Ухвала

від 27.08.2015 по справі 813/735/15

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2015 року м. Львів Справа № 876/4284/15

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Рибачука А.І.,

суддів - Багрія В.М., Гінди О.М.,

з участю секретаря - Андрушківа І.Я.,

представника позивача - Свистович Ю.П.,

представників відповідача - Антонюка І.Б., Козюка А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Львові Міжрегіонального головного управління Міндоходів на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 24 березня 2015 року по справі № 813/735/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Торгово-виробничої компанії «Перша приватна броварня «Для людей - як для себе!» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Львові Міжрегіонального головного управління Міндоходів про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Торгово-виробнича компанія «Перша приватна броварня «Для людей - як для себе!» (далі - ТзОВ ТВК «Перша приватна броварня «Для людей - як для себе!») звернулося до суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Львові Міжрегіонального головного управління Міндоходів (далі - СДПІ з ОВП у м. Львові), в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 12 вересня 2014 року № 0000324001/13354.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 24 березня 2015 року вказаний позов задоволено.

Не погоджуючись із зазначеною постановою суду, СДПІ з ОВП у м. Львові подала апеляційну скаргу, у якій, з посиланням на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позову.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує посиланням на те, що факти порушень позивачем вимог податкового законодавства, які послужили підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, мали місце та чітко зафіксовані в актах перевірки від 02 вересня 2014 року № 390/28-06-40-01/31978272 та від 10 листопада 2014 року № 487/28-06-40-01/31978272, а тому висновок суду першої інстанції про наявність підстав для скасування вказаного податкового повідомлення-рішення є помилковим.

Представники відповідача в судовому засіданні підтримали вимоги поданої відповідачем апеляційної скарги та просили її задовольнити, посилаючись на викладені в ній доводи.

Представник позивача в судовому засіданні заперечила проти вимог апеляційної скарги, посилаючись на те, що оскаржуване рішення прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права, просила відмовити в її задоволенні.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що на підставі акта перевірки від 02 вересня 2014 року № 390/28-06-40-01/31978272, складеного за результатами документальної позапланової невиїзної перевірки ТзОВ ТВК «Перша приватна броварня «Для людей - як для себе!» з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо достовірності декларування, повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість по взаєморозрахунках з Приватним підприємством Багатогалузевою фірмою «Консоль» (далі - ПП БФ «Консоль») за лютий-квітень 2014 року, СДПІ з ОВП у м. Львові прийнято податкове повідомлення-рішення від 12 вересня 2014 року № 0000324001/13354, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за податком на додану вартість на суму 530312,72 грн., з яких на 353541,85 грн. за основним платежем та на 176770,90 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Підставою для визначення позивачеві податкових зобов'язань слугував висновок відповідача про порушення позивачем вимог пунктів 44.1, 44.6 статті 44, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.6, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, а саме завищення податкового кредиту на суму 353541,85 грн.

Вказані висновки обґрунтовані посиланням на безтоварність господарських операцій позивача з його контрагентом ПП БФ «Консоль». На обґрунтування такого твердження відповідач посилається на відомості, які містяться в акті перевірки податковим органом вказаної юридичної особи, відповідно до якого у ПП БФ «Консоль» відсутні основні фонди, складські приміщення, автотранспортні засоби, трудові ресурси та документально неможливо підтвердити реальність здійснення господарських відносин ПП БФ «Консоль» із контрагентами постачальниками та покупцями, зокрема позивачем, за період січень-квітень 2014 року, їх вид, обсяг, якість та правомірність відображення в податковому обліку господарських операцій та розрахунків, а також на те, що позивачем не надано документів, що підтверджують оприбуткування придбаних товарів на складі, довіреностей та документів на відрядження осіб, які отримували вказаний товар, свідоцтва про якість товару, документів, які підтверджують фактичне надання транспортно-експедиційних послуг.

Аналогічні висновки викладені й у акті перевірки від 10 листопада 2014 року № 487/28-06-40-01/31978272, складеному за результатами документальної позапланової перевірки ТзОВ ТВК «Перша приватна броварня «Для людей - як для себе!», яка проводилась за вказівкою Центрального офісу з обслуговування великих платників Міжрегіонального головного управління Міндоходів в ході розгляду скарги позивача на згадане вище податкове повідомлення-рішення.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що викладені відповідачем в акті перевірки висновки про порушення ТзОВ ТВК «Перша приватна броварня «Для людей - як для себе!» вимог податкового законодавства, а саме заниження податку на додану вартість, є необґрунтованими та не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, а досліджені під час розгляду справи докази доводять реальність господарських операцій позивача з ПП БФ «Консоль», що в свою чергу свідчить про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Стаття 67 Конституції України передбачає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Згідно з статтею 92 Конституції України виключно законами України встановлюються система оподаткування, податки і збори.

