструкції "Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті", затвердженої постановою Правління Національного банку України № 22 від 21.01.2004 передбачено, що банк платника приймає платіжне доручення до виконання протягом 30 календарних днів з дати його виписки. День оформлення платіжного доручення не враховується.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться й у Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Тож, в силу положень Цивільного кодексу України договірні зобов'язання є обов'язковими для виконання сторонами у порядку та у строк, визначений відповідним договором, або законом.

За приписами ст.ст. 3, 629 Цивільного кодексу України цивільне законодавство ґрунтується на принципах справедливості, добросовісності та розумності та передбачає обов'язковість виконання договірних зобов'язань.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

При цьому, відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Відповідач заявлені до нього вимоги та наведені позивачем обставини не спростував, доказів наявності об'єктивних причин неможливості виконання договірних зобов'язань та, відповідно платіжного доручення № 61 від 20.03.2015 не надав.

При цьому, матеріалами справи підтверджується, що станом на 14.05.2015 на рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю "Пента-Офіс", відкритому у Публічному акціонерному товаристві "Банк "Фінанси та кредит" знаходились грошові кошти у розмірі 137 228,41 грн., про що свідчить наявна у матеріалах справи виписка з особового рахунку.

Разом з тим, враховуючи порушення відповідачем строків виконання доручення, позивачем заявлено вимогу по стягненню з відповідача пені у розмірі 14957,89 грн. та 3% річних у розмірі 1229,41 грн.

Судом встановлено, що відповідач допустив прострочення виконання грошового зобов'язання (в т.ч. у період, який вказано позивачем), тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Згідно п.1. статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч.6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п.32.2. ст..32 Закону про платіжні системи, у разі порушення банком, що обслуговує платника, встановлених цим Законом строків виконання доручення клієнта на переказ, цей банк зобов»язаний сплатити платнику пеню, у розмірі 0,1 відсотків від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, що не може перевищувати 10 відсотків суми переказу, якщо інший розмір пені не обумовлений договором між ними.

Враховуючи, що судом встановлено факт прострочення Банком виконання зобов'язання, то вимога позивача про стягнення пені визнається судом обґрунтованою та підлягає задоволенню у розмірі 14957,89 грн. відповідно до наданого позивачем розрахунку.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові №48/23 від 18.10.2011 р. та Верховний Суд України у постанові № 3-12г10 від 08.11.2010 р.).

З огляду на наявність прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання суд, здійснивши перерахунок заявлених до стягнення 3% річних у розмірі 1229,41 грн., вважає обґрунтованим та правомірним, а тому дана вимога підлягає задоволенню.

Згідно з ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Нормами статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Підсумовуючи вищевикладене, здійснивши оцінку наявних у справі доказів, за правилами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, приймаючи до уваги вищенаведене, враховуючи, що відповідачем не доведено неможливість виконання спірних платіжних доручень, суд дійшов висновку про задоволення позову.

Витрати по сплаті судового збору відповідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Пунктом 2.23 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" встановлено якщо недоплати судового збору з'ясовано судом у процесі розгляду прийнятої заяви (скарги), суд у залежності від конкретних обставин справи може: зобов'язати позивача доплатити суму судового збору і подати суду відповідні докази у встановленому ним строк, та за необхідності відкласти розгляд справи або оголосити перерву в засіданні, а у разі неподання доказів оплати, зокрема, залишити позов без розгляду на підставі п.5 ч.1 ст. 81 ГПК України.

Згідно із п. 4.7. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", частиною другою статті 49 ГПК передбачено, що в разі коли спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Зазначена норма виступає процесуальною санкцією, яка застосовується господарським судом незалежно від того, чи заявлялося відповідне клопотання заінтересованою стороною.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 32-34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Пента-Офіс" до Публічного акціонерного товариства "Банк Фінанси та Кредит" про зобов'язання вчинити дії - задовольнити.

Зобов'язати Публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та кредит" (04050, м. Київ, вул. Артема, 60; ідентифікаційний код 09807856) виконати платіжне доручення № 61 від 20.03.2015 шляхом перерахування грошових коштів у розмірі 137 228 (сто тридцять сім тисяч двісті двадцять вісім) гривень 41 копійки на поточний рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Пента-Офіс" (04073, місто Київ, пр.-т Московський, будинок 9-в; ідентифікаційний код 33192158) №26002052735467 у Печерській філії ПАТ КБ «Приватбанк» в м.Києві, МФО 300711.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Банк Фінанси та Кредит» (04050, місто Київ, вул.Артема, будинок 60; ідентифікаційний код 09807856) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Пента-Офіс" (04073, місто Київ, пр.-т Московський, будинок 9-в; ідентифікаційний код 33192158) пеню у розмірі 14 957 (чотирнадцять тисяч дев'ятсот п'ятдесят сім) гривень 89 копійок, 3% річних у розмірі 1 229 (одна тисяча двісті двадцять дев'ять) гривень 41 копійка та 2907 (дві тисячі дев'ятсот сім) гривень 57 копійок витрат зі сплати судового збору.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Банк Фінанси та Кредит» (04050, місто Київ, вул.Артема, будинок 60; ідентифікаційний код 09807856) на користь Державного бюджету України 160 (сто шістдесят) гривень 38 копійок судового збору.

Рішення постановлено у нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частини у судовому засіданні 20.08.2015 року.

Повне рішення буде складено протягом п'яти днів з дня проголошення вступної та резолютивної частини рішення.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

та підписано 25.08.2015 року

Суддя К.В. Полякова