Рішення

від 31.08.2015 по справі 920/1071/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

31.08.2015 Справа № 920/1071/15

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Будрегіон», с. Степанівка, Сумський район, Сумська область

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр-Рос-Технологія», м. Суми

про стягнення 25216,19 грн.

СУДДЯ Моїсеєнко В.М.

Представники сторін:

Від позивача: Вареник А.О., довіреність № 1 від 01.06.2015р.

Від відповідача: не з'явився

За участю секретаря судового засідання Сороки Л.М.

Суть спору : позивач, згідно вимог позовної заяви № 34 від 07.07.2015р., просить стягнути з відповідача на свою користь 16270,17 грн. боргу, 7662,22 грн. інфляційних втрат, 144,90 грн. - 5% річних, 325,40 грн.- 2 % штрафу, 650,80 грн. - неустойки за прострочення поставки товарів, 162,70 грн. - за порушення узгодженого графіка доставки товарів та судові витрати , пов'язані з розглядом справи.

31.08.2015р. позивач подав заяву про уточнення позовних вимог, в якій зазначає , що відповідач17.06.2015р. та 30.06.2015р. частково погасив існуючу заборгованість в розмірі 1000,00 грн. Позивач, посилаючись на ч.1 п.49 Положення про поставки товарів народного споживання та основних умов регулювання договірних відносин при здійсненні експортно-імпортних операцій, затвердженого радою Міністрів СРСР 25.07.1988р. № 888 стверджує, що зазначена сума зараховується як оплата неустойки за прострочення поставки, тому просить суд стягнути з відповідача 16270,17 грн. основного боргу, 121,10 грн. 2 % штрафу, 162,70 грн. за порушення узгодженого графіка доставки , 766,22 грн. інфляційних втрат.

Суд вважає, що розрахунок поданий позивачем у заяві про уточнення позовних вимог суперечить чинному законодавству, тому вимоги позивача викладені в заяві № 35 від 28.08.2015р. про уточнення позовних вимог залишає без задоволення.

Відповідач в судове засідання не з'явився, відзиву на позов не подав, про причини нез'явлення суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, ухвала суду про порушення провадження у справі повернута відділенням поштового зв'язку з відміткою «за закінченням терміну зберігання».

Оскільки, до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній» вважаються належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу. Таким чином , відповідно до вимог ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній документами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, оцінивши надані докази, суд встановив:

01.07.2013р. між позивачем та відповідачем був укладений договір на виготовлення та постачання продукції, відповідно до п.1.1 якого відповідач ( продавець) зобов'язувався поставити продукцію, а позивач ( покупець) прийняти її оплатити на умова, визначених у цьому договорі.

Відповідно до п.3.1 договору , відповідач зобов'язувався виробляти та постачати на склад позивача продукцію протягом семи календарних днів з моменту надходження замовлення. .

Як свідчать матеріали справи, позивач , на підставі рахунку № 1від 30.11.2014р. платіжним дорученням № 1122 від 05.11.2014р. здійснив передоплату товару в розмірі 16270,17 грн. ( а.с.12, 13).

Відповідно до п.4.3 договору від 01.07.2013р., оплата покупцем продукції здійснюється з відстрочкою платежу, а відповідно до п.4.5 зазначеного договору сторони узгодили, що за домовленістю можуть встановити й інші форми розрахунків.

Відповідно до п.3.6 договору, зобов'язання постачальника з поставки продукції вважається виконаним в момент приймання продукції, що підтверджується підписанням видаткових товарних накладних.

Як вбачається з матеріалів справи та пояснень наданих представником позивача в судовому засіданні, відповідачем не було здійснено поставку замовленої та оплаченої продукції, сторони не підписали відповідних видаткових товарних накладних, а тому позивач звернувся до відповідача з вимогою від 28.03.2015р. щодо повернення суми попередньої оплати , а в подальшому до суду з позовною заявою про стягнення з відповідача зазначеної суми попередньої оплати , річних, інфляційних втрат та штрафу за невиконання договірних зобов'язань.

Відповідно до ст. 193 ГК України , суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог , що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язання.

У відповідності до вимог статей 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна надати докази в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме поданих позивачем доказів , відповідач порушив договірні зобов'язання щодо поставки оплаченого позивачем платіжним дорученням № 1122 від 05.11.2014р. ( а.с.13) товару.

Зважаючи на те, що відповідач 17.06.2015р. та 30.06.2015р. сплатив позивачу частину заборгованості в розмірі 1000,00 грн., на час розгляду справи по суті матеріалами справи підтверджується основана заборгованість відповідача в сумі 15270,17 грн.

Відповідачем доказів сплати боргу в зазначеному розмірі не подано, тому суд вважає, що позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню на підставі ст. ст. 526, 527 Цивільного кодексу України.

У ст. 629 Цивільного кодексу України зазначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до вимог ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, не виконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 Господарського кодексу України, встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено частиною третьою статті 549 Цивільного кодексу України, частиною шостою статті 231 та частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", згідно якого пеня не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України, як зазначено вище, визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором, або законом.

Оскільки позивачем здійснено розрахунок суми штрафу, інфляційних втрат, річних без врахування вимог чинного законодавства України , судом здійснено перерахунок штрафних санкцій, інфляційних втрат та 3% річних за порушення відповідачем договірних зобов'язань , згідно з яким загальний розмір інфляційних втрат становить 7192,00 грн., 3% річних - 81,58 грн., штрафу -305,40 грн.

Отже , з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 7192,00 грн. інфляційних втрат, 81,58 грн. , 3% річних та 305,40 грн. штрафу.

В іншій частині позовних вимог суд відмовляє на підставах викладених вище за необґрунтованістю та безпідставністю.

Виходячи з фактичних обставин даної справи, суд дійшов висновку про відшкодування позивачеві за рахунок відповідача судового збору в розмірі 1655,51 грн. пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до вимог ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України .

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр-Рос-Технологія» ( 40031, м.Суми, вул. Кірова,215, код 38724996 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Будрегіон» ( 42304, Сумська область, Сумський район, с. Степанівка, вул. Пролетарська, 2, код 37105336) 15270,17 грн. боргу, 7192 грн. інфляційних втрат, 81,58 грн. 3% річних, 305,40 грн. штрафу, 1655,51 грн. витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині позовних вимог - відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 31.08.2015року.

Суддя В.М. Моїсеєнко