Рішення

від 27.08.2015 по справі 916/2741/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"27" серпня 2015 р.Справа № 916/2741/15

За позовом Прокурора Ренійського району Одеської області в інтересах держави в особі Ренійської районної державної адміністрації

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „Ренсервіс"

про розірвання договору оренди земельної ділянки та зобов'язання звільнити земельну ділянку

Суддя Гут С.Ф.

В судовому засіданні приймали участь:

Від прокурора: Закернична І.П., посвідчення №031666 від 26.01.2015р.

Від Ренійської районної державної адміністрації: не з'явився.

Від відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ: Прокурор Ренійського району Одеської області в інтересах держави в особі Ренійської районної державної адміністрації, звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „Ренсервіс" про розірвання договору оренди земельної ділянки площею 0,46га, яка розташована на землях Ренійської міської ради Ренійського району Одеської області (за межами населеного пункту), укладений 10.10.2002р. між Ренійською районною державною адміністрацією та Товариством з обмеженою відповідальністю „Ренсервіс", який зареєстрований у Книзі записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі Ренійського районного відділу земельних ресурсів Одеської області, та зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю „Ренсервіс" звільнити земельну ділянку площею 0,46га, яка розташована на землях Ренійської міської ради Ренійського району Одеської області (за межами населеного пункту), та яка використовується згідно договору оренди земельної ділянки №38 від 10.10.2002р., укладеного між Ренійською районною державною адміністрацією та Товариством з обмеженою відповідальністю „Ренсервіс", який зареєстрований у Книзі записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі Ренійського районного відділу земельних ресурсів Одеської області.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 07.07.2015р. порушено провадження у справі №916/2741/15.

24.07.2015р. Ренійська районна державна адміністрація через канцелярію суду надала пояснення (вх.ГСОО№19002/15 від 24.07.2015р.) про розірвання договору оренди та звільнення земельної ділянки вартістю 603370,43грн.

Надані пояснення судом розглянуті та залучені з доданими документами до матеріалів справи.

31.07.2015р. Ренійська районна державна адміністрація через канцелярію суду надала клопотання (вх.ГСОО№19582/15 від 31.07.2015р.), відповідно до якого просить суд розглянути справу без участі її представника, а також позовні вимоги прокурора Ренійського району Одеської області в інтересах держави в особі Ренійської районної державної адміністрації до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „Ренсервіс" про розірвання договору оренди земельної ділянки та зобов'язання звільнити земельну ділянку підтримує у повному обсязі.

Надане клопотання судом розглянуто, задоволено та залучено з доданими документами до матеріалів справи.

25.08.2015р. прокурор Ренійського району Одеської області через канцелярію суду надав супровідний лист з додатком (вх.ГСОО№21174/15 від 25.08.2015р.), а саме розширений витяг з ЄДРЮОФОП відносно ТОВ „Ренсервіс".

У судовому засіданні 27.08.2015р. прокурор надав усні пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримує та просить суд позов задовольнити у повному обсязі.

Відповідач в судові засідання не з'являвся, хоча був належним чином повідомлений про час та місце судових засідань(відповідно до Постанови Пленуму ВГСУ №18 від 26.12.11р., в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою(тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність(вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час та місце розгляду справи судом), а саме, за його юридичною адресою, підтвердженою даними з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 23.07.2015р., про поважність причин відсутності не повідомив, відзив на позов не надав, своє право на захист не використав, у зв'язку з чим справа розглядається по наявним в ній матеріалам у порядку ст.75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення прокурора, суд встановив .

Ренійською районною державною адміністрацією 03.04.2002р. було видано розпорядження №83/А-2002 «Про передачу земельної ділянки в оренду ТОВ „Ренсервіс" для розміщення сервісного автоцентру», яким було передано в оренду ТОВ „Ренсервіс" земельну ділянку загальною площею 0,46га, строком на 49 років.

Розпорядженням Ренійської райдержадміністрації №301/А-2002 від 26.09.2002р. «Про встановлення розміру орендної плати за користування земельною ділянкою ТОВ „Ренсервіс" встановлено за згодою сторін розмір орендної плати за 1га - 140грн. в рік, за оренду земельної ділянки, строком на 49 років.