Спірні правовідносини мали місце в 2014 році, а відтак, врегульовані нормами Податкового кодексу України.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку, що обов'язковою умовою виникнення у платника податку права на податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість є фактичне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) та їх підтвердження належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Тобто, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Отже, предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника, яка презюмує економічну виправданість дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність відомостей у бухгалтерській та податковій звітності платника.

Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту.

Як видно з матеріалів справи, 28 лютого 2014 року між позивачем як покупцем та ПП БФ «Консоль» як продавцем укладено договір поставки № 280214, згідно з яким останній зобов'язувався передати за встановлену плату у власність покупцю сільськогосподарську продукцію - олію соняшникову. Передача товару здійснюється на умовах СРТ-Миколаїв (Інкотермс-2010).

В підтвердження реальності виконання вказаних договірних відносин позивачем надано суду копії податкових накладних, видаткових накладних, платіжних доручень, товарно-транспортних накладних, які містять усі необхідні реквізити як того вимагає чинне законодавство України.

Також позивачем надано суду копію договору на переробку давальницької сировини від 15 січня 2014 року № 15/01-Д, укладеного між ПП БФ «Консоль» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Злато-поле», та копії первинних документів в підтвердження реальності господарських операцій за даним договором.

Про використання придбаної позивачем у ПП БФ «Консоль» олії соняшникової у його господарській діяльності свідчать наявні в матеріалах справи копії договору комісії від 28 лютого 2014 року № 28/02К, укладеного між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Українська продовольча корпорація», за яким останнє зобов'язувалось за дорученням позивача за плату здійснювати від свого імені та за рахунок позивача реалізацію на експорт з України товару, визначеного в додатках до договору, укладати експортні договори, та інші дії, пов'язані з вищевказаними операціями; додатків до договору; звіту комісіонера; вантажної митної декларації, акта звірки поставок і відвантажень олії соняшникової; акта прийому-передачі товару на комісію; платіжних доручень; податкової накладної; договору транспортного експедирування та митно-брокерського обслуговування від 05 травня 2014 року № 05-03/14.

В свою чергу, відповідачем не надано суду жодних доказів в підтвердження участі позивача у схемах мінімізації податкових платежів та транзитних фінансових потоків шляхом створення за допомогою спірних операцій лише видимості товарообігу та руху грошових коштів без реальних економічних змін майнового стану.

Посилання податкового органу на акт ДПІ у м. Херсоні ГУ Міндоходів у Херсонській області від 11 червня 2014 року № 156/21-03-22-06/31220937 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ПП БФ «Консоль» з питань підтвердження правових відносин з контрагентами постачальниками та покупцями, правомірності декларування суми податкових зобов'язань та формування податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01 січня 2014 року по 30 квітня 2014 року» судом першої інстанції вірно не взято до уваги, оскільки постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 24 липня 2014 року по справі № 821/2425/14, яка набрала законної сили, задоволено позов ПП БФ «Консоль» до ДПІ у м. Херсоні ГУ Міндоходів у Херсонській області про визнання протиправними дій відповідача щодо коригування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість ПП БФ «Консоль» в електронній інформаційній базі даних «Система автоматизованого співставлення податкового кредиту та зобов'язань у розрізі контрагентів «Система «Податковий блок» ДПС України» на підставі актів від 1 червня 2014 року №156/21-13-22-06/31220937 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП БФ «Консоль» з питань підтвердження відносин з контрагентами постачальниками та покупцями, правомірності декларування суми податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ за період з 01 квітня 2014 року по 30 квітня 2014 року» та від 28 червня 2014 року № 168/21-03-22-06/312200937 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП БФ «Консоль» з питань підтвердження відносин з контрагентами постачальниками та покупцями, правомірності декларування суми податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01 травня 2014 року по 31 травня 2014 року» та зобов'язання вилучити з відповідних систем баз даних такої інформації.

Крім того слід зазначити, що згідно з чинним законодавством дійсність правочинів, а також виникнення податкових зобов'язань платника не залежать від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності у них основних фондів та трудових ресурсів. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх податкових зобов'язань, адже поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника податків додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його контрагентами правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов'язань. А відтак, за умови невстановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його контрагента для одержання незаконної податкової вигоди, позивач не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Отже, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про правомірність формування позивачем податкових зобов'язань за податком на додану вартість з врахуванням господарських відносин з ПП БФ «Консоль», а відтак, про наявність підстав для скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

За наведених обставин, суд вважає, що доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, що відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду - без змін.

Керуючись статтями 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Львові Міжрегіонального головного управління Міндоходів залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 24 березня 2015 року по справі № 813/735/15 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання ухвали в повному обсязі, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: А.І. Рибачук

Судді В.М. Багрій

О.М. Гінда

Повний текст ухвали виготовлено 28 серпня 2015 року.