Постанова

від 02.11.2006 по справі 10/136-06

КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

10/136-06

КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

          01033, м.Київ,  вул.Жилянська 58-б                                                       тел. 284-37-31

Іменем   України

                                          П О С Т А Н О В А

02.11.06 р.                                                                                                    № 10/136-06                                                                                

Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий                                                                                Зеленіна  Н.І.

Судді                                                                                          

                                                                                                         Андрейцева  Г.М.

                                                                                                         Поліщук В.Ю.

при секретарі судового засідання Швидаку С. І.

за участю представників сторін:

від позивача: Мандриченко Л. Л. –дов. № 24/8098 від 29.11.2005 р.,

                         старший юрисконсульт

від відповідача: Ломаков О. М. –дов. № 1 від 03.11.2005 р., юрисконсульт

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи в Полтавській області на рішення господарського суду Полтавської області від 31.08.2006 року

у справі № 10/136-06 (суддя Шкурдова Л. М.)

за позовом    Головного управління Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи в Полтавській області, м. Полтава

до                   Акціонерного товариства “Полтава-Авто”, м. Полтава

про                стягнення  99 394 грн. 19 коп.

в с т а н о в и в:

Головне управління Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи в Полтавській області звернулося до господарського суду Полтавської області з позовом до Акціонерного товариства “Полтава-Авто” про стягнення 99 394 грн. 19 коп., які надлишково одержані АТ “Полтава-Авто” за поставлені автомобілі згідно договору                  № 104 від жовтня 2002 р. внаслідок умисного внесення до бухгалтерських документів завищених сум їх фактичної вартості.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 31.08.2006 р. у справі                 № 10/136-06 (а. с. 107-108) в задоволенні позову відмовлено з тих підстав, що на момент укладення договору міни сторони дійшли згоди щодо визначення ціни на автомобілі згідно видаткових накладних.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Головне управління Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи в Полтавській області подало апеляційну скаргу, в якій просить повністю скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 31.08.2006 р. та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити, стягнувши на його користь з АТ “Полтава-Авто” кошти в розмірі 99 394 грн. 19 коп., посилаючись на невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими та неправильне застосування норм матеріального права.

За апеляційною скаргою Головного управління Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи в Полтавській області на рішення господарського суду Полтавської області від 31.08.2006 р. згідно ст. 98 ГПК України Київським міжобласним апеляційним господарським судом ухвалою від 02.10.2006 р. порушено апеляційне провадження у справі № 10/136-06.

Акціонерне товариство “Полтава-Авто” згідно ст. 96 ГПК України надало відзив на апеляційну скаргу, в якому проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, заперечує повністю, просить залишити рішення господарського суду Полтавської області від 31.08.2006 року без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.

За розпорядженням Голови Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 24.10.2006 р. розгляд справи здійснено у складі колегії суддів: головуючий суддя Зеленіна Н. І., судді: Андрейцева Г. М., Поліщук В. Ю.

Представник позивача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав, просить скасувати рішення місцевого господарського суду та прийняти нове рішення, яким повністю задовольнити позовні вимоги.

Представник відповідача в судовому засіданні проти вимог апеляційної скарги заперечив, просить рішення місцевого господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.

Згідно ч. 3 ст. 77 ГПК України в судовому засіданні 26.10.2006 р. оголошувалася перерва до 02.11.2006 р. для підготовки повного тексту постанови.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню як необґрунтована, а рішення залишається без змін з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, Управлінням державної пожежної охорони (УДПО) УМВС України в Полтавській області (за договором –постачальник) та Акціонерним товариством “Полтава-Авто” (за договором – покупець, далі –відповідач) укладено договір № 104 від жовтня 2002 року (а. с. 12). УДПО УМВС України в Полтавській області зобов'язувалося передати АТ “Полтава-Авто” сільськогосподарську продукцію, а АТ “Полтава-Авто” зобов'язувалося прийняти сільськогосподарську продукцію і виконати за неї своєчасні розрахунки шляхом поставки легкових автомобілів на суму отриманої зернопродукції  (п. 1.1., 1.2., 2.1. договору).

На момент виконання договору, тобто на 2003 рік, УДПО УМВС України в Полтавській області перейменовано:

1) у Відділ пожежної безпеки (ВПБ) УМВС України в Полтавській області відповідно до наказу УМВС України в Полтавській області № 292 від 31.07.2002 року. Згідно Положення, затвердженого ДДПБ МВС України від 24.09.2002 року, ВПБ УМВС є правонаступником УДПО УМВС;

2) ВПБ УМВС в Полтавській області відповідно до наказу МНС України від 14.02.2003 року № 43 перейменовано у ВПБ ДЦПБ МНС України в Полтавській області. Згідно Положення, затвердженого ДЦПБ МНС України від 28.03.2003 року, ВПБ МНС є правонаступником ВПБ УМВС в Полтавській області.