10.10.2002р. між Ренійською райдержадміністрацією та ТОВ „Ренсервіс" укладено договір оренди земельної ділянки загальною площею 0,46га (для розміщення сервісного автоцентру, із земель запасу Ренійської міської ради Ренійського району Одеської області (за межами населеного пункту), який посвідчений приватним нотаріусом Ренійського нотаріального округу Одеської області Поздєєвим О.В. та зареєстрований у Ренійському районному відділі земельних ресурсів Одеської області, про що у книзі записів державної реєстрації договорів оренди земель вчинено запис від 17.10.2002р. за №38.

До зазначеного договору оренди землі були внесені зміни та доповнення, що підтверджується додатковими угодами до договору від 20.07.2010р. та 12.12.2011р., зокрема:

- підпункт 1.1 договору доповнено реченням: «Нормативно грошова оцінка зазначеної земельної ділянки з урахуванням індексу інфляції (3,2) становить 4371,84грн. (чотири тисячі триста вісімдесят одна грн. 84 копійок)»;

- підпункт 2.2 викладено у такій редакції: «Орендна плата з 1 липня 2010 року, визначається в розмірі 12% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що становить 524,62грн. на рік, або 43,72коп. на місяць. Всього за шість місяців поточного року-262,31грн.»;

- підпункт 1.6 викладено в такій редакції: «нормативна грошова оцінка земельної ділянки складає: на період будівництва - 96568,21 грн., після вводу в експлуатацію -482841,04грн.»;

- пункт 9 викладено в такій редакції: «орендна плата вноситься за земельну ділянку державної власності Орендарем у грошовій формі з січня 2011 року у розмірі 8% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки і складає 7725,46грн. на рік за 0,46га на період будівництва, після вводу в експлуатацію - 38627,28грн. на рік за 0,46га».

Відповідно до п.п.1, 3, 4, розділу 1 договору "предмет договору" зазначено, що орендодавець передає, згідно розпорядження Ренійської райдержадміністрації №301/А-2002 від 26.09.2002р. та розпорядження Ренійської райдержадміністрації №83/А-2002 від 03.04.2002р., а Орендар приймає в строкове платне користування (на умовах оренди) земельну ділянку загальною площею 0,46 га, у тому числі : ріллі - не має, багаторічних насаджень - не має, пасовищ - не має, полезахисних смуг - не має, інших угідь - 0,46га, розташування та межі якої визначені на плані земельної ділянки. Який додається до Договору і є його невід'ємною частиною . Земельна ділянка надається в оренд строком на сорок дев'ять років, для розміщення сервісного авто центру, із земель запасу Ренійської міської ради Одеської області. Передача земельної ділянки в оренду здійснюється на підставі Акту прийому-передачі, який повинен містити дані про якісну характеристику землі на момент передачі. Сторони повинні підписати Акт не пізніше 30 робочих днів з моменту підписання Договору.

Відповідно до листа Відділу Держземагенства у Ренійському районі Одеської області згідно наявних у Відділі Книг записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі станом на 31.12.2012р. зареєстровано договір оренди земельної ділянки площею 0,46га від 10.10.2002р. №38, укладеного між Ренійською райдержадміністрацією та ТОВ „Ренсервіс". Земельна ділянка розташована на території Ренійської міської ради (за межами населеного пункту) Ренійського району Одеської області. Земельна ділянка передана в оренду терміном на 49 років для розміщення сервісного автоцентру. Категорія земель - землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки станом на 01.01.2015р. складає 603370,43грн.

Відповідно до п.п. 2.1 договору оренди землі (з наступними додатковими угодами) укладеного №38 від 10.10.2002р. між Ренійською райдержадміністрацією та ТОВ „Ренсервіс" встановлено, що орендна плата вноситься орендарем до 20 числа щомісячно поточного року оренди щорічно.

Згідно з п. 9 додаткової угоди від 12.12.2011р. до договору оренди землі укладеного №38 від 10.10.2002р. між Ренійською райдержадміністрацією та ТОВ „Ренсервіс" визначено, що «орендна плата вноситься за земельну ділянку державної власності Орендарем у грошовій формі з січня 2011 року у розмірі 8% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки і складає 7725,46 (сім тисяч двадцять п'ять грн. 46 коп.) на рік за 0,46га на період будівництва, після вводу в експлуатацію - 38627,28грн. (тридцять вісім тисяч шістсот двадцять сім грн. 28 коп.) на рік за 0,46га».

