Рішення

від 31.08.2015 по справі 911/2646/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. С. Петлюри (Комінтерну), 16 тел. 235-24-26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" серпня 2015 р. Справа № 911/2646/15

Господарський суд Київської області у складі судді Лутак Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укртарастандарт»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Столична»

про стягнення 154 293, 40 грн.

Представники:

від позивача: не з'явилися

від відповідача: не з'явилися

суть спору:

Позивач звернувся до господарського суду Київської області з позовом про стягнення з відповідача 154 293, 40 грн. заборгованості за договором поставки № 37 від 08.10.2013, з яких: 83 933, 00 грн. - основного боргу, 20 120, 92 грн. - пені, 6 938, 70 грн. - штрафу, 2 208, 79 грн. - 3 % річних та 41 091, 99 грн. - інфляційних втрат.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань щодо сплати вартості поставленого товару.

Ухвалою господарського суду Київської області від 26.06.2015 порушено провадження у даній справі та призначено її розгляд у судовому засіданні на 30.07.2015.

До господарського суду Київської області від позивача надійшли заява б/н від 23.07.2015 (вх. № 17414/15 від 28.07.2015) про долучення документів до матеріалів справи та заява б/н від 23.07.2015 (вх. № 17415/15 від 28.07.2015) про відсутність аналогічних спорів.

30.07.2015 через канцелярію господарського суду Київської області від позивача надійшла заява б/н від 30.07.2015 (вх. № 17667/15 від 30.07.2015) про долучення документів до матеріалів справи.

Присутній у судовому засіданні представник позивача надав суду документи по справі (вх. № 17694/15 від 30.07.2015) та подав клопотання про продовження строку розгляду спору, передбаченого ч. 1 ст. 69 Господарського процесуального кодексу України (вх. № 17691/15 від 30.07.2015).

Ухвалою господарського суду Київської області від 30.07.2015 продовжено строк розгляду спору у справі № 911/2646/15 на п'ятнадцять днів та відкладено розгляд справи на 31.08.2015 у зв'язку з нез'явленням у судове засідання представника відповідача і неналежним виконанням сторонами вимог суду.

До господарського суду Київської області від позивача надійшли письмові пояснення по справі б/н від 17.08.2015 (вх. № 19768/15 від 26.08.2015), до яких, крім іншого, додано заяву б/н від 17.08.2015 про розгляд справи за відсутності його представника.

Представники сторін, належним чином повідомлені про час, дату і місце розгляду справи, у судове засідання 31.08.2015 не з'явилися, відповідач причин неявки суд не повідомили та відзив на позов не надіслав.

Враховуючи, що неявка сторін у судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті та зважаючи на обмежені ст. 69 Господарського процесуального кодексу України строки вирішення спору, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за відсутності представників сторін за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 31.08.2015, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

08.10.2013 між сторонами укладено договір поставки № 37, за умовами якого позивач зобов'язався поставити відповідачу товари (надалі - товар) згідно з товарними накладними, які є невід'ємною частиною цього договору, а відповідач зобов'язався прийняти товар і оплатити вартість товару в порядку та на умовах, встановлених цим договором.

Відповідно до п. 1.2 договору найменування, номенклатура, асортимент, ціна та загальна кількість товару, що підлягає поставці за цим договором, визначаються у відповідних товарних накладних та специфікаціях, що є невід'ємною частиною цього договору.

Згідно з п. 4.1 договору ціна на поставлений за цим договором товар є договірною. Відповідач оплачує товар, що поставляється, за цінами, погодженими сторонами в специфікації до даного договору та підтвердженими у накладних на кожну партію товару.

Пунктом 4.2 договору передбачено, що загальна сума цього договору визначається як наростаюча сума за всіма поставками, здійсненими протягом усього строку дії цього договору.

Відповідно до п. 5.1 договору відповідач оплачує товар, що поставляється позивачем, згідно договору та в строки визначені сторонами в специфікації на кожну партію товару.

Згідно з п. 5.2 договору оплата за отриманий товар проводиться в національній валюті гривні в безготівковій формі згідно з чинним законодавством України.

Пунктом 5.3 договору передбачено, що відповідач вважається таким, що виконав свої зобов'язання по даному договору лише після списання грошової суми в повному обсязі з розрахункового рахунку відповідача та зарахування грошових коштів в повному обсязі на рахунок позивача за поставлений товар.

Відповідно до п. 6.4 договору датою поставки товару являється день підписання документів про прийом-передачу (накладної, товарно-транспортної накладної, акту прийому-передачі).

Згідно з п. 6.5 договору перехід права власності відбувається з моменту приймання товару відповідачем та підписання всіх документів про прийом-передачу товару.

