Рішення

від 27.08.2015 по справі 910/15541/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.08.2015Справа №910/15541/15

за позовом Комунального підприємства "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРІАДА-ІНВЕСТ"

про стягнення 110 529,09 грн.

Суддя Турчин С.О.

Представники:

від позивача: Денисюк В.В. (довіреність № 55-Д від 26.12.2014)

від відповідача: не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРІАДА-ІНВЕСТ" про стягнення 110 529,09 грн., з яких 87 122,11 грн. основного боргу, 17 397,63 інфляційних втрат, 6 009,35 грн. 3% річних.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем не сплачено заборгованість за спожиті комунальні послуги у період з 29.09.2014 р. по 30.04.2014 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.06.2015 порушено провадження у справі № 910/15541/15, розгляд останньої призначено на 02.07.2015.

30.06.2015 р. через канцелярію суду від позивача надійшли документи для долучення до матеріалів справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.07.2015 розгляд справи № 910/15541/15 відкладено на 30.07.2015 на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з неявкою відповідача та необхідністю витребування доказів.

27.07.2015 через відділ діловодства суду від позивача надійшли документи по справі та письмові пояснення.

Представник позивача в судовому засіданні надав пояснення по справі та подав клопотання про продовження строку вирішення спору.

Згідно з ч. 3 ст. 69 ГПК України у виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.07.2015 р. було продовжено строк вирішення спору на 15 днів та відкладено розгляд справи на 27.08.2015 р. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

26.08.2015 р. через канцелярію суду від позивача надійшли документи для долучення до матеріалів справи.

У судовому засіданні 27.08.2015 р. представник позивача підтримав позовні вимоги, просив суд їх задовольнити.

Відповідач відзиву на позов не надав, представника в судове засідання не направив, про причини неявки не повідомив, про день та час проведення судового засідання повідомлявся належним чином.

Судом враховано, що відповідно до п. 3.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої ст. 64 та ст. 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Ухвалу про порушення провадження та ухвалу про відкладення розгляду справи відповідачу було надіслано за належною адресою (адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), отже, адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом належним чином.

За таких обставин суд вважає за можливе на підставі ст. 75 ГПК України розглянути справу за відсутності відповідача за наявними матеріалами.

У судовому засіданні 27.08.2015 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району» засноване на комунальній власності територіальної громади міста Києва та, відповідно до рішення Київської міської ради від 22.09.2011 № 24/6240 «Про питання діяльності комунальних підприємств, що належать до комунальної власності територіальної громади міста Києва», перейменоване з Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Шевченківської районної у м. Києві ради (п.п. 1.1, 1.2 Статуту).

Відповідно до п. 2.2.1 Статуту, основними напрямками діяльності підприємства, зокрема, є забезпечення послугами газопостачання, водопостачання (водовідведення) та централізованого опалення до споживачів по внутрішньо-будинкових мережах на підставі договорів, укладених підприємством з виробниками послуг, а також на підставі договорів, укладених підприємством безпосередньо зі споживачами послуг; здійснення нарахувань та виготовлення рахунків на сплату житлово-комунальних послуг для споживачів (власників, наймачів) жилих та нежилих приміщень; забезпечення збору платежів від споживачів зазначених послуг на користь виробників послуг.

14.11.2003 р. між АЕК «Київенерго» (далі - постачальник) та Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Шевченкіського району, яке в подальшому перейменоване у КП «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району» (далі - споживач) було укладено Договір № 033-0350 на постачання теплової енергії у гарячій воді.

Звертаючись із позовом до суду позивач пояснив, що на підставі укладеного з АЕК «Київенерго» Договору, відповідачу надавались комунальні послуги у приміщенні за адресою: м. Київ, вул. Гоголівська, 11/39.

При цьому, відповідно до додатку № 6 до Договору № 33-0350, відповідач користується приміщенням площею 166,30 кв.м по вул. Гоголівській,11/39.

30.03.2007 року між Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Шевченківської районної у м. Києві ради (довіритель) та Комунальним підприємством «Житлово-експлуатаційна контора «Золотоустівська» Шевченківської районної у м. Києві ради (повірений) укладено договір доручення № 5 від 30.03.2007 року.

Відповідно до предмету та мети договору доручення № 5, довіритель доручає, а повірений приймає на себе зобов'язання вчинити за рахунок та на користь довірителя наступні юридичні дії: п. 1.1.2. «укласти з власниками орендарями нежилих приміщень договори на транзитний збір платежів за надані комунальні послуги на користь виробників таких послуг».

За твердженням позивача, 02.04.2007 року між Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Шевченківеької районної у м. Києві ради та Товариством з обмеженою відповідальністю «Тріада-інвест» було укладено договір № 227 від 02.04.2007 року про нарахування та збір платежів з власників (орендарів) за спожиті комунальні послуги на користь їх виробників.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідно до окремого доручення першого заступника голови Шевченківської районної у місті Києві державної адміністрації № 905 від 13.09.2010 р. з метою підвищення контролю за рівнем платіжної дисципліни і недопущення безоплатного використання теплової енергії та водопостачання Комунальне підприємство «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району» було зобов'язано заключити прямі договори з орендарями та власниками приміщень Шевченківського району міста Києва.