Водночас Державна податкова інспекція у Ренійському районі Головного управління ДФС в Одеської області надала розрахунок заборгованості щодо сплати орендної плати за землю ТОВ „Ренсервіс", з якого вбачається що відповідач з 30.08.2014р. орендну плату не вносить і має заборгованість, яка станом на 31.05.2015р. складає 3859,73грн.

ДПІ у Ренійському районі ГУ ДФС в Одеській області 13.05.2015р. направлено позов до Одеського окружного адміністративного суду про стягнення податкової заборгованості з ТОВ «Ренсервіс» на суму 3859,73грн. 22.05.2015р. Одеський окружний адміністративний суд виніс ухвали про відкриття скороченого провадження по справі. На теперішній час ДПІ у Ренійському районі рішення суду по даній справі ще не отримано.

Ренійською райдержадміністрацією також надано розрахунок заборгованості сплати орендної плати за землю ТОВ „Ренсервіс", з якого вбачається що відповідач з 30.08.2014р. орендну плату не вносить і має заборгованість, яка складає 3859,73грн.

Відповідно до інформації з Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна ААС 165545 від 18.02.2015р., виданою Реєстраційною службою Ренійського РУЮ, у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відомості - відсутні. Згідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, щодо суб'єкта від 18.02.2015р. ААС №165543 у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відомості відсутні.

Крім того п.п. 7.1.2 вказаного договору встановлено, що договір розривається на вимогу Орендодавця за рішенням суду у разі несплати Орендарем орендної плати протягом 6 місяців після встановлення цим Договором строку.

Таким чином, в обґрунтування позову прокурор зазначає про те, що несплата у встановлені строки та не в повному обсязі ТОВ „Ренсервіс" орендної плати за користування земельною ділянкою за договором оренди №38 від 10.10.2002р. є порушенням його істотних умов, у зв'язку з чим цей договір підлягає розірванню у судовому порядку, а земельна ділянка поверненню орендодавцеві.

Вищевикладене зумовило звернення до суду з даним позовом.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора, суд дійшов наступних висновків.

Згідно зі статтею 121 Конституції України одним із завдань прокуратури України є представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.

Відповідно до статті 20 Закону України "Про прокуратуру" при здійсненні прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів прокурор має право, зокрема, звертатись до суду, з заявами про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб.

Статтею 36-1 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненій прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом.

Однією з форм представництва є звернення до суду з позовами або заявами про захист прав і свобод іншої особи, невизначеного кола осіб, прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави, або про визнання незаконними правових актів, дій чи рішень органів і посадових осіб. Підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

Згідно частини 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд порушує справи за позовними заявами, зокрема, прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Відповідно до положень частини третьої цієї статті прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Згідно з ст.1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.

Господарський суд порушує справи за позовними заявами: підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів; державних та інших органів, які звертаються до господарського суду у випадках, передбачених законодавчими актами України; прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави, відповідно до ст. 2 ГПК України.

Відповідно до статті 14 Конституції України, частини 1 статті 148 Господарського кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави та об'єктом прана власності Українського народу. Від імені народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування.

Відповідно до ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язаний вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Тобто договір - це домовленість, що свідчить про волевиявлення сторін та узгодження їхніх дій. Він є інститутом добровільного виконання зобов'язань для отримання результату, задля якого його укладено, і якого намагаються досягти сторони шляхом вчинення певних дій.

Зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст.628 ЦК України). Отже, уклавши договір сторони за цим договором домовилися щодо його умов.

У п.1 ч.2 ст.11 ЦК України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, який в силу вимог ч.1 ст.629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.

Зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України). Отже, уклавши договір сторони за цим договором домовилися щодо його умов.

За таких обставин, між сторонами за договором виникли правовідносини щодо користування зазначеною у договорі земельною ділянкою, які, у першу чергу, регулюються умовами договору, нормами земельного законодавства, а також загальними нормами матеріального права.

Проте, не зважаючи на вказані норми законодавства, ТОВ „Ренсервіс" порушує умови договору оренди земельної ділянки, а саме не вносить орендну плату за орендовану земельну ділянку, що стало наслідком виникнення заборгованості з 30 серпня 2014р., яка станом на липень 2015 року складає 3859,73грн.

