Постанова

від 19.10.2006 по справі 02/3738а

КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

02/3738а

Київський міжобласний апеляційний господарський суд

          01033, м. Київ, вул. Жилянська, 58-б

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.10.06                                                                                            Справа №  02/3738а

Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді:          Федорова  М. О. (доповідач по справі),

суддів:                                 Міщенко  П. К. суддів:                                 Яковлева М, Л,  

                                                                                                                               .

Секретар судового засіданні  Огієнко В.О.

за участю представників сторін –згідно протоколу судового засідання від 19.10.2006 (в матеріалах справи)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу приватного підприємства «Салон-Снежана», м. Сміла, Черкаська область  на постанову господарського суду Черкаської області від 16.08.2006 року

по справі №02/3738а (суддя Пащенко А.Д.)

за  позовом                    Черкаського обласного відділення фонду соціального захисту

інвалідів

до                              ПП «Салон-Снежана», м. Сміла, Черкаська область

про                    стягнення 17349 грн.

ВСТАНОВИВ :

Фонд соціального захисту інвалідів звернувся до господарського суду Черкаської області з позовом до ПП «Салон-Снежана»про стягнення 17349 грн.

          Постановою господарського суду Черкаської області від 16.08.2006р. по справі №02/3738а позовні вимоги задоволено повністю.

          Не погоджуючись із винесеною постановою, відповідач звернувся до Київського міжобласного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить її скасувати і прийняти нову, якою відмовити в задоволені позовних вимог Черкаському обласному відділенню соціального захисту інвалідів .

Київським міжобласним апеляційним господарським судом ухвалою від 26.09.2006р. відкрито апеляційне провадження по справі №02/3738а та, відповідно до ухвали від 27.09.2006р., проведені підготовчі дії, достатні для закінчення підготовки та призначення справи до апеляційного розгляду. Ухвалою від 04.10.2006р. справу № 02/3738а призначено до апеляційного розгляду на 19.10.2006р.

У відповідності до вимог ч.1 ст. 195 кодексу адміністративного судочинства (далі-КАС) України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши застосування місцевим господарським судом норми матеріального і процесуального права, колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за наступних підстав.

У відповідності до п.4 частини третьої ст.129 Конституції України, та ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Як зазначається в частині першій ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі  яких   суд встановлює наявність  або  відсутність  обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Статтею 70 КАС України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Згідно ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Постановою місцевого суду від 16.08.2006 року позовні вимоги Черкаського обласного відділення фонду соціального захисту інвалідів про стягнення штрафних санкцій за недотримання в 2005 році нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у кількості 3 робочих місць на підставі ст. 20 Закону України  «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»№ 2606-ІІІ (далі Закону) задоволено повністю.

Колегія суддів вважає рішення місцевого суду законним та обґрунтованим з наступних підстав.

Відповідно до ст. 20 Закону підприємства (об'єднання), установи і організації незалежно від форми власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж встановлено нормативом, передбаченим ч. 1 ст. 19 Закону, щороку сплачують відповідним відділенням фонду соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємства за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.

Частина 1 ст. 19 Закону встановлює норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 8 до 25 чоловік –у кількості одного робочого місця, якщо інше не передбачено законом.

Частиною 1 ст. 18 Закону передбачено, що працевлаштування інвалідів здійснюється органами Міністерства праці України, Міністерства соціального захисту населення України, місцевими радами, громадськими організаціями інвалідів (далі-органи працевлаштування інвалідів).

Відповідно до п. 5 Положення про робоче місце інваліда і про порядок  працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою КМУ від 03.05.95р. N314 «ІІро організацію робочих місць, та працевлаштування інвалідів» (далі - Положення), підприємства розробляють заходи щодо створення робочих місць для інвалідів, включають їх до колективного договору, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділеним Фонду соціальною захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Пунктом 14 Положення встановлено, що підприємства у межах доведеного нормативу за власні кошти робочі місця для працевлаштування інвалідів: щорічно до 1 лютого року, що настає за звітнім, подають відділенням Фонду соціального захисту інвалідів відомості про середню річну заробітну плату на підприємстві, середньо облікову чисельність штатних працівників облікового складу та про кількість працюючих інвалідів: інформують державну службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту населення про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів.

Отже, чинним законодавством щодо соціальної захищеності інвалідів в Україні па підприємства покладено обов'язок по забезпеченню певної кількості робочих міст, для працевлаштування інвалідів.

Таким чином, з урахуванням приписів ст.19 Закону та зазначеного Положення, на підприємства покладається обов'язок вжити відповідних заходів для забезпечення встановлених нормативів та направити повідомлення відповідним органам.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно статистичного звіту ПП «Салон-Снежана»про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2005 рік, середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу в 2005 році у відповідача складала 89 осіб. Чотири відсотки від цієї кількості складають 4 робочих місць (а.с.5).

Із вказаного звіту вбачається, що у відповідача в 2005 році працював 1інвалід, тобто на 3 менше, ніж встановлено нормативом, передбаченим частиною 1 статті 19 Закону (а.с.5).

Згідно листа Смілянського міськрайонного центру зайнятості від 04.07.2006р. № 1995/04, відповідач подавав центру зайнятості звіти форми № 3-ПН протягом 2005 року без зазначення вільних робочих місць для працевлаштування інвалідів. Направлення до центру зайнятості листа від 25.01.2005р. не може бути доказом створення робочого місця для працевлаштування інваліда.

Враховуючи зазначене, вбачається, що відповідач не виконав свої зобов'язання щодо створення робочих місць відповідно до Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».

Беручи до уваги викладене вище, колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду вважає, що відповідно ст. 86 КАС України місцевим судом належним чином досліджено обставини справи  та  наведено цим обставинам відповідну правову оцінку, постанова господарського суду Черкаської області по справі №02/3738а від 16.08.2006 р. відповідає фактичним обставинам справи та не суперечить чинному законодавству України, у зв'язку з чим підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Інші доводи апеляційної скарги внаслідок їх необґрунтованості та безпідставності, не можуть бути підставою для скасування або зміни рішення місцевого суду.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 198, 200, 205, 206 КАС України, Київський міжобласний апеляційний господарський суд, -

УХВАЛИВ :

1.          Апеляційну скаргу апеляційну скаргу приватного підприємства «Салон-Снежана», м. Сміла, Черкаська область  на постанову господарського суду Черкаської області від 16.08.2006 року по справі №02/3738а залишити без задоволення.

2.          Постанову господарського суду Черкаської області від 16.08.2006 року по справі №02/3738а  залишити без змін.

3.          Матеріали справи №02/3738а повернути до господарського суду Черкаської області.

Ухвала, відповідно до ст. 254 КАС України, набирає чинності з моменту її проголошення.

Ухвала апеляційного господарського суду може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, передбаченому ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя:                                                                          Федоров  М. О.                                            Судді:                                                                                      Міщенко  П. К.  Судді:                                                                                      Яковлєв М. Л.