Рішення

від 28.04.2014 по справі 922/737/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" квітня 2014 р.Справа № 922/737/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Суярко Т.Д.

при секретарі судового засідання Бабиніні Д.О.

розглянувши справу

за позовом ПСВТП "КВІЛТ", с. Нижній Вербіж до 1. ФО-П ОСОБА_1, м. Київ , 2. ТОВ "Рестінг Плюс", м. Харків про стягнення коштів за участю :

представник позивача: ОСОБА_2, дов. б.н від 30.01.2014р.

представник відповідача 1: не з'явився.

представник відповідача 2: не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Приватне сільськогосподарське виробничо-торгове підприємство "Квілт", звернувся з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (відповідач 1) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Рестінг плюс" (відповідач 2) про солідарне стягнення основного боргу в розмірі 32801,99 грн., штрафу в розмірі 1640,10 грн., пені в розмірі 5832,49 грн., 3% річних в розмірі 1094,54 грн.

Позовні вимоги вмотивовано неналежним виконанням відповідачем 1 (ФО-П ОСОБА_1Є.) грошового зобов'язання по договору поставки № 03/20/692 від 20.03.2012 р. щодо оплати вартості отриманого товару, забезпеченого договором поруки від 21.03.2012 р., укладеним з відповідачем 2 (ТОВ "Рестінг плюс").

В судових засіданнях представник позивача позовні вимоги до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (відповідач 1) підтримав в повному обсязі.

Заявою вх.№ 14368 від 28.04.2014 р. представник позивача відмовився від позовних вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рестінг плюс" (відповідач 2) в частині стягнення з нього основного боргу в розмірі 32801,99 грн., а також в частині стягнення з відповідачів солідарно штрафу в розмірі 1640,10 грн., 3% річних в розмірі 1094,54 грн., та просив суд стягнути стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (відповідач 1) основну заборгованість в розмірі 32801,99 грн., солідарно стягнути з відповідачів пеню в розмірі 5832,49 грн.

З приводу вказаної заяви представника позивача, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.ч. 4, 6 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі відмовитись від позову.

Господарський суд не приймає відмови від позову, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Суд, дослідивши заяву про відмову від позову, встановив, що її підписано уповноваженим представником позивача, відповідна заява не суперечить вимогам чинного законодавства та не порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Відмова від позову є безумовним правом позивача.

Позивач, при реалізації свого права на відмову від позову, та суд, при вирішенні питання про прийняття відмови позивача від позову, не зв'язані думкою інших учасників судового процесу.

З огляду на наведене, враховуючи, що при солідарному обовязку ОСОБА_1 та ТОВ "Рестінг плюс" позивач - ПСВТП "Квілт" має право вимагати виконання цього обовязку від кожного з боржників окремо, суд приймає відмову від позовних вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рестінг плюс" (відповідач 2) в частині стягнення з нього основного боргу в розмірі 32801,99 грн., а також в частині стягнення з відповідачів солідарно штрафу в розмірі 1640,10 грн., 3% річних в розмірі 1094,54 грн.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку про припинення провадження у даній справі в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рестінг плюс" (відповідач 2) основного боргу в розмірі 32801,99 грн., а також в частині солідарного стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рестінг плюс" (відповідача 2) та Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (відповідач 1) штрафу в розмірі 1640,10 грн., 3% річних в розмірі 1094,54 грн.

Таким чином, суд продовжує розгляд справи в частині позовних вимог до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (відповідач 1) про стягнення з нього основного боргу в розмірі 32801,99 грн., а також в частині солідарного стягнення з відповідачів пені в розмірі 5832,49 грн.

Відповідачі своїх уповноважених представників в судові засідання не направили, витребуваних судом документів в повному обсязі не надали, хоча про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення (арк.спр. 77, 107, 108).

25 квітня 2014 року через канцелярію суду від відповідача 1 (ФО-П ОСОБА_1Є.) надійшла телеграма з клопотанням про відкладення розгляду справи у зв'язку з відрядження відповідача 1 до міста Житомир.

Суд не вбачає підстав для задоволення вказаного клопотання відповідача 1 про відкладення розгляду справи, оскільки останнім, в порушення ст.ст. 4-3, 33, 34 ГПК України, не надано доказів його відрядження. Окрім того, відповідач 1 не позбавлений права та можливості направити свого уповноваженого представника в судове засідання, або завчасно надати через канцелярію суду витребувані судом документи.

Вказаний висновок суду цілком узгоджується з п. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 В«Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанціїВ» .

28 квітня 2014 року через канцелярію суду від відповідача 2 (ТОВ "Рестінг плюс") надійшли заперечення проти позову, в яких останній просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог з тих підстав, що на його думку, порука припинена.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд встановив наступне.