КП ЖЕКам було доручено передати позивачу всю первинну документацію, провести звірку з орендарями та власниками нежитлових приміщень Шевченківського району міста Києва, скласти акти звіряння станом на 01.10.2010 р.

За твердженням позивача, оригінал договору № 277 Комунальним підприємством «Житлово-експлуатаційна контора «Золотоустівська» Шевченківської районної у м. Києві ради передано не було.

З матеріалів справи вбачається, що окремий договір на використання теплової енергії між позивачем та відповідачем у подальшому укладений не був, а нарахування вартості комунальних послуг здійснювалось без оформлення письмового договору.

За період з 29.09.2010 р. по 30.04.2014 р. відповідачу були надані комунальні послуги на загальну суму 87 122,11 грн., що підтверджується обліковими картками, а також рахунками, що складались позивачем на ім'я відповідача.

Позивач, звертаючись до суду з даним позовом, просив стягнути з відповідача суму заборгованості за надані комунальні послуги у розмірі 87 122,11 грн.

Оцінивши подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки, регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги».

Суб'єктами цього Закону є органи виконавчої влади, місцевого самоврядування, виробники, виконавці та споживачі житлово-комунальних послуг, а також власники приміщень або будинків та балансоутримувачі, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачами, виконавцями або виробниками послуг.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Згідно зі ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», залежно від функціонального призначення житлово-комунальними послугами є, зокрема, комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо);

Згідно частин 5, 6 статті 19 Закону України «Про теплопостачання» теплотранспортуюча організація не має права відмовити споживачу теплової енергії у забезпеченні його тепловою енергією за наявності технічних можливостей на приєднання - споживача до теплової мережі, а споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору про надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений п. 5 ч. 3 ст. 20 цього Закону обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Таким чином, споживачі зобов'язані оплатити отримані ними житлово-комунальні послуги. Відсутність письмового договору щодо надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від встановленого законом обов'язку оплати послуг у повному обсязі, якщо він фактично користується ними зі згоди постачальника послуг.

За таких обставин зобов'язання відповідача оплатити надані йому послуги виникає на підставі закону з узгоджених дій постачальника і споживача послуг.

При цьому, слід відзначити, що відповідно до ст. 218 ЦК України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.

Недійсність договору з надання житлово-комунальних послуг у зв'язку з недодержанням юридичними особами письмової форми законом не встановлена, а тому виниклі між сторонами зобов'язання є дійсними і їх виконання повинне здійснюватися у відповідності до норм цивільного законодавства.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 25.11.2014 у справі № 3-184гс14.

Статтею 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630 затверджено Правила надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення (далі - Правила). Дані Правила регулюють відносини між суб'єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг (далі - виконавець), і фізичною та юридичною особою, яка отримує або має намір отримувати послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.

Пунктом 18 Правил встановлено, що розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк.

Таким чином, зобов'язання відповідача з оплати житлово-комунальних послуг з опалення виникло на підставі дії законів, що перелічені вище.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Як підтверджується матеріалами справи відповідачу за період з 29.09.2010 р. по 30.04.2014 р. були надані комунальні послуги з опалення на загальну суму 87 122,11 грн.

Однак відповідач, в порушення вимог чинного законодавства України, оплату наданих послуг не здійснив.

Оскільки факт надання позивачем послуг відповідачу на суму 87 122,11 грн. підтверджується обліковими картками та іншими доказами, наявними в матеріалах справи, а доказів оплати відповідачем суми заборгованості у розмірі 87 122,11 грн. суду не надано, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 87 122,11 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення 17 397,63 грн. інфляційних втрат та 6 009,35 грн. 3% річних.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові № 48/23 від 18.10.2011 р. та Верховний Суд України у постанові № 3-12г10 від 08.11.2010 р.).

За розрахунком суду, розмір інфляційних втрат є більшим, ніж нарахований позивачем, однак, оскільки у суду відсутні підстави для виходу за межі позовних вимог, інфляційні втрати підлягають задоволенню за розрахунком позивача у розмірі 17 397,63 грн.

Перевіривши розрахунок 3% річних, наданий позивачем, суд встановив, що він є невірним. За розрахунком суду, здійсненим за періоди, визначені позивачем, розмір 3% річних становить 5 066,41 грн. У задоволенні вимог про стягнення 3% річних у розмірі 942,94 грн. слід відмовити.

Згідно з ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено, що відповідач неналежним чином виконував взяті на себе зобов'язання щодо оплати вартості спожитих комунальних послуг, позовні вимоги підлягають задоволенню частково, з урахуванням зазначеного вище.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 32-34,49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРІАДА-ІНВЕСТ" (01054, м. Київ, вул. Воровського/Гоголівська, будинок 39/11, код 25274135) на користь Комунального підприємства «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району» (03190, м. Київ, вул. Кирпоноса, будинок 10/8, код 31731838) 87 122,11 грн. основного боргу, 17 397,63 грн. інфляційних втрат, 5 066,41 грн. 3% річних та 2 191,72 грн. судового збору.

В іншій частині позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 31.08.2015 р.

Суддя С.О. Турчин