Ренійська районна державна адміністрація, в межах своїх повноважень, направила на адресу відповідача претензію від 04.02.2015р. вих. №01-11/04/249 з вимогою зарахувати суму заборгованості 3859,73грн., проте вказана претензія була залишена відповідачем без жодного реагування, що є грубим порушенням чинного законодавства.

До того ж, відповідно до ч.1 ст.32 Закону України «Про оренду землі» на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Поряд з цим, відповідно до ст. 141 Земельного кодексу України систематична несплата земельного податку або орендної плати є підставою для припинення права користування земельною ділянкою.

Статтею 34 Закону України «Про оренду землі» визначено, що у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.

Згідно з вимогами ст.93 Земельного кодексу України, право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Орендодавцями земельних ділянок є їх власники або уповноважені ними особи. Відносини пов'язані з орендою землі, регулюються законом.

Статтею 1 Закону України "Про оренду землі" також встановлено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до вимог ст.21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендареві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюється за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Статтею 287.1 Податкового кодексу України встановлено, що власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Відповідно до ст. 288.1. Податкового кодексу України, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Згідно ст. 288.2. Податкового кодексу України, платником орендної плати є орендар земельної ділянки.

Статтею 288.4. Податкового кодексу України передбачено, що розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Відповідно до ст. 288.5. Податкового кодексу України, розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди.

Відповідно до ст. 21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди.

У ст. 288 Податкового кодексу України встановлено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки, а розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем. Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума не може бути меншою трикратного розміру земельного податку та не може перевищувати 12% нормативно грошової оцінки.

Таким чином, несплата у встановлені строки та не в повному обсязі ТОВ „Ренсервіс" орендної плати за користування земельною ділянкою за договором оренди №38 від 10.10.2002р. є порушенням його істотних умов, у зв'язку з чим цей договір підлягає розірванню у судовому порядку, а земельна ділянка поверненню орендодавцеві.

Положення ст. 34 Закону України «Про оренду землі» передбачають, що у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.

Відповідно до частини 2 статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані і позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

За приписами ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ч.ч.1, 4 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. До договорів, що укладаються більш як двома сторонами (багатосторонні договори), застосовуються загальні положення про договір, якщо це не суперечить багатосторонньому характеру цих договорів.

Частина 1 ст.181 ГК України встановлює, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно з ч.1 ст.627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Частиною 2 ст.640 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Умовами ст.651 Цивільного кодексу України визначено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Із змісту ст.653 Цивільного кодексу України вбачається, що у разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо. У разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо договір змінений або розірваний у зв'язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.

Пунктом 1 ст.760 Цивільного кодексу України передбачено, що предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).

Положеннями п.1 ст.761 Цивільного кодексу України встановлено, що право передання у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права.

Згідно п.п.1, 5 ст.762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

За приписами ст.784 Цивільного кодексу України наймач має право вимагати розірвання договору найму, якщо:

1) наймодавець передав у користування річ, якість якої не відповідає умовам договору та призначенню речі;

2) наймодавець не виконує свого обов'язку щодо проведення капітального ремонту речі.

Наведене свідчить про те, що чинним законодавством передбачено можливість дострокового розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін цього договору. Таке розірвання може ініціюватися як з підстав, визначених сторонами у спірному договорі, так і у випадках, визначених законом.

Як вбачається із змісту ст.188 Господарського кодексу України, зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Стаття 141 Земельного кодексу України визначає, що підставами припинення права користування земельною ділянкою є:

а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою;

б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом;

в)припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій;

г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам;

ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням;

д) систематична несплата земельного податку або орендної плати;

е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці;

є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини.

У відповідності до ст.31 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі припиняється в разі:

закінчення строку, на який його було укладено;

викупу земельної ділянки для суспільних потреб та примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом;

поєднання в одній особі власника земельної ділянки та орендаря;

смерті фізичної особи-орендаря, засудження його до позбавлення волі та відмови осіб, зазначених у статті 7 цього Закону, від виконання укладеного договору оренди земельної ділянки;

ліквідації юридичної особи-орендаря;

відчуження права оренди земельної ділянки заставодержателем;

набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці;

припинення дії договору, укладеного в рамках державно-приватного партнерства (щодо договорів оренди землі, укладених у рамках такого партнерства).

