Рішення

від 01.02.2012 по справі 5011-62/602-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-62/602-2012 01.02.12

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма «Інтергал»", м.Львів, ЄДРПОУ 31215780

до відповідача 1: Публічного акціонерного товариства «Завод дитячого харчування «Салюс», м.Рівне, ЄДРПОУ 21571406

до відповідача 2: Комунального підприємства "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна", м.Київ, ЄДРПОУ 03359836

про визнання права власності та зобов'язання вчинити певні дії

Суддя Любченко М.О.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 -по дов.

від відповідача 1: ОСОБА_2 -по дов.

від відповідача 2: ОСОБА_3 -по дов.

В засіданні суду брали участь:

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма «Інтергал»", м.Львів звернувся до господарського суду міста Києва з позовною заявою (з урахуванням заяви б/н від 01.02.2012р.) до відповідача 1, Публічного акціонерного товариства «Завод дитячого харчування «Салюс», м.Рівне, до відповідача 2, Комунального підприємства "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна", м.Київ про:

- визнання права власності на об'єкт незавершеного будівництва, а саме житлово-торговельний комплекс з вбудовано-прибудованими приміщеннями та наземно-підземним паркінгом, що знаходиться за адресою: м.Київ, вул.П.Дегтяренко, 1, Оболонський район, готовністю 10%;

- зобов'язання відповідача 2 зареєструвати право власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма «Інтергал»" на об'єкт незавершеного будівництва, а саме житлово-торговельний комплекс з вбудовано-прибудованими приміщеннями та наземно-підземним паркінгом, що знаходиться за адресою: м.Київ, вул.П.Дегтяренко, 1, Оболонський район, готовністю 10%.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на проведення фінансування будівництва житлово-торговельного комплексу на умовах договору №1/інв. від 30.11.2005р., внаслідок чого, за твердженням Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма «Інтергал»", останнє набуло право власності на об'єкт незавершеного будівництва, розташований по вул.П.Дегтяренко, 1 в Оболонському районі м.Києва.

Обґрунтовуючи позов в частині вимог до відповідача 2, позивач вказує на безпідставну відмову Комунального підприємства "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна" в реєстрації права власності позивача на спірне майно.

Відповідач 1 письмового відзиву на позовну заяву не представив, в судовому засіданні 01.02.2012р. заперечень проти задоволення позовних вимог не надав.

Відповідач 2 письмового відзиву на позовну заяву не надав, в судовому засіданні 01.02.2012р. проти задоволення позовних вимог надав заперечення, посилаючись на ті обставини, що з боку Комунального підприємства "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна" не було порушено прав та законних інтересів позивача з огляду на те, що останній взагалі не звертався до відповідача 2 з приводу оформлення права власності на спірне майно.

За висновками суду, наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, господарський суд встановив:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно із ст.11 вказаного нормативно-правового акту підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За змістом ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 9 Закону України «Про інвестиційну діяльність»передбачено, що основним правовим документом, який регулює взаємовідносини між суб'єктами інвестиційної діяльності, є інвестиційний договір (угода).

Як встановлено судом, 30.11.2005р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фірма «Інтергал»" (замовник) та Відкритим акціонерним товариством «Завод дитячого харчування «Салюс»(в наступному змінено найменування на Публічне акціонерне товариство «Завод дитячого харчування «Салюс»), який виступив виконавцем, був укладений договір про участь у будівництві шляхом інвестування.

За умовами п.1.1 вказаного договору замовник доручає виконавцю, а виконавець приймає на себе зобов'язання, на свій ризик, своїми власними силами та засобами, та/або силами та засобами підрядних та субпідрядних організацій здійснити весь комплекс робіт по будівництву житлово-торговельного комплексу, що будується виконавцем за адресою: м.Київ, вул.Полярна (в межах вулиць ОСОБА_4 та ОСОБА_5), та ввести його в експлуатацію і передати за актом приймання-передачі замовнику.

Відповідно до п.4.1 підписаного договору замовник прийняв на себе обов'язок стосовно інвестування грошових коштів у будівництво вищезгаданого об'єкта. У п.3.1 договору сторонами узгоджено, що загальна сума інвестицій по будівництву об'єкта інвестування визначається за домовленістю сторін в графіку фінансування, що підлягає корегуванню після затвердження кошторисної документації та оформлюється додатковою угодою, яка є невід'ємною частиною договору. На виконання п.3.1 договору про участь у будівництві шляхом інвестування, між сторонами були підписані додаткові угоди №1а від 13.12.2005р., №3 від 26.07.2006р., №4 від 19.09.2006р., №5 від 29.09.2006р., №6 від 20.02.2007р., в яких позивачем та відповідачем 1 визначено та затверджено графік фінансування будівництва торговельно-розважального центру.