Пунктом 8.7 договору передбачено, що у випадку прострочення оплати товару відповідач виплачує позивачу за вимогою останнього пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Відповідно до п. 8.7.1 договору у випадку прострочення оплати товару на строк більш ніж 7 днів від дати сплати за товар, відповідач виплачує позивачу за вимогою останнього пеню у розмірі 5 % від суми простроченого платежу.

Згідно з п. 8.7.2 договору у випадку прострочення оплати товару на строк більш ніж 14 днів від дати сплати за товар, відповідач сплачує позивачу за вимогою останнього пеню у розмірі 10 % від суми простроченого платежу.

Пунктом 11.1 договору передбачено, що цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін з обов'язковим проставлянням відтисків печаток.

Відповідно до п. 11.2 договору строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 11.1 цього договору та закінчується 31.12.2014, але в будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх обов'язків за даним договором.

Згідно з п. 11.3 договору закінчення строку цього договору не звільняє сторони від належного виконання своїх обов'язків по договору та від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору.

Специфікаціями № 4 від 31.03.2014, № 5 від 08.04.2014, № 6 від 07.05.2014 та № 8 від 05.06.2014 сторони визначили найменування, кількість, ціну товару та домовилися, що розрахунки за товар здійснюються протягом 30 календарних днів з дати поставки продукції.

На виконання умов договору поставки № 37 від 08.10.2013 позивач по видаткових накладних № 2041 від 02.04.2014 на суму 34 560, 00 грн., № 8041 від 08.04.2014 на суму 17 280, 00 грн., № 7052 від 07.05.2014 на суму 35 532, 00 грн., № 5063 від 05.06.2014 на суму 24 107, 00 грн. та по товарно-транспортних накладних № Р2041 від 02.04.2014, № Р8041 від 08.04.2014, № Р7052 від 07.05.2014, № Р5063 від 05.06.2014 поставив відповідачу товар на загальну суму 111 479, 00 грн., а відповідач вказаний товар отримав, що підтверджується наявністю підписів та печаток сторін на зазначених накладних, копії яких залучено до матеріалів справи, оригінали у судовому засіданні оглянуто.

Проте, в порушення своїх договірних зобов'язань, відповідач за поставлений товар за вищевказаними видатковими накладними розрахувався частково, а також частково повернув отриманий товар, у зв'язку з чим за ним утворилася заборгованість перед позивачем у розмірі 83 933, 00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звертався до відповідача з претензією № 02/09-14 від 02.09.2014 з вимогою сплатити існуючу заборгованість за поставлений товар за договором поставки № 37 від 08.10.2013. В підтвердження надсилання вказаної претензії позивачем до суду надано опис вкладення у лист від 03.09.2014 та рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення 09.09.2014, копії яких залучено до матеріалів справи.

Проте, відповідач не виконав свого зобов'язання щодо здійснення оплати за отриманий товар, на претензію не відповів, що і стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До відносин поставки, не врегульованих Господарським кодексом України, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України).

Відповідно до п. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частина друга цієї ж статті передбачає, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно з ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач заявлених до нього вимог щодо стягнення заборгованості за отриманий товар не спростував, у судове засідання своїх представників не направив, належних та допустимих доказів, які підтверджують належне виконання ним зобов'язань за договором поставки № 37 від 08.10.2013 суду не надав.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що сторонами було підписано акт звірки взаємних розрахунків станом на 15.07.2015, відповідно до якого заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Столична» перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Укртарастандарт» за договором поставки № 37 від 08.10.2013 складає 83 933, 00 грн. Зазначений акт підписаний представниками сторін та скріплений печатками підприємств.

З огляду на вищевикладене та враховуючи, що поставка товару була здійснена на виконання умов договору поставки № 37 від 08.10.2013, строк оплати товару настав, доказів оплати товару відповідачем не надано, борг перед позивачем на час прийняття рішення не погашений та його розмір підтверджується наявними матеріалами справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 83 933, 00 грн. основного боргу за договором поставки № 37 від 08.10.2013 є доведеними, обґрунтованими, підтверджені належними доказами і підлягають задоволенню.

Крім того, позивач, на підставі п. 8.7 договору, просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, яка за розрахунком позивача за період з 21.12.2014 до 19.06.2015 складає 20 120, 92 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано .

Згідно з п. 2.5 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане , і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Пунктами 2 специфікацій № 4 від 31.03.2014, № 5 від 08.04.2014, № 6 від 07.05.2014 та № 8 від 05.06.2014 передбачено, що за договором поставки № 37 від 08.10.2013 сторони домовились про наступний порядок розрахунків за товар - протягом 30 календарних днів з дати поставки продукції.

Судом перевірено розрахунок пені, здійснений позивачем, з урахуванням пунктів 2 специфікацій, статей 251, 253 Цивільного кодексу України, та встановлено, що він є арифметично невірним, оскільки позивачем невірно визначено початок прострочення та нарахування пені.