20 березня 2012 року між позивачем (як постачальником) та відповідачем 1 (ФО-П ОСОБА_1Є.) (як покупцем) було укладено договір поставки товару № 03/20/692 (далі - В«договір поставкиВ» ).

Відповідно до п. 1.1 договору поставки постачальник зобов'язується передати у власність покупця товар у відповідності з поданими покупцем замовленнями, а покупець зобов'язується приймати товар та своєчасно сплачувати його вартість на умовах даного договору.

За змістом п. 1.2 договору поставки асортимент та ціна товару зазначається в специфікації, яка є невід'ємною частиною цього договору. Кількість позицій товару, які можуть бути зазначені в специфікації складає 50 одиниць. Заміна затверджених та збільшення позицій товару зазначених в специфікації відбувається шляхом складання відповідного додатку або затвердження нової її редакції.

Згідно п. 4.1 договору поставки вартість товару визначається в накладних виписках на підставі замовлення згідно з цінами, затвердженими сторонами в специфікації.

Пунктом 4.2 договору поставки сторони (позивач та відповідач 1) погодили, що покупець перераховує кошти за поставлену партію товару після спливу 21 банківського дня з моменту отримання товару.

Право власності на товар переходить до покупця з моменту підписання уповноваженими представниками сторін накладної, яка засвідчує момент передачі товару (п. 1.3 договору поставки).

На виконання умов договору поставки позивач поставив, а відповідач прийняв товар в період з березня 2012 року по січень 2013 року на загальну суму 82294,80 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними.

Позивач стверджує, що відповідач 1 (ФО-П ОСОБА_1Є.) частково розрахувався за отриманий товар (на суму 22259,72 грн.) та частково повернув отриманий товар (на суму 27233,09 грн.), що призвело до виникнення заборгованості за договором поставки в розмірі 32801,99 грн.

Пунктом 6.1 договору поставки сторони (позивач та відповідач 1) домовились, що вони несуть майнову відповідальність за збитки, що сталися в наслідок невиконання або часткового виконання сторонами зобов'язань за даним договором, відповідно до Цивільного кодексу України, Положення про поставки продукції народного споживання та виробничо-технічного призначення.

Керуючись вказаним положення договору поставки та п. 57 Положення про поставки продукції народного споживання та виробничо-технічного призначення, затвердженим постановою Ради міністрів СРСР № 888 від 25.07.1988 р., позивач просить стягнути солідарно з відповідачів пеню в розмірі 5832,49 грн.

21 березня 2012 року між позивач (як кредитором) та відповідачем 2 (ТОВ В«Реслінг плюсВ» ) було укладено договір поруки, відповідно до п.п. 1.1, 2.1 якого поручитель поручається перед кредитором за виконання обов'язку ФО-П ОСОБА_1 (відповідач 1) (як боржником) щодо виконання обов'язку ФО-П ОСОБА_1 за основним договором - Договором поставки товару № 03/20/692 від 20.03.2012 р., укладеного між кредитором (як постачальником) та боржником (як покупцем).

Згідно п. 3.1 договору поруки поручитель зобов'язується у разі порушення боржником обов'язку за основним договором, самостійно виконати зазначений обов'язок боржника перед кредитором на підставі письмової вимоги кредитора.

Матеріалами справи не підтверджуються посилання ТОВ "Рестінг плюс" на припинення поруки. Пояснення ТОВ "Рестінг плюс" свідчать, що 15.10.2013 року на його адресу як поручитекля надійшла вимога про виконання солідарного обовязку з оплати поставленого згдіно договору 03/20/692 від 20.03.2012 року товару.

Вказане позивач визначає як підставу для солідарног стягнення з ТОВ "Рестінг плюс" суми пені.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним вище обставинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. У відповідності до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Наявні в матеріалах справи видаткові накладні на загальну суму 82294,80 грн. (арк.спр. 22-72) свідчать про належне виконання позивачем в період з березня 2012 року по січень 2013 року своїх зобов'язань з поставки відповідачу 1 (ФО-П ОСОБА_1Є.) товару, обумовленого договором поставки та прийняття останнім відповідного товару.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (ст.253 ЦК України).

Договором поставки (п. 4.2) сторони (позивач та відповідач 1) домовились, що позивач сплачує за поставлену партію товару після спливу 21 банківського дня з моменту отримання товару.

Таким чином, відповідач мав розрахуватися за отриманий товар в наступні строки:

- за товар, отриманий 22.03.2012 р. на загальну суму 45340,80 грн. (видаткові накладні арк.спр. 22-35) в строку до - 20.04.2012 р.;

- за товар, отриманий 30.10.2012 р. на загальну суму 16524,00 грн. (видаткові накладні арк.спр. 36-48) в строк до - 28.11.2012 р.

- за товар, отриманий 14.12.2012 р. на загальну суму 7617,00 грн. (видаткові накладні арк.спр. 49-58) в строк до - 15.01.2013 р.