До обов'язків виконавця положеннями п.4.4 договору №1/інв. від 30.11.2005р. було віднесено одержання архітектурно-планувального завдання; оформлення права оренди земельною ділянкою, яка необхідна для будівництва та подальшої експлуатації об'єкта інвестування; складення та погодження проектно-кошторисної документації; оформлення дозволу на виконання будівельних робіт; виконання у відповідності до графіку будівельних робіт тощо.

22.05.2007р. між Київською міською радою (орендодавець) та Відкритим акціонерним товариством «Завод дитячого харчування «Салюс»(орендар) був укладений договір оренди, за змістом якого орендодавець на підставі рішень №99/156 від 28.09.2006р. та №582/639 від 28.12.2006р. передав за актом приймання-передачі, а орендар прийняв в оренду (строкове платне користування) для будівництва та обслуговування житлового комплексу земельну ділянку розміром 80024 кв.м, кадастровий номер 8000000000:78:134:0040 на вул.Полярній (в межах вулиць ОСОБА_4 та ОСОБА_5) у Оболонському районі м.Києві. строком на п'ять років.

На виконання умов договору між Київською міською радою та Відкритим акціонерним товариством «Завод дитячого харчування «Салюс» було складено та підписано акт приймання-передачі земельної ділянки.

Виходячи зі змісту матеріалів справи, Товариством з обмеженою відповідальністю «Архітектурне бюро «Зотов і Ко»було складено проект будівництва житлово-торговельного центру з вбудовано-прибудованими приміщеннями та підземним паркінгом по вул.Петра Дегтяренко, 1 в Оболонському районі міста Києва.

14.08.2007р. між відповідачем 1 (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Інтергал-Буд»був укладений договір №14/08-ГП генерального підряду на капітальне будівництво, відповідно до якого генеральний підрядник в межах вартості робіт (ціни контракту) зобов'язався виконати відповідно до проектно-кошторисної документації на свій ризик власними та/або залученими силами і засобами у встановлений контрактом строк роботи по будівництву житлово-торговельного центру з вбудовано-прибудованими приміщеннями та підземним паркінгом за адресою: м.Київ, вул.Петра Дегтяренко, 1 (в межах вулиць Полярної-Майорова-Дегтяренка), здати в обумовлені строки об'єкт замовнику, а замовник зобов'язався надати генеральному підряднику проектно-кошторисну документацію, будівельний майданчик, забезпечити фінансування будівництва об'єкту, прийняти від генерального підрядника закінчені роботи (завершений будівництвом об'єкт) та оплатити роботи генерального підрядника за визначеною контрактом вартістю робіт.

Виходячи зі змісту матеріалів справи, 18.02.2008р. Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у м.Києві Публічному акціонерному товариству «Завод дитячого харчування «Салюс»було видано дозвіл на виконання будівельних робіт з будівництва житлово-торговельного комплексу з вбудовано-прибудованими приміщеннями та підземно-наземним паркінгом за адресою: м.Київ, вул.Полярна (в межах вулиць ОСОБА_4 та ОСОБА_5).

05.09.2011р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фірма «Інтергал»" та Публічним акціонерним товариством «Завод дитячого харчування «Салюс»була підписана додаткова угода, згідно якої сторонами встановлено, що до введення в експлуатацію об'єкта інвестування та оформлення права власності на нього замовник є власником результату робіт на будь-якому етапі їх проведення. Замовник є також власником всього обладнання, будівельних матеріалів, устаткування, виробів, конструкцій, комплектуючих виробів, інвентарю, інструментів, пристроїв, які входять до складу об'єкта незавершеного будівництва. Державна реєстрація об'єкта незавершеного будівництва здійснюється на замовника у встановленому законодавством порядку, для чого сторонами підписується акт приймання-передачі майна.

Як свідчать матеріали справи, 01.11.2011р. між позивачем та відповідачем 1 був підписаний акт, за змістом якого замовник прийняв від виконавця у складі об'єкта незавершеного будівництва все обладнання, будівельні матеріали, устаткування, вироби, конструкції, комплектуючі вироби, інвентар, інструменти, пристрої тощо, які виконавець використовував під час будівництва житлово-торговельного комплексу з вбудовано-прибудованими приміщеннями та підземно-наземним паркінгом. Наразі, в акті приймання-передачі сторони дійшли згоди, що право власності на все передане майно переходить до замовника.