Таким чином, враховуючи, те, що договором не передбачено «іншого» строку нарахування штрафних санкцій, судом було здійснено власний розрахунок пені, з урахуванням положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України та в межах заявленого позивачем періоду, відповідно до якого пеня підлягає частковому задоволенню, а саме у розмірі 295, 89 грн.

Зважаючи на те, що відповідач порушив строки виконання грошового зобов'язання щодо здійснення оплати за отриманий товар, позивач просить суд стягнути з відповідача 3 % річних та інфляційні втрати з простроченої суми грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку позивача 3 % річних з простроченої суми за період з 03.05.2014 до 19.06.2015 складають 2 208, 79 грн., а інфляційні втрати з простроченої суми за період з квітня 2014 року по травень 2015 року складають 41 091, 99 грн.

Судом перевірено розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат, здійснений позивачем, та встановлено, що він є арифметично невірним, оскільки при нарахуванні 3 % річних та інфляційних втрат по видатковій накладній № 7052 від 07.05.2014 позивачем використано невірну суму боргу.

За розрахунком суду, здійсненим за заявлений позивачем період, з урахуванням дійсної суми боргу по видатковій накладній № 7052 від 07.05.2014, сума 3 % річних та сума інфляційних втрат є більшими, ніж заявлені позивачем.

Таким чином, зважаючи на положення ч. 2 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, з відповідача на користь позивача підлягають стягнення 3 % річних та інфляційні втрати у сумі, що заявлені позивачем, а саме: 3 % річних у розмірі 2 208, 79 грн. та інфляційні втрати у розмірі 41 091, 99 грн.

Крім того, позивач, на підставі п. 8.7.2 договору, просить суд стягнути з відповідача штраф у розмірі 10 % від вартості поставленого товару, який за розрахунком позивача складає 6 938, 70 грн.

Пунктом 8.7.2 договору передбачено, що у випадку прострочення оплати товару на строк більш ніж 14 днів від дати сплати за товар, відповідач сплачує позивачу за вимогою останнього пеню у розмірі 10 % від суми простроченого платежу.

Згідно з ст. 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Виходячи зі змісту статей 546, 548, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися відповідно до закону або умов договору, зокрема неустойкою, яку боржник повинен сплатити у разі порушення зобов'язання.

Крім того, відповідно до вимог ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України штраф, як різновид неустойки може бути встановлений договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно з положеннями ст. 549 Цивільного кодексу України грошовою сумою, яку боржник повинен передати кредитору у разі порушення зобов'язання, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, є штраф.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, суд вважає, що за своєю правовою природою пеня, передбачена п. 8.7.2 договору, у розмірі 10 % від суми простроченого платежу, охоплюється визнанням штрафу.

Судом перевірено розрахунок штрафу, здійснений позивачем, та встановлено, що він є арифметично невірним, оскільки при нарахуванні штрафу по видатковій накладній № 7052 від 07.05.2014 позивачем використано невірну суму боргу.

За розрахунком суду, здійсненим з урахуванням дійсної суми боргу по видатковій накладній № 7052 від 07.05.2014, сума штрафу є більшою, ніж заявлена позивачем.

Отже, зважаючи на положення ч. 2 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, з відповідача на користь позивача підлягає стягнення штраф у сумі, що заявлена позивачем, а саме 6 938, 70 грн.

Враховуючи вищезазначене, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором поставки № 37 від 08.10.2013 підлягають частковому задоволенню, а саме у розмірі 134 468, 37 грн., з яких: 83 933, 00 грн. - основного боргу, 295, 89 грн. - пені, 6 938, 70 грн. - штрафу, 2 208, 79 грн. - 3 % річних та 41 091, 99 грн. - інфляційних втрат.

Судовий збір, відповідно приписів ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається судом на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 32-34, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Укртарастандарт» задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Столична» (08626, Київська область, Васильківський район, село Здорівка, вулиця Ватутіна, будинок 203, ідентифікаційний код - 30276266) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укртарастандарт» (49000, Дніпропетровська область, місто Дніпропетровськ, вулиця Героїв Сталінграда, будинок 32-А, квартира 10, ідентифікаційний код - 37004482) 83 933 (вісімдесят три тисячі дев'ятсот тридцять три) грн. 00 коп. - основного боргу, 295 (двісті дев'яносто п'ять) грн. 89 коп. - пені, 6 938 (шість тисяч дев'ятсот тридцять вісім) грн. 70 коп. - штрафу, 2 208 (дві тисячі двісті вісім) грн. 79 коп. - 3 % річних, 41 091 (сорок одна тисяча дев'яносто одна) грн. 99 коп. - інфляційних втрат та 2 689 (дві тисячі шістсот вісімдесят дев'ять) грн. 37 коп. - судового збору.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Суддя Т.В. Лутак