- за товар, отриманий 28.01.2013 р. на загальну суму 12813,00 грн. (видаткові накладні арк.спр. 59-72) в строк до - 26.02.2013 р.

Згідно пояснень позивача, відповідач частково розрахувався за отриманий товар - на суму 22259,72 грн.; частина товару на суму 27233,09 грн. була повернена відповідачем позивачу та прийнята останнім. Таким чином, заборгованість ФОП ОСОБА_1 склала 32801,99 грн.

В матеріалах справи відсутні, а відповідачами не надано доказів оплати вказаної заборгованості частково або в повному обсязі. Окрім того, наявний в матеріалах справи акт звірки взаємних розрахунків (арк.спр. 73) свідчить, що відповідач 1 (ФО-П ОСОБА_1Є.) станом на вересень 2013 року заборгованість в розмірі 32801,99 грн. визнав в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що відповідач 1 (ФО-П ОСОБА_1Є.) є таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання за договором поставки щодо оплати вартості отриманого товару, а від так і про законність та обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з нього заборгованості в розмірі 32801,99 грн.

Припинення провадження у справі в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рестінг плюс" (відповідач 2) заборгованості в розмірі 32801,99 грн. не свідчить про неможливість стягнення з відповідача 1 (ФО-П ОСОБА_1Є.) такої заборгованості, оскільки обов'язок з оплати відповідної суми грошових коштів мав солідарний характер. Так, відповідно до ч. 1 ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Таким чином, позивач має право окремо вимагати від відповідача 1 виконання ним грошового зобов'язання з оплати вартості отриманого ним товару.

Щодо позовних вимог в частині солідарного стягнення пені, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. З ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч. 2 ст. 551 ЦК України).

Договором поставки (п. 6.1) сторони (позивач та відповідач 1) домовились, що вони несуть майнову відповідальність за збитки, що сталися в наслідок невиконання або часткового виконання сторонами зобов'язань за даним договором, відповідно до Цивільного кодексу України, Положення про поставки продукції народного споживання та виробничо-технічного призначення.

Зі змісту вказаного вище п. 6.1 договору поставки вбачається, що відповідальність відповідача за неналежне виконання його зобов'язань настає відповідно до ЦК України, Положення про постачання продукції виробничо-технічного призначення саме за збитки позивача, що сталися внаслідок такого неналежного виконання.

В матеріалах справи відсутні, а позивачем не надані докази понесення ним збитків внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх грошових зобов'язань за договором поставки.

Сума грошових коштів в розмірі 32801,99 грн., яка є предметом спору у даній справі не є збитками в розумінні ст. 22 ЦК України, а являє собою заборгованість, яка виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем 1 свого грошового зобов'язання за договором поставки.

З огляду на наведене, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (відповідач 1) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Рестінг плюс" (відповідач 2) пені в розмірі 5832,49 грн.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. Відповідно до даної норми суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Таким чином, враховуючи, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача 1 (ФО-П ОСОБА_1Є.), а також часткове задоволення позовних вимог відносно нього, витрати по сплаті судового збору покладаються на останнього пропорційно розміру задоволених позовних вимог - в сумі 1448,65 грн.

З огляду на наведене, відповідно до ст.ст. 175 ГК України, ст.ст. 11, 22, 253-255, 526, 549, 551, 610-612, 626, 627, 692, 712 ЦК України та керуючись ст.ст. 1, 4, 4-3, 32-34, 38, 43, 44, 48, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Провадження в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю В«Рестінг плюсВ» (61022, м. Харків, вул. Сумська, буд. 39, код ЄДРПОУ 34631053) заборгованості за договором поставки товару № 03/20/692 від 20.03.2012 р. в розмірі 32801,99 грн. - припинити.

Провадження в частині солідарного стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю В«Рестінг плюсВ» (61022, м. Харків, вул. Сумська, буд. 39, код ЄДРПОУ 34631053) та Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (03186, АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) на користь Приватного сільськогосподарського виробничо-торгового підприємства В«КвілтВ» (78216, Івано-Франківська обл., Коломийський р-н, с. Нижній Вербіж, вул. Дружби, 20, код ЄДРПОУ 25073081) штрафу в розмірі 1640,10 грн., 3% річних в розмірі 1094,54 грн. - припинити.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (03186, АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) на користь Приватного сільськогосподарського виробничо-торгового підприємства В«КвілтВ» (78216, Івано-Франківська обл., Коломийський р-н, с. Нижній Вербіж, вул. Дружби, 20, код ЄДРПОУ 25073081) суму заборгованості за договором поставки товару № 03/20/692 від 20.03.2012 р. в розмірі 32801,99 грн., судовий збір в розмірі 1448,65 грн.

В частині солідарного стягнення пені в розмірі 5832,49 грн. - відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 05.05.2014 р.

Суддя ОСОБА_3