За змістом наданих до матеріалів справи довідки №56475 від 20.12.2011р. Комунального підприємства "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна" та акту огляду об'єкта будівництва Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація»готовність до експлуатації житлово-торговельного комплексу з вбудовано-прибудованими приміщеннями та підземно-наземним паркінгом складає 10%.

Крім того, в акті Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація»наведено опис спірного майна та зазначено, що на час огляду на будівельному майданчику виконані наступні будівельні роботи: відритий котлован під забудову двох секцій будинку; влаштований фундамент з буроін'єкційних паль з монолітним залізобетонним ростверком; підвальні поверхи; в одній секції будинку зведено одинадцять поверхів монолітно-залізобетонного каркасу з частковим заповненням самонесучих зовнішніх стін з газобетонних блоків; в другій секції будинку зведено сім поверхів монолітно-залізобетонного каркасу з частковим заповненням самонесучих зовнішніх стін з газобетонних блоків.

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено принцип мирного володіння майном, який в контексті прецендентної практики Європейського суду з прав людини закріплює засади поваги до права власності та забороняє безпідставне позбавлення або обмеження володіння особою своїм майном, інакше як в інтересах суспільства та на умовах, передбачених нормами міжнародного права.

Згідно із ч.2 ст.41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Аналогічні положення передбачені статтею 321 Цивільного кодексу України.

Як встановлено ст.55 Конституції України, ст.6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини кожній особі (у тому числі, і юридичній, оскільки останні відповідно до ч.1 ст.91 Цивільного кодексу України здатні мати такі ж права та обов'язки, як і фізичні, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині) належить невід'ємне право на судовий захист своїх прав та інтересів.

За змістом ст.1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів , а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно із ч.1 ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.16 вказаного Кодексу та ч.2 ст.20 Господарського кодексу України способом захисту прав та інтересів може бути, в тому числі, визнання права.

Таким чином, позов про визнання права власності - це недоговірна вимога про констатацію перед третіми особами факту приналежності позивачу права власності на спірне майно, не поєднане з конкретними вимогами про повернення майна чи усунення інших перешкод, не пов'язаних з позбавленням володіння.

За змістом ст.ст.15, 16 Цивільного кодексу України, ст.20 Господарського кодексу України та ст.1 Господарського процесуального кодексу України, необхідною умовою застосування судом певного способу захисту є наявність, доведена належними у розумінні ст.34 Господарського процесуального кодексу України доказами, певного суб'єктивного права (інтересу) у позивача та порушення (невизнання або оспорювання) цього права (інтересу) з боку відповідача, а також -належності обраного способу судового захисту.

З огляду на обраний позивачем спосіб захисту свого права, в контексті приписів ст.392 Цивільного кодексу України, предметом доказування, а, відповідно, і судової оцінки у розглядуваній справі є як наявність у позивача права власності на спірне майно, так і порушення (невизнання) такого права відповідачами.

Враховуючи характеристики спірного майна (об'єкт незавершеного будівництва) питання щодо законності його обігу має вирішуватися з урахуванням спеціальних положень ст.331 Цивільного кодексу України, ч.2 якої визначає, що право власності на новостворене нерухоме майно виникає після завершення його будівництва (створення), введення в експлуатацію та державної реєстрації такого права.

За змістом ст.331 Цивільного кодексу України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна). У разі необхідності особа, зазначена в абзаці першому цієї частини, може укласти договір щодо об'єкта незавершеного будівництва, право власності на який реєструється органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно на підставі документів, що підтверджують право власності або користування земельною ділянкою для створення об'єкта нерухомого майна, проектно-кошторисної документації, а також документів, що містять опис об'єкта незавершеного будівництва.

Зважаючи на вказане правило та абз.1 ч.3 цієї статті, згідно якої до завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна), у сукупності із легальним визначенням майнових прав за ч.2 ст.3 Закону України „Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в УкраїніВ» потенційне набуття особою, якій до завершення будівництва належать будівельні матеріали, набути право власності на новостворений об'єкт нерухомості, суд кваліфікує як майнове право на відповідний об'єкт нерухомості.

Суд звертає увагу, що норми ст.331 Цивільного кодексу України відносно особи, яка розпочала будівництво нерухомості з метою введення відповідного об'єкту в експлуатацію та подальшої реєстрації права власності на нього, встановлюють законні сподівання означеної особи на набуття у подальшому права власності на відповідний об'єкт нерухомості.