В подальшому ВПБ МНС України згідно наказу МНС України від 03.07.2003 року № 217 перетворено в Управління пожежної безпеки та аварійно-рятувальних робіт МНС України в Полтавській області (УПБ та АРР). Згідно Положення, затвердженого МНС України від 03.09.2003 року, УПБ та АРР МНС є правонаступником ВПБ МНС в Полтавській області.

Відповідно до наказу МНС України від 05.12.2003 року № 475 створено Головне управління МНС України в Полтавській області (ГУ МНС). Згідно Положення, затвердженого МНС України від 12.01.2004 року, ГУ МНС є правонаступником УПБ та АРР МНС України в Полтавській області.

Таким чином, Головне управління Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи в Полтавській області (далі –позивач) є правонаступником Управлінням державної пожежної охорони (УДПО) УМВС України в Полтавській області.

Відповідно до договірних зобов'язань ВПБ УМВС України в Полтавській області передало в рахунок виконання зобов'язань по договору згідно накладних:

1) № 1а від 03.01.2003 року зернопродукцію вартістю 86 798,72 грн.;

2) № 12а від 03.02.2003 року зернопродукцію вартістю 105 120,91 грн.;

3) № 52 від 05.04.2003  року  зернопродукцію  вартістю 116 084,56 грн. (а. с. 13-15).   

Всього в рахунок виконання договору №140 ВПБ УМВС  України в Полтавській області передало зернопродукції вартістю 308 004,19 грн.

На виконання умов договору № 140 АТ “Полтава-Авто” передало 8 автомобілів та надало ВПБ ДЦПБ МНС України накладні про передачу автомобілів:

1) № 14 від 24.01.2003 року ВАЗ-2107: кузов № 21656035 вартістю 29 904 грн., кузов № 21651651 вартістю 29 904 грн., кузов № 21646018 вартістю 29 904 грн. Разом з ПДВ (20 %) 89 712 грн.;

2) №47 від 31.03.2003 року ВАЗ 21099 - кузов № 33416772, вартістю 52 225,00 грн.;

3) № 63 від 25.04.2003 року ГАЗ 2705 - кузов № 20116078, вартість 43 419,00 грн.;

4) № 72 від 14.05.2003 року ВАЗ 21070 - кузов № 31721335 вартістю 40 648,19 грн., ВАЗ 21074 - кузов № 31720684 вартістю 41 000 грн., ВАЗ 21074 кузов № 31715173 вартістю 41 000 грн. Разом з ПДВ (20 %) 122 648,19 грн. (а. с. 16-19).

Разом згідно накладних ВПБ ДЦПБ МНС України отримано від АТ “Полтава-Авто” автомобілів на загальну суму 308 004,19 грн.

На підставі наданих накладних про передачу автомобілів 14.05.2003 року АТ “Полтава-Авто” ініціювало підписання акта проведення заліку взаємної заборгованості та акта звірки взаємних розрахунків (а. с. 20-21), згідно яких АТ “Полтава-Авто” підтвердило передачу автомобілів на суму 308 004,19 грн., що згідно з п. 2.1. договору №140 повинно відповідати вартості отриманої зернопродукції на суму  308 004,19 грн.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна  довести  ті  обставини,  на  які  вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які  мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Відповідно до ст. 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

За загальновизнаним принципом права, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Таким чином, до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення Цивільного кодексу Української РСР від 18.07.1963 р. із змінами внесеними до нього Законами України, оскільки договір № 104 укладено сторонами у 2002 р., а виконувався вказаний договір протягом 2003 р. За таких обставин посилання позивача в обґрунтування своїх вимог у даній справі на норми ЦК України від 16.01.2003 р., який набрав чинності з 01.01.2004 р., не приймаються апеляційним господарським судом до уваги.

В обґрунтування своїх вимог щодо стягнення з відповідача 99 394,19 грн. позивач посилається на те, що відповідач не виконав зобов'язання по договору №104 від жовтня 2002 року, оскільки різниця вартості отриманих автомобілів, яка вказана у накладних на передачу автомобілів, та у довідках-рахунках становить 99 394,19 грн. Апеляційний господарський суд не може погодитись з даними доводами, виходячи з наступного.