Договір оренди землі припиняється також в інших випадках, передбачених законом.

Договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Стаття 32 Закону України "Про оренду землі" передбачає, що на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України (2768-14) та іншими законами України.

У разі розірвання договору оренди землі з ініціативи орендаря орендодавець має право на отримання орендної плати на землях сільськогосподарського призначення за шість місяців, а на землях несільськогосподарського призначення - за рік, якщо протягом зазначеного періоду не надійшло пропозицій від інших осіб на укладення договору оренди цієї ж земельної ділянки на тих самих умовах, за винятком випадків, коли розірвання договору було обумовлено невиконанням або неналежним виконанням орендодавцем договірних зобов'язань. У разі розірвання договору оренди землі за погодженням сторін кожна сторона має право вимагати в іншої сторони відшкодування понесених збитків відповідно до закону. Перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи, а також реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі.

Таким чином, за умови встановлення судом, що відповідачем орендна плата не сплачена з 30.08.2014р. та станом на 13.03.2015р. складає 3859,73грн., що в свою чергу є істотною умовою для розірвання вищенаведеного договору в судовому порядку, тому на думку суду є правомірними та обґрунтованими заявлені прокурором позовні вимоги щодо розірвання договору оренди земельної ділянки загальною площею 0,46га, яка розташована на землях Ренійської міської ради Ренійського району Одеської області, укладений 10.10.2000р. між Ренійською районною державною адміністрацією та Товариством з обмеженою відповідальністю „Ренсервіс", який зареєстрований у Книзі записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право користування земельною ділянкою, договорів оренди землі Ренійського районного відділу земельних ресурсів Одеської області та зобов'язання ТОВ „Ренсервіс" звільнити земельну ділянку площею 0,46га,яка розташована на землях Ренійської міської ради Ренійського району Одеської області (за межами населеного пункту), та яка використовується згідно договору оренди земельної ділянки №38 від 10.10.2002р., укладеного між Ренійською районною державною адміністрацією та Товариством з обмеженою відповідальністю „Ренсервіс", який зареєстрований у Книзі записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі Ренійського районного відділу земельних ресурсів Одеської області, у зв'язку з чим, заявлені позовні вимоги позивача підлягають судом задоволенню в повному обсязі.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст. 43 ГПК України).

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, як обґрунтовані, підтверджені належними доказами та наявними матеріалами справи.

Згідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України слід стягнути з відповідача на користь державного бюджету України витрати по сплаті судового збору на суму 2436грн.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Розірвати договір оренди земельної ділянки площею 0,46га, яка розташована на землях Ренійської міської ради Ренійського району Одеської області (за межами населеного пункту), укладений 10.10.2002р. між Ренійською районною державною адміністрацією та Товариством з обмеженою відповідальністю „Ренсервіс", який зареєстрований у Книзі записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі Ренійського районного відділу земельних ресурсів Одеської області.

3.Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю „Ренсервіс" (68800, Одеська обл., м. Рені, вул. 28 Червня, 134, код ЄДРПОУ 20979533) звільнити земельну ділянку площею 0,46га, яка розташована на землях Ренійської міської ради Ренійського району Одеської області (за межами населеного пункту), та яка використовується згідно договору оренди земельної ділянки №38 від 10.10.2002р., укладеного між Ренійською районною державною адміністрацією та Товариством з обмеженою відповідальністю „Ренсервіс", який зареєстрований у Книзі записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі Ренійського районного відділу земельних ресурсів Одеської області.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Ренсервіс"( 68800, Одеська обл., м. Рені, вул. 28 Червня, 134, код ЄДРПОУ 20979533) на користь Державного бюджету України (р/р 31210206783008, отримувач УК у м. Одесі/Приморський район, код отримувача ЄДРПОУ 38016923, банк отримувача ГУ ДКСУ в Одеській області, МФО 828011, код бюджетної класифікації 22030001, код ЄДРПОУ господарського суду Одеської області 03499997) витрати по сплаті судового збору у розмірі 2436 (дві тисячі чотириста тридцять шість)грн.

Рішення господарського суду Одеської області набирає чинності у порядку ст.85 ГПК України.

Накази видати у порядку ст.116 ГПК України.

Повний текст рішення складено 01.09.2015р.

Суддя С.Ф. Гут