У світлі прецедентної практики Європейського суду з прав людини (п.38 рішення суду у справі „Полтораченко проти УкраїниВ» від 18.01.2005р.) застосування ст.1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 04.11.1950р., ратифікованої Законом України від 17.07.1997р., яка (практика) відповідно до ст.17 Закону „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людиниВ» , ст.46 Конвенції є джерелом права для національних судів, зазначені сподівання та майновий інтерес особи, пов'язані із набуттям права власності на новостворюваний об'єкт нерухомості, мають кваліфікуватися як об'єкт захисту, гарантією щодо забезпечення мирного володіння своїм майном.

За змістом ст.190 Цивільного кодексу України майнові права є неспоживною річчю та речовими правами, а отже об'єктом цивільних прав та обов'язків. При цьому, ознакою об'єктів цивільних прав згідно ст.178 цього Кодексу є їх оборотоздатність, тобто, спроможність вільно відчужуватися, що у повній мірі розповсюджується на розглядувані майнові права відносно об'єкту незавершеного будівництва, оскільки законодавчих застережень щодо вилучення їх із обороту або обмеження в обороті, чи невід'ємності від фізичної (юридичної) особи наразі не встановлено.

В свою чергу, редакція ч.3 ст.331 Цивільного кодексу України безпосередньо передбачає можливість вчинення угод відносно об'єктів незавершеного будівництва, із вказівкою про те, що право власності реєструється органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно на підставі документів, що підтверджують право власності або користування земельною ділянкою для створення об'єкта нерухомого майна, проектно-кошторисної документації, а також документів, що містять опис об'єкта незавершеного будівництва.

Одночасно, відповідно до п.3 ст.3 Закону України „Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництваВ» суб'єктам господарської діяльності, що здійснюють будівництво (забудовникам), дозволяється проводити державну реєстрацію права власності в бюро технічної інвентаризації на об'єкти незавершеного будівництва та їх частини з метою подальшого продажу чи передачі в іпотеку.

За висновками суду, внаслідок укладання договору №1/інв. від 30.11.2005р. (з урахування положень додаткової угоди від 05.09.2011р.), Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма «Інтерга?л»" набуло право власності на об'єкт незавершеного будівництва, а саме житлово-торговельний комплекс з вбудовано-прибудованими приміщеннями та наземно-підземним паркінгом, що знаходиться за адресою: м.Київ, вул.П.Дегтяренко, 1, Оболонський район, ступінь готовності якого відповідно до акту огляду об'єкта будівництва Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація»та довідки №56475 від 20.12.2011р. Комунального підприємства "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна" , складає 10%.

При цьому, суд зауважує, що внас?лідок вирішення спору про виз?нання права власності на об'є?кт незавершеного будівництв?а не здійснюється судова „легалізаціяВ» об'єкту? незавершеного будівництва ш?ляхом його перетворення в об'єкт нерухомості, а вирішується питання про приналежність відповідного майна певній особі у його поточному статусі об'єкту незавершеного будівництва.

За таких обставин, приймаючи до уваги вищевикладене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма «Інтергал»" про визнання права власності на об'єкт незавершеного будівництва, а саме житлово-торговельний комплекс з вбудовано-прибудованими приміщеннями та наземно-підземним паркінгом, що знаходиться за адресою: м.Київ, вул.П.Дегтяренко, 1, Оболонський район, є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, позов в частині зобов'язання відповідача 2 зареєструвати право власності на спірне майно також підлягає задоволенню з урахуванням наступних обставин.

Згідно із ч.1 ст.182 Цивільного кодексу України вбачається, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

У відповідності до ч.4 ст.182 Цивільного кодексу України передбачено, що порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.

Відносини, пов'язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно всіх форм власності, їх обмежень та правочинів щодо нерухомості регулюються Законом України В«Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмеженьВ» .

Згідно із вказаним нормативно-правовим актом до правовстановлюючих документів, якими є судові рішення, відносяться рішення, якими за результатами розгляду справи у позовному провадженні або в порядку окремого провадження у відповідності із положеннями глави 33 Цивільного процесуального кодексу України у резолютивній частині визнано право власності на об'єкт нерухомості за конкретним суб'єктом.

Одночасно, підставою для проведення державної реєстрації прав власності на об'єкти нерухомого майна відповідно до п.10 додатку №2 до Положення №7/5 від 07.02.2002р. "Про затвердження Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно" є рішення судів про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна, про передачу безхазяйного майна до комунальної власності.

Судове рішення також є правовстановлюючим документом в розумінні положень ст.19 Закону України В«Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмеженьВ» .