Договір № 104 за своєю правовою природою відносяться до договорів міни.

Відповідно до ч. 1 ст. 241 ЦК УРСР за договором міни між сторонами провадиться обмін одного майна на інше.

Відповідно до ст. 242 ЦК УРСР до договору міни застосовуються відповідно правила про договір купівлі-продажу, якщо інше не випливає з змісту відносин сторін.

Договір міни –це договір, за яким кожна із сторін зобов'язується передати у власність іншій стороні певне майно і прийняти від неї інше майно. На відміну від купівлі-продажу, при міні еквівалентом виступають не гроші, а інше рівноцінне майно.

Відповідно до ст. 228 ЦК УРСР продаж майна провадиться за цінами, що встановлюються за погодженням сторін, якщо інше не передбачено законодавчими актами.

Договір № 104 від жовтня 2002 р. не містить погодження суми договору та відпускної ціни на зернопродукцію і автомобілі. Проте умовами п. 3.4 договору передбачено складання загального акта звірки, що і було зроблено сторонами           14.05.2003 р. Згідно акта звірки взаємних розрахунків (а. с. 21) сторони підтвердили наявність боргу одна перед одною в розмірі 308 004,19 грн. (згідно накладних № 1а від 03.01.2003 р., № 12а від 03.02.2003 р., № 52 від 05.04.2003 р., за якими передавалася зернопродукція, та № 14 від 24.01.2003 р., № 47 від 31.03.2003 р., № 63 від 25.04.2003 р., № 72 від 14.05.2003 р., за якими передавалися автомобілі).

Відповідно до ст. ст. 6, 7 Закону України 3 грудня 1990 року № 507-ХІІ зі змінами і доповненнями “Про ціни і ціноутворення” в народному господарстві застосовуються вільні ціни і тарифи, державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи. Вільні ціни і тарифи встановлюються на всі види продукції, товарів і послуг, за винятком тих, по яких здійснюється державне регулювання цін і тарифів.

Отже, сторони визначили ціну майна, яке передавали одна одній, в накладних № 1а від 03.01.2003 р., № 12а від 03.02.2003 р., № 52 від 05.04.2003 р., № 14 від 24.01.2003 р., № 47 від 31.03.2003 р., № 63 від 25.04.2003 р., № 72 від 14.05.2003 р., які є первинними бухгалтерськими документами згідно Державного класифікатора управлінської документації ДК 010-98, затвердженого наказом Держстандарту України від 31 грудня 1998 р. № 1024, містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення. Позивач був обізнаний щодо ціни автомобілів за кожну одиницю, оскільки її вказано у накладних.

У відповідності до п. 1.6 Правил роздрібної торгівлі транспортними засобами і номерними агрегатами, затверджених наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 31 липня 2002 р. № 228 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20 серпня 2002 р. за № 681/6969,  довідки-рахунки є документами суворої звітності, які є підставою для реєстрації транспортних засобів в органах ДАІ. Отже, позивач не вірно трактує значення такого документа як довідка-рахунок.

Відповідно до ч. 1 ст. 217 ЦК УРСР зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування.

Сторонами підписано 14.05.2003 р. акт проведення заліку взаємної заборгованості, згідно якого сторони зменшили взаємну заборгованість на суму 308 004,19 грн. Отже, у відповідності до положень ч. 1 ст. 217 ЦК УРСР зобов'язання в сумі 308 004,19 грн. вважають припиненими.

Отже, доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі, відхиляються колегією суддів апеляційного господарського суду, оскільки спростовуються матеріалами та фактичними обставинами справи.

Приймаючи до уваги вищевикладене, колегія суддів апеляційного господарського суду прийшла до висновку, що рішення господарського суду Полтавської області від 31.08.2006 року у справі № 10/136-06 прийнято у відповідності до вимог чинного законодавства і підстави для його скасування та задоволення апеляційної скарги відсутні.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України покладаються на позивача у справі.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 99, 101, п. 1 ст. 103,  ст. 105 ГПК України, Київський міжобласний апеляційний господарський суд  

П О С Т А Н О В И В:

1. Рішення господарського суду Полтавської області від 31.08.2006 року у справі № 10/136-06 залишити без змін, а апеляційну скаргу Головного управління Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи в Полтавській області –без задоволення.

2. Справу № 10/136-06 повернути господарському суду Полтавської області.

Головуючий                                                                                Зеленіна  Н.І.

Судді                                                                                          

                                                                                                         Андрейцева  Г.М.

                                                                                                         Поліщук В.Ю.