Рішення

від 27.08.2015 по справі 911/2687/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. С.Петлюри, 16 тел. 235-23-25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" серпня 2015 р. справа № 911/2687/15

Господарський суд Київської області у складі судді Яреми В.А., розглянувши матеріали справи

за позовом Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ

до Комунального підприємства «Ремонтно-експлуатаційна організація», Автономна Республіка Крим, м. Ялта

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, м. Київ

про стягнення 179 855,76 гривень

за участю представників:

від позивача: Ященко Р.Ю. (довіреність №14-135 від 13.05.2014)

від відповідача: не прибув

від третьої особи: Яковлєв О.І. (довіреність №67/2015 від 09.06.2015)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

25.06.2015 Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (далі-ПАТ «НАК «Нафтогаз України»/позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Комунального підприємства «Ремонтно-експлуатаційна організація» (далі-КП «Ремонтно-експлуатаційна організація»/відповідач) про стягнення 179 855,76 грн, з яких: 127 911,45 грн заборгованості за договором купівлі-продажу природного газу №1195/14-ТЕ-19 від 30.12.2013, 11 420,92 грн пені, 36 433,74 грн інфляційних втрат та 4 089,65 грн 3% річних.

Відповідач не скористався правом, наданим ст. 59 Господарського процесуального кодексу України, та відзив на позовну заяву не надав.

Ухвалою господарського суду Київської області від 30.06.2015 порушено провадження у справі №911/2687/15 та призначено справу до розгляду на 14.07.2015.

Ухвалами господарського суду Київської області від 14.07.2015 та 11.08.2015 розгляд даної справи відкладався на 11.08.2015 та 27.08.2015 відповідно.

Крім того, ухвалою господарського суду Київської області від 14.07.2015 Міністерство енергетики та вугільної промисловості України залучено до участі у даній справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача (далі-третя особа).

В судові засідання 14.07.2015, 11.08.2015 та 27.08.2015 представник відповідача не прибув, витребувані судом документи не надав, про причини їх ненадання суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду даної справи був повідомлений в порядку, передбаченому п. 5 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 05.06.2014 №01-06/745/2014 «Про деякі питання практики застосування у судовій практиці Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України»», що підтверджується довідками про розміщення інформації про ухвали господарського суду Київської області від 30.06.2015, 14.07.2015 та 11.08.2015 у даній справі на офіційному веб-порталі господарського суду Київської області в мережі Інтернет (www.ko.arbitr.gov.ua/sud5012) в розділі «Новини та події суду» 30.06.2015, 14.07.2015 та 13.08.2015 відповідно.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, суд

ВСТАНОВИВ :

30.12.2013 між ПАТ «НАК «Нафтогаз України» (далі-продавець) та КП «Ремонтно-експлуатаційна організація» (далі-покупець) було укладено договір купівлі-продажу природного газу №1195/14-ТЕ-19 (далі-договір), відповідно до якого продавець зобов'язався передати у власність покупцю у 2014 році природний газ, ввезений на митну територію України Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України» за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього договору.

Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, і діє в частині реалізації газу до 31.12.2014, а в частині розрахунків - до їх повного здійснення (п. 11.1 договору).

Судом встановлено, що позивач свої обов'язки за договором в частині постачання природного газу виконав належним чином.

Так, на виконання умов договору, у січні 2014 року позивачем поставлено, а відповідачем прийнято природний газ загальною вартістю 127 911,45 грн, що підтверджується підписами та відбитками печаток сторін на акті приймання-передачі природного газу б/н від 31.01.2014, копія якого міститься в матеріалах справи.

Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за договором свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення продавцем (позивачем) умов договору.

Втім, відповідач свої обов'язки за договором в частині своєчасної оплати вартості поставленого газу не виконав, внаслідок чого за ним утворилось 127 911,45 грн заборгованості.

Посилаючись на те, що відповідач остаточні розрахунки за договором не провів, позивач просить суд стягнути з першого, зокрема, 127 911,45 грн заборгованості по оплаті вартості газу, поставленого у січні 2014 року згідно з договором.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Оскільки відповідачем не надано суду ані відзиву на позовну заяву, ані будь-яких інших доказів та/або документів, що впливають на вирішення даного спору по суті, суд у відповідності до ст. 75 ГПК України, здійснював розгляд даної справи за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, суд встановив, що заявлена позовна вимога підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 173, ч. 2 п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 655, ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Пунктом 6.1. договору передбачено, що остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

З огляду наведеного, підписання відповідачем акта приймання-передачі природного газу за січень 2014 року без будь-яких заперечень щодо обсягу поставленого газу свідчить про прийняття відповідачем цього газу та, відповідно, породжує в останнього обов'язок щодо його оплати у повному обсязі, у відповідності до п. 6.1 договору, до 15.02.2014.

Відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином. Дана норма кореспондує з приписами статей 525, 526 ЦК України.

За таких обставин, беручи до уваги наведені нормативні приписи, а також враховуючи те, що станом на день прийняття рішення відповідач поставлений позивачем газ не оплатив, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 127 911,45 грн заборгованості по оплаті вартості газу, поставленого у січні 2014 року згідно з договором підлягає задоволенню як така, що доведена позивачем належними та не спростована у встановленому порядку відповідачем.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов'язань за договором в частині своєчасної оплати вартості поставленого газу (до 15-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу), позивач просить суд стягнути з першого, зокрема, 11 420,92 грн пені, нарахованої з 15.02.2014 по 14.08.2014 на 127 911,45 грн заборгованості.

Частиною 1 ст. 230 ГК України встановлено, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, він зобов'язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).

Пунктом 7.2 договору передбачено, що у разі невиконання покупцем умов п. 6.1 цього договору він зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Оскільки обрахунок заявленої до стягнення пені здійснено у відповідності до вимог вищезазначених норм Закону та положень договору, а її розмір є арифметично вірним, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 11 420,92 грн пені підлягає задоволенню.

Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов'язань за договором, позивач просить суд стягнути з першого:

- 36 433,74 грн інфляційних втрат, нарахованих з 01.02.2014 по 31.01.2015 на 127 911,45 грн заборгованості;

- 4 089,65 грн 3% річних, нарахованих з 15.02.2014 по 10.03.2015 на 127 911,45 грн заборгованості.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Водночас, в силу вимог ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 1.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» передбачено, що якщо у договорі виконання грошового зобов'язання визначається до настання певного терміну, наприклад, до 1 серпня 2014 року (частина друга статті 252 ЦК України), то останнім днем виконання такого зобов'язання вважається день, що передує цьому терміну (в даному прикладі - 31 липня 2014 року). Водночас коли у тексті договору виконання грошового зобов'язання визначено «по 1 серпня 2014 року» або «включно до 1 серпня 2014 року», то останнім днем виконання такого зобов'язання буде 1 серпня 2014 року.

Беручи до уваги наведені нормативні приписи, суд дійшов висновку, що право на нарахування інфляційних втрат за порушення відповідачем строків оплати вартості поставленого газу у позивача виникає після спливу строку оплати, встановленого п. 6.1 договору, тобто з 15-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу та припиняється частково/повністю в день, що передує дню проведення часткових/остаточних розрахунків відповідно.

З огляду наведеного, а також враховуючи встановлені п. 6.1 договору строки остаточних розрахунків за спожитий газ, суд здійснював перерахунок заявлених до стягнення інфляційних втрат, за період з 15.02.2014 по 31.01.2015 на 127 911,45 грн заборгованості.

Оскільки арифметично вірний розмір інфляційних втрат, перерахованих судом в межах заявленого позивачем періоду з урахуванням вимог вищезазначених норм Закону та положень договору, становить 36 454,76 грн, а суд, приймаючи рішення, не може виходити за межі позовних вимог, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 36 433,74 грн інфляційних втрат підлягає задоволенню.

До того ж, оскільки обрахунок заявлених до стягнення 3% річних здійснено у відповідності до вимог вищезазначених норм Закону та договору, а їх розмір є арифметично вірним, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 4 089,65 грн 3% річних підлягає задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору, у відповідності до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ст. ст. 530, 612, 625, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст. ст. 173, 193, 230 Господарського кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Комунального підприємства «Ремонтно-експлуатаційна організація» (98640, Автономна Республіка Крим, м. Ялта, смт. Гурзуф, вул. Соловьова, 3, ідентифікаційний код 33386022) на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01001, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6, ідентифікаційний код 20077720):

- 127 911 (сто двадцять сім тисяч дев'ятсот одинадцять) грн 45 коп. заборгованості,

- 11 420 (одинадцять тисяч чотириста двадцять) грн 92 коп. пені,

- 36 433 (тридцять шість тисяч чотириста тридцять три) грн 74 коп. інфляційних втрат,

- 4 089 (чотири тисячі вісімдесят дев'ять) грн 65 коп. 3% річних,

- 3 597 (три тисячі п'ятсот дев'яності сім) грн 12 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Повне рішення складено 28.08.2015

Суддя В.А. Ярема