За змістом п.1.2, п.1.3 Положення №7/5 від 07.02.2002р. "Про затвердження Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно" державна реєстрація прав - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, а також права власності на об'єкти незавершеного будівництва шляхом внесення відповідного запису до Реєстру прав власності на нерухоме майно. Державна реєстрація прав проводиться реєстраторами бюро технічної інвентаризації у межах визначених адміністративно-територіальних одиниць, обслуговування на території яких здійснюється БТІ, створеними до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" та інших законодавчих актів України" та підключеними до Реєстру прав власності на нерухоме майно.

Пунктом 1.4 вказаного нормативно-правового акту встановлено, що право власності на об'єкт незавершеного будівництва підлягає державній реєстрації у разі необхідності укладення правочину щодо об'єкта незавершеного будівництва.

Як свідчать матеріали справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма «Інтергал»" звернулося до Комунального підприємства "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна" з заявою щодо проведення державної реєстрації права власності на об'єкт незавершеного будівництва.

Проте, листом №2045 від 13.01.2012р. відповідачем 2 було повідомлено позивача про неможливість вчинення вказаних дії з огляду на невідповідність поданих документів вимогам, встановленим діючими нормативно-правовими актами, зокрема, відповідачем 2 зазначено про ті обставини, що договір оренди земельної ділянки та дозвіл на виконання будівельних робіт видані не позивачу, а Публічному акціонерному товариству «Завод дитячого харчування «Салюс».

Проте, за висновками суду, посилання відповідача 2 на вказані обставини не можуть бути підставою для відмови у проведенні державної реєстрації права власності позивача на спірне майно, враховуючи що Публічним акціонерним товариством «Завод дитячого харчування «Салюс»договір оренди земельної ділянки укладався з Київською міською радою та дозвіл на виконання будівельних робіт отримувався на виконання укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю "Фірма «Інтергал»" договору №1/інв. від 30.11.2005р.

Крім того, як вказувалося вище, 05.09.2011р. між позивачем та відповідачем 1 було підписано додаткову угоду до вказаного договору, згідно якої сторонами встановлено, що до введення в експлуатацію об'єкта інвестування та оформлення права власності на нього замовник є власником результату робіт на будь-якому етапі їх проведення.

За таких обставин, приймаючи до уваги висновки суду стосовно набуття позивачем права власності на спірне майно, а також враховуючи, що відповідно до наведених вище норм законодавства судове рішення є правовстановлюючим документом, на підставі якого проводиться державна реєстрація права власності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про зобов'язання відповідача 2 зареєструвати право власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма «Інтергал»" на об'єкт незавершеного будівництва, а саме житлово-торговельний комплекс з вбудовано-прибудованими приміщеннями та наземно-підземним паркінгом, що знаходиться за адресою: м.Київ, вул.П.Дегтяренко, 1, Оболонський район, є правомірними та такими, що також підлягають задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.22, 43, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Задовольнити повністю позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма «Інтергал»", м.Львів до Публічного акціонерного товариства «Завод дитячого харчування «Салюс», м.Рівне, Комунального підприємства "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна", м.Київ про:

- визнання права власності на об'єкт незавершеного будівництва, а саме житлово-торговельний комплекс з вбудовано-прибудованими приміщеннями та наземно-підземним паркінгом, що знаходиться за адресою: м.Київ, вул.П.Дегтяренко, 1, Оболонський район;

- зобов'язання Комунальне підприємство "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна" зареєструвати право власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма «Інтергал»" на об'єкт незавершеного будівництва, а саме житлово-торговельний комплекс з вбудовано-прибудованими приміщеннями та наземно-підземним паркінгом, що знаходиться за адресою: м.Київ, вул.П.Дегтяренко, 1, Оболонський район, готовністю 10%.

Визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю "Фірма «Інтергал»", м.Львів право власності на об'єкт незавершеного будівництва, а саме житлово-торговельний комплекс з вбудовано-прибудованими приміщеннями та наземно-підземним паркінгом, що знаходиться за адресою: м.Київ, вул.П.Дегтяренка, 1, Оболонський район, готовністю 10%.

Зобов'язати Комунальне підприємство "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна", м.Київ зареєструвати право власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма «Інтергал»" на об'єкт незавершеного будівництва, а саме житлово-торговельний комплекс з вбудовано-прибудованими приміщеннями та наземно-підземним паркінгом, що знаходиться за адресою: м.Київ, вул.П.Дегтяренка, 1, Оболонський район, готовністю 10%.

У судовому засіданні 01.02.2012р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суддя М.О.Любченко

Повне рішення складено 01.02